Постанова № 45702148, 25.06.2015, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2015 року Справа № 803/1305/15-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Лозовського О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» до Другого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Волинської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_1, ОСОБА_2 про скасування постанови в частині та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» звернулося з адміністративним позовом до Другого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Волинської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_1, ОСОБА_2 про скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №40359418 від 05.12.2013 в частині накладення арешту на нерухоме майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та зобовязання зняти арешт з іпотечного майна - квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09.11.2007 ОСОБА_1 (позичальник) уклала з АКБ «ТАС-Комерцбанк» кредитний договір №0202/1107/88-133. В забезпечення належного виконання зобовязання за кредитним договором, між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_1, ОСОБА_2 був укладений іпотечний договір від 09.11.2007. За умовами іпотеки, іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання зобовязань з кредитного договору квартиру за адресою: АДРЕСА_2. Наразі це обтяження, разом з зобовязаннями за кредитним договором, відступлено на користь ТзОВ «ФК «Вектор Плюс».

28.11.2012 ПАТ «Сведбанк» (правонаступник АКБ «ТАС-Комерцбанк») відступило ТзОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» відповідно до Договору факторингу №15 свої права вимоги за зобовязаннями по кредитному та іпотечному договорах.

Під час звернення до нотаріуса 07.05.2015 позивачу стало відомо, що на вказане нерухоме майно, яке є предметом іпотеки постановою Другого відділу ДВС Луцького МУЮ від 05.12.2013 №40359418 накладений арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження.

Товариство вважає, що як іпотекодержатель вищевказаного нерухомого майна, ТзОВ «ФК «Вектор Плюс» має першочергове право на реалізацію предмету іпотеки в разі порушення основного зобов'язання. Так як наявний арешт обмежує права Товариства на задоволення своїх інтересів, тому позивач не може задовольнити свої вимоги в позасудовому порядку (або провести продаж майна з метою задоволення своїх інтересів або набуття права власності на предмет іпотеки). У звязку з цим просить суд:

1) скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження ВП №40359418 від 05.12.2013 в частині накладення арешту на нерухоме майно квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3;

2) зобовязати відповідача винести постанову про зняття арешту з іпотечного майна ТзОВ «ФК «Вектор Плюс», а саме квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_4.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав письмове клопотання про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, проте подав письмову заяву про розгляд справи за його відсутності. В поданих письмових запереченнях проти позову від 24.06.2015 №21650 просив в задоволенні позову відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання не зявились, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Про причини неявки суд не повідомили, заяви про розгляд справи за їх участі не подали.

Згідно із частиною четвертою статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Відповідно до частини шостої статті 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З врахуванням наведеного, справу судом розглянуто та вирішено на підставі наявних у ній доказів, за відсутності представників сторін, та згідно з ухвалою суду від 25.06.2015 в порядку письмового провадження.

Дослідивши подані суду письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до частини пятої статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби вирішуються судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 1 статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюються на публічно-правові спори за зверненням субєкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що 09.11.2007 між ОСОБА_1 (позичальник) та Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» укладено кредитний договір №0202/1107/88-133 (а.с.8-13).

З метою забезпечення належного виконання зобовязання за кредитним договором, між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк», що є правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_1, ОСОБА_2 09.11.2007 укладено іпотечний договір за р.№2656.

Згідно умов даного договору іпотекодавці (ОСОБА_1, ОСОБА_2Т.) передають в іпотеку іпотекодержателю ВАТ «Сведбанк» в якості забезпечення виконання зобовязань з кредитного договору №0202/1107/88-133 від 09.11.2007 квартиру за адресою: АДРЕСА_2. (а.с.16).

Разом з тим, 28.11.2012 Публічне акціонерне товариство «Сведбанк», яке є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Сведбанк», відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» відповідно до Договору факторингу №15 та договору про відступлення прав за іпотечними договорами свої права вимоги за зобовязаннями по кредитному та іпотечному договорах (а.с.17-26).

Державна реєстрація договору про відступлення прав за іпотечним договором була здійснена 01.12.2012, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 28-31).

З матеріалів виконавчого провадження №1104/8, номер за ЄДРВП 40359418 вбачається, що у зв'язку із невиконанням третьою особою ОСОБА_1 умов кредитного договору №0202/1107/88-133 від 09.11.2007 Публічне акціонерне товариство «Омега Банк» (правонаступник ПАТ «Сведбанк» звернулося до Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції із заявою про відкриття виконавчого провадження згідно виконавчого листа Луцького міськрайонного суду №0308/11642/12 від 04.04.2013 та накладення арешту на майно ОСОБА_1, а саме: квартири по пр.Молоді, 4/15 в м.Луцьку.

Як слідує з постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження старшим державним виконавцем Другого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції ОСОБА_3 у виконавчому провадженні, відкритому за заявою ПАТ «Сведбанк» 05.12.2013 накладено арешт на майно боржника ОСОБА_1, а саме на двокімнатну квартиру, загальною площею 46,7 кв. м., яка знаходиться за адресою: м.Луцьк, пр. Молоді, 4/15, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження, згідно яких 23.12.2013 за №4008853 зареєстровано обтяження у вигляді арешту рухомого майна.

У зв'язку з невиконанням боржником ОСОБА_1 умов кредитного договору та виникнення заборгованості позивач набув право звернути стягнення на предмет іпотеки, яке не може реалізувати у зв'язку із накладенням арешту на предмет іпотеки постановою державного виконавця Другого відділу ДВС Луцького МУЮ від 05.12.2013.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 N606-XIV (надалі - Закон N606-XIV) передбачено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Згідно частини першої статті 55 Закону N606-XIV державний виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб.

Так, відповідно до приписів статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною другою статті 1 Закону України «Про заставу» передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Згідно з частиною першою статті 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває права звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до частини першої статті 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно частини третьої статті 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону. Іпотечний договір, предметом іпотеки за яким є майнові права на об'єкт незавершеного будівництва, посвідчується нотаріусом на підставі документів, що підтверджують майнові права на цей об'єкт. Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Відповідно до частини восьмої статті 54 Закону України «Про виконавче провадження», примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що іпотека як правовий інститут виконує забезпечувальну функцію виконання боржником основного зобов'язання, тобто спрямований на те, щоб гарантувати кредитору - іпотекодержателю право на задоволення його вимог за рахунок певного, заздалегідь визначеного сторонами майна за наявності в боржника заборгованості перед кредитором.

Так, відповідно до статті 20 Закону України «Про забезпечення прав кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо обтяжувач відступив іншій особі права за правочином, на підставі якого виникло обтяження, ця особа набуває всі відступлені права стосовно предмета обтяження, включаючи встановлений пріоритет.

Отже, звернення стягнення на заставлене майно та звернення до суду з позовом є правом кредитора, відповідно звернення стягнення на заставлене майно є правом іпотекодержателя.

Таким чином, забезпечення виконання зобов'язання може відбутися, зокрема, і за рішенням суду шляхом стягнення коштів з боржника, або сплатою боржником заборгованості добровільно, що автоматично припинить звернення стягнення на майно.

Враховуючи наведене, позивач, як обтяжувач з вищим пріоритетом, встановленим Законом України «Про іпотеку», володіє переважним та першочерговим правом на отримання задоволення своїх вимог, а тому накладення відповідачем арешту на нерухоме майно, що перебуває в іпотеці позивача, обмежує забезпечене іпотекою право останнього на першочергове задоволення своїх вимог за кредитним договором за рахунок предмету іпотеки.

Разом з тим, згідно постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 28.08.2014 вбачається, що виконавчий лист №0308/11642/12, виданий Луцьким міськрайонним судом 04.04.2013 повернуто стягувачу ПАТ «Сведбанк» з тих підстав, що квартира за адресою: м.Луцьк, пр. Молоді, 4/15 є предметом іпотеки на забезпечення зобовязань за споживчими кредитами, наданими в іноземній валюті, використовується як місце постійного проживання позичальника у якого відсутнє інше нерухоме майно та загальна площа даної квартири не перевищує 140 кв. м, вона підпадає під дію мораторію, введеного Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», що забороняє відчуження такого майна.

Пунктом девятим частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалось, або здійснювалось частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Вказана постанова була повернута стягувачеві 29.08.2014 за №29793, що підтверджується матеріалами справи, проте накладений постановою від 05.12.2013 ВП №40359418 арешт на майно, яке належить боржнику, не був знятий.

Згідно з приписами статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» зняття арешту, накладеного на майно боржника, проводиться у разі закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документу до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Враховуючи те, що виконавче провадження не закінчено та виконавчий документ не повернутий до Луцького міськрайонного суду, а завершене з підстави, передбаченої пунктом девятим частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», тому підстави для зняття арешту у відповідача відсутні, оскільки статтею 50 вказаного Закону не передбачено зняття арешту з майна боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу.

Однак, нормами частини 5 статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Крім того, згідно пункту 3.17 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, передбачено, що у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який (яка) його видав(ла), державний виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, а також наслідки завершення відповідного виконавчого провадження (зняття арешту тощо).

Суд звертає увагу на те, що наведені положення Інструкції не суперечать вимогам статей 47, 50, 60 Закону України «Про виконавче провадження» і не дозволяють органу державної виконавчої служби зняти арешт з майна боржника у випадку повернення виконавчого документа саме стягувачу.

Але в той же час, норми Закону України «Про виконавче провадження» не виключають можливості зняття арешту з майна, належного боржнику, при поверненні виконавчого документа стягувачу.

Так, стаття 60 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає порядок та випадки зняття арешту з майна.

Зокрема, частиною третьою статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом.

Частиною четвертою статті 60 вищезазначеного Закону встановлено, що у разі наявності письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов'язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований.

Оскільки у даному випадку підстави для зняття арешту з майна, передбачені частинами третьою, четвертою статті 60 Закону України «Про виконавче провадження», відсутні, арешт з майна боржника ОСОБА_1 може бути знятий в судовому порядку згідно частини 5 статті 60 Закону України «Про виконавче провадження», так як виконавчий документ повернутий стягувачу і необхідність забезпечення виконання рішення суду шляхом накладення арешту відпала.

Отже, викладене надає право суду зобов'язати відповідача зняти арешт з майна боржника, накладеного в межах виконавчого провадження ВП №40359418.

Статтею 11 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд звертає увагу, що згідно з частиною другою статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» щодо скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження ВП №40359418 від 05.12.2013 в частині накладення арешту на нерухоме майно квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та зобовязання відповідача винести постанову про зняття арешту з іпотечного майна ТзОВ «ФК «Вектор Плюс», а саме квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Як вбачається з платіжного доручення №2412 від 28.05.2015, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 146,16 грн., що підлягає стягненню з Державного бюджету України на його користь.

Керуючись статтями 11, 17, 94, 128, 160, 162, 163, 181, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про виконавче провадження», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати постанову Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №40359418 від 05.12.2013 в частині накладення арешту на нерухоме майно квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Зобовязати Другий відділ державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції зняти арешт з іпотечного майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Факториногова компанія «Вектор Плюс» - квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, накладеного постановою від 05.12.2013 ВП №40359418.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факториногова компанія «Вектор Плюс» (04655, місто Київ, проспект Московський, будинок 28-а, код ЄДРПОУ 38004195) витрати по сплаті судового збору в розмірі 146 (сто сорок шість) гривень 16 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий О.А. Лозовський