Постанова № 45704860, 25.06.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2015 року Справа № 814/1242/15

м. Миколаїв

15:10

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Князєва В.С., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовомПриватного підприємства «ЛК Трейд Україна», вул. Лягіна, 4/4, м. Миколаїв, 54001 до відповідачаДержавної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030 пропро визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 14.01.2015 № НОМЕР_1 і № НОМЕР_2,В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі також - контролюючий орган, податковий орган). Ухвалою суду від 29.04.2015 року в одне провадження були обєднані вимоги позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 14.01.2015р. №0000261502 та про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 14.01.2015р. №0000271502, оскільки ці рішення прийняті за наслідками одного акту перевірки та випливають із тих самих правовідносин. Свої позовні вимоги позивач вмотивував тим, що податковим органом нарахована пеня за несвоєчасну сплату плати за землю всупереч положенням Господарського кодексу України про порядок і строки нарахування пені із господарських зобовязань.

В судовому засіданні представник позивача свої позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити. Додатково обґрунтував свою позицію тим, що у серпні 2013 року договір оренди між позивачем та міською радою було розірвано, але відповідач продовжував нараховувати йому зобовязання з орендної плати за цим договором і, відповідно пеню за несплату цієї орендної плати, хоча з цього часу повинен був нараховувати пеню лише на існуючу на момент розірвання договору оренди суму заборгованості 65000 гривень. Тому починаючи з серпня 2013 року пеня податковим органом нараховувалася неправомірно у більшому розмірі.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечував. Зазначав, що штраф було нараховано позивачу на підставі поданих ним самостійно податкових декларацій з орендної плати. Уточнюючу декларацію, в якій було відображено про розірвання договору оренди з міською радою у серпні 2013 року позивач подав податковому органу лише у листопаді 2014 року, та до цього часу у податкового органу були підстави нарахувати штраф на суму податкового боргу зі сплати орендної плати, самостійно визначеної позивачем у декларації.

В подальшому сторони подали суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Справа була вирішена судом в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали адміністративної справи так докази, якими сторони обґрунтовували свої вимоги і заперечення, суд приходить до висновку про необхідність у позові відмовити, виходячи з такого.

Судом встановлено, що контролюючим органом було проведено камеральну перевірку позивача щодо своєчасності сплати орендної плати за земельні ділянки та складено акт перевірки від 23.12.2014р. №2445/14-03-15-01-81/31707171.

За наслідками цієї перевірки були прийняті податкові повідомлення-рішення від 14.01.2015р. №0000261502, яким за затримку сплати грошового зобовязання з орендної плати було застосовано штраф в сумі 6207,22 грн. та №0000271502 яким за затримку сплати грошового зобовязання з орендної плати було застосовано штраф в сумі 36878,73 грн. (т.1. а.с. 9, т.2 а.с. 9). У зазначених податкових повідомленнях-рішеннях зазначені строки прострочення сплати орендної плати та на підставі статті 126 Податкового кодексу України визначені розміри штрафів.

У сторін в судовому засіданні не було заперечень щодо кількості днів прострочення сплати та правильності визначення ставки розміру штрафів. Представник позивача наполягав на помилковому включенні у суму прострочення платежу з орендної плати сум нарахованих за договором оренди після його розірвання, коли орендна плата вже не повинна була нараховуватися, і відповідно ця сума не може вважатися простроченою і на неї не може бути нарахований штраф.

Так, між позивачем та Миколаївською міською радою було укладено договір оренди №7237 від 20.11.2009 року земельної ділянки площею 13131 кв.м. і визначена орендна плата в розмірі 3% від її нормативної грошової оцінки, що на час укладення договору складало 236661,34 грн. на рік (т.1 а.с. 28).

Як вбачається із листа виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 30.10.14р. (т.1. а.с. 70), зазначений договір оренди було розірвано рішенням сесії міської ради від 28 серпня 2013 року.

В матеріалах справи наявний новий договір оренди землі №10486 від 18 червня 2014 року, укладений між позивачем та Миколаївською міською радою. Предметом оренди за цим договором стала земельна ділянка площею 2183 кв.м., а орендна плата на період будівництва 368643, 21 грн.

Як вбачається із розрахунку, наданого відповідачем, останній не враховував ту обставину, що договір оренди 20.11.2009 року було розірвано рішенням сесії міської ради від 28 серпня 2013 року. Позивач щорічно подавав податкові декларації з визначенням суми податкового зобовязання з орендної плати за 2013 та 2014 рік.

В той же час, знаючи про розірвання договору оренди від 20.11.2009 року у серпні 2013 року, відповідач повідомив про це податковий орган лише у листопаді 2014 року шляхом подання уточнюючої декларації, яка в подальшому була врахована податковим органом.

Відповідно до п. 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з п. 56.11 статі 56 Податкового кодексу України, не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Приписами пункту 288.7 статті 288 Податкового кодексу України визначено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати за землю, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 285.1 статті 285 Податкового кодексу України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Згідно з положеннями пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Абзацом 2 пункту 286.4 статті 286 Податкового кодексу України визначено, що у разі зміни протягом року об'єкта та/або бази оподаткування платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися такі зміни.

Тобто позивач, достовірно знаючи про зміну обєкту та бази оподаткування щодо сплати орендної плати за землю, які відбулися у серпні 2013 року, повинен був до 20 вересня 2013 року подати контролюючому органу уточнюючу податкову декларацію, в якій задекларувати зазначені обставини. Але цей обовязок позивачем своєчасно виконано не було і така декларація була подана лише у листопаді 2014 року. Тому до цього часу відповідне податкове зобовязання позивача правомірно визначалося контролюючим органом як узгоджене і тому за пропущення строків погашення цього зобовязання контролюючий орган визначив позивачу встановлені законом штрафні санкції.

Суд також не бере до уваги доводи позивача, щодо порушення податковим органом положень Господарського кодексу України при нарахуванні пені, оскільки позивачу було нарахована не пеня, а штраф на підставі статті 126 Податкового кодексу України, як адміністративно-господарську санкцію визначену в рамках податкових правовідносин.

Таким чином у відносинах, що були предметом судового розгляду відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначений законодавством.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 122, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «ЛК Трейд Україна» (ідентифікаційний код 31707171) користь держави судовий збір в сумі 1461,60 грн.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.С. Князєв