Постанова № 45705137, 23.06.2015, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/1640/15Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Канигіної Т.С.,

за участю:

секретаря судового засідання Кльопової І.Г.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовомпозивача Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛАММА"до відповідача Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській областіпро скасування податкового повідомлення - рішенняВ С Т А Н О В И В:

20 травня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ФЛАММА" (надалі ТОВ "ФЛАММА") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.04.2015 № 0002072202/1125, яким завищено відємне значення податку на додану вартість на суму 5 333,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що податкове повідомлення-рішення від 21.04.2015 № 0002072202/1125, винесене на підставі акта перевірки від 09.04.2015 № 486/16-03-22-02-12/31273238, є необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм чинного законодавства України. Договір поставки від 31.10.2014 № 2014/10/31-1, укладений між ТОВ "ФЛАММА" та Приватним підприємством "Торгівельна компанія "Амада" (надалі ПП "ТК "Амада"), відповідає вимогам цивільного та господарського законодавства, фактичні відносини між контрагентами узгоджуються із умовами договору та оформлені первинними документами.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову. У письмових запереченнях на позов відповідач просить відмовити у його задоволенні. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що в договорі не конкретизовано адресу в м. Кременчук, що унеможливлює визначити місце знаходження складу продавця; у податковій накладній від 31.10.2014 у графі "Вид цивільно-правового договору" зазначено договір купівлі-продажу, проте, позивачем наданий договір поставки; згідно з податковою інформацією Кременчуцької ОДПІ стосовно неможливості проведення зустрічної звірки ПП "ТК "Амада" по взаємовідносинах з березня по жовтень 2014 року встановлено відсутність фактичного постачання ПП "Ідеал Маркетинг" (ПП "ТК "Амада") товарно-матеріальних цінностей (виробником якого є ТОВ "Пайпсістем") ТОВ "ФЛАММА". За доводами відповідача, угода, укладена між позивачем та контрагентом-постачальником ПП "ТК "Амада", не спрямована на здійснення реальних господарських операцій, а надані на перевірку первинні документи не можуть підтвердити фактичне проведення господарської операції. У звязку з чим відповідач вважає правомірним прийняте податковим органом спірне податкове повідомлення-рішення.

Ухвалами Полтавського окружного адміністративного суду від 25 травня 2015 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23 червня 2015 року замінено первинного відповідача Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Полтавській області на належного відповідача Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ТОВ "ФЛАММА" (код ЄДРПОУ 31273238) зареєстроване як юридична особа 26.12.2000 виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.10-11); є платником ПДВ з 11.01.2001, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100099169 (а.с. 61).

На підставі направлення Кременчуцької ОДПІ на перевірку від 30.03.2015 № 626/16-03-22-02 та наказу Кременчуцької ОДПІ від 30.03.2015 № 596 згідно із підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України у період з 30.03.2015 по 03.04.2015 працівником Кременчуцької ОДПІ проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ "ФЛАММА" з питань взаємовідносин з ПП "Ідеал Маркетинг" (ПП "ТК "Амада") код 38870131 за жовтень 2014 року та правомірність відображення їх в податковій звітності.

Підстави та порядок проведення перевірки позивачем на оспорюються.

За наслідками проведеної перевірки ТОВ "ФЛАММА" відповідачем складено акт від 09.04.2015 № 486/16-03-22-02-12/31273238, яким зафіксовані порушення пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого зменшено відємне значення між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у загальній сумі 5 333,00 грн, у т.ч. за жовтень 2014 року 5 333,00 грн (а.с.18-31).

На підставі акта перевірки від 09.04.2015 № 486/16-03-22-02-12/31273238 Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.04.2015 № 0002072202/1125, яким завищено відємне значення податку на додану вартість на суму 5 333,00 грн.

Висновок про зменшення відємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2014 року вмотивований наступним. Згідно з паспортними даними щодо спірних товарно-матеріальних цінностей відповідачем зроблений висновок про виготовлення їх виробником ТОВ "Пайпсістем" у період з 08.10.2014 по кінець жовтня 2015 року. У ході перевірки проаналізовано дані із АІС "Податковий блок" та Єдиного реєстру податкових накладних по першому-третьому ланцюгу контрагентів-постачальників, виробника в ланцюгу не знайдено. На момент проведення перевірки ПП "ТК "Амада" переведено до Тернопільської ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області, змінено назву на ПП "Ідеал Маркетинг". В акті зазначено, що згідно з податковою інформацією № 390/26-59-22-08 від 04.12.2014, отриманої від ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "ТК "Амада" по взаємовідносинам з березня по жовтень 2014 року, встановлено, зокрема наступне: операції ПП "ТК "Амада" не підтверджують реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності. Указане, за доводами контролюючого органу, свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений пунктом 201.11 статті 201 ПК України) суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Вищий адміністративний суд України у листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" звернув увагу судів на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Указане закріплено також у Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, згідно з пунктом 2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що 31.10.2014 між ПП "ТК "Амада" (продавець) та ТОВ "ФЛАММА" (покупець) укладено договір № 2014/10/31-1, відповідно до якого продавець зобовязується передати у власність покупцю запасні частини (надалі товар), а покупець прийняти і оплатити товар в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі.

У пункті 1.2 вказаного договору передбачено майно, що поставляється згідно з умовами даного договору, а саме: засувка ЗКЛ Ду80, Ру63 30нж 76нж; фланець відповідний сталевий приварний за ГОСТ 12821-80, ст. 20, приєднувальні розміри і розміри ущільнювальних поверхонь за ГОСТ 12815-80, Ду 80 Ру63 (а.с. 45).

У рамках здійснення господарсько-правових відносин за договором від 31.10.2014 № 2014/10/31-1 позивач отримав від ПП "ТК "Амада": рахунок-фактуру від 31.10.2014 № 1481 на суму 32 000,00 грн, видаткову накладну від 31.10.2014 № 1084 на суму 32 000,00 грн, податкову накладну від 31.10.2014 № 315 на суму 32 000,00 грн, у тому числі ПДВ 5 333,34 грн (а.с. 48-50).

Податкова накладна від 31.10.2014 № 315 включена до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за жовтень 2014 року (а.с. 71-82).

Оплата ТОВ "ФЛАММА" отриманих від ПП "ТК "Амада" товарно-матеріальних цінностей за договором від 31.10.2014 № 2014/10/31-1 підтверджена платіжним дорученням від 03.11.2014 № 1423 (а.с. 135).

Обставини використання ТОВ "ФЛАММА" товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ПП "ТК "Амада", у подальшій господарській діяльності підтверджені наступними документами. Договір оренди від 31.01.2013 № 31/01/2013, укладений між ТОВ "Нафтохімік ЛТД" (орендодавець) та ТОВ "ФЛАММА" (орендар), додаток № 1 до цього договору "Перелік майна, що передається в оренду позивачу", акт приймання-передачі майна в оренду до вказаного договору оренди від 01.02.2013 підтверджують отримання позивачем в оренду від орендодавця ТОВ "Нафтохімік ЛТД" внутрішньоустановочні трубопроводи (інв. 10037). Крім того, згідно з пунктом 4.6 цього договору орендар (позивач) зобовязується за власний рахунок здійснювати поточний ремонт обєкта оренди /а.с. 136-152/.

Вимога від 28.01.2015 № 2, акт приймання-передачі відремонтованих або модернізованих обєктів від 28.01.2015, технічні документи (технологічний регламент: паспорт трубопровода № 35, установка Г-67-1/1) підтверджують здійснення поточного ремонту внутрішньоустановочних трубопроводів (установка Г-67-1/1 інв. 10037) та необхідність застосування в ремонті даної установки отриманого за спірною операцією товару /а.с.84,85; 154-165/.

При цьому, відповідачем в акті перевірки від 09.04.2015 № 486/16-03-22-02-12/31273238 зазначено, що станом на момент перевірки заборгованості між підприємствами не існує; придбані засувки та фланці придбано для використання у власній господарській діяльності, як запчастини для ремонту; засувка призначена для встановлення в якості запорного пристрою на трубопроводах по транспортуванню рідких та газообразних робочих суміші (а.с. 23).

Відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2014 року до складу податкового кредиту жовтень2014 року згідно з додатком 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" позивачем включено по господарський операції із ПП "ТК "Амада" податок на додану вартість в сумі 5 333,33 грн (а.с. 63-65).

Висновки відповідача про відсутність реальності здійснення господарських операцій між ТОВ "ФЛАММА" та ПП "ТК "Амада", які ґрунтуються, зокрема на встановленні того, що у ході по першому-третьому ланцюгу контрагентів-постачальників виробника ТОВ "Пайпсістем" в ланцюгу не знайдено, відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної господарської, економічної діяльності, суд вважає безпідставними з огляду на таке.

Наведені вище норми Податкового кодексу України не ставлять у залежність право платника податку на формування податкового кредиту від фактичної сплати постачальниками по всьому ланцюгу поставки сум ПДВ до бюджету, якщо цей платник (покупець) сплатив податок в ціні придбаних товарів (послуг), а реальність поставок у судовому процесі не спростована.

Порушення платником податку постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту лише за встановленого факту сприяння останнім першому в ухиленні від виконання податкового обов'язку або факту їхніх сумісних дій по створенню схеми незаконної мінімізації податкових зобов'язань. Обставини, які б достовірно свідчили про наявність таких фактів, не встановлені.

За правовим висновком Верховного Суду України, викладеному в постановах, зокрема від 01.06.2010 у справі № 21-573во10 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 10528520), від 31.01.2011 у справі № 21-47а10 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 14222198), якщо контрагент не виконав свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Зазначена позиція також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 у пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. Такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього субєкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України").

Отже, доводи відповідача, наведені у підтвердження порушення позивачем податкового законодавства, які покладені в основу акта перевірки Кременчуцької ОДПІ від 09.04.2015 № 486/16-03-22-02-12/31273238, суперечать принципам податкового законодавства та усталеній судовій практиці Європейського суду, що свідчить про їх неналежність та недопустимість.

Крім того, посилання відповідача на підтвердження своїх доводів на те, що у податковій накладній від 31.10.2014 у графі "Вид цивільно-правового договору" зазначено договір купівлі-продажу, суд вважає безпідставним, оскільки згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін; при цьому, зазначення назви договору в даному випадку не змінює суті спірної господарської операції.

Посилання відповідача на відсутність доказів отримання товару від ПП "ТК "Амада", оскільки у договорі не конкретизовано адресу в м. Кременчук, що унеможливлює визначити місце знаходження складу продавця, є також безпідставним. Так, за Правилами Інкотермс 2010 термін "франко-завод" означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.

Наявність первинних документів є обов'язковою, але не достатньою умовою для формування податкового кредиту, оскільки факт виконання зобов'язання за правочином зумовлює складання й інших документів, а тому формальне складення лише первинного документа не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції. Податковий кредит може формуватися платником податків лише за реально проведеною господарською операцією, тобто за господарською операцією, яка спричинила зміни у структурі та стані активів і зобов'язань суб'єкта господарювання, за умови, що проведення господарської операції підтверджується іншими документами, складання яких передбачено законодавством та є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту.

Докази, надані платником податку на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, які відображені в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

При цьому, наявність або відсутність окремих документів не може свідчити про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Відповідно до журналу реєстрації довіреностей 31.10.2014 видано ОСОБА_3 довіреність № 199 на отримання товару від постачальника ПП "ТК "Амада" (розрахунок від 31.10.2014 № 1481). Позивачем також надано суду подорожній лист службового легкового автомобіля 27-31 жовтня 2014 року серія 10 ААА № 126760.

Згідно зі статтею 86 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Вказані первинні документи підписані сторонами без застережень та містять необхідні для цілей оподаткування відомості щодо змісту та обсягу господарських операцій, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, а тому підтверджують факт виконання спірних операцій.

Податковим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів та не подано належних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Отже, позивачем надані всі документи на підтвердження реальності укладення договору та документи на підтвердження використання товару у своїй господарській діяльності.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем податковий кредит з податку на додану вартість у жовтні 2014 року по фінансово-господарській операції з ПП "ТК "Амада" сформовано з дотриманням вимог Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З огляду на викладене, відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірності свого рішення, що є підставою для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України. якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 2, 7-11, 17, 71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛАММА" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області 21.04.2015 № 0002072202/1125.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛАММА" (ідентифікаційний код 31273238) витрати зі сплати судового збору в розмірі 182,70 грн (сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 25 червня 2015 року.

СуддяТ.С. Канигіна