Ухвала суду № 45706085, 11.06.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2015 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Гаращенка Д.Р.

суддів Ратнікової В.М., Мазурик О.Ф.

при секретарі Хоменку О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» за довіреністю - Папаіки Ігоря Миколайовича на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 01 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ПАТ КБ«ПРИВАТБАНК», у якому, просила стягнути з відповідача на свою користь за договорами банківських вкладів від 20 січня 2014 року та 27 лютого 2014 року, суми вкладів у розмірі, відповідно, 3 024,82 доларів США та 1 156,04 ЄВРО, а також 3% річниху сумі 574, 44 грн. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що мінімальні строки вкладів, після спливу яких позивач, згідно договорів, може отримати грошові кошти, минули ще 20.10.2014 року та 27.08.2014 року. Окрім цього, пунктом 10 Договору допускається його дострокове розірвання та передбачається порядок такого дострокового розірвання, шляхом повідомлення Банку за два календарні дні до дати розірвання Договору. Проте, на неодноразові звернення позивача до відповідача з проханням повернути гроші, їй пропонують реструктурувати вклади на термін 5 років під 5% річних, пояснень та відомостей про стан рахунків письмово банк не надає. Тому позивач просила стягнути з ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» вказані кошти.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 01 квітня 2015 року позов ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» про стягнення коштів було задоволено. Стягнуто на її користь за договором банківського вкладу SAMDNWFD0070062452300 від 20 січня 2014 року та договором банківського вкладу SAMDN80000740805284 від 27 лютого 2014 року суми банківських вкладів у розмірі 3 024, 82 (три тисячі двадцять чотири) USD, що за офіційним курсом Національного банку України становить 70 935 (сімдесят три тисячі дев'ятсот тридцять п'ять) гривень 96 копійок та 1 156, 04 (одна тисяча сто п'ятдесят шість) євро. що за офіційним курсом Національного банку України становить 29 168 (двадцять дев'ять тисяч сто шістдесят вісім) гривень 39 копійок, а також 574, 44 - 3% річних.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції представник ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» за довіреністю - Папаіка І.М., 10 квітня 2015 року подав апеляційну скаргу на вказане рішення, у якій, посилаючись на його необґрунтованість та порушення норм матеріального та процесуального права просив його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Справа № 760/24557/14-ц№ апеляційного провадження: 22-ц/796/6815/2015Головуючий у суді першої інстанції: Демидовська А.І.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Гаращенко Д.Р.В обґрунтування заявлених вимог апелянт вважає, що ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» є неналежним відповідачем у справі, у зв'язку із окупацією АРК Крим Російською Федерацією, посилаючись на ч. 6 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», відповідно до якого відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації покладається на Російську Федерацію, як на державу, що здійснює окупацію.

Апелянт посилався на те, що зобов'язання за договорами депозитного вкладу, укладеними працівниками Філії «Кримське РУ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», виконує АНО «ФЗВ», за рахунок майна банку, яке знаходиться на території АР Крим та міста Севастополя, до якого Позивач повинен звертатися. Крім того, на думку апелянта, позивач, в супереч вимогам ст. 60 ЦПК України, не довів ті обставини, на які вона посилається, а саме суду не надано належних та допустимих доказів внесення стягуваної суми на депозитний рахунок, а також не доведено наявності вказаних коштів на рахунку позивача на момент розгляду справи.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

ОСОБА_2 апеляційну скаргу не визнала, просила її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Вислухавши доповідь судді Гаращенка Д.Р., пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем були розміщені в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» вклади в іноземній валюті (Вклади „Стандарт"): за договорами SAMDNWFD 0070062452300 від 20 січня 2014 року та договором банківського вкладу та SAMDN80000740805284 від 27 лютого 2014 року у розмірі 3 024, 82 (три тисячі двадцять чотири) USD, що за офіційним курсом Національного банку України становить 70 935 (сімдесят три тисячі дев'ятсот тридцять п'ять) гривень 96 копійок та 1 156, 04 (одна тисяча сто п'ятдесят шість) євро, що за офіційним курсом Національного банку України становить 29 168 (двадцять дев'ять тисяч сто шістдесят вісім) гривень 39 копійок.

У зв'язку з закінченням строку вкладу позивач неодноразово зверталася до відділень Банку з проханням повернути гроші. Однак її було відмовлено і запропоновано реструктурувати вклади на термін 5 років під 5% річних.

Задовольняючи позовні вимоги позивача суд першої інстанції виходив з наступного.

Позивач передала свої кошти для розміщення на депозитному вкладі відповідачу 27.02.2014, а Постанова НБУ, на яку посилається представник відповідача, набрала чинності 06 травня 2014 року.

Крім того відповідно до ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Укладення договору банківського вкладу відбувається шляхом відкриття депозитного (вкладного) рахунку відповідно до Інструкції про порядок відкриття та використання рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 18 грудня 1998 року № 527.

Відповідно до ч. 1 ст. 1060 ЦК України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Частиною 2 статті 1060 ЦК України визначено, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Постановою Національного банку України від 06 травня 2014 року № 260 «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя» банки зобов'язано припинити діяльність підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя та протягом місяця забезпечити закриття таких відокремлених підрозділів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим та тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Частиною 2 статті 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність» встановлено, що банк зобов'язаний докладати максимальних зусиль для уникнення конфлікту інтересів працівників банку і клієнтів, а також конфлікту інтересів клієнтів банку.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 вказаного закону банк відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном відповідно до законодавства.

Правом власності, відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України).

Ст. 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Враховуючи умови укладеного між сторонами договору, знаходження головного офісу ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на території України, відсутністю будь яких підстав для обмежень відповідача проводити виплати за своїми зобов'язаннями, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно розглянув справу у відповідності з нормами діючого процесуального та матеріального права, та ухвалив законне рішення, судова колегія відхиляє апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Керуючись ст.ст. 218, 303-305, ч.1 п. 1 ст. 307, ст.ст. 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» за довіреністю - Папаіки Ігоря Миколайовича - відхилити.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 01 квітня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді