Рішення № 45680127, 17.06.2015, Голопристанський районний суд Херсонської області

Справа № 654/751/15-ц

Провадження № 2/654/423/2015

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.06.2015 року м. Гола Пристань

Голопристанський районний суд Херсонської області

у складі: головуючого судді Ширінської О.Х.,

при секретарях Слюсар О.С., Генерал К.В.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Гола Пристань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус ОСОБА_4, про визнання договору дарування недійсним, визнання права власності на спадкове майно, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_5 звернулася із вище вказаним позовом до ОСОБА_3, третя особа - приватний нотаріус ОСОБА_4

Перед початком судового розгляду справи, позивач змінила підстави заявленого позову.

Зокрема у позові ОСОБА_1 зазначила, що згідно сертифікату на право приватної власності на землю серії ХС № 0044022 від 06.05.1997 р. її матері ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, належала на праві приватної власності земельна ділянка загальною площею 8, 15 гектарів із земель колишнього КСП «ім. Комінтерну». 16.08.2014 р. мати померла. Звернулася до приватного нотаріуса ОСОБА_7 із заявою про прийняття спадщини, було заведено спадкову справу № 65/2014. Від співробітників Відділу Держземагенства у Голопристанському районі Херсонської області дізналася, що належна матері земельна ділянка була відчужена згідно договору дарування серії АВН № 410626 від 01.11.2000 р. ОСОБА_3

Із зазначеного питання звернулася до Голопристанського РВ ХМУ УМВС України у Херсонській області. До Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості із її заяви (ЄРДР № 12014230150003280 від 22.12.2014 р.). В ході ознайомлення із матеріалами кримінального провадження у порядку ст. 290 КПК України були отримані копії документів, з яких дізналась, що у даний час вказана земельна ділянка належить відповідачу ОСОБА_3 на підставі договору дарування серії АВН № 410626 від 01.11.2000 р., посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_4

Вважає, що вказаний договір дарування серії АВН № 410626 від 01.11.2000 р., укладений ОСОБА_6, не відповідає вимогам чинного законодавства з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 17 Земельного кодексу України від 18.12.1990 р., власники земельних ділянок, переданих їм Радою народних депутатів, не вправі протягом шести років з часу набуття права власності продавати або іншими способами відчужувати належну їм земельну ділянку, крім передачі її у спадщину або Раді народних депутатів на тих же умовах, на яких вона була їм передана. При наявності поважних причини суд за позовом власника може скоротити зазначений строк.

Крім того, під час укладення договору дарування з боку відповідача ОСОБА_3, були факти морального тиску та обману щодо іншої сторони зазначеного договору ОСОБА_6, чим було порушено вимоги ч. 3 ст. 203 ЦК України.

Просить визнати недійсним договір дарування серії АВН № 410626 від 01.11.2000 р. Визнати за нею право власності на частину земельної ділянки площею 8,15 га., кадастровий номер 6522385500:05:001:0010, стягнути судові витрати з відповідача.

В судовому засіданні позивач та її представник ОСОБА_2 підтримали заявлені позовні вимоги з підстав, зазначених у позові. Позивач також зазначила, що про укладення матірю договору дарування, вона дізналася після звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини і збирання необхідних документів. Також пояснила, що її мати за життя зловживала алкоголем. Про те, що мати відчужила земельну ділянку і її обманув ОСОБА_3 дізналась від неї перед її смертю, але вона не повідомила, який саме договір вона уклала. ОСОБА_8 пообіцяв їй заплатити за пай гроші або віддати машину, але реально сплатив лише 100 доларів, віддав телевізор та верхній одяг (шубу, плащ).

В підтвердження заявлених вимоги позивач представила в суді свідка ОСОБА_9, який підтвердив, що ОСОБА_6 за життя зловживала алкогольними напоями, 12 років працювала у ОСОБА_8 Також за 2 2,5 роки до смерті повідомила йому, що хоче повернути свій пай, який вона віддала ОСОБА_3 за умови, що він сплатить їй 3000 доларів США. ОСОБА_3 заплатив їй лише 100 доларів, дав телевізор та верхній одяг. Психологічний тиск виражався в тому, що ОСОБА_3 погрожував її відвезти у с. Камишани і там залишити.

Відповідач позовні вимоги не визнав і пояснив, що зазначені позивачем обставини надумані і не відповідають дійсності, просив відмовити у задоволені позову. Також підтвердив, що ОСОБА_6 дійсно подарувала йому свій земельний пай, на підставі якого він отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку. На ОСОБА_6 ніяким чином не тиснув і не обманював її, вона подарувала йому свій сертифікат за власним бажанням. Додав, що свідок ОСОБА_9 надав неправдиві свідчення, оскільки між ним і свідком існують особисті неприязні відносини.

Третя особа - приватний нотаріус ОСОБА_4 у наданій письмовій заяві заявлені позовні вимоги не визнала, підтвердила факт посвідчення договору дарування, просила розглядати справу за її відсутності, а також представила суду оригінал договору дарування.

Заслухавши думку сторін, пояснення свідків, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Так, судом під час розгляду справи було встановлено, що ОСОБА_6 є матірю позивача ОСОБА_1. ОСОБА_6 померла 16.08.2014 року.

Після її смерті відкрилася спадщина, заведено спадкову справу № 65/2014 р. Позивачем ОСОБА_1 до нотаріальної контори подано заяву про прийняття спадщини. Всі зазначені обставини підтверджуються повідомленням приватного нотаріуса ОСОБА_7 від 17.11.2014 р. № 237/0214.

Відділом Держземагенства у Голопристанському районі Херсонської області надано інформацію від 11.12.2014 р. № 01-10/3377, в якій зазначено, що ОСОБА_6 за життя отримала сертифікат на право на земельну частку (пай) із земель бувшого КСП ім. Комінтерну, серії ХС № 0044022, виданий 06.05.1997 р.

ОСОБА_6 за життя уклала договір дарування від 01.11.2000 р., згідно якого подарувала ОСОБА_3 право на земельну частку (пай) згідно сертифікату серії ХС № 0044022, площею 8, 15 в умовних кадастрових гектарах, яка знаходиться в с. Чорноморське Голопристанського району, КСП ім. Комінтерну.

Відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю, виданого гр. ОСОБА_3, останньому передано у приватну власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельну ділянку, площею 24, 28 га. на території Чорноморської сільської ради. Державний акт зареєстровано у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 95, видано 24.08.2002 р.

Постановою СВ Голопристанського РВ УМВС від 14.01.2015 р. закрито кримінальне провадження, порушене за заявою ОСОБА_1, за відсутності ознак кримінального правопорушення по факту зловживання довірою.

Відповідно до ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Згідно ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 р., правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Норми статті 230 ЦК України не застосовуються щодо односторонніх правочинів.

Договір дарування є одностороннім договором.

Таким чином, ОСОБА_6 за життя, а саме - протягом 14 років з моменту укладення договору, не ставила питання про визнання укладеного нею договору дарування недійсним у звязку із тим, що вона діяла під впливом обману з боку ОСОБА_3 Дану обставину також не було доведено позивачем та її представником вході судового розгляду. Покази свідка ОСОБА_9 нічим не підкріплені і не є достатньо переконливими, тому з вище наведених причин не можуть бути прийняті судом.

Що стосується тиску, який нібито вчинявся відносно ОСОБА_6, то за життя вона не зверталась до правоохоронних органів з цього приводу, належних доказів які б підтвердили дану обставину, суду надано не було.

Суд також вважає, що посилання позивача на ст. 17 Земельного Кодексу України в редакції 1990 року, також є безпідставним, оскільки дана норма стосується власників земельних ділянок, яким ОСОБА_6 не була, вона мала право на земельну частку (пай), що є різними поняттями.

Позовні вимоги щодо визнання за ОСОБА_1 права власності на частину земельної ділянки кадастровий номер 6522385500:05:001:0010, не мають ніякого підґрунтя, оскільки померла ОСОБА_6 мала право на земельну частку (пай) в умовних кадастрових гектарах згідно сертифікату, а не право власності на конкретну земельну ділянку у визначеному розмірі, з відповідними межами, місцем розташування та цільовим призначенням. Тому позивач могла б успадкувати лише належне померлій право на земельну частку (пай).

З огляду на вище наведене, позовні вимоги є безпідставними та недоведеними, тому задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 61, 88, 179, 209, 212, 213, 215, 217 ЦПК України, ст.ст. 16, 203, 215, 230, 231, 717 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус ОСОБА_4, про визнання договору дарування недійсним, визнання права власності на спадкове майно відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Херсонської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення, шляхом подачі апеляційного скарги через районний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.

Суддя О.Х. Ширінська