Постанова № 4569882, 24.07.2009, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 2а-4719/09/1370

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2009 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Качур Р.П.

при секретарі Дрозді І.П.

За участю представників сторін:

від позивача: Левицькій Г.І.

від відповідача: Шурготи І.Я.

третьої особи: ОСОБА_1

розглянувши справу у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Головного управління юстиції у Львівській області, третя особа: ОСОБА_1про визнання дій неправомірними та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернулося з адміністративним позовом до Головного управління юстиції у Львівській області, третя особа: ОСОБА_1про визнання дій державного виконавця неправомірними та скасування постанови від 06.07.2009 № 13590227 головного державного виконавця про відкриття виконавчого провадження .

Позовні вимоги мотивовані тим, що виконавче провадження щодо примусового виконання рішень Державної виконавчої служби головного управління юстиції у Львівській області про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого листа №2а-1532/08/1370, виданого 24.06.2009 Львівським окружним адміністративним судом, відкрите з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, позивач вказує на порушення державим виконавцем норм Закону України «Про виконавче провадження» .

В судовому засіданні позивач вимоги позовної заяви підтримав з наведених у ній підстав, просить їх задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та вважає, що державний виконавець при винесенні постанови діяв відповідно Конституції України та повноважень, наданих Законом України «Про виконавче провадження».

Третя особа, ОСОБА_1, в судовому засіданні проти позову заперечив, просить у позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази і оцінивши їх в сукупності, суд виходив з наступного.

В провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 2а-1532/08/1370 за позовом ОСОБА_1до головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, треті особи: Львівський інститут сухопутних військ національного університету «Львівська політехніка», Львівський обласний військовий комісаріат, Військова прокуратура Львівського гарнізону про визнання неправомірними дій та зобов'язання до вчинення дій. Постановою цього суду від 05.06.2009 р, зобов'язано Головне Управління пенсійного фонду України у Львівській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1. з 01.09.2008 року на підставі довідки №796 від 22.10.2008 року виданої Львівським інститутом сухопутних військ НУ «Львівська політехніка» та затвердженої Львівським обласним військовим комісаріатом. Стягнення перерахованої пенсіїОСОБА_1 в межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

06.07.2009 року державним виконацем ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа № 2а-1532/08/1370, виданого 24.06.2009 року Львівським окружним адміністративним судом та доведено до відома сторін виконавчого провадження у встановленому законом порядку, боржнику (позивачу) надано строк для добровільного виконання до 14.07.2009 р.

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області з постановою ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області про відкриття виконавчого провадження не погоджується, що стало підставою її оскарження в судовому порядку.

Спір виник з тих підстав, що виконавчий лист не відповідає вимогам ч. 2 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», яким повинен відповідати виконавчий документ. Як на підставу своїх вимог щодо скасування зазначеної постанови, покликається, на те, що у виконавчому листі відсутні дата і номер рішення за яким видано виконавчий документ і він підписаний суддею, який не був головуючим чи доповідачем у даній справі; виконавчий лист виданий на виконання судового рішення, яке не набрало законної сили.

Відповідно до ч.1 ст.181 КАСУ учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. (з наступними змінами і доповненнями) (надалі - Закон) встановлено, що примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів. Відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню, зокрема, такі виконавчі документи як виконавчі листи, що видаються судами (п. 1 ч. 2 ст. 3 Закону).

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону.

Згідно ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі - Закон) однією з підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження є невідповідність виконавчого документа вимогам, передбаченим ст. 19 Закону.

Стаття 19 Закону встановлює, що у виконавчому документі повинні бути зазначені, зокрема, найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо.

Оцінюючи відповідність виконавчого листа № 2а-286/2009 вимогам закону, суд виходить з того, що форма зазначеного виконавчого листа відповідає вимогам додатку № 44 Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 27.06.2006 р. № 68. Аналогічна за реквізитами форма виконавчого листа передбачена додатком № 25 до Інструкції з діловодства в апеляційних і місцевих адміністративних судах, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 05.12.2006 р. № 155 (у редакції наказу Державної судової адміністрації України від 15.12.2008 р. № 134), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 22.12.2006 р. за № 1345/13219 (надалі - Інструкція з діловодства). Тому видача виконавчого листа у відповідності до вимог Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 27.06.2006 р. № 68, замість застосування Інструкції з діловодства в апеляційних і місцевих адміністративних судах, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 05.12.2006 р. № 155 не впливає на реалізацію прав та інтересів позивача як стягувача у виконавчому провадженні, не порушує їх, а тому не може бути підставою для скасування оскаржуваної постанови як неправомірної.

У цих формах виконавчих документів, якими повинен керуватися суд, що видав виконавчий документ, відсутні реквізити з назвою «дата» і «номер» рішення, за яким видано виконавчий документ. Натомість, є реквізити «Справа №» та «Дата розгляду адміністративної справи», які відповідають номеру та даті постанови суду, за якою видано виконавчий лист. За таких обставин, суд вважає, що зазначення у виконавчому листі номеру справи та дати розгляду адміністративної справи є належним виконанням вимог ч. 2 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» в частині зазначення у виконавчому документі дати і номеру рішення, за яким видано виконавчий документ. Окрім того, суд враховує, що наведених у виконавчому листі відомостей достатньо для встановлення номеру та дати винесення постанови, на виконання якої видано виконавчий документ, а тому права позивача, як сторони виконавчого провадження, не порушені.

Доводи позивача про відсутність у виконавчому листі ідентифікаційних кодів боржника та стягувача в судовому засіданні підтвердилися. Однак відсутність цих відомостей у виконавчому документів, сама по собі, не може бути достатньою підставою для визнання порушення прав позивача, який є стягувачем у виконавчому провадженні. За змістом ч.1 ст. 181 КАС України учасник виконавчого провадження має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної виконавчої влади. З урахуванням вимог ст. ст. 11, 71 КАС України факт порушення своїх прав повинен доводити позивач.

В позовній заяві позивач не зазначає які саме його права, свободи чи інтереси порушено, а в судовому засіданні не навів доказів, що відкриття виконавчого провадження на підстав виконавчого документа, в якому не зазначено ідентифікаційний кодів сторін, завдає яку-небудь шкоду його охоронюваним законом правам чи інтересам.

Окрім того, у п. 12.3 Інструкції з діловодства в апеляційних і місцевих адміністративних судах зазначено, що під час заповнення виконавчого листа про стягнення грошових сум на користь організацій вказуються номери рахунків у фінансових установах та інші відомості відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" на підставі інформації, що є в матеріалах адміністративної справи. Відтак, якщо в адміністративній справі відсутня інформація про ідентифікаційні коди сторін, суд не міг зазначити ці відомості у виконавчому листі. Повноважень для з'ясування цієї інформації після завершення розгляду справи суди не мають.

В свою чергу, ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» надає державному виконавцеві при здійсненні виконавчого провадження право одержувати необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки, іншу інформацію, рівно як і звертатися до органу, який видав виконавчий документ, за роз'ясненням рішення з заявою про видачу дубліката виконавчого документа, порушувати клопотання про встановлення чи зміни порядку і способу виконання, відстрочку та розстрочку виконання рішення. Таким чином, відсутність даних про ідентифікаційні коди сторін може бути усунута в процесі виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 129 Конституції України обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства, а відповідно до ст. 7 КАС України - принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах. Відповідно до ст. 14 КАС України постанови суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Постанова суду, на виконання якої видано виконавчий лист, набрала законної сили і повинна бути виконана боржником (позивачем у справі). Натомість, відмова у відкритті виконавчого провадження з підстав, які зазначає позивач, призвела б до фактичної неможливості примусового виконання судового рішення, що набрало законної сили, що б позбавило судове рішення ефективності та спричинило порушення ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, вважаючи, що виконавче провадження відкрито державним виконавцем неправомірно, оскаржило до суду постанову ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області від 06.07.2009 року

Як на підставу своїх вимог щодо скасування зазначеної постанови, покликається, зокрема, й на те, що виконавчий лист виданий на виконання судового рішення, яке не вступило в законну силу.

Оцінюючи доводи сторін в цій частині, суд вважає, що зазначене позивачем не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки Львівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 2а-1532/2008 про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести перерахунок та виплату пенсіїОСОБА_1 з 01.09.2008 року на підставі довідки № 796 від 22.10.2008 року виданої Інститутом сухопутних військ НУ «Львівська політехніка» та затвердженої Львівським обласним військовим комісаріатом. Стягнення перерахованої пенсіїОСОБА_1 в межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання. Також у виконавчому листі № 2а-1532/2008 виданому Львівським окружним адміністративним судом вказано про те, що рішення набрало законної сили 22 червня 2009 року і строк пред'явлення виконавчого документа до виконання 22 червня 2009 року. Виконавчий лист підписаний в.о. голови суду Дем'яновським Г.С., оскільки головуючий суддя в той час перебував у черговій відпустці.

Покликання позивача на непідвідомчість виконавчого провадження щодо примусового виконання рішень підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби головного управління юстиції у Львівській області судом не може братися до уваги, оскільки в ідповідно до статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" та статей 1, 3 Закону України "Про державну виконавчу службу" примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб відповідно до законів України. Органами державної виконавчої служби є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; відділи державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції; районні, міські (міст обласного значення), районні в містах відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції. Виконання рішень, перелік яких встановлено законом, покладається на державних виконавців.

За таких обставин суд вважає, що позивач не довів, що при винесенні оскаржуваної постанови відбулося порушення його прав чи інтересів, а тому у позові слід відмовити.

У відповідності до вимог ст. 94 КАС України відшкодування судових витрат позивачеві, якому відмовлено у позові, не передбачено.

Керуючись ст.ст. 17-19, 86, 94, 160-163, 181 КАС України, ст.ст. 9, 129 Конституції України, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ст.ст. 3, 18, 19 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року, суд  -

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 27 липня 2009 року.

Суддя - підпис - Р. Качур