Ухвала суду № 45676490, 23.06.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

справа № 630/ 1105/14-к Головуючий І інстанції:

Провадження № 11кп/790/889/15 Дем'яненко І.В.

Категорія: ч. 2 ст. 286 КК України Доповідач: Мікулін М.І.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді Мікуліна М.І.

суддів Савченко І.Б.

Остапчика С.В.

за участю секретаря судового засідання Лободенко К.М.

прокурора Сурженко М.О.

потерпілого ОСОБА_3

представника потерпілого ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження № 11кп/790/889/15 за апеляційною скаргою прокурора Харківської міжрайонної прокуратури Харківської області Климовець М.О. на вирок Люботинського міського суду Харківської області від 26 лютого 2015 року у відношенні ОСОБА_5,-

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Веселе Великописарівського району Сумської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, інваліда ІІ групи, в порядку ст. 89 КК України не маючого судимості, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1,-

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на два роки. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням на два роки. В силу п. п. 2, 3 ст. 76 КК України на нього покладені відповідні обов'язки.

Стягнено з:

- ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 11361, 07 гривень в порядку відшкодування матеріальної шкоди та 25000 гривень в порядку відшкодування моральної шкоди.

- ВАТ " Харківська муніципальна страхова компанія" на користь ОСОБА_3 4872 гривень в порядку відшкодування матеріальної шкоди та 243,6 гривень в порядку відшкодування моральної шкоди.

Як встановив суд, близько 07 години 55 хвилин 15 червня 2014 року ОСОБА_5, керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухався по вул. Шевченко в м. Люботині Харківської області та на шляху прямування, в районі будинку № 70, порушуючи вимоги п. п. 10.1, 12.1 Правил дорожнього руху України, змінив напрямок свого руху та не переконавшись, що це буде безпечно і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, застосувавши маневр вліво, виїхав на зустрічну смугу руху, де не впоравшись з управлінням допустив зіткнення з мотоциклом "Мінськ-311213" д.н. "НОМЕР_2" під керуванням ОСОБА_3, який рухався назустріч по своїй смузі руху. В результаті ДТП, водію мотоцикла ОСОБА_3 були заподіяні тілесні ушкодження легкої, середнього, тяжкої та тяжкі тілесні ушкодження за критерієм небезпеки для життя. Дана подія сталася з вини водія ОСОБА_5, який відповідно до висновку судової авто технічної експертизи № 832/14 від 18 вересня 2014 року грубо порушив вимоги п. п. 10.1, 12.1 ПДР України, які з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної пригоди.

В апеляційній скарзі прокурор порушив питання про скасування вироку у відношенні ОСОБА_5 з мотиву неправильного застосування законодавства про кримінальну відповідальність, а саме ст. ст. 75, 77 КК України, оскільки у вироку вказано про звільнення обвинуваченого не тільки від основного покарання у виді позбавлення волі, але і від додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, що суперечить вимогам кримінального закону. В апеляції прокурор просить ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 286 КК України 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на два роки. На підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування основного покарання з випробуванням на два роки. В силу ст. 76 КК України покласти на нього відповідні обов'язки.

Заслухавши доповідача, вислухавши прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, вислухавши потерпілого і його представника про задоволення апеляції, а також обвинуваченого, який не заперечував проти апеляції щодо застосування ст. 75 КК України стосовно основного покарання та просив не позбавляти його права керувати транспортними засобами, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу треба задовольнити, з таких підстав.

Суд першої інстанції з достатньою повнотою дослідив фактичні обставини справи та висновки суду щодо формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, в апеляційному порядку не заперечуються.

Виходячи з встановлених фактичних обставин справи, суд першої інстанції дії ОСОБА_5 кваліфікував за ч. 2 ст. 286 КК України.

Призначаючи ОСОБА_5 покарання, місцевий суд, як видно з вироку, послався на ступінь тяжкості вчиненого злочину, на обставини, що пом'якшують покарання - активне сприяння розкриттю злочину та наявність на утримання двох неповнолітніх дітей, а також на данні про особу винного, який в силу ст. 89 КК України не має судимості, є інвалідом ІІ групи, має постійне місце проживання та за місцем мешкання характеризується позитивно, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.

Обставин, що обтяжують ОСОБА_5 покарання суд не встановив.

Виходячи з таких даних, суд призначив ОСОБА_5 основне покарання у виді позбавлення волі з застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, та прийшов до висновку про можливість виправлення та перевиховання обвинуваченого без ізоляції від суспільства, в зв'язку с чим посилаючись на вимоги ст. 75 КК України звільнив його від відбування покарання з випробуванням.

В апеляційній скарзі прокурор стверджує, що судом першої інстанції обвинуваченому ОСОБА_5 призначено покарання з порушенням кримінального закону.

Перевіряючи таке твердження, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, оскільки всупереч вимогам ст. ст. 75, 77 КК України обвинуваченого звільнено від додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Отже, оскільки суд першої інстанції неправильно застосував закон про кримінальну відповідальність, допустивши неправильне звільнення обвинуваченого від відбування додаткового покарання, колегія суддів відповідно до вимог ч. 1 ст. 418 КПК України і п. 4 ч. 1 ст. 420 КПК України скасовує вирок в частині призначеного ОСОБА_5 покарання та постановляє свій вирок.

При призначенні ОСОБА_5 покарання, колегія суддів згідно ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який в силу ст. 12 КК України є тяжким злочином, обставини, які пом'якшують покарання - активне сприяння розкриттю злочину та наявність на утримання двох неповнолітніх дітей, а також данні про особу винного, який в порядку ст. 89 КК України не має судимості, є інвалідом ІІ групи, має постійне місце проживання та за місцем мешкання характеризується позитивно, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.

Виходячи з таких даних, колегія суддів призначає ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 286 КК України покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на певний строк та приходить до висновку про можливість виправлення та перевиховання обвинуваченого без ізоляції від суспільства, в зв'язку с чим на підставі ст. 75 КК України звільняє його від відбування основного покарання з випробуванням.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 418, 420, 426, 532 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу прокурора Харківської міжрайонної прокуратури Харківської області Климовець М.О. задовольнити.

Вирок Люботинського міського суду Харківської області від 26 лютого 2015 року у відношенні ОСОБА_5 в частині призначеного покарання скасувати.

Вважати ОСОБА_5 винним в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки.

Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_5 від відбування покарання у виді позбавлення волі звільнити з випробуванням на строк два роки. На підставі п. п. 2, 3 ст. 76 КК України покласти на нього обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.

В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без зміни.

Вирок суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення.

Вирок може бути оскаржено безпосередньо у Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення цього судового рішен ня.

Головуючий суддя

Судді