Вирок № 45700917, 23.03.2011, Компаніївський районний суд Кіровоградської області

Справа № 1-19/2011

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2011 року селище Компаніївка

Компаніївський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Мумигі І.М.

при секретарі Качинській О.В.

за участю прокурора Зінов»єва М.В.

захисника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу про обвинувачення:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, який не працює та не навчається, не одруженого, дітей не має, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_4 а, раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.186 та ч.1 ст.352 КК України,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця та зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_6, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, який не працює та не навчається, розлучений, проживає в цивільному шлюбі, має неповнолітнью дитину, ІНФОРМАЦІЯ_7 жителя ІНФОРМАЦІЯ_8, раніше судимого, останній раз 03.06.2002 року Бобринецьким районним судом за ч.3 ст.185 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі, на даний час судимість не знята та не погашена у встановленому законом порядку,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 та ч.1 ст.352 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Підсудні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вчинили злочини: ОСОБА_2В - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений за попередньою змовою групою осіб та умисне пошкодження майна, що належить громадянинові, який виконує громадський обов'язок, у зв'язку з його громадською діяльністю; ОСОБА_3М - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, за попередньою змовою групою осіб та умисне пошкодження майна, що належить громадянинові, який виконує громадський обов'язок, у зв'язку з його громадською діяльністю, за таких обставин.

01.10.2010 року ОСОБА_2, вступив в злочинний зговір з Особою, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження (надалі Особа) та ОСОБА_3, спрямований на викрадення чавунних секцій огорожі пам'ятника, зведеного в честь загиблих воїнів Великої Вітчизняної війни (Братської могили), розташованого в центрі с. Лозуватка Компаніївського району Кіровоградської області.

Реалізовуючи свій злочинний намір 01.10.2010 року, близько 03:00 годині, учасники злочинної змови на автомобілі НОМЕР_1, під керуванням Особи, приїхали до вказаного вище села, та під'їхавши до згаданого пам'ятника, розподіливши ролі між собою, де Особа та ОСОБА_2, ногами почали збивати з кріплення секції огородження, а ОСОБА_3 під час їх збивання, вказані секції притримував руками, після чого вантажив їх до автомобіля, на якому вони приїхали. Збивши та погрузивши до автомобіля, на якому вони приїхали, 14 чавунних секцій парканного огородження пам'ятника вартістю 182,70 грн., за одну секцію на загальну суму 2 557,80 грн, намагалися таємно заволодіти вказаним майном, та, не маючи можливості вільно розпорядитися викраденим, проїхавши незначну відстань, побачили як їх наздоганяли на автомобілі ОСОБА_4, особа, яка на той час виконувала свій громадський обов'язок та голова Лозуватської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області ОСОБА_5, після чого Особа, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 умисно, усвідомлюючи те, що були поміченими сторонніми особами, бажаючи довести свій злочинний намір до кінця, відкрито заволоділи вказаними секціями огородження пам'ятника.

З місця скоєння злочину зникли, а викраденим розпорядилися за власним розсудом, завдавши Лозуватській сільській раді Компаніївського району Кіровоградської області матеріального збитку на загальну суму 2 557,80 грн.

Таким чином, своїми діями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вчинили злочин, передбачений ч.2 ст.186 КК України, тобто: ОСОБА_2 - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений за попередньою змовою групою осіб; ОСОБА_3 - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Крім цього, 01 жовтня 2010 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, та Особа, після вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, рухаючись на автомобілі з місця пригоди, по дорозі додому вони побачили, що їх переслідує легковий автомобіль. Після цього, зрозумівши, що вони стали поміченими, почали втікати, та, доїхавши до села Миколо-Бабанка Бобринецького району Кіровоградської області і виїхавши на ґрунтову дорогу, засіли там в багнюці. Зрозумівши, що від переслідувачів їм не втекти, з метою уникнення відповідальності, підійшли до переслідуємого їх автомобіля НОМЕР_2, де Особа, погрожуючи вбивством голові Лозуватської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області ОСОБА_5 та ОСОБА_4, особі, яка виконувала громадський обов'язок предметом, який зовні схожим на пістолет, наказав їм від'їхати назад, щоб не заважали їм виїхати з болота, а ОСОБА_3, який на той час перебував в стані алкогольного сп'яніння, спільно з ОСОБА_2, в цей час підійшли до цього ж автомобіля та спрямувавши свої дії на пошкодження майна ОСОБА_4, особи, яка на той час виконувала громадський обов'язок, порізали три шини цього автомобіля, котрий належав останньому, а саме ОСОБА_3 розрізав шину заднього колеса з правого боку, а ОСОБА_2 розрізав шину заднього колеса з лівого боку та шину переднього колеса з правого боку. Після цього з місця події зникли, викрадені секції огородження заховали на території цього ж села, а самі направилися в напрямку м. Бобринець Кіровоградської області.

Таким чином, своїми діями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вчинили злочин, передбачений ч.1 ст.352 КК України, тобто умисне пошкодження майна, що належить громадянинові, який виконує громадський обов'язок, у зв'язку з його громадською діяльністю.

Допитані в судовому засіданні підсудні: ОСОБА_2 вину у скоєнні злочину за ч. 2 ст. 186 КК України не визнав, за ч. 1 ст. 352 КК України визнав повністю, щиро покаявся, від дачі показань в судовому засіданні відмовився; ОСОБА_3 вину у скоєнні злочину за ч. 2 ст. 186 КК України визнав частково, за ч. 1 ст. 352 КК України визнав повністю, від дачі показань в судовому засіданні відмовився. Цивільні позови підсудні не визнали.

Разом з тим підсудні в судовому засіданні пояснили, що під час заволодіння чугунним парканом, місця поховання чи пам»ятника вони не бачили, оскільки було темно.

В зв»язку з тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від дачі показань в судовому засіданні відмовились, суд оголосив показання підсудних, згідно яких на досудовому слідстві ОСОБА_2 показав, що 30 вересня 2010 року, у вечірній час, до нього додому приїхав невідомий для нього чоловік, який його попросив, щоб він йому продав колесо від автомобіля ВАЗ, і той йому продав дане колесо за 50 грн. Потім той у нього запитав, чи не хоче він підзаробити, і той погодився. Що саме потрібно було робити він у невідомого чоловіка не питав, і сума оплати роботи ними також не обумовлювалася. Потім вже 01.10.2010 року, близько 02:00 год., до нього приїхав вказаний чоловік на цьому ж автомобілі з ОСОБА_3, який сидів на задньому сидінні, і був в стані алкогольного сп'яніння. Потім вони приїхали у невідоме для нього село та під'їхали до чавунного паркану, що проходив поряд з дорогою по вулиці, де невідомий чоловік, сказав, що необхідно ногами збивати з кріплення вказаний паркан, що він і робив, а ОСОБА_3 вказаний паркан притримував, та складав до автомобіля. Викрали таким чином вони 14 секцій паркану та після чого поїхали назад. Виїхавши з вказаного села, він побачив, як їх обігнав легковий автомобіль, і з нього вийшов водій та почав їх зупиняти, але вони не зупинилися, і продовжили рух далі, а даний автомобіль почав їх переслідувати. Доїхавши до с. Миколо-Бабанка, вони виїхали за межі вказаного села, де в болоті їхній автомобіль засів. Автомобіль, який їх переслідував також зупинився позаду них. Після цього, невідомий чоловік наказав йому та ОСОБА_3 взяти в автомобілі ножі та прорізати в переслідуємому їх автомобілі шини колес. Сам водій підійшов до водія автомобіля, який їх переслідував, а він підійшов до автомобіля з правого боку та прорізав шини переднього та заднього колеса. Після цього автомобіль здав назад, і вони втрьох сіли до автомобіля, яким вони їхали та поїхали далі. Потім вони під'їхали в цьому селі до трансформатора, де вивантажили викрадені секції паркану, і потім продовжили свій рух, а по дорозі побачили, як за ними їхав невідомий для них автомобіль, і заїхавши в с.Мар'янівка Бобринецького району Кіровоградської області, засіли в саду в болоті, після чого вони втрьох вибігли з автомобіля, та в подальшому він був затриманий працівниками міліції. (а.с.151-152).

Підсудний ОСОБА_3 на досудовому слідстві дав показання аналогічні з показами ОСОБА_2 (а.с. 161-162).

Крім повного визнання своєї вини підсудними в скоєнні злочину за ч. 1 ст. 352 КК України та за ч. 2 ст. 186 КК України, не зважаючи на її, ОСОБА_2, не визнання, та ОСОБА_3 - на часткове визнання, їх вина в скоєнні злочинів повністю підтверджуються зібраними по справі доказами.

Так, потерпілий ОСОБА_5, підтвердив показання, які давав на досудовому слідстві, а саме, що 01.10.2010 року, близько 03:00 год., він почув хрускіт біля пам'ятника (Братської могили) загиблих воїнів Великої Вітчизняної війни, що в с.Лозуватка Компаніївського району Кіровоградської області. З метою перевірки він направився до вказаного пам'ятника і по дорозі побачив, як з того краю їхав автомобіль ВАЗ. Коли він прийшов до згаданого місця, то виявив відсутність 14 секцій парканного огородження пам'ятника. Після цього, він зателефонував ОСОБА_4 та попросив його, щоб той на власному автомобілі допоміг наздогнати зловмисників. Потім вони удвох почали наздоганяти помічений ним автомобіль, та за селом Лозуватка, наздогнавши даний автомобіль, ОСОБА_4 почав його зупиняти, але автомобіль не зупинився, і вони продовжили його переслідувати, а коли переслідуємий ними автомобіль доїхав до с.Миколо-Бабанка Бобринецького району Кіровоградської області і виїхав на ґрунтову дорогу, то засів там, а вони опинилися позаду вказаного автомобіля. Потім з автомобіля вийшов невідомий чоловік, який обличчя та голову закривав курткою, та, підійшовши до ОСОБА_4, почав погрожувати йому та ОСОБА_4 пістолетом, та говорив, що застрелить, якщо вони не від'їдуть назад. В цей час, з даного автомобіля, вийшло ще двоє невідомих осіб, які прорізали в автомобілі три шини. Коли вони здали назад, то вказані троє чоловіків сіли в автомобіль, яким вони їхали та продовжили далі свій рух.

Потерпілий ОСОБА_4 підтвердив показання, які давав на досудовому слідстві та дав аналогічні показання з показами ОСОБА_5

В.А.

Крім того, вина підсудних у вчиненні злочинів, підтверджується дослідженими в судовому засіданні матеріалами кримінальної справи, а саме:

- протоколом огляду місця події від 01.10.2010 року, а саме території, де розміщений пам'ятник загиблим воїнам (Братська могила) в с.Лозуватка Компаніївського району Кіровоградської області, звідки було викрадено 14 чавунних секцій парканного огородження. ( а.с. 22);

- протоколом огляду місця події від 01.10.2010 року, а саме території фруктового саду з застосуванням розшукової собаки, розташованого біля с.Мар'янівка Бобринецького району Кіровоградської області, звідки було вилучено автомобіль НОМЕР_3, а також з дверцят вказаного автомобіля та з кришки капота було вилучено 5 дактилоплівок з слідами рук, а з самого автомобіля було вилучено металевий лом, ножиці для різання металу та дерев'яну біту. (а.с. 23-25);

- протоколом огляду місця події від 01.10.2010 року, а саме території місцевості, розташованої в с. Миколо-Бабанка Бобринецького району Кіровоградської області, біля трансформатора КТП 510/53 РЩ 0,4 кВ, звідки було вилучено 14 чавунних секцій парканного огородження. ( а.с. 26-27);

- протоколами відтворень обстановки та обставин події від 06.10.2010 року, проведенним з обвинуваченим ОСОБА_2, біля пам'ятника загиблим воїнам ВВВ (Братської могили) в с. Лозуватка та в с. М. Бабанка Бобринецького району Кіровоградської області від 22.10.2010 року, в ході проведення яких той повністю відтворив обстановку та обставини події.(а.с. 54-58);

- протоколом відтворень обстановки та обставин події від 06.10.2010 року, проведенним з обвинуваченим ОСОБА_3, біля пам'ятника загиблим воїнам ВВВ (Братської могили) в с. Лозуватка та в с. М. Бабанка Бобринецького району Кіровоградської області від 22.10.2010 року, в ході проведення яких той повністю відтворив обстановку та обставини події. (а.с. 51-53, 59-61);

- протоколом виїмки від 05.10.2010 року, в ході чого проведено вилучення трьох порізаних шин з домоволодіння ОСОБА_4 ( а.с. 67);

- протоколом огляду предметів від 20.10.2010 року, а саме: автомобіля НОМЕР_3, 14 чавунних секцій парканного огороження, трьох автомобільних шин де дві моделі «партнер», а одна моделі «капітан», металевого лому та ножиць для різання металу та постановою про визнання речовими доказами та прилучення речових доказів.( а.с. 70-71);

- висновком експерта № 9 від 14.03.2011 року, згідно якого середня ринкова вартість шин автомобіля НОМЕР_4, станом цін на 01.01.2010 року може складати 150,00 грн. (а.с. 254-257).

Суд оцінює пояснення підсудних ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в частині заперечення фактів умисного скоєння злочину, відкритого викрадення чужого майна (грабіж), як намагання уникнути відповідальності, оскільки їх показання не узгоджуються з сукупністю показань потерпілих, висновком судової експертизи. Показання потерпілих суд визнає правдивими, достовірними і у суду немає жодної підстави піддавати їх сумніву.

Суд вважає, що вчинення підсудними злочинів доведено показаннями потерпілих та іншими доказами, дослідженими в судовому засіданні, котрі в сукупності та логічному поєднанні вказують на те, що мало місце вчинення злочинів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Висновок суду грунтується на допустимих і достовірних доказах, зібраних по справі і досліджених в судовому засіданні.

Таким чином, дослідивши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вина підсудних ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 186 , ч.1 ст. 352 КК України знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і їх діяння правильно кваліфіковані: ОСОБА_2В - як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений за попередньою змовою групою осіб та умисне пошкодження майна, що належить громадянинові, який виконує громадський обов'язок, у зв'язку з його громадською діяльністю; ОСОБА_3М як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, за попередньою змовою групою та умисне пошкодження майна, що належить громадянинові, який виконує громадський обов'язок, у зв'язку з його громадською діяльністю.

Цивільний позов по справі Лозуватською сільською радою Компаніївського району Кіровоградської області на відшкодування матеріальної шкоди підсудними не заявлявся.

Потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_4, як фізичні особи, заявили позов на відшкодування матеріальної шкоди на суму 25 000 грн. та моральної шкоди на суму 5 000 грн. кожному, які в судовому засіданні ними підтримані. Розглянувши позовні вимоги потерпілих, суд вважає, що матеріальна шкода, на суму 25 000 грн кожному, не підлягає задоволенню, оскільки потерпілими, не надано доказів на її спричинення. Крім цього, підсудним ОСОБА_2, в добровільному порядку, в рахунок погашення матеріальної шкоди, відшкодовано ОСОБА_4 650 грн.

Що стосується відшкодування моральної шкоди, то позов підлягає частковому задоволенню, оскільки при визначенні розміру спричиненої моральної шкоди, суд, згідно ст.ст. 23, 1167 ЦК України, враховує у сукупності ступінь і глибину моральних страждань потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_4, а тому керуючись принципом справедливості та розумності, дійшов висновку, що потерпілим спричинена моральна шкода на суму 1 000 грн. кожному.

При призначенні покарання суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєних злочинів, обставини, що помякшують та обтяжують відповідальність, особу винних та інші обставини справи.

Підсудними скоєно навмисні злочини, які відносяться до категорії середньої тяжкості та тяжких.

За місцем проживання в ІНФОРМАЦІЯ_9 підсудні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 характеризуються посередньо.

ОСОБА_3 раніше двічі судимий, останній раз 03.06.2002 року Бобринецьким районним судом Кіровоградської області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років 1 місяць позбавлення волі. Згідно висновків судово-наркологічної експертизи № 713 та судово-психіатричної експертизи № 692 від 22.10.2010 року ОСОБА_3 страждає психічно-поведінковими розладами внаслідок вживання алкоголю, в момент скоєння правопорушення виявляв і на даний час виявляє ознаки легкої розумової відсталісті, застосування заходів медичного характеру не потребує.

Помякшуючими відповідальність обставинами суд визнає щире каяття підсудних, добровільне відшкодування збитків підсудним ОСОБА_2

Досудовим слідством обтяжуючою вину обставиною визнано вчинення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 злочинів за попередньою змовою групою осіб. Крім цього, обтяжуючою вину обставиною ОСОБА_3 вчинення злочину повторно. Суд вважає, що ці обставини не можуть бути враховані як обтяжуючі, оскільки згідно п.4 ст. 67 КПК України, якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті особливої частини КК України, як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання, як таку що його обтяжує.

Таким чином, обтяжуючою відповідальність обставиною ОСОБА_3 суд визнає скоєння злочинів в стані алкогольного спяніння. Обтяжуючих відповідальність обставин ОСОБА_2 судом не встановлено.

На підставі викладеного, враховуючи особу підсудного ОСОБА_3, його вік, стан здоров"я, та те, що раніше він неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, на шлях виправлення не став, продовжив злочинну діяльність, судимість не знята та непогашена у встановленому законом порядку, вчинив злочини, один з яких є тяжким, в стані алкогольного спяніння, характеризуються посередньо, сукупність встановлених обставин, що пом"якшують покарання та інші обставини справи, суд вважає, що підсудний ОСОБА_3 є небезпечним для суспільства, а його виправлення можливе лише в ізоляції, тому з метою попередження скоєння ним нових злочинів, необхідним і достатнім ОСОБА_3 має бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк.

Що стосується підсудного ОСОБА_2 то, враховуючи його вік та те, що він вперше притягається до кримінальної відповідальності, сукупність встановлених обставин, що пом"якшують покарання та інші обставини справи, суд вважає, що підсудний не є небезпечними для суспільства, а його виправлення можливе без позбавлення волі, тому необхідним та достатнім є призначення покарання ОСОБА_2 в межах санкції статтей обвинувачення з послідуючим звільненням його від призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України, шляхом встановлення іспитового терміну та покладення обов"язків, передбачених ст. 76 КК України.

Речові докази, відповідно до ст. 81 КПК України, а саме: автомобіль НОМЕР_3 підлягає залишенню власнику; 14 чавунних секцій огорожі підлягає залишенню Лозуватській сільській ради Компаніївського району Кіровоградської області; три пошкоджені автомобільні шини, підлягають залишенню власнику, металевий лом та ножиці для різання металу підлягають знищенню.

Згідно ст. 93 КПК України судові витрати, які складаються з витрат за проведення автотоварознавчої експертизи в сумі 225,12 грн. підлягають стягненню з кожного з підсудних порівну.

Керуючись ст.ст. 75, 76 КК України, ст.ст. 81, 93, 321-324, 333-335 КПК України, ст.ст. 23, 1167 ЦК України, суд,-

З А С У Д И В :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочинів та призначити йому покарання:

-за ч.2 ст.186 КК України 4 (чотири) роки позбавлення волі.

-за ч.1 ст.352 КК України 2 (два) роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_2 остаточне покарання 4 ( чотири) роки позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочинів та призначити йому покарання:

-за ч.2 ст.186 КК України 4 (чотири) роки позбавлення волі.

-за ч.1 ст.352 КК України 2 (два) роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_3 остаточне покарання 4 (чотирі) роки позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з 01.10.2010 року.

На підставі ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_2 виконання таких обовязків: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.

Цивільні позови ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на відшкодування матеріальної шкоди на суму 25 000 грн. кожному та моральної шкоди на суму 5 000 грн. кожному задовольнити частково, на відшкодування моральної шкоди по 1 000 грн. кожному, в іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 1 000 грн. моральної шкоди, по 500 грн. з кожного.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 1 000 грн. моральної шкоди, по 500 грн. з кожного.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Кіровоградській області (розрахунковий рахунок 31257272210284, код ЄДРПОУ 25575003, банк ГУДКУ в Кіровоградській області, МФО 823016,) витрати за проведення автотоварознавчої експертизи в сумі 225,12 грн, по 112,56 грн. з кожного.

Міру запобіжного заходу підсудному ОСОБА_2 на апеляційний період залишити особисту поруку родичів.

Міру запобіжного заходу підсудному ОСОБА_3 на апеляційний період залишити тримання під вартою.

Речові докази, а саме: автомобіль НОМЕР_5, який переданий на зберігання ОСОБА_6В, залишити власнику; 14 чавунних секцій огорожі, які передано на зберігання сільському голові Лозуватської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області ОСОБА_5 - залишити сільраді; три пошкоджені автомобільні шини, які передано на зберігання ОСОБА_4, залишити власнику; металевий лом та ножиці для різання металу, які передано до кімнати для зберігання речових доказів Компаніївського РВ УМВС України в Кіровоградській області - знищити.

Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Кіровоградської області через Компаніївський районний суд Кіровоградської області на протязі 15 діб з моменту його проголошення, а засудженому, який перебуває під вартою в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Суддя_____ ОСОБА_7