Постанова № 45702142, 25.06.2015, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2015 року

Справа № 803/1216/15-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Валюха В.М.,

розглянувши в місті Луцьку в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Ратнівський молокозавод» до Ратнівської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Ратнівський молокозавод» (далі – ПрАТ «Ратнівський молокозавод», позивач) звернулося з адміністративним позовом до Ратнівської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі – Ратнівська ОДПІ, відповідач) про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.03.2015 року № Ю-78-25.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваною вимогою відповідач вимагає від позивача сплатити суму боргу зі сплати єдиного внеску, штрафу та пені станом на 31.12.2014 року в розмірі 565911,55 грн., з яких недоїмка 474594,54 грн., штраф 28066,41 грн., пеня 63250,60 грн. Вказана вимога була оскаржена в адміністративному порядку, проте рішенням ДФС України від 14.05.2015 року № 10190/6/99-99-10-01-07-15 скаргу залишено без задоволення.

Позивач вважає вимогу Ратнівської ОДПІ про сплату боргу (недоїмки) від 05.03.2015 року № Ю-78-25 незаконною, оскільки відповідач не проводив документальну перевірку для визначення суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (ЄСВ), нарахував штрафи та пеню без розрахунків, у зв’язку із чим позивач просить скасувати вказану вимогу.

В поданих до суду письмових запереченнях проти позову від 18.06.2015 року № 1801/03-12-10-10 (а. с. 33-34) відповідач адміністративний позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні з тих підстав, що оскаржувана вимога винесена з дотриманням вимог чинного законодавства України.

До судового засідання, призначеного на 14:00 25.06.2015 року, особи, які беруть участь у справі, заявили письмові клопотання про розгляд справи за їх відсутності (а. с. 47-48).

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Як передбачено частиною першою статті 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, оскільки до судового засідання особи, які беруть участь у справі, подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності, а дану справу можливо розглянути і вирішити на основі наявних матеріалів, тому за відсутності перешкод для розгляду справи суд приходить до висновку, що судовий розгляд справи необхідно здійснювати в порядку письмового провадження, без фіксування адміністративного процесу технічними засобами.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 05.03.2015 року Ратнівська ОДПІ сформувала вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.03.2015 року № Ю-78-25 в розмірі 565911,55 грн. станом на 31.12.2014 року, на підставі якої від ПрАТ «Ратнівський молокозавод» вимагалося сплатити суми недоїмки зі сплати ЄСВ, штрафів та пені в загальній сумі 565911,55 грн. (в т. ч.: 474594,54 грн. недоїмки, 28066,41 грн. штрафів, 63250,60 грн. пені) (а. с. 7), та яка була оскаржена в адміністративному порядку.

Рішеннями Головного управління ДФС у Волинській області від 06.04.2015 року № 2096/10/03-20-10-03-06 та ДФС України від14.05.2015 року № 10190/6/99-99-10-01-07-15 (а. с. 10-13, 16-17) скарги позивача були залишені без задоволення.

Згідно із частиною другою статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, відповідач довів правомірність оскаржуваної в даній адміністративній справі вимоги, з огляду на таке.

Згідно із частиною четвертою статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI (з наступними змінами та доповненнями) орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до пункту 6.3 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 року № 455, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.09.2013 року за № 1622/24154 (чинній на момент формування оскаржуваною вимоги), органи доходів і зборів надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках:

якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника про суми доходу (прибутку) фізичних осіб - підприємців чи осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів у повідомленнях-розрахунках, де визначено суми єдиного внеску, які підлягають доплаті;

якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога надсилається одночасно з актом документальної перевірки платника єдиного внеску або актом про суми розбіжностей щодо сум доходу (прибутку), заявлених у звітності до органу доходів і зборів та задекларованих у річній податковій декларації фізичними особами - підприємцями чи особами, які забезпечують себе роботою самостійно, або повідомленням-розрахунком на всю суму донарахованого єдиного внеску.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога надсилається:

платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, протягом п'яти робочих днів, наступних за календарним місяцем, у якому виникла або зросла недоїмка зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);

платникам, зазначеним у підпунктах 3 та 4 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, протягом п'ятнадцяти робочих днів, наступних за календарним місяцем, у якому виникла або зросла недоїмка зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Сума боргу у вимозі проставляється у гривнях з двома десятковими знаками.

З цього слідує, що вимога про сплату недоїмки надсилається платнику у випадку наявності на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати ЄСВ. При цьому, у такому випадку вимога формується на підставі даних особових рахунків платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень, у зв’язку з чим суд не бере до уваги доводи позивача про неможливість направлення йому оскаржуваної вимоги без попереднього проведення документальної перевірки.

З картки особового рахунку платника ПрАТ «Ратнівський молокозавод» вбачається, що станом на 31.12.2014 року за відповідачем рахується недоїмка зі сплати ЄСВ, штрафів та пені в загальній сумі 565911,55 грн., в т. ч. 63250,60 грн. пені (а. с. 38). Доказів відсутності вказаної заборгованості чи її іншого розміру позивачем суду не надано.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та встановлених обставин справи, суд приходить до висновку, що вимога Ратнівської ОДПІ про сплату боргу (недоїмки) від 05.03.2015 року № Ю-78-25 надіслана позивачу з дотриманням вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», оскільки така вимога правомірно сформована на підставі даних особових рахунків платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень, а позивачем не надано доказів відсутності такої заборгованості чи її іншого розміру.

Відтак, з наведених вище підстав у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Крім того, згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI (з наступними змінами та доповненнями) судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством. Відповідно до частини першої статті 4 цього ж Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 зазначеного Закону визначено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру – 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати. Згідно із частиною третьою статті 4 цього ж Закону визначено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» від 28.12.2014 року № 80-VIII з 01.01.2015 року встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 1218,00 грн.

Враховуючи, що при зверненні до суду з цим позовом як позовом майнового характеру позивач сплатив судовий збір в розмірі 487,20 грн. (тобто, 10 відсотків розміру ставки судового збору) згідно із платіжним дорученням від 27.05.2015 року № 642 (а. с. 2), тому у зв’язку із відхиленням позовних вимог з позивача на користь Державного бюджету України слід стягнути решту суми судового збору в розмірі 4384,80 грн. (4872,00 грн. – 487,20 грн. = 4384,80 грн.).

Керуючись статтями 41, 122, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», Закону України «Про судовий збір», суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства «Ратнівський молокозавод» до Ратнівської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про скасування вимоги відмовити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Ратнівський молокозавод» (44100 Волинська область, Ратнівський район, селище міського типу Ратне, вулиця Шевченка, будинок 47, ідентифікаційний код 13360705) на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 4384 гривні 80 копійок (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні вісімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.М.Валюх