Ухвала суду № 45676691, 11.06.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 619/6632/13-к Головуючий 1 інстанції Нечипоренко І.М.

Провадження № 11кп/790/184/15 Доповідач Грошева О.Ю.

Категорія: ч.1 ст. 125 КК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2015 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі:

Головуючого - Грошевої О.Ю.,

суддів - Гришина П.В., Щебетун Л.М.,

при секретарі - Євдикименко В.В.,

за участю прокурора - Крестьянінової І.А.,

обвинувачених - ОСОБА_1,

- ОСОБА_2,

захисників - адвоката Гунченко О.В.,

- адвоката Секового О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою зі зміненими доводами прокурора прокуратури Дергачівського району Харківської області на вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 03 листопада 2014 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Харкова, громадянин України, освіта середня, не працюючий, одружений, має на утриманні доньку ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_3, раніше судимий 10.05.2007 року згідно вироку Київського районного суду м. Харкова за ч.2 ст. 286 КК України до 6 років позбавлення волі, 06.01.2011 року умовно-достроково звільнений на 1 рік 11 місяців 3 дні за постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 29.12.2010 року,-

засуджений за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді двохсот годин громадських робіт.

На підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію в 2014 році» від 08.04.2014 року ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання.

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженець смт. Сахновщина Харківської області, громадянин України, освіта середня, не працюючий, одружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимий 07.04.2000 року Сахновщинським районним судом Харківської області за ч.3 ст. 81, ч.3 ст. 140, ч.1 ст. 89 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі; 30.10.2001 року Сахновщинським районним судом Харківської області за ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 186, ч.1 ст. 152, ст. 71 КК України до 5 років позбавлення волі; 22.01.2008 року Московським районним судом м. Харкова за ч.2 ст. 199, ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 186, ч.1 ст. 263 КК України до 8 років позбавлення волі, звільненого умовно-достроково на підставі постанови Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 07.06.2013 року на невідбутий строк 1 рік 7 місяців,-

засуджений за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді двохсот годин громадських робіт.

На підставі ст. 71 КК України частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Московського районного суду м. Харкова від 22.01.2008 року та остаточно визначено покарання у виді 1 (одного) року 7 (семи) місяців 10 (десяти) днів позбавлення волі.

На підставі п. «є» ст. 1 Закону України «Про амністію в 2014 році» від 08.04.2014 року ОСОБА_5 звільнено від призначеного покарання.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_10, уродженець м. Харкова, громадянин України, освіта середня-спеціальна, не працюючий, не одружений, проживаючий за адресою: АДРЕСА_4, раніше судимий 24.05.2006 року Червонозаводським районним судом м. Харкова за ч.2 ст. 190 КК України до 1 року 1 місяця позбавлення волі; 23.05.2008 року Червонозаводським районним судом м. Харкова за ч.2 ст. 307 КК України до 5 років позбавлення волі, звільнений умовно-достроково 18.07.2011 року відповідно до постанови Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 08.07.2011 року на 1 рік 6 місяців 5 днів,-

засуджений за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді двохсот годин громадських робіт. Зараховано попереднє ув'язнення з 24.10.2013 року по 12.05.2014 року та визнано його таким, що відбув покарання за вироком повністю.

Згідно вироку, 11 вересня 2013 року ввечері ОСОБА_1 разом із знайомими ОСОБА_2 та ОСОБА_5 зателефонували ОСОБА_6 та запропонували йому відпочити разом за пляшкою пива. В подальшому, ОСОБА_2 прибувши до станції метро «Радянська» м.Харків, в обумовленому раніше місці зустрівся з ОСОБА_6 та ОСОБА_5, після чого вони разом на найнятому автомобілі НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_7 поїхали до місця зустрічі із ОСОБА_1 на автодорогу «Київ-Харків-Довжанський» Дергачівського району Харківської області - неподалік від розташування території оздоровчого комплексу «Сонячна галявина «Фельдман-екопарк». Приблизно о 22 годині ОСОБА_1 побачивши автомобіль, що під'їхав до обумовленого місця, підбіг до задньої правої пасажирської двері, відкрив її та силоміць почав витягати ОСОБА_6 за комір кофти. При цьому, ОСОБА_2 та ОСОБА_5, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, які стали наслідком негідної, як вони вважали поведінки з боку ОСОБА_6, стали наносити йому удари кулаками по різним частинам тіла, допомагаючи ОСОБА_1 витягти останнього з машини. Після чого, між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 зав'язалася бійка, під час якої ОСОБА_6 упав через відбійник та потім втік до лісу. Згідно висновку судово-медичної експертизи № 1508-С від 13.09.2013 року у ОСОБА_6 маються наступні тілесні ушкодження: синець на обличчі праворуч, синці на шиї, плечі, тулубі, лівому стегні, циркулярні синці на шиї, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

В апеляційній скарзі зі зміненими доводами прокурор просить вирок суду скасувати у зв'язку з неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального правопорушення, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а також невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особам обвинувачених. Просить призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Посилається на те, що під час судового розгляду не був допитаний свідок ОСОБА_7, який був водієм таксі та який, згідно показань обвинувачених був присутнім при подіях 11.09.2013 року; потерпілий ОСОБА_8, який був безпосереднім очевидцем події злочину.

Вказує на порушення судом вимог п.2 ч.3 ст. 374 КПК України при складанні вироку в частині не зазначення мотивів кримінального правопорушення. Так, на його думку, судом у мотивувальній частині вироку не зазначено, що саме стало підставою негідної, як на думку обвинувачених, поведінки ОСОБА_6, через яку у них виник умисел на спричинення тілесних ушкоджень потерпілому.

Крім того, вказує, що відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014», вимог п.в ч.1 ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» амністія до ОСОБА_5 не може бути застосована взагалі.

В запереченнях на апеляційну скаргу прокурора захисник Гунченко О.В. просить вирок суду залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу зі зміненими доводами, захисника-адвоката Гунченко О.В., який вважав вирок суду законним в частині призначеного покарання, однак вважав, що є істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які є підставою для скасування вироку, обвинуваченого ОСОБА_1, який підтримав думку свого захисника, обвинуваченого ОСОБА_2 та захисника-адвоката Секового О.Д., які заперечували проти апеляційної скарги прокурора та вважали вирок суду законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вирок суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, суд змінив правову кваліфікацію дій обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_5 з ч.2 ст. 189 КК України та ОСОБА_2 з ч.3 ст. 189 та ч.1 ст. 187 КК України на ч.1 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.

Так, приймаючи вказане рішення, судом допущена неповнота судового розгляду, яка виразилася в тому, що не був допитаний свідок ОСОБА_7, який був водієм таксі та який, згідно показань обвинувачених був присутнім при подіях 11.09.2013 року. Крім того, не був допитаний потерпілий ОСОБА_8, який був безпосереднім очевидцем події злочину. Обвинувачені, які на початку досудового розслідування свою вину визнавали в повному обсязі та надавали показання, які викривають їх винуватість у скоєнні злочинів, та узгоджуються з іншими доказами, встановленими під час досудового розслідування, наприкінці досудового розслідування від надання показань відмовилися. Під час судового розгляду від надання пояснень обвинувачені також відмовилися і лише наприкінці судового слідства надали пояснення, які суперечать обставинам, встановленим під час досудового розслідування

Допит вказаних потерпілого та свідка, які не з'явилися до суду, є обов'язковим і має істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення. Проте суд поклав в основу обвинувачення лише показання обвинувачених та перекваліфікував їх дії на ч.1 ст. 125 КК України.

Згідно вимог п.2 ч.3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку у разі визнання особи винуватою зазначаються формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Судом при складанні вироку допущено порушення вищевказаних вимог закону в частині не зазначення мотивів кримінального правопорушення. Так, судом у мотивувальній частині вироку не зазначено, що саме стало підставою негідної, як на думку обвинувачених, поведінки ОСОБА_6, через яку у них виник умисел на спричинення тілесних ушкоджень потерпілому.

Органом досудового розслідування встановлено, що обвинувачені ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_2 діяли з умислом, спрямованим на вимагання чужого майна.

Суд першої інстанції перекваліфікував дії ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_2 з ч.3 ст. 189 на ч.1 ст. 125 КК України без встановлення умислу та мотиву кримінального правопорушення, що є неприпустимим.

Крім того, суд першої інстанції перекваліфікував дії ОСОБА_2 з ч.3 ст. 189 та ч.1 ст. 187 КК України на ч.1 ст. 125 КК України. При цьому судом першої інстанції при ухваленні вироку взагалі не вирішено питання щодо винуватості обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 187 КК України.

Таким чином, судом першої інстанції допущена неповнота судового розгляду, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам даного кримінального правопорушення, судом допущене істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, у зв'язку з чим, вирок суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

Крім того, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги прокурора щодо необґрунтованого застосування судом першої інстанції Закону України «Про амністію у 2014 році» до ОСОБА_5, заслуговують на увагу, оскільки відповідно до вимог п. в ч.1 ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» амністія до ОСОБА_5, як до особи, яка має дві судимості за вчинення умисних тяжких злочинів, не може бути застосована.

При новому розгляді суду необхідно ретельно дослідити докази по кримінальному провадженню, доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора, та надати їм належну оцінку.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 410, 411, ч.1 ст. 412, ст.ст. 415, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 03 листопада 2014 року відносно ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_2 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає чинності з моменту проголошення.

Головуючий -

Судді: