Ухвала суду № 45686673, 10.06.2015, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи: 668/2330/13-к

Провадження №11-кп/791/412/2015 Головуючий у 1-й інстанції:Смирнов Г.С.

Категорія: ч.4 ст.190 КК України Доповідач: Ришкова Н.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючого судді - Ришкової Н.М.,

суддів - Червоненка В.Я., Буженко Н.В.,

за участю прокурора - Безушко Т.Г.,

обвинувачених - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

їх захисників адвокатів - Новаторова А.Г., Мусулевського А.А.,

з секретарем - Набокою А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12012230000000013, за апеляційними скаргами прокурора, який приймав участь при розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, заступника прокурора Херсонської області Гоя А.О., апеляційною скаргою з доповненнями обвинуваченого ОСОБА_1 та апеляційною скаргою зі змінами та доповненнями його захисника адвоката Новаторова А.Г. на вирок Суворовського районного суду м.Херсона від 23 грудня 2014 року щодо^

ОСОБА_1, обвинуваченого за ч.3 ст. 212, ч.2 ст.358(в редакції від 11.06.2009року), ч.3 ст.358 (в редакції від 11.06.2009року), ч.3 ст.358,ч.4 ст.358,ч.4 ст.190, ч.2 ст.190,ч.2 ст.200,ч.1 ст.205,ч.2 ст.15,ч.3 ст.190 ККУкраїни;

ОСОБА_2, обвинуваченого за ч.3 ст.358, ч.4 ст.358,ч.4 ст.190, ч.2 ст.200,ч.1 ст.205,ч.2 ст.15, ч.3 ст.190 КК України;

ОСОБА_5, обвинуваченого зач.3 ст.358, ч.4 ст.358,ч.2 ст.200,ч.1 ст.205, ч.2 ст.15, ч.3 ст.190 КК України;

ОСОБА_6, обвинуваченого за ч.2 ст.190, ч.4 ст.190 КК України, -

в с т а н о в и л а :

Цим вироком:

ОСОБА_1 визнаний винним у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.212 КК України (в редакції від 15.11.2011 року), ч.3 ст.358 КК України (в редакції від 07.04.2011 року), ч.4 ст.358 КК України (в редакції від 07.04.2011 року), ч.4 ст.190, ч.2 ст.190, ч.2 ст.200 КК України ( в редакції від 18.09.2012 року), ч.1ст.205 КК України (в редакції від 15.11.2011 року), ч.2 ст.15, ч.3 ст.190 КК України та йому призначено за:

ч.3 ст.212 КК України (в редакції від 15.11.2011 року) покарання у виді штрафу в розмірі 289000грн. з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю на строк 2 роки, з конфіскацією всього належного йому майна; ч.3 ст.358 КК України (в редакції від 07.04.2011 року) покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки; ч.4 ст.358 КК України (в редакції від 07.04.2011 року) покарання у виді арешту строком на 2 місяці; ч.4 ст.190 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років з конфіскацією всього належного йому майна; ч.2 ст.190 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки; ч.2 ст.200 КК України (в редакції від 18.09.2012 року)покарання у виді штрафу в розмірі 119000грн., ч.1ст.205 КК України (в редакції від 15.11.2011 року)покарання у виді штрафу в розмірі 34000грн.; ч.2 ст.15, ч.3 ст.190 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань, ОСОБА_1 остаточно до відбуття призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років 6 (шість) місяців у кримінально-виконавчій установі закритого типу, з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю на строк 2 роки, з конфіскацією всього належного йому майна

Запобіжний захід ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишено без змін.

Строк відбування покарання постановлено відраховувати з 14.10.2012 року.

ОСОБА_2 визнаний винним у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.358, ч.4 ст.358, ч.4 ст.190, ч.2 ст.200 КК України (в редакції від 18.09.2012 року), ч.1ст.205 КК України (в редакції від 15.11.2011 року), ч.2 ст.15, ч.3 ст.190 КК України та йому призначено за:

ч.3 ст.358 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки; ч.4 ст.358 КК України покарання у виді арешту строком на 2 місяці; ч.4 ст.190 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з конфіскацією всього належного йому майна; ч.2 ст.200 КК України (в редакції від 18.09.2012 року)покарання у виді штрафу в розмірі 102000грн., ч.1ст.205 КК України (в редакції від 15.11.2011 року) покарання у виді штрафу в розмірі 17000грн.; ч.2 ст.15, ч.3 ст.190 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань, ОСОБА_2 остаточно до відбуття призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років 6 (шість) місяців, з конфіскацією всього належного йому майна

Строк відбування покарання постановлено відраховувати з 15.09.2012 року.

На підставі ст.2 Закону України «Про амністію у 2014 році» ОСОБА_2 звільнений від відбуття призначеного покарання.

ОСОБА_5 визнаний винним у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.358, ч.4 ст.358, ч.2 ст.200 КК України (в редакції від 18.09.2012 року), ч.1ст.205 КК України (в редакції від 15.11.2011 року), ч.2 ст.15, ч.3 ст.190 КК України та йому призначено за:

ч.3 ст.358 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки; ч.4 ст.358 КК України покарання у виді арешту строком на 2 місяці; ч.2 ст.200 КК України (в редакції від 18.09.2012 року)покарання у виді штрафу в розмірі 102000грн., ч.1ст.205 КК України (в редакції від 15.11.2011 року) покарання у виді штрафу в розмірі 17000грн.; ч.2 ст.15, ч.3 ст.190 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_5 остаточно до відбуття призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

Строк відбування покарання постановлено відраховувати з 15.09.2012 року.

На підставі ст.2 Закону України «Про амністію у 2014 році» ОСОБА_5 звільнений від відбуття призначеного покарання.

Міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 скасовано, звільнений з-під варти в залі суду.

ОСОБА_6 визнаний винним у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч.4 ст.190 КК України та йому призначено за:

ч.2 ст.190 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки; ч.4 ст.190 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань, ОСОБА_6 остаточно до відбуття призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років, з конфіскацією всього належного йому майна

Строк відбування покарання постановлено відраховувати з 16.10.2012 року.

На підставі ст.2 Закону України «Про амністію у 2014 році» ОСОБА_6 звільнений від відбуття призначеного покарання.

Міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 скасовано, звільнений з-під варти в залі суду.

Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 солідарно на користь ТОВ «Інарі-2010» - 369013,40 грн.; з ОСОБА_1, ОСОБА_6 солідарно на користь ФГ «ОСОБА_61» - у сумі 24375 грн.; з ОСОБА_1, ОСОБА_6 солідарно на користь ФОП ОСОБА_8 - 40125 грн.; з ОСОБА_1, ОСОБА_6 солідарно на користь ПАТ «Шаргородський маслозавод» - 393800 грн.

Стягнуто за проведення експертиз на користь держави: з ОСОБА_1 - 7800,57 грн., з ОСОБА_2, ОСОБА_5 по 872,18 грн. з кожного, з ОСОБА_6 - 1415,04 грн.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за обставин, викладених у вироку при формулюванні обвинувачення, визнаного доведеним, :

за епізодами №1,2 в ухиленні від сплати податків, підробці документів та використання завідомо підроблених документів , в результаті чого шляхом приховування об'єкту оподаткування, а саме завищення валових витрат з податку з доходів фізичних осіб, ФОП ОСОБА_1 ухилився від сплати податку з доходів фізичних осіб на суму 2055321 грн., яка фактично не надійшла до бюджету, що більше ніж у 5000 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та є особливо великим розміром; за епізодом №3 в підробці і використанні паспорта на ім'я ОСОБА_9 (ПФ «Аверс»), оскільки у березні 2012 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 діючи за попередньою змовою між собою, ОСОБА_5 та невстановленими особами, підробили паспорт громадянина України ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, серії НОМЕР_3, виданий 23.08.2009 Бахчисарайським РВ ГУМВС АР Крим, шляхом вклеювання на першу сторінку фотокартки ОСОБА_5, в подальшому використали вказаний завідомо підроблений документ для зазначених в обвинуваченні цілях ; за епізодами № 4,5,6 в шахрайстві відносно ТОВ «Інарі-2010», підробленні документів та використанні завідомо підроблених документів, оскільки ОСОБА_1, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_5 та ОСОБА_2, видаючи себе за директора ТОВ «Монтек» ОСОБА_10, протиправно заволодів 86420 кг соняшника, належного ТОВ «Інарі-2010»., якому завдано шкоду у особливо великому розмірі на загальну суму 369013,4 грн.;

- за епізодами 7,8,9 в шахрайстві відносно ФГ «ОСОБА_61» та ФОП ОСОБА_8, підробленні документів та використанні завідомо підроблених документів, оскільки ОСОБА_1, видаючи себе за директора ТОВ «Монтек» ОСОБА_10 та ОСОБА_6, видаючи себе за заступника директора ТОВ «Монтек», протиправно заволоділи та розпорядилися шляхом реалізації майном ФОП ОСОБА_8 та ФГ «ОСОБА_61», завдавши матеріальну шкоду суб'єктам господарювання на загальну суму відповідно 30125 грн. та 14375 грн. ;

- за епізодами № 10,11 в шахрайстві відносно ПрАТ «Шаргородський маслозавод», підробленні документів та використанні завідомо підроблених документів», оскільки ОСОБА_1, видаючи себе за директора ТОВ «Монтек» та ОСОБА_6, видаючи себе за працівника відділу закупівель ТОВ «Монтек», діючи за попередньою змовою між собою, протиправно заволоділи та розпорядилися шляхом реалізації 10-ма т масла вершкового, завдавши ПрАТ «Шаргородський маслозавод» шкоду в особливо великих розмірах на загальну суму 393800 грн. ;

- за епізодами 12-18 в шахрайстві відносно фабрики масла Крушевац, Сербія, оскільки ОСОБА_1, ОСОБА_2, діючи за попередньою змовою між собою, ОСОБА_5 та невстановленими особами, діючи від імені ТОВ ТПК «Стиль» вчинив шахрайство відносно фабрики масла Крушевац, Сербія, підробивши документи з метою подальшого використання для заволодіння майном суб'єкту господарювання , намагалися заволодіти грошовими коштами фабрики масла Крушевац у сумі 21042 євро, еквівалентному згідно курсу Національного банку України на день здійснення операції 215062,89 грн., проте, виконавши всі дії, які вважали необхідними для цього, не змогли довести злочин до кінця та розпорядитись грошима, оскільки ОСОБА_2 з ОСОБА_5 безпосередньо після отримання грошей у банку були затримані працівниками міліції.

Прокурор, який приймав участь при розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, в апеляційній скарзі вказує на істотні порушення кримінального процесуального закону, а саме, при ухваленні вироку, в порушення вимог п.2 ч.4 ст.374 КПК України, у резолютивній частині вироку суд не зазначив рішення про цивільний позов ДПІ у м.Херсоні, хоча у мотивувальній частині рішення зазначив підстави для відмови у цивільному позові.

Просить змінити оскаржуваний вирок, зазначивши в резолютивній частині вироку про відмову у задоволенні цивільного позову ДПІ у м.Херсоні про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави 2055321,30 грн., які були встановлені при проведенні документальної виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 за період з 01.10.2009 по 31.03.2010 років, про що складено акт від 27.07.2010 року №3329/17-2/НОМЕР_1.

Заступник прокурора Херсонської області Гой А.О. в апеляційній скарзі вважає вирок Суворовського районного суду м.Херсона щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 незаконним і таким, що підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особам обвинувачених внаслідок м'якості. Зазначає, що суд призначив ОСОБА_1 за ч.3 ст.212, ч.2 ст.200, ч.1 ст.205 КК України та ОСОБА_2 за ч.2 ст.200, ч.1 ст.205 КК України основне покарання у виді штрафу певних розмірів. За іншими злочинами, у вчиненні яких обвинуваченим пред'явлено підозру, судом призначено покарання у виді арешту та позбавлення волі на певний строк. Проте, у резолютивній частині вироку суд, вказавши на необхідність часткового складання призначених покарань на підставі ст..70 КК України, безпідставно не призначив ОСОБА_1 та ОСОБА_2 основне покарання у виді штрафу певного розміру та не вказав про його самостійне виконання.

Просить вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасувати та постановити новий вирок, яким ОСОБА_1 призначити покарання за ч.3 ст.212 КК України (в редакції від 15.11.2011 року) у виді штрафу в розмірі 289000 грн., з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю на строк 2 роки, з конфіскацією всього належного майна; за ч.3 ст.358 КК України (в редакції від 07.04.2011 року) у виді позбавлення волі строком на 2 роки; за ч.4 ст.358КК України (в редакції від 07.04.2011 року) у виді арешту строком на 2 місяці; за ч.4 ст.190 КК України у виді позбавлення волі строком на 6 років з конфіскацією всього належного майна; за ч.2 ст.190КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки; за ч.2 ст.200 КК України (в редакції від 18.09.2012 року) у виді штрафу в розмірі 119000 грн.; за ч.1 ст.205 КК України в редакції від 15.11.2011 року у виді штрафу в розмірі 34000 грн.; за ч.2 ст.15 - ч.3 ст.190 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років 6 місяців, з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю на строк 2 роки, з конфіскацією всього належного майна, зі сплатою штрафу у розмірі 289000 грн. На підставі ст.72 КК України покарання у виді штрафу виконувати самостійно.

ОСОБА_2 призначити покарання за ч.3 ст.358 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки; за ч.4 ст.358 КК України у виді арешту строком на 2 місяці; за ч.4 ст.190 КК Україниу виді позбавлення волі строком на 5 років з конфіскацією всього належного майна; за ч.2 ст.200 КК України (в редакції від 18.09.2012 року) у виді штрафу в розмірі 102000 грн.; за ч.1 ст.205 КК України в редакції від 15.11.2011 року у виді штрафу в розмірі 17000 грн.; за ч.2 ст.15 - ч.3 ст.190 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки. На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців, з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю на строк 2 роки, з конфіскацією всього належного майна, зі сплатою штрафу у розмірі 102000 грн. На підставі ст.72 КК України покарання у виді штрафу виконувати самостійно. На підставі ст.2 Закону України «Про амністію у 2014 році» ОСОБА_2 звільненими від відбуття призначеного покарання. В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.

В апеляційній скарзі з доповненнями обвинувачений ОСОБА_1 вважає вирок суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим. Вказує на свою невинуватість, вважає, що його вина в інкримінованих йому злочинах не доведена. В підтвердження його вини по 1 та 2 епізодах обвинувачення, суд першої інстанції безпідставно послався на ряд доказів, завірених ним копій фінансово-господарських та бухгалтерських документів, тоді як оригінали документів цих документів не було вилучено з метою їх доручення до матеріалів кримінального провадження та підпис на них вчинений не ним.

Зазначає, що посилання суду першої інстанції на договори купівлі-продажу, укладеними між ним та ПП «ВКФ «ПИК», ТОВ «Південенерго», ПП «КСО Херсон», ПП «Валеон СТ», є незаконним оскільки відсутнє жодне рішення суду, яке набрало законної сили про визнання зазначених договорів недійсними.

Вважає, що посилання суду на висновок експерта №692 від 12.04.2012 року, відповідно до якого «визначення валових витрат проведено перевіряючими на підставі визначення нікчемними фінансово-господарських операцій…» є незаконним, оскільки питання про визнання зазначених вище договорів нікчемними судом не розглядалось. Тому вищевказані договори є дійсними.

На його думку покази свідка ОСОБА_13, в якої викрали паспорт і в подальшому на її ім'я та адресу було зареєстровано ПП «Валеон СТ», не підтверджує його вини за епізодами обвинувачення з ПП «Валеон СТ».

Також, суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні його клопотань про проведення судово-економічної експертизи, яка б дала можливість встановити або спростувати факт дійсності чи недійсності документів первинного бухгалтерського обліку на які посилається суд в якості обґрунтування його вини.

Що стосується 3 епізоду обвинувачення, то жодних доказів його вини у підробленні паспорту ОСОБА_9 та використання його немає, як відсутні докази його вини в тому, що він керував діями ОСОБА_5 .

Стосовно 4, 5, 6 епізодів обвинувачення - шахрайство щодо ТОВ «Інварі-2010», обвинувачений ОСОБА_1 вважає, що його вина не доведена, оскільки судово-почеркознавча експертиза підписів на документах, яка дозволила б встановити що саме він як директор ТОВ «Монтек» підписував договори з ДП «Снігурівський КХП» та надавав довіреність від імені директора ТОВ «Монтек» не проводилась.

Також вважає, що його вина за 7, 8, 9 епізодами обвинувачення - шахрайство відносно ФГ «ОСОБА_61» та ФОП ОСОБА_8 судом першої інстанції теж не доведена. Вказує, що показах ОСОБА_15 та ОСОБА_8 наявні суперечності щодо підписування ОСОБА_1 документів. Судово-почеркознавча експертиза підписів на договорі поставки №1/11 від 08.06.2012 року та інших документах, укладених між ТОВ «Монтек» та ФГ «ОСОБА_61», ФОП ОСОБА_8 не проводилась.

Що стосується обвинувачення в шахрайстві відносно ПрАТ «Шаргородський маслозавод» (епізоди 10, 11), то обвинувачений ОСОБА_1 вказує на відсутність судово-почеркознавчої експертизи підписів на договорах купівлі-продажу №07/19/2012 та інших документах, яка б підтверджувала фінансово-господарські відносини між ТОВ «Монтек» та ПрАТ«Шаргородський маслозавод».Суд безпідставно дійшов висновку про належність телефонного номеру НОМЕР_2 йому.

Відносно 12 -18 епізодів обвинувачення (шахрайство щодо фабрики масла Крушевац, Сербія), то в показах потерпілого ОСОБА_17 та свідка ОСОБА_18 міститься ряд суперечностей щодо особи заступника директора зі збуту компанії «Стиль» та підписання контракту.

Просить скасувати оскаржуваний вирок та постановити новий вирок, яким ОСОБА_1 виправдати за всіма епізодами обвинувачення.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 адвокат Новаторов А.Г. в апеляційній скарзі зі змінами та доповненнями вказує на незаконність та необґрунтованість вироку суду першої інстанції у зв'язку з неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, порушенням кримінально-процесуального законодавства.

Зазначає, що досудове слідство сфабриковане, проводилося щодо ОСОБА_1 винятково.

Вважає, що причетність ОСОБА_1 за всіма епізодами обвинувачення не доведена.

Вказує про причетність до злочинних дій за 18 епізодом обвинувачення по оформленню документів для придбання ЧФ «Аверс» та ТОВ ТПК «Стиль», та до діяльності, пов'язаної з фабрикою масла Крушевац (Сербія ), інших осіб, а саме, ОСОБА_19 та ОСОБА_20 З приводу цього ставить під сумнів показання в суді ОСОБА_21

На думку захисника впізнання по фотознімкам ОСОБА_1 свідками ОСОБА_18 та ОСОБА_17 проведено в ході досудового слідства з порушеннями вимог кримінального процесуального закону , тому ставить під сумнів достовірність цих доказів

Обвинувачення за 3,12,13,14,15,16 епізодами вважає неконкретним.

Ставить під сумнів і показання свідка ОСОБА_29, вбачає суперечності в них щодо впізнання ОСОБА_1, вважає їх неправдивими та такими, які свідок дав під впливом з боку слідчого. Впізнання ОСОБА_1 потерпілим ОСОБА_24 на думку захисника проведено з порушеннями КПК.

Зазначає про безпідставне залишення без задоволення клопотання обвинуваченого про проведення судово-економічної експертизи для встановлення дійсності документів, долучених до матеріалів кримінального провадження .

За епізодами 7,8,9 висловлює сумніви в показаннях свідка ОСОБА_8 щодо впізнання ОСОБА_1 За 10-11 епізодах зазначає, що наведені у вироку докази не підтверджують, підписання ОСОБА_1 документів, укладених між ООО Монтек та ПрАО «Шаргородський маслозавод» .

Інформацію ПрАО «Шаргородський маслозавод» по абонентському номеру НОМЕР_4 вважає недопустимим доказом, оскільки цей номер не був у користуванні ОСОБА_1

В апеляційній скарзі просив оскаржуваний вирок щодо ОСОБА_1 скасувати в частині засудження останнього за ч.2 ст.15, ч.3 ст.190 КК України за недоведеністю його вини, на підставі ч.1 ст.70 КК України остаточно визначити обвинуваченому ОСОБА_1 міру покарання, яка є можливою для застосування ст..2 Закону України «Про амністію в 2014 році» та застосувати до нього цей закон. В доповненнях та змінах до апеляційної скарги просив постановити щодо ОСОБА_1 виправдувальний вирок .

В запереченнях обвинувачений ОСОБА_1 не погоджується з апеляційними скаргами заступника прокурора Херсонської області Гоя А.О. та прокурора, який приймав участь при розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, та просить залишити їх без задоволення.

Іншими учасниками судового розгляду та щодо обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вирок суду не оскаржується.

Заслухавши суддю - доповідача, прокурора, який підтримав апеляційні вимоги прокурора, який приймав участь при розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, та заступника прокурора Херсонської області Гоя А.О., просив їх задовольнити, проте, зауважив, що в разі зміни апеляційним судом принципу складання покарань за ст.70, не заперечує проти зменшення остаточного розміру призначеного покарання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та застосування амністії до ОСОБА_1, апеляційні вимоги ОСОБА_1 та його захисника не визнав, обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника адвоката Новаторова А.Г, які підтримали свої апеляційні скарги, не заперечували проти апеляційних вимог прокурора обвинувачення про внесення змін в резолютивну частину вироку щодо цивільного позову, апеляційні вимоги прокурора Гоя А.О. не визнали, обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника адвоката ОСОБА_4, які заперечували проти апеляційних вимог прокурора Гоя А.О. щодо ОСОБА_2, стосовно апеляційних вимог апелянтів щодо ОСОБА_1 покладалися на думку суду, в дебатах : прокурор залишився на своїй позиції, обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник адвокат Новаторова А.Г. просили про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_1 або зменшення покарання та застосування до нього Закону України «Про амністію у 2014 році», обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник адвокат ОСОБА_4 просили про залишення вироку суду щодо ОСОБА_2 без змін, в останньому слові обвинувачений ОСОБА_1 просив застосувати до нього амністію та звільнити з-під варти, ОСОБА_2 просив не скасовувати щодо нього амністію, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Так, всупереч доводам апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника адвоката Новаторова А.Г., свої висновки щодо доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, суд першої інстанції обґрунтував на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені сукупністю доказів, досліджених під час судового розгляду та які суд оцінив у відповідності до вимог, передбачених ст. 94 КПК України.

Всупереч доводам зазначених апелянтів, до числа таких доказів відносяться не лише показання потерпілих та їх представників, свідків, які обґрунтовано визнані судом першої інстанції правдивими, логічними, відповідаючими дійсності та такими, що узгоджуються з іншими дослідженими і перевіреними в судовому засіданні доказами, які наведені у вироку, а й дослідженими документами по справі.

У ході судового розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_1 свою провину за епізодами 1,2,4,5,6,7, 8,9,10,11 не визнав і відмовився від дачі показів, за епізодом 3 - визнав частково, оскільки не заперечував факт надання фото, яке було вклеєне ОСОБА_2 в паспорт ОСОБА_9, який він використав при підписанні угод.

Проте, його вина за всіма епізодами обвинувачення підтверджується сукупністю доказів, наведених у вироку .

Ці докази були повно та правильно викладені судом, проаналізовані та оцінені і в плані відносності, належності, допустимості та достовірності у вироку, і на цих підставах суд обґрунтовано і вірно поклав їх в основу своїх висновків про доведеність вини ОСОБА_1 за всіма епізодами обвинувачення .

Доводи ОСОБА_1 та його захисника про безпідставне посилання суду на ряд доказів в підтвердження його вини по 1 та 2 епізодах обвинувачення за відсутності оригіналів документів та відсутність рішень суду про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, укладених між ним та ПП «ВКФ «ПИК», ТОВ «Південенерго», ПП «КСО Херсон», ПП «Валеон СТ», є неспроможними, оскільки до матеріалів кримінального провадження долучено ряд письмових доказів, завірених ОСОБА_1 копій документів щодо взаємовідносин зазначеного приватного підприємця з ПП «ВКФ «ПИК», а саме: видаткові накладні за номерами та датами, вказаними у вироку, відповідно до яких ПП «ВКФ «ПИК» було поставлено ПП ОСОБА_1 соняшникову олію в кількості 82 тон та соняшник в кількості 97 тон, на загальну суму 5822760 грн. (т.2 а.п.185-207), та копії договорів купівлі-продажу №302 від 02.11.2009 між ПП «ВКФ «ПИК» ,10 від 04.01.2010 між ПП «ВКФ «ПИК», №45 від 01.10.2010 між ПП «ВКФ «ПИК», №46 від 01.03.2010 між ПП «ВКФ «ПИК», відповідно до яких ПП «ВКФ «ПИК» в адресу ПП ОСОБА_1 повинно поставити товар (масло соняшникове, соняшник, жмих соняшника) в об'ємах, що визначені у вказаних договорах. (т.2 а.п. 208-215).

Ці документи були вилучені під час кримінального розслідування у ФОП ОСОБА_1 та долучені до матеріалів провадження .

Як встановлено в ході кримінального розслідування , що знайшло підтвердження в ході судового розгляду, ОСОБА_1 не мав фінансово-господарських стосунків з цими підприємствами, товар від зазначених поставщиків на адресу ФОП ОСОБА_1 не поставлявся та документи керівниками зазначених підприємств не складалися, не підписувалися, вони носили фіктивний характер та були використані з метою ухилення ФОП ОСОБА_1 від сплати податків .

Відповідно обвинуваченню ОСОБА_1 не обвинувачувався в підробленні цих та інших документів, а лише в використанні завідомо підроблених документів .

Належно дослідивши зазначені документи суд обґрунтовано послався на них в якості доказів ухилення ОСОБА_1 від сплати податків та використанні завідомо підроблених документів.

З зазначених підстав є неспроможними доводи ОСОБА_1 про незаконність висновку експерта №692 від 12.04.2012 року з підстав відсутності визнання договорів нікчемними рішеннями суду.

Доводи апелянта , що покази свідка ОСОБА_13 не підтверджують його вини за першими епізодами обвинувачення спростовуються даними про фіктивність ПП «Валеон СТ», з яким ВОП ОСОБА_1 укладав угоди, з метою ухилення від податків, відповідно яким у зазначеного свідка в 2005 році викрали паспорт і в подальшому на її ім'я з зазначенням її адреси було зареєстровано ПП «Валеон СТ» , що було їй невідомо.

В ході судового розгляду суд відповідно до вимог кримінального процесуального закону обґрунтовано відмовив в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про проведення судово-економічної експертизи документів первинного бухгалтерського обліку з зазначенням підстав в мотивувальній частині ухвали . Тому зазначене не є підставою для скасування вироку, як того просить апелянт ОСОБА_1

Сукупність наведених у вироку доказів по цьому епізоду колегія суддів вважає достатньою для доведення судом першої інстанції його вини.

Доводи ОСОБА_1 та його захисника про відсутність доказів його вини у підробленні паспорту ОСОБА_9 та використання його, спростовують наведеними у вироку доказами по вказаному епізоду. Так, суд, врахувавши показання ОСОБА_1, який частково визнав вину по цьому епізоду, не заперечував, що надав своє фото ОСОБА_2, який вклеїв його в паспорт ОСОБА_9, та який він використав при підписанні угод, та інші наведені у вироку докази, зокрема, протокол огляду від 14.09.2012, в ході якого у підозрюваного ОСОБА_5 вилучений паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_9 з вклеєною фотокарткою ОСОБА_5, який оглянутий і долучений до справи у якості речового доказу (т.10 а.п. 31-33,54,55), висновок експерта № 2184 від 27.09.2012, згідно якого на першій сторінці паспорта громадянина України серії НОМЕР_3, заповненого на ім'я ОСОБА_9, проводилося переклеювання фотознімку, та інші, зазначені у вироку докази, тому суд обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у підробці та використанні паспорта на ім'я ОСОБА_9 (ПФ Аверс ) по третьому епізоду обвинувачення .

Доводи апелянтів ОСОБА_1 та його захисника в недоведеність вини за 4, 5, 6 епізодами обвинувачення, оскільки не була проведена судово-почеркознавча експертиза підписів на документах, не є слушними, оскільки вина ОСОБА_1 в шахрайстві щодо ТОВ «Інварі-2010», підробленні документів та використання завідомо підроблених документів за цими епізодами підтверджена сукупністю наведених у вироку доказів, а саме, :

- показаннями обвинуваченого ОСОБА_5, який свою вину по вказаним епізодам визнав повністю і підтвердив, що в кінці травня 2012 р. за пропозицією ОСОБА_2, він підписав документи,

- протоколом пред'явлення особи для впізнання від 18.10.2012, у ході якого ОСОБА_5 впізнав ОСОБА_1, як чоловіка, з яким він навесні 2012р. їздив до елеватору на прохання ОСОБА_2 і підписав надані цим чоловіком документи від імені ОСОБА_9 (т.7 а.п. 247);

- показаннями потерпілої ОСОБА_27, яка пояснила, що є засновником та директором ТОВ «Інарі-2010», через оголошення в Інтернеті знайшла фірму «Монтек», якій поставила соняшник. Однак фірма «Монтек» за соняшник не розрахувалася, в результаті чого ТОВ «Інарі-2010» завдано матеріальну шкоду на суму 369026,27 грн. ;

- показаннями свідка ОСОБА_28 та ОСОБА_29 про обставини продажу соняшника фірмою «Інарі-2010» ТОВ «Монтек». В подальшому ОСОБА_29 дізналась, що номер по якому вона дзвонила директору ТОВ «Монтек» ОСОБА_10 фактично належить ОСОБА_1, який представився ОСОБА_10,

- показаннями свідка ОСОБА_30, який від директора фірми «Інарі» дізнався, що купив вкрадений у них фірмою «Монтек» соняшник .З приводу оплати спілкувався по телефону з директором фірми «Монтек» ОСОБА_10;

- показаннями свідка ОСОБА_32, ОСОБА_11, які займались посередницькими послугами з купівлі-продажу зернових та у травні 2012р. були причетні до продажу соняшника фірмою «Інарі-2010» ТОВ «Монтек» та підтвердили факт виплати авансу;

- показаннями свідків ОСОБА_33 та ОСОБА_34, юрисконсульта та бухгалтера ДП «Снігурівський КХП», з яким 24.05.12р. ТОВ «Монтек» уклало договір на зберігання соняшника, який підписав директор ОСОБА_10, з яким приїздив ОСОБА_9, який по довіреності займався питаннями «Монтек» на їх підприємстві. В подальшому ТОВ «Монтек» вивезло соняшник з елеватору;

- документами, підписаними між ТОВ «Монтек» та ТОВ «Інарі-2010» з приводу купівлі-продажу соняшника, а саме: договором купівлі-продажу №24/05/0312 від 24.05.2012, копіями свідоцтва про реєстрацію, довідки з єдиного державного реєстру ПУО, витягу з єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи. (т.6 а.п. 6-22)

- документами підписаними між ДП «Снігурівський КХП» та ТОВ «Монтек», а саме: договором складського зберігання соняшника № 76-С/ЗБ/2011 від 24.05.2012, заявкою ОСОБА_9 на ім'я директора ДП «Снігурівський КХП», довіреністю ААГ № 305320 виданою на ім'я менеджера ТОВ «Монтек» ОСОБА_9 директором ОСОБА_10, на право отримання соняшника з ДП «Снігурівський КХП» у кількості 86420кг.(т.6 а.п.138-148)

- реєстраційною справою ТОВ «Монтек», вилученою протоколом виїмки від 25.09.2012 у відділі державної реєстрації виконавчого комітету Херсонської міської ради, згідно якої з 21.12.2011р. засновником ТОВ став ОСОБА_10 і вказана фірма, за повідомленням ДПІ у м. Херсоні, відсутня за місцем знаходження (т. 7 а.п. 3-121)

- показаннями свідка ОСОБА_35, який пояснив, що він раніше був засновником ТОВ «Монтек», до якого з 2010р. не має ніякого відношення.

- показаннями свідка ОСОБА_36, який пояснив, що з 2006р. мешкає за адресою, на яку приходять кореспонденція фірми «Монтек», тоді як такої фірми за вказаною адресою ніколи не було.

Належно дослідивши докази, суд за вказаними епізодами прийшов до правильного висновку, що ОСОБА_1, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_5 та ОСОБА_2, видаючи себе за директора ТОВ «Монтек» ОСОБА_10, вчинив шахрайські дії відносно ТОВ «Інарі-2010» з метою заволодіння зерном соняшника в кількості 86420 кг., підробив документ - довіреність серії ААГ № 305320 від 28.05.2012 про надання права на отримання ОСОБА_9 вищевказаного об'єму насіння соняшника, та використав в подальшому завідомо підроблений документ, завдавши ТОВ «Інарі-2010» шкоду у особливо великому розмірі на суму 369013,4 грн.

Доводи захисника щодо наявності суперечностей та сумнівів в правдивості показань свідка ОСОБА_29, оскільки свідок давала їх під впливом з боку слідчого, голослівні, не підтверджені доказами, носять характер припущень, тому не приймаються до уваги. Суд обґрунтовано послався на показання вказаного свідка як доказ по справі, оскільки вони повністю узгоджуються з наведеними у вироку доказами вини ОСОБА_1 по цьому епізоду обвинувачення.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_1 та захисника про відсутність доказів за 7, 8, 9 епізодами обвинувачення також не заслуговують на увагу та спростовуються наведеними у вироку доказами, які підтверджують вчинене ним шахрайство відносно ФГ «ОСОБА_61» та ФОП ОСОБА_8, а саме : - показаннями представника потерпілих ОСОБА_15, ??який пояснив, що ФГ «ОСОБА_61» та ФОП ОСОБА_8 займаються вирощуванням зернових культур. В червні 2012р. через Інтернет він знайшов компанію «Монтек», і з ОСОБА_10 договорився про поставку 8т. крупи, яку разом з водієм ОСОБА_8 поставив у м.Херсон ТОВ «Монтек», однак гроші не отримав. Укладені угоди з поставки 8т крупи підписав директор ТОВ «Монтек» ОСОБА_1, який представився іншим прізвищем, і поставив на них печатки ТОВ «Монтек», Разом з ним був ОСОБА_6. Завдана шкода складає 44500 грн.

Зазначені обставини підтвердили свідок водій ОСОБА_8, факт укладення угоди купівлі - продажу 8т крупи з фірмою «Монтек» з м. Херсона, , поставки продукції та несплати грошей підтвердила потерпіла ОСОБА_8,власник ФОП «ОСОБА_8» та свідок ОСОБА_61, засновник ФГ «ОСОБА_61».

Відповідно протоколам:

- пред'явлення особи для впізнання від 14.12.2012, ОСОБА_15 впізнав ОСОБА_1, як особу, що 11.06.12 на території бази в м. Херсоні представлялася директором ТОВ «Монтек» ОСОБА_10 та підписував договір, як директор підприємства (т.8 а.п. 88-89)

- пред'явлення особи для впізнання від 14.12.2012, у ході якого ОСОБА_15 впізнав ОСОБА_6, як чоловіка, який 11.06.12 зустрів їх у м. Херсоні, представився представником ТОВ «Монтек» ОСОБА_10, прийняв привезену крупу (т.8 а.п. 95-96)

- пред'явлення особи для впізнання від 14.12.2012, у ході якого ОСОБА_8 впізнав ОСОБА_6, як чоловіка, який 11.06.12 представлявся представником ТОВ «Монтек» ОСОБА_10 і прийняв у них на склад привезений товар (т.8 а.п.102-103)

Свідок ОСОБА_40 в складі групи Таврійського ВМ Суворовського РВ ХМУ УМВС України в Херсонській області виїжджав на оптову базу по вул.. Некрасова,2 м. Херсона по заяві, що покупець отримав крупу за яку не розрахувався. Він зв'язувався по телефону з цим чоловіком і запропонував приїхати до них, але чоловік не приїхав.

Протоколом огляду від 03.01.2013, у ході якого оглянуто скриньку електронної пошти ФГ «ОСОБА_61» зафіксований факт переписка ОСОБА_15 з представником ТОВ «Монтек» ОСОБА_10 в період погодження умов договору з приводу поставки круп ТОВ «Монтек» в м. Херсон в червні 2012р. (т. 8 а.п. 139-190)

- документами, зазначеними у вироку, укладеними між ТОВ «Монтек» та ФГ «ОСОБА_61», ФОП ОСОБА_8, з приводу поставки в червні 2012 року круп (т.8 а.п.62-78).

Належно дослідивши вказані докази, суд обґрунтовано прийшов до висновку про вину ОСОБА_1 в шахрайстві відносно ФГ «ОСОБА_61» та ФОП ОСОБА_8, підроблення документів та використання завідомо підроблених документів за епізодами № 7,8,9 за обставин, викладених у вироку .

Доводи апелянта ОСОБА_1 щодо наявності суперечностей щодо підписування ОСОБА_1 документів в показах представника потерпілих ОСОБА_15 та свідка ОСОБА_8 не відповідають дійсності та спростовуються наведеними у вироку показаннями зазначених осіб, відповідно яким укладені угоди з поставки 8 т крупи підписав та поставив на них печатки ТОВ «Монтек» саме ОСОБА_1, представившись директором ТОВ «Монтек» під іншим прізвищем, що підтвердили зазначені особи і під час впізнання .

Доводи ОСОБА_1 та його захисника про недоведеність його вини за вказаними епізодами, оскільки судово-почеркознавча експертиза його підписів на документах, укладених між ТОВ «Монтек» та ФГ «ОСОБА_61», ФОП ОСОБА_8, не проводилась, не є спроможними , та спростовуються наведеними доказами.

Доводи ОСОБА_1 та його захисника за епізодами 10-11 обвинувачення про відсутність доведенності його вини, оскільки не проведена судово-почеркознавча експертиза підписів на договорах купівлі-продажу №07/19/2012 та інших документах, яка б підтверджувала фінансово-господарські відносини між ТОВ «Монтек» та ПрАТ «Шаргородський маслозавод», та належність телефонного номеру НОМЕР_2 не йому, також не заслуговують на увагу, оскільки його вина за вказаними епізодами обвинувачення підтверджена сукупністю доказів, наведених у вироку, а докази належності зазначеного телефонного номеру саме йому підтверджені інформацією ПрАТ «МТС Україна». За результатами ретельної перевірки доказів суд прийшов до правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 за епізодами № 10,11 в шахрайстві відносно ПрАТ «Шаргородський маслозавод», підробленні документів та використанні завідомо підроблених документів за обставин, викладених у вироку.

Вина ОСОБА_1, який видавав себе за директора ТОВ «Монтек» та діяв за попередньою змовою з ОСОБА_6.у зазначених епізодах, підтверджується:

- показаннями представника потерпілого ОСОБА_24, заступника директора Шаргородського маслозаводу, відповідно яким за попередньою домовленістю 16.07.12 він привіз 10 тон масла в м.Херсон, де його зустріли ОСОБА_6, який керував розвантаженням, та ОСОБА_1, який представився директором фірми «Монтек» ОСОБА_10, саме ОСОБА_1 підписав договір з додатками, інші документи, Проте, за масло фірми «Монтек» розрахувалася частково, заплативши в якості авансу лише 1200 грн.;

- показаннями представника потерпілого ОСОБА_41, яка підтвердила зазначені в показаннях ОСОБА_24 обставини продажу масла фірмі «Монтек» та підписання угод саме ОСОБА_1 в якості директора фірми «Монтек» ОСОБА_10;

- протоколом пред'явлення особи для впізнання від 17.10.2012, в ході якого ОСОБА_24 впізнав ОСОБА_6, як чоловіка, який 16.07.12 на базі представився представником ТОВ «Монтек» ОСОБА_6 (т. 9 а.п. 59)

- протоколом пред'явлення особи для впізнання від 29.01.2013, у ході якого ОСОБА_24 впізнав ОСОБА_1, як директора ТОВ «Монтек» ОСОБА_10, який 16.07.12 під час відвантаження привезеного ним вершкового масла, прибув на територію бази та підписав відповідні документи про його купівлю (т. 9 а.п. 60-61)

- показаннями свідка ОСОБА_43, начальника технологічного цеху ТОВ «Херсонхолод». відповідно яким, в липні 2012р. до нього звернувся представник по дорученню фірми «Монтек» ОСОБА_6, який назвався іншим прізвищем, і уклав з ними договір оренди морозильної камери для зберігання масла вершкового;

- протоколом пред'явлення особи для впізнання від 17.01.2013, у ході якого ОСОБА_44 упізнав ОСОБА_6, як представника ТОВ «Монтек», який орендував упродовж місяця морозильну камеру на території ТОВ «Херсонхолод». (т.9 а.п.177-178)

- показаннями свідка ОСОБА_45, який пояснив, що орендує офіс у м. Сімферополі і неофіційно здав одну кімнату у оренду у травні 2012р.представнику фірми «Монтек», який назвався ОСОБА_10 і до якого приходив ОСОБА_1. Після їх від'їзду у комп'ютері виявив установчі документи фірми «Монтек» та проекти договорів купівлі-продажу.

- документами, які були укладені між ТОВ «Монтек» та ПрАТ «Шаргородський маслозавод» з приводу поставки в липні 2012р. 10 тон вершкового масла, зазначеними у вироку, та які містяться в т.9 на а.п. 23-34;

- протоколом від 16.01.2013 огляду скриньки електронної пошти ПрАТ «Шаргородський маслозавод», де були виявлені документи, що стосуються взаємовідносин ТОВ «Монтек» та ПрАТ «Шаргородський маслозавод». (т.9 а.п. 68-132)

- протоколом виїмки від 17.10.2012 документів у відділенні АБ «Південний» на відкриття розрахункового рахунку ТОВ «Монтек». Відповідно до роздруківки по рахунку на адресу ПрАТ «Шаргородський маслозавод» 23.07.2012 здійснено переказ грошей у сумі 1216 грн. (з урахуванням послуг банку). (т. 9 а.п. 191-222)

- протоколом пред'явлення особи для впізнання від 18.10.2012, у ході якого ОСОБА_6 впізнав ОСОБА_1 як чоловіка на ім'я ОСОБА_1, з яким він зустрівся навесні 2012р. та який запропонував йому роботу у ТОВ «Монтек». В подальшому ОСОБА_1 надав йому для спілкування з клієнтами мобільний термінал та після того, як ним були підшукані клієнти для ТОВ «Монтек» усю інформацію щодо даних підприємств він передавав саме ОСОБА_1 (т. 9 а.п. 260)

- інформацією ПрАТ «МТС Україна» про зв'язки за період з 12.07. по 31.07.2012 по абонентському номеру НОМЕР_5 (згідно матеріалів досудового розслідування телефон використовував ОСОБА_1.) та 16.07.2012 о 08:48:31 з абонентом НОМЕР_6 (потерпілий ОСОБА_24) (т. 9 а.п. 151-154);

- інформацією ПрАТ «Київстар» за період з 02.07. по 26.07.2012 по абонентському номеру НОМЕР_7 (згідно матеріалів досудового розслідування телефон використовував ОСОБА_6.) зв'язувався з абонентом НОМЕР_6 (потерпілий ОСОБА_24)(т.9 а.п. 158-164).

Як встановлено в ході досудового розслідування та підтверджено під час судового розгляду саме абонентський номер НОМЕР_5 використовував ОСОБА_1 під час телефонного зв'язку з ОСОБА_24, вчиняючи шахрайські дії по відношенню до ПрАТ «Шаргородський маслозавод».

Зазначене спростовує доводи ОСОБА_1 та його захисника, що цей номер не був у користуванні ОСОБА_1, та доводи захисника про недопустимість як доказу зазначеної інформації ПрАО «Шаргородський маслозавод» .

Доводи ОСОБА_1 та його захисника про недоведеність його вини за вказаними епізодами, оскільки судово-почеркознавча експертиза його підписів на документах, укладених між ТОВ «Монтек» та ПрАТ «Шаргородський маслозавод» не проводилась, та відсутні докази, що саме ОСОБА_1 підписав ці угоди, є неспроможними, оскільки спростовуються наведеними доказами, які колегія суддів вважає достатніми.

Відповідно цим доказам саме ОСОБА_1 як директор ТОВ «Монтек» ОСОБА_10 підписав відповідні документи про купівлю вершкового масла у ПрАТ «Шаргородський маслозавод»,

Доводи зазначених апелянтів про наявність в показах ОСОБА_15 та ОСОБА_8 суперечностей щодо підписування ОСОБА_1 документів, сумнівні, не підтверджені фактично доказами, та суперечать показанням вказаних свідків, які узгоджуються між собою. Крім того, в ході впізнання обоє впізнали ОСОБА_1 як особу, яка видавала себе за директора ТОВ «Монтек» ОСОБА_10 Той факт, що судово-почеркознавча експертиза підписів на документах, укладених між ТОВ «Монтек» та ФГ «ОСОБА_61», ФОП ОСОБА_8 не проводилась, не спростовує висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 за вказаними епізодами обвинувачення.

Не заслуговують на увагу і доводи ОСОБА_1 та його захисника про недоведеність вини ОСОБА_1 в шахрайстві відносно фабрики масла Крушевац, Сербія за епізодами 12-18 обвинувачення, оскільки його вина підтверджена наведеними у вироку доказами :

- показаннями обвинуваченого ОСОБА_5, який визнав вину частково, та розповів про обставини підписання ним 06.09.12р. за пропозицією ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від імені останнього документів про відкриття рахунку в Херсонському відділенні ПАТ «Банк Кредит-Дніпро» на яких він поставив надану йому печатку та 14.09.12 він знов аналогічним способом з ОСОБА_2 поїхали в банк, де він, використовуючи паспорт ОСОБА_9, підписав документи, зняв гроші, які мав віддати ОСОБА_2, який чекав на вулиці, проте, разом з ним був затриманий працівниками міліції,

- обвинувачений ОСОБА_2 підтвердив, що у вересні 2012 року разом з ОСОБА_5 відвідували вказаний банк, після чого їх затримали працівники міліції, у ОСОБА_5 виявили печатку і паспорт :

- показаннями представника потерпілої ОСОБА_17, перевіреними у суді належним чином, відповідно яким у 2012р. за пропозицією директора фабрики масла Крушевац в Республіці Сербія ОСОБА_60 та допомогою ОСОБА_18 вона знайшла продавців олії в Україні -фірму «Стиль» м. Херсоні. По приїзду в м. Херсон відбулася їх зустріч з заступником директора компанії «Стиль» ОСОБА_1 та підписаний контракт на поставку соняшникової олії у Сербію, за умовами якого перерахували компанії «Стиль» 21042 євро. Однак, компанія «Стиль» їх обманула, олію не поставила (т.10 а.п.88-95);

- протоколом пред'явлення особи для впізнання від 28.09.2012, у ході якого ОСОБА_17 впізнала ОСОБА_1, як чоловіка, який 11.09.12 представився заступником директора зі збуту компанії «Стиль» ОСОБА_1, умовив директора фабрики масла Крушевац ОСОБА_60 у вигідності підписання контракту з фірмою «Стиль». (т.10 а.п. 104)

- показаннями свідка ОСОБА_18, повністю узгоджуються з показаннями представника потерпілої ОСОБА_17,

- протоколом пред'явлення фотознімків для впізнання від 18.09.2012 та протоколом пред'явлення особи для впізнання від 18.10.2012, згідно яких ОСОБА_18 впізнав ОСОБА_1, як чоловіка, який 11.09.12 представився заступником директора зі збуту компанії «Стиль» ОСОБА_1, та підписав контракту на поставку соняшникової олії в Сербію. (т.10 а.п. 133, 193)

- протоколами відтворення обстановки та обставин події від 28.09.2012 за участю потерпілої ОСОБА_17 та свідка ОСОБА_18, в ході якого обоє показали місце розташування офісу, в якому був підписаний контракт на поставку рафінованої соняшникової олії в Сербію (т.10 а.п. 125-127, 198-201);

- контрактом №13/М08-12 від 29.08.2012р., укладеним між фабрикою масла Крушевац Сербія і ТОВ «ТПК Стиль» щодо поставки соняшникової олії на фабрику масла Крушевац Сербія за ціною 1002 євро за одну тону, який оглянуто і залучено до справи у якості речового доказу (т.10 а.п. 115-122)

-протоколом огляду від 14.09.2012, згідно якого у підозрюваного ОСОБА_5 вилучені грошові кошти у сумі 219597 грн, які він зняв з рахунку на ім'я ОСОБА_9, відкритому у Херсонському відділенні ПАТ «Банк Кредит Дніпро», а також паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_9 з вклеєною фотокарткою ОСОБА_5, печатка компанії ПФ «Аверс». (т.10 а.п. 31-33)

- нформацією ПрАТ «МТС Україна» по абонентському номеру НОМЕР_8 (ОСОБА_1.) за період з 06.08. по 17.09.2012 відповідно до якої, між даним абонентом та абонентом НОМЕР_9 (ОСОБА_18) 11.09.12 зафіксовані два з'єднання (вхідні дзвінки) о 13:20:06 та 16:27:29. (т.10 а.п. 207-227)

- протоколом виїмки від 25.09.2012 відповідно до якого, у відділі державної реєстрації виконавчого комітету Херсонської міської ради вилучений оригінал реєстраційної справи ТОВ ТПК «Стиль» відповідно до якої засновником вказаної фірми з 22.06.2012р. є ОСОБА_48 (т.11 а.п. 8-101)

- матеріалами виїмки юридичної справи ПФ «Аверс» на відкриття у Херсонському відділенні ПАТ «Банк Кредит Дніпро» рахунку НОМЕР_10, який було зареєстровано 06.09.2012 на директора ОСОБА_9

Також у ході виїмки вилучено оригінали документів, зазначені у вироку та які знаходяться в т.13 а.п.6-29, в яких ОСОБА_5 виконав підписи від імені ОСОБА_9, та зняв з рахунку грошові кошти у сумі 220700 грн, які надійшли з рахунку ПФ «Аверс» відкритому у даному банку. (т.13 а.п. 38-46), які оглянуті і долучені до справи у якості речових доказів;

- матеріалами виїмки справи фізичної особи ОСОБА_9 у Херсонському відділенні ПАТ «Банк Кредит Дніпро» на відкриття рахунку НОМЕР_11, який було зареєстровано 14.09.2012 на ОСОБА_9

- матеріалами виїмки юридичної справи ТОВ ТПК «Стиль» при відкритті рахунку у ХВ ЦФ ПАТ «Кредобанк» (т.12 а.п. 6-109)

-показаннями свідка ОСОБА_49, провідного спеціаліста Херсонського відділення ПАТ «Банк Кредит Дніпро», відповідно яким в середині вересня 2012 в банк звернувся ОСОБА_5, пред'явивши паспорт ОСОБА_9 і відкрив розрахунковий рахунок на який в подальшому з фірми «Аверс» надійшло близько 200000 грн. і які ОСОБА_5 отримав по паспорту ОСОБА_9,

- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 23.01.2013, у ході якого свідок ОСОБА_49 впізнав ОСОБА_5 як чоловіка, який надав паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_9 зі своїм фотознімком, та відкрив рахунок ПФ «Аверс» у Херсонському відділенні банку ПАТ «Банк Кредит Дніпро» 06.09.2012, а також 14.09.2012 у цьому ж відділенні банку відкрив рахунок на ім'я ОСОБА_9, з якого зняв грошові кошти, що були переведені з рахунку ПФ «Аверс» (т.13 а.п.66-67)

- аналогічними показаннями свідка ОСОБА_50 та ОСОБА_51, працівників Херсонського відділення ПАТ «Банк Кредит Дніпро» щодо обставин відкритті рахунку ОСОБА_5, та зняттям ним готівки ;

- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 24.01.2013, відповідно до якого свідок ОСОБА_51 впізнала ОСОБА_5, як чоловіка, який надаючи співробітникам банку паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_9 зі своїм фотознімком, який відкрив 14.09.2012 рахунок фізичної особи ОСОБА_9 у Херсонському відділенні банку ПАТ «Банк Кредит Дніпро» та зняв грошові коштів сумі близько 221000 грн., що були переведені на відкритий рахунок ОСОБА_9 з рахунку ПФ «Аверс» також відкритому у Херсонському відділенні ПАТ « Банк Кредит Дніпро» (т.13 а.п.74-75)

- показаннями свідків ОСОБА_52та ОСОБА_53, працівників міліції, які у вересні 2012р. біля банку «Кредит Дніпро» затримали ОСОБА_5 і ОСОБА_2. У обвинувачених були гроші, підроблений паспорт, печатка, два телефони. В ході розмови ОСОБА_5 пояснював, що він все робив на прохання ОСОБА_2, що підтверджував і ОСОБА_2.

З 04.09.2012 по 06.09.2012, 14.09.2012 на абонентський номер НОМЕР_12 (ОСОБА_5.) надходили вхідні дзвінки від абонента НОМЕР_13 (ОСОБА_2);

Таким чином, судом було встановлено достовірно, що ОСОБА_2 здійснював дзвінки на абонентський номер ОСОБА_5 напередодні оформлення документів ОСОБА_5 від імені ОСОБА_9 в Херсонському відділенні банку «Банк Кредит Дніпро» 04.09.2012 та у день зняття грошових коштів з відкритого розрахункового рахунку в даному відділенні банку 14.09.2012.

Ці докази повністю підтверджують вину ОСОБА_1 за 12-18 епізодами обвинувачення та спростовують доводи обвинуваченого і захисту про його невинуватість, та вчинення злочинних дій за цими епізодами іншими особами, ОСОБА_19та ОСОБА_20

По даному епізоду суд дослідив і інші докази- показання свідків ОСОБА_20, ОСОБА_48, ОСОБА_54 та ОСОБА_55, які зазначив у вироку, та документи по справі - висновок експерта № 76 від 17.01.2013, щодо вчинення підпису ОСОБА_48 на банківських документах ним же(т.12 а.п.123-130), які надані були органом досудового розслідування в підтвердження відкриття поточного рахунку та здійснення грошових операцій в 2012 новим директором фірми «Стиль» ОСОБА_48, та покази свідків ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59 щодо офісного приміщення. Проте, ці докази як не підтверджують, так і не спростовують вини ОСОБА_1 за даними епізодами обвинувачення .Показання ОСОБА_48, ОСОБА_20 та інші докази не містять даних про їх причетність до інкримінованих ОСОБА_1 злочинів за даними епізодами .В ході досудового розслідування не встановлено причетності до зазначених злочинів інших осіб.

За таких обставин доводи захисника про сумніви в показаннях свідка ОСОБА_21 є голослівними, а доводи про причетність до злочинів за 12-18 епізодами обвинувачення інших осіб не містять належного підтвердження .

Доводи захисника про проведення з порушеннями вимог кримінального процесуального закону впізнання по фотознімкам ОСОБА_1 свідками ОСОБА_18 та ОСОБА_17 в ході досудового слідства ,з приводу чого ставить під сумнів їх достовірність - не знайшли свого підтвердження ні в ході судового розгляду судом першої інстанції, ні апеляційним судом . Та й в апеляційній скарзі захисника ці доводи сумнівні, не підтверджені доказами,носять характер припущень.

Достатньо не аргументовані і доводи про наявність суперечностей в показах потерпілого ОСОБА_17 та свідка ОСОБА_18 щодо особи заступника директора зі збуту компанії «Стиль» та підписання контракту, які голослівні та не відповідають дійсності, оскільки в показаннях зазначених осіб такі суперечності не встановлені, в ході впізнання обоє достовірно впізнали ОСОБА_1 як особу, яка представилася заступником директора зі збуту компанії «Стиль» ОСОБА_1, який обговорював умови контракту по поставці олії в Сербію з директором фабрики масла та сприяв укладенню фіктивних угод.

Апеляційна скарга захисника не містить достатніх доводів, які б свідчили про пред'явлення неконкретного обвинувачення ОСОБА_1 за 3,12,13,14,15,16 епізодами, тому колегія суддів не приймає їх до уваги, як і з цих же підстав доводи про фабрикацію та винятковість досудового слідства щодо ОСОБА_1

Оцінивши докази, які були належно досліджені в судовому засіданні, та правильно встановивши обставини , суд першої інстанції обґрунтовано визнав винним ОСОБА_1 та кваліфікував дії :за ч.3 ст.212 КК України (в редакції від 15.11.2011р.), як умисне ухилення від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених в установленому законом порядку, вчинене особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, що призвело до фактичного ненадходження до бюджетів коштів в особливо великих розмірах; за ч.3 ст.358 КК України (в редакції від 07.04.2011), як підроблення офіційного документа, який видається установою, яка має право видавати такі документи, який надає права, з метою використання його підроблювачем та іншою особою, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб; за ч.4 ст.358 КК України (в редакції від 07.04.2011), як використання завідомо підробленого документа; за ч.4 ст.190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах; за ч.2 ст.190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб; за ч.2 ст.200 КК України (в редакції від 18.09.2012), як підробка документів на переказ, а так само їх використання, вчинене за попередньою змовою групою осіб; за ч.1 ст.205 КК України (в редакції від 15.11.2011), як фіктивне підприємництво, тобто придбання суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності; за ч.2 ст.15, ч.3 ст.190 КК України, як закінчений замах на шахрайство - заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, у великих розмірах, не доведене до кінця з причин, що не залежали віл волі особи, яка виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 суд кваліфікував за ч.3 ст.358 КК України, як підробка офіційного документа, який видається установою, яка має право видавати такі документи, який надає права, з метою використання його підроблювачем та іншою особою, вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб; за ч.4 ст.358 КК України, як використання завідомо підробленого документа; за ч.4 ст.190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах; за ч.2 ст.200 КК України (в редакції від 18.09.2012), як підробка документів на переказ, а так само їх використання, вчинене за попередньою змовою групою осіб; за ч.1 ст.205 КК України (в редакції від 15.11.2011), як фіктивне підприємництво, тобто придбання суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності; за ч.2 ст.15, ч.3 ст.190 КК України, як закінчений замах на шахрайство - заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, у великих розмірах, не доведене до кінця з причин, що не залежали віл волі особи, яка виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця.

Колегія суддів вважає вірною таку кваліфікацію дій обвинувачених. Апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника фактично не містить в собі доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, як щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, правильності юридичної кваліфікації скоєного ним, неналежності та недопустимості доказів, наданих на підтвердження обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Що стосується доводів заступника прокурора Херсонської області Гой А.О щодо помилки при призначенні остаточного покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за сукупністю злочинів на підставі ч.1 ст.70 КК України , то вони є слушними.

Так, суд призначив ОСОБА_1 за ч.3 ст.212, ч.2 ст.200, ч.1 ст.205 КК України та ОСОБА_2 за ч.2 ст.200, ч.1 ст.205 КК України основне покарання у виді штрафу певних розмірів. За іншими злочинами, у вчиненні яких обвинувачені визнані винними, судом призначено їм покарання у виді арешту та позбавлення волі на певний строк. Проте, у резолютивній частині вироку суд, вказавши про часткове складання призначених покарань на підставі ст.70 КК України, не призначив ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за цим принципом основне покарання у виді штрафу певного розміру та не вказав про його самостійне виконання.

Зазначені обставини, на думку прокурора Гоя А.О., тягнуть за собою скасування вироку в частині призначеного покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з постановлення нового вироку, яким слід призначити обом обвинуваченим покарання відповідно до його апеляційних вимог .

Проте, на думку колегії суддів вказану помилку суду можливо виправити шляхом зміни вироку в частині призначення покарання обом обвинуваченим за правилами ч.1 ст.70 КК України, лише змінивши принцип призначення покарання за сукупністю злочинів, вказавши про визначення остаточного покарання, обраного судом ОСОБА_1 та ОСОБА_2, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, та призначення остаточного покарання у виді позбавлення волі : ОСОБА_1 - строком на 6 років, ОСОБА_2 - 5 років, привівши вирок у відповідність зазначеному принципу.

Колегія суддів прийшла до такого висновку, оскільки відповідно апеляційним вимогам прокурора Гоя А.О., вказавши про призначення обвинуваченим остаточного покарання шляхом часткового складання призначених покарань, просив про призначення остаточного покарання у виді штрафу за правилами ч.1 ст. 70 КК України фактично за іншим принципом - шляхом поглинання більш суворого менш суворим., визначивши розміри остаточного покарання у виді штрафу : ОСОБА_1 - 289000 грн. та ОСОБА_2 -102000 грн., вже призначеного обом у цьому розмірі відповідно за ч.3 ст.212 КК України (в редакції від 15.11.2011 року) та за ч.2 ст.200 КК України (в редакції від 18.09.2012 року) .

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КК України апеляційний суд переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Оскільки заступник прокурора Гоя А.О. в апеляційній скарзі просив про призначення остаточного покарання у виді штрафу обом обвинуваченим фактично шляхом поглинення більш суворим покаранням менш суворого, колегія суддів позбавлена можливості винести новий вирок відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинуваченим за принципом складання призначених покарань у виді штрафу.

На переконання колегії суддів зазначене можливе в порядку ч.2 ст.404 КПК України, оскільки суд призначив ОСОБА_1 за ч.3 ст.212, ч.2 ст.200, ч.1 ст.205 КК України та ОСОБА_2 за ч.2 ст.200, ч.1 ст.205 КК України покарання у виді штрафу певних розмірів як основне, яке може бути поглинуте більш суворим , та зазначені зміни не тягнуть за собою погіршення становища обох обвинувачених, не перешкоджають рішенню суду першої інстанції, зазначеному у вироку, про звільненню ОСОБА_2 від відбуття призначеного покарання на підставі ст.2 Закону України «Про амністію».

Тому апеляційні вимоги прокурора Гоя А.О. в цій частині підлягають частковому задоволенню, а вирок - зміні у відповідності до вимог п.4 ч.1 ст.408 та п.4 ч.1 ст. 409 КПК України в частині призначення покарання вказаним особам за сукупністю злочинів за ч.1 ст.70 КК України в зв'язку з неправильним застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність.

За матеріалами кримінального провадження ОСОБА_1 знаходиться під вартою з 14.10.2012р. Відповідно до ст.2 зазначеного Закону, який набув чинності з 19.04.2014р., підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, особи, крім тих, які підлягають звільненню від відбування покарання на підставі ст.1 цього Закону, засуджені за будь-які злочини, які не поєднані з насильством, небезпечним для життя і здоров'я, якщо вони на день набрання чинності цим Законом відбули не менше однієї чверті призначеного строку основного покарання.

Оскільки на день набрання чинності зазначеним законом ОСОБА_1 відбув більше однієї чверті основного покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років ( 18 місяців та 5 днів), його слід звільнити від подальшого відбуття призначеного покарання на підставі ст.2 Закону України «Про амністію у 2014р.», скасувавши запобіжний захід та звільнивши з-під варти в залі суду , враховуючи при цьому його згоду на застосування амністії.

З зазначених підстав апеляційні вимоги захисника ОСОБА_1 про зменшення покарання та застосування амністії до обвинуваченого підлягають задоволенню.

Доводи прокурора, який приймав участь при розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, про зміну оскаржуваного вироку шляхом зазначення в його резолютивній частині про відмову у задоволенні цивільного позову ДПІ у м.Херсоні про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави 2055321,30 грн., які були встановлені при проведенні документальної виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 за період з 01.10.2009 по 31.03.2010 років, про що складено акт від 27.07.2010 року №3329/17-2/НОМЕР_1, теж заслуговують на увагу. Зазначений позов був предметом дослідження під час судового розгляду кримінального провадження, за результатами якого суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає, оскільки, по зазначеному акту постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 01.11.2011р. з ОСОБА_1 стягнуто на користь держави 4275605,50 грн. і в цю суму входять зазначені 2055321,30 грн. (т.2 а.п.91).

Зазначений висновок суд виклав в мотивувальній частині вироку, проте, резолютивній частині його не вказав про залишення вказаного позову без задоволення .За таких обставин, враховуючи, що зазначене не погіршує становище обвинуваченого ОСОБА_1, слід на підставі ст.408 КПК України внести відповідні зміни до вироку, задовольнивши апеляційні вимоги прокурора.

Підстав для скасування вироку у зв'язку з неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, порушеннями кримінально-процесуального законодавства та ухвалення виправдувального вироку, як того просять обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник адвокат Новаторов А.Г., або скасування вироку за м'якістю та ухвалення нового з підстав призначення більш суворого покарання обвинуваченим ОСОБА_1 і ОСОБА_2, як того просить заступник прокурора Гой А.О., колегія суддів не вбачає.

За таких обставин апеляційні вимоги прокурора, який приймав участь при розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції підлягають повному задоволенню, апеляційні вимоги заступника прокурора Херсонської області Гоя А.О. та адвоката Новаторова А.Г. - частковому задоволенню. Апеляційні вимоги обвинуваченого ОСОБА_1 про постановлення виправдувального вироку задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, п.4 ч.1 ст.408, п.4 ч.1 ст.409 , 418 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу прокурора, який приймав участь при розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, - задовольнити.

Апеляційну скаргу заступника прокурора Херсонської області Гоя А.О. - задовольнити частково.

Апеляційну скаргу з доповненнями обвинуваченого ОСОБА_1 - залишити без задоволення .

Апеляційну скаргу зі змінами та доповненнями захисника обвинуваченого ОСОБА_1 адвоката Новаторова А.Г. - задовольнити частково.

Вирок Суворовського районного суду м.Херсона від 23 грудня 2014 року в частині призначення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 остаточного покарання за сукупністю злочинів на підставі ст.70 ч.1 КК України - змінити.

ОСОБА_1 вважати засудженим:

- за ч.3 ст.212 КК України (в редакції від 15.11.2011 року) до покарання у виді штрафу в розмірі 289000грн. з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю на строк 2 роки, з конфіскацією всього належного йому майна;

за ч.3 ст.358 КК України (в редакції від 07.04.2011 року) до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки; за ч.4 ст.358 КК України (в редакції від 07.04.2011 року) до покарання у виді арешту строком на 2 місяці; за ч.4 ст.190 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років з конфіскацією всього належного йому майна; за ч.2 ст.190 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки; за ч.2 ст.200 КК України (в редакції від 18.09.2012 року) до покарання у виді штрафу в розмірі 119000грн., за ч.1ст.205 КК України (в редакції від 15.11.2011 року) до покарання у виді штрафу в розмірі 34000грн.; за ч.2 ст.15, ч.3 ст.190 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 остаточно до відбуття призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років у кримінально-виконавчій установі закритого типу, з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю на строк 2 роки, з конфіскацією всього належного йому майна

Строк відбування покарання ОСОБА_1 відраховувати з 14.10.2012 року.

Звільнити ОСОБА_1 від відбуття призначеного покарання на підставі ст.2 Закону України «Про амністію у 2014році».

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою - скасувати, звільнити негайно з-під варти в залі суду.

ОСОБА_2 вважати засудженим :

- за ч.3 ст.358 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки;

- за ч.4 ст.358 КК України до покарання у виді арешту строком на 2 місяці;

- за ч.4 ст.190 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з конфіскацією всього належного йому майна;

- за ч.2 ст.200 КК України (в редакції від 18.09.2012 року) до покарання у виді штрафу в розмірі 102000грн.,

за ч.1ст.205 КК України (в редакції від 15.11.2011 року) до покарання у виді штрафу в розмірі 17000грн.; за ч.2 ст.15, ч.3 ст.190 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_2 остаточно до відбуття призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років, з конфіскацією всього належного йому майна

Строк відбування покарання ОСОБА_2 відраховувати з 15.09.2012 року.

На підставі ст.2 Закону України «Про амністію у 2014 році» ОСОБА_2 вважати звільненим від відбуття призначеного покарання.

Цивільний позов ДПІ у м.Херсоні до ОСОБА_1 про стягнення на користь держави 2055321,30 грн., які були встановлені при проведенні документальної виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 за період з 01.10.2009 по 31.03.2010 року, про що складено акт від 27.07.2010 за №3329/17-2/НОМЕР_1, - залишити без задоволення.

В решті вирок суду залишити без зміни.

Ухвала може бути оскаржена учасниками судового провадження протягом трьох місяців з дня її проголошення безпосередньо до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, а засудженим - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Головуючий (підпис) Н.М.Ришкова

Судді: (підписи) В.Я.Червоненко, Н.В.Буженко

З оригіналом згідно. Суддя Н.М.Ришкова