Постанова № 45704862, 03.06.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2015 року Справа № 814/1103/15

м. Миколаїв

12:10

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Князєва В.С., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовомВознесенського міськрайонного центру зайнятості, вул. Жовтневої революції, 97, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500 до відповідачаОСОБА_1, ДОС-2, 31, с. Мартинівське, Вознесенський район, Миколаївська область, 56525; вул. Одеська, 41, с. Прибужани, Вознесенський район, Миколаївська область, 56523 простягнення незаконно отриманих коштів в сумі 1016,12 грн., В С Т А Н О В И В:

Вознесенський міськрайонний центр зайнятості (надалі позивач або МЦЗ) звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 (надалі відповідач) 1016,12 грн. незаконно отриманої допомоги по безробіттю.

Представник позивача подав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження (ар. с. 137-138).

Копія ухвали про призначення справи до розгляду, яку суд направив відповідачу, повернулась до суду без вручення адресату з відміткою поштової установи «За закінченням терміну зберігання» (ар. с. 129-136). Частиною 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі повернення поштового відправлення з повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. За таких обставин суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, тому його неприбуття, відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, не є перешкодою для розгляду справи і її вирішення на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України справу було розглянуто у письмовому провадженні.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що відповідач відносився до зайнятого населення і не мав права на отримання допомоги по безробіттю.

13.08.2009 відповідач звернувся до МЦЗ для сприяння у працевлаштуванні. Наказом від 13.08.2009 № НТ090813 відповідачу був наданий статус безробітного; відповідно до наказу від 13.08.2009 № НТ090813 позивач розпочав виплату відповідачу допомоги по безробіттю. Допомога була виплачена відповідачу з 13.08.2009 по 07 серпня 2010 року.

14.01.2014 від УПФУ в м. Вознесенську та Вознесенському районі Миколаївської області надійшов лист в якому позивача було повідомлено про те, що відповідач перебуваючи на обліку в МЦЗ відновився до зайнятого населення, а саме працював в компанії «Спарта» протягом березня травня 2010 року (ар. с. 12).

Відповідно до підпункту «б» пункту 3 статті 1 Закону України від 01.03.1991 № 803-ХІІ «Про зайнятість населення» (який був чинним на момент виникнення правовідносин) громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, відносяться до зайнятого населення. Як зазначено у частині 1 статті 2 вказаного Закону, безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Отже, в період з березня по травень 2010 року відповідач відносився до зайнятого населення і не мав права на отримання допомоги по безробіттю.

Відповідно до частини 2 статті 36 Закону України від 02.03.2000 № 1533-ІІІ «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (надалі Закон № 1533) застраховані особи, зареєстровані у встановленому порядку як безробітні, зобовязані своєчасно подавати відомості, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Частиною 3 статті 36 Закону № 1533 встановлено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обовязків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

07.05.2010 позивач своїм наказом припинив виплату відповідачу допомоги по безробіттю (ар. с. 11). Відповідачем кошти у добровільному прядку не сплачені.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 11, 71, 128, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1, ДОС-2, 31, с. Мартинівське, Вознесенський район, Миколаївська область, 56525; вул. Одеська, 41, с. Прибужани, Вознесенський район, Миколаївська область, 56523 (РНОКПП НОМЕР_1) на користь Вознесенського міськрайонного центру зайнятості, вул. Жовтневої революції, 97, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500 (р/р 37171001000515 в ГУДКСУ Миколаївської області, МФО 826013, ідентифікаційний код 20907848) незаконно отриману допомогу по безробіттю в сумі 1016, 12 грн.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.С. Князєв