Постанова № 45705834, 15.06.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 червня 2015 року № 826/4288/15

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (далі по тексту також - позивач) з позовом до Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (надалі також - відповідач), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати з дати його прийняття наказ Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області від 10 березня 2015 року № 27 «Про призначення працівника відділу погашення заборгованостей податковим керуючим ПАТ «Укрнафта»;

- стягнути на користь ПАТ «Укрнафта» суму сплаченого судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що наказ Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області від 10 березня 2015 року № 27 «Про призначення працівника відділу погашення заборгованостей податковим керуючим ПАТ «Укрнафта» є неправомірним, оскільки прийнятий з порушенням встановленого порядку та з перевищенням податковим органом наданих йому повноважень.

Відповідач у судове засідання явки повноважного представника не забезпечив, проте через канцелярію суду надійшли письмові заперечення проти позову у яких суб'єкт владних повноважень покликався на повну відповідність оспорюваного наказу приписам Податкового законодавства та відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на наведене та з урахуванням вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з огляду про наступне.

Як свідчать матеріали справи, 10 березня 2015 року Охтирською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби в Сумській області прийнято наказ № 27 «Про призначення працівника відділу погашення заборгованостей податковим керуючим ПАТ «Укрнафта» (далі - Наказ).

Відповідно до спірного наказу, податковим керуючим за платником, який має податковий борг по Охтирській ОДПІ - Публічне акціонерне товариство АТ «УКРНАФТА» (податковий номер - 00135390) призначено головного державного ревізора-інспектора відділу погашення заборгованостей Охтирської ОДПІ, радника податкової та митної справи III рангу Горяна Михайла Олександровича.

Незгода з правомірністю видачі наказу від 10.03.2015р. № 27 «Про призначення працівника відділу погашення заборгованостей податковим керуючим ПАТ «Укрнафта», обумовила звернення позивача з даним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив із наступного.

Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно п.п.21.1.1., 21.1.2., 21.1.4. п.21.1. ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані, крім іншого: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумління виконання покладених на контролюючі органи функцій; не допускати порушень прав та охоронюваний законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 91.1. ст. 91 ПК України керівник контролюючого органу за місцем реєстрації платника податків, що має податковий борг, призначає такому платнику податків податкового керуючого. Податковий керуючий повинен бути посадовою (службовою) особою контролюючого органу. Податковий керуючий має права та обов'язки, визначені цим Кодексом.

Матеріали справи свідчать, що Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» (податковий номер - 00135390) зареєстровано за адресою: 04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5 та перебуває на податковому обліку у Міжрегіональному головному управлінні Міндоходів - Центральному офісі з обслуговування великих платників.

В ході судового розгляду справи встановлено, що позивачем до Охтирської ОДПІ були податкові розрахунки з плати за користування надрами для видобування корисних копалин: - №№ 151 - 155 - за липень 2014 року; - №№ 175 - 179 - за серпень 2014 року; - №№ 202 - 206 - за вересень 2014 року; - №№ 226 -230 - за жовтень 2014 року; - №№250-254-за листопад 2014 року; - №№ 274 - 278 - за грудень 2014 року.

Так, загальна сума самостійно визначених позивачем податкових зобов'язань з плати за користування надрами для видобування корисних копалин у наведених вище розрахунках, поданих до Охтирської ОДПІ, склала 517 881 892 грн.

Поряд з цим, позивач вказує, що плата за користування надрами для видобування корисних копалин декларується та сплачується ПАТ «Укрнафта», зареєстрованим як платник податку у Міжрегіональному головному управлінні Міндоходів - Центральному офісі з обслуговування великих платників, перерахування ж платежів в рахунок сплати задекларованих зобов'язань здійснюється за місцезнаходженням ділянок надр, у межах яких позивачем здійснюється видобуток корисних копалин, що розташовані у сфері дії (за територіальною ознакою) більше двох десятків територіальних органів Державної фіскальної служби України.

Загальна сума самостійно визначених ПАТ «Укрнафта» податкових зобов'язань з плати за користування надрами станом на дату визнання відповідачем суми боргу по платі за користування надрами склала 2 152 306 639 грн.

Наказом № 27 «Про призначення працівника відділу погашення заборгованостей податковим керуючим ПАТ «Укрнафта» податковим керуючим за платником, який має податковий борг по Охтирській ОДПІ - Публічне акціонерне товариство АТ «УКРНАФТА» призначено головного державного ревізора-інспектора відділу погашення заборгованостей Охтирської ОДПІ, радника податкової та митної справи III рангу Горяна Михайла Олександровича.

Листом від 19.02.2015 р. № 1192/10/18-11-25-25 Охтирська ОДПІ повідомила про виникнення у позивача податкового боргу по платі за користування надрами у сумі 564 608 268, 31 грн. та запропоновано надати перелік ліквідного майна на суму боргу для складання акту опису майна та реєстрації податкової застави.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про невідповідність Наказу №27 «Про призначення працівника відділу погашення заборгованостей податковим керуючим ПАТ «Укрнафта» імперативним приписам податкового законодавства та як наслідок, наявність правових підстав для його скасування у судовому порядку.

Так, пунктом 15.1. ст. 15 Податкового кодексу визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Отже, платниками податку визнаються особи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування, або здійснюють діяльність, що є об'єктом оподаткування, і на які податковим законодавством покладено обов'язок зі сплати податків.

Відповідно до пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України, з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Якщо відповідно до законодавства у платника податків, окрім обов'язків щодо подання податкових декларацій (розрахунків, звітів) та/або нарахування, утримання або сплати (перерахування) податків, зборів на території адміністративно-територіальної одиниці за своїм місцезнаходженням, виникають такі обов'язки на території іншої адміністративно-територіальної одиниці, то такий платник податків зобов'язаний стати на облік за таким неосновним місцем обліку у відповідному контролюючому органі.

Платник податків зобов'язаний стати на облік у відповідних органах ДПС за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, органи ДПС за місцем знаходженням таких об'єктів у порядку, встановленому розділом VII Порядку №1588.

Відповідно до чинного податкового законодавства філії та представництва юридичних осіб розглядаються як самостійні платники податків тільки в тому разі, якщо на них покладено обов'язок сплачувати конкретні податки. В цілому, філії та інші відокремлені підрозділи юридичних осіб не є платниками податків. Під відокремленим підрозділом згідно ст. 14 ПКУ розуміються відокремлені підрозділи у значенні, визначеному Цивільним кодексом України та Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". Для розділу IV цього Кодексу - у визначенні Господарського кодексу України. В окремих випадках відокремленим підрозділом вважається підрозділ суб'єкта господарювання, який розташований поза його межами та здійснює всі або частину його функцій. Обов'язок зі сплати податків та зборів, який ними виконується, являє собою обов'язок тих юридичних осіб, яких вони представляють. Фактично філії та інші відокремленні підрозділи не мають обов'язку зі сплати податку, а тільки виконують цей обов'язок у відповідній частині.

Згідно п. 263.1.1. ст. 263 Податкового кодексу України платниками плати за користування надрами для видобування корисних копалин є суб'єкти господарювання, у тому числі громадяни України, іноземці та особи без громадянства, зареєстровані відповідно до закону як підприємці, які набули права користування об'єктом (ділянкою) надр на підставі отриманих спеціальних дозволів на користування надрами (далі - спеціальний дозвіл) в межах конкретних ділянок надр з метою провадження господарської діяльності з видобування корисних копалин, у тому числі під час геологічного вивчення (або геологічного вивчення з подальшою дослідно-промисловою розробкою) в межах зазначених у таких спеціальних дозволах об'єктах (ділянках) надр.

Отже платником плати за користування надрами для видобування корисних копалин є суб'єкт господарювання, що отримав спеціальний дозвіл на користування надрами.

Відповідно до ст. 13 Кодексу України про надра від 27 липня 1994 року № 132/94-ВР, із змінами та доповненнями, користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.

Користувачами надр на умовах угод про розподіл продукції можуть бути громадяни України, іноземці, особи без громадянства, юридичні особи України або інших держав, об'єднання юридичних осіб, створені в Україні чи за межами України (інвестори), що відповідають вимогам законодавства України. Об'єднання юридичних осіб, що не є юридичною особою, може бути користувачем надр відповідно до угоди про розподіл продукції за умови, що учасники такого об'єднання несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, передбаченими угодою про розподіл продукції.

Згідно із ст. 55 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-ІV, зі змінами та доповненнями (далі - ГКУ), суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Зокрема, суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Вищевказані суб'єкти господарювання мають право відкривати свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи.

Підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, проте такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством (ст. 64 ГКУ).

Таким чином, до платників плати за користування надрами для видобування корисних копалин не належать філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, у зв'язку з тим, що вони не мають статусу юридичної особи.

Отже, за змістом наведених норм слідує, що платниками плати за користування надрами для видобування корисних копалин є підприємства (установи, організації) (юридичні особи) до складу яких входять філії, відділення та інші відокремлені підрозділи.

Згідно п. 263.11.1. ст. 263 Податкового кодексу України платник плати за користування надрами для видобування корисних копалин та уповноважена особа, визначена відповідно до підпункту 263.1.4 пункту 263.1 статті 263 цього Кодексу, до закінчення граничного строку подання податкових розрахунків, визначеного розділом II цього Кодексу, та за формою, встановленою відповідно до статті 46 цього Кодексу, подають за податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу, а при видобуванні вуглеводневої сировини, що дорівнює календарному місяцю, податкові розрахунки з плати за користування надрами для видобування корисних копалин до контролюючого органу: - за місцезнаходженням ділянки надр, з якої видобуті корисні копалини, у разі розміщення такої ділянки надр у межах території України; - за місцем обліку платника у разі розміщення ділянки надр, з якої видобуто корисні копалини, в межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони України.

Відповідно до п. 263.11.3. Податкові розрахунки з плати за користування надрами для видобування корисних копалин подаються платником, починаючи з календарного кварталу, а при видобуванні вуглеводневої сировини з календарного місяця, що настає за кварталом/місяцем, у якому такий платник отримав спеціальний дозвіл.

Пунктом 263.12. ст. 263 Податкового кодексу України визначений порядок сплати податкових зобов'язань.

Так, відповідно до п. 263.12.1.ст. 263 Податкового кодексу України платник плати за користування надрами для видобування корисних копалин та уповноважена особа, визначена відповідно до підпункту 263.1.4 пункту 263.1 статті 263 цього Кодексу, протягом десяти календарних днів після закінчення граничного строку подання податкового розрахунку за податковий (звітний) період сплачують податкові зобов'язання у сумі, визначеній в розрахунку з плати, поданому ними контролюючому органу: - за місцезнаходженням ділянки надр, з якої видобуті корисні копалини, у разі розміщення такої ділянки надр у межах території України; - за місцем обліку платника у разі розміщення ділянки надр, з якої видобуто корисні копалини, в межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони України.

Так під час розгляду справи встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ПАТ «Укрнафта» подало до Охтирської ОДПІ були податкові розрахунки з плати за користування надрами для видобування корисних копалин: - №№ 151 - 155 - за липень 2014 року; - №№ 175 - 179 - за серпень 2014 року; - №№ 202 - 206 - за вересень 2014 року; - №№ 226 -230 - за жовтень 2014 року; - №№250-254-за листопад 2014 року; - №№ 274 - 278 - за грудень 2014 року.

Загальна сума самостійно визначених позивачем податкових зобов'язань з плати за користування надрами для видобування корисних копалин по розрахунках, поданих до відповідача склала 517 881 892 грн.

Станом на час розгляду справи сума податкової заборгованості ПАТ «Укрнафта» не погашена.

Згідно пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 41.5 ст. 41 Податкового кодексу України передбачено, що органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень.

При цьому органами стягнення є органи доходів та зборів, які під час вжиття заходів, спрямованих на погашення відповідної заборгованості, діють на виконання своїх владних повноважень щодо погашення податкового боргу, визначених Податковим кодексом України.

Порядок погашення податкового боргу платників податків визначено главою 9 ПК України.

Відповідно до п.87.1 ст.87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Згідно з п.87.2 ст.87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Пунктом 88.1 ст.88 ПК України встановлено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

За приписами п.89.1 ст.89 ПК України право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом. - з дня виникнення податкового боргу.

Відповідно до п.89.2 ст.89 ПК України право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Пунктом 89.3 ст. 89 передбачено, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно ст. 91 п. 91.1. ПК України, керівник органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податків, що має податковий борг, призначає такому платнику податків податкового керуючого. Податковий керуючий повинен бути посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби. Податковий керуючий має права та обов'язки, визначені цим Кодексом.

Відповідно до Порядку призначення та звільнення, а також функції та повноваження податкового керуючого, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України, від 10.10.2013, № 578, податковий керуючий - посадова (службова) особа органу доходів і зборів за місцем обліку платника податків, на яку покладається виконання функцій, спрямованих на погашення податкового боргу платника податків.

З наведених приписів закону та встановлених обставин справи вбачається, що оскільки платником плати за користування надрами для видобування корисних копалин є ПАТ «Укрнафта», що отримало спеціальні дозволи на користування надрами, та має податковий борг у загальній сумі 2 152 306 639 грн. призначати такому платнику податків податкового керуючого має контролюючий орган за місцем реєстрації такої юридичної особи.

Відповідно до ст. 21 ПКУ посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватись Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх компетенції, не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Згідно п. 7.3 розділу VII Мінфіну від 09.12.2011, № 1588 «Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів», на який посилається відповідач обґрунтовуючи правомірність видання оскаржуваного наказу, у контролюючому органі за неосновним місцем обліку платник податків сплачує всі податки та збори, які згідно із законодавством мають сплачуватись на території адміністративно-територіальної одиниці, що відповідає неосновному місцю обліку, щодо таких податків подає податкові декларації (розрахунки, звіти) та виконує інші обов'язки платника податків, а контролюючий орган стосовно платника податків здійснює адміністрування таких податків, зборів.

Однак, метою адміністрування є забезпечення погашення податкових зобов'язань платників шляхом оптимального втручання в їхню господарську діяльність через застосування законодавчо встановлених механізмів і процедур.

Положеннями п.91.3 ст.91 ПК України та Порядком призначення та звільнення, а також функції та повноваження податкового керуючого визначені основні функції та повноваження податкового керуючого щодо податкової застави, до яких відноситься, крім іншого, перевірка стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом, одержання від боржника інформації про операції із заставленим майном, здійснення заходів щодо огляду та оцінки майна, яке пропонується до продажу, організація продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, тощо.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку проте, що одночасне вживання різними органами, їх службовими та посадовими особами на тих же підставах дублюючих за своїм характером дій обмежувального характеру щодо одного і того ж чи різного майна позивача, не лише ускладнить виконання положень гл. 9 Податкового кодексу України, а і унеможливить таке виконання, хоча б в частині виділення із загального майна платника податків окремо для кожного податкового керуючого ліквідного майна, до того ж негативно впливатиме на фінансово-господарську діяльність підприємства, може спричинити загрозу виконання позивачем існуючих у нього зобов'язань.

Згідно п. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Вимогами ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, спірний наказ від 10.03. 2015 року № 27 було прийнято відповідачем без врахування фактичних обставин справи, з порушенням визначеної Податковим кодексом України процедури призначення податного керуючого, а отже опорюваний наказ підлягає скасуванню, як такий, що суперечить приписам чинного законодавства.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність оспорюваного наказу.

Керуючись ст. ст. 69-71, 128, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати з дати його прийняття наказ Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області від 10 березня 2015 року № 27 «Про призначення працівника відділу погашення заборгованостей податковим керуючим ПАТ «Укрнафта».

Судові витрати в розмірі 73, 08 грн. присудити на користь Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур