Рішення № 45676301, 11.06.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 638/20753/14-ц Головуючий І інстанції Грищенко І.О.

Провадження: 22-ц/790/3134/15 Головуючий ІІ інстанції Бездітко В.М.

Категорія: аліменти

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Бездітка В.М.,

суддів Сащенка І.С., Овсяннікової А.І.,

за участю секретаря Сашко Я.С.,

розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини, -

встановила:

У листопаді 2014 року позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 02.11.2007 року вона зареєструвала шлюб з відповідачем. Від шлюбу, 28.02.2009 року народилася донька - ОСОБА_3, яка проживає з нею. Протягом сімейного життя шлюбні відносини між ними погіршилися. Вказувала, що з моменту фактичного припинення шлюбних відносин відповідач участі у вихованні дитини не приймає, матеріальної допомоги на утримання доньки не надає. Рішенням Євпаторійського міського суду АР Крим від 16.08.2011 року шлюб між нею та відповідачем розірвано. Згоди з приводу матеріального утримання та виховання дитини між ними не досягнуто. Вона працює та отримує заробітну плату, розмір якої становить 2000 грн., що недостатньо для належного забезпечення і утримання як неповнолітньої доньки так і її особисто.

Просила стягнути на свою користь з ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення нею повноліття.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 лютого 2015 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3. ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини всіх видів доходу щомісячно, але не менш ніж 30% встановленого Законом прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 24.11.2014 року до досягнення дитиною повноліття.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив змінити рішення суду, виключивши з мотивувальної частини оскаржуваного рішення суду першої інстанції посилання на те, що «з моменту фактичного припинення шлюбних відносин відповідач участі у вихованні дитини не приймає, матеріальної допомоги на утримання доньки не надає» та «причини, які спонукали позивача наполягати на стягненні аліментів на утримання дитини є обґрунтованими, тому що відповідач матеріальну допомогу на утримання дитини не надає», оскільки висновки суду в даній частині не відповідають обставинам справи та дійсному змісту правовідносин сторін. В обґрунтування скарги зазначено, що суд першої інстанції, вказуючи на встановлені під час розгляду справи факти та відповідні їм правовідносини, неправильно встановив фактичні обставини щодо взаємовідносин сторін по справі в частині виконання ОСОБА_1 аліментних та інших матеріальних обов'язків по утриманню неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, дійшов до неправильного висновку про те, що він не приймає участі у вихованні дитини, матеріальної допомоги не надає. У зв'язку з чим, вважає, що рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 11.02.2015р. підлягає зміні в цій частині. Він як під час сімейного життя, так і після фактичного припинення шлюбних відносин з позивачкою по справі добросовісно, систематично, в повному обсязі виконував аліментні та інші матеріальні обов'язки по утриманню неповнолітньої доньки ОСОБА_3, 28.02.2009 року, що підтверджується виписками руху коштів з рахунку ОСОБА_1 у КБ «ПриватБанк».

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не має аліментних зобов'язань відносно інших осіб та враховуючи вік дитини, її матеріальне забезпечення, розмір доходу матері, прийшов до висновку, що розмір аліментів, достатній для утримання неповнолітньої дитини відповідного віку 1/4 частина всіх видів доходу відповідача, але не меншим ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

По справі встановлено, що 02.11.2007р. ОСОБА_2 зареєструвала шлюб з ОСОБА_1.

Від шлюбу, 28.02.2009 року народилася донька - ОСОБА_3, що підтверджується даними свідоцтва про народження серії 1-ВЛ №149137, копію якого долучено до матеріалів справи. Неповнолітня донька проживає з ОСОБА_2 за її місцем проживання та відвідує Євпаторійський дошкільний навчальний заклад «Ялинка» №19 з 01.08.2012 року, що підтверджується довідкою №335/010 від 21.10.2014 року, яку долучено до матеріалам справи.

Рішенням Євпаторійського міського суду АР Крим від 16.08.2011 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано. Згоди з приводу матеріального утримання та виховання дитини між сторонами не досягнуто.

Позивач працює та отримує заробітну плату, розмір якої становить 2000 грн.

На час звернення позивача до суду відповідач не надавав їй матеріальної допомоги, тому суд обґрунтовано стягнув аліменти.

Доводи апеляційної скарг про те, що суд першої інстанції, вказуючи на встановлені під час розгляду справи факти та відповідні їм правовідносини, неправильно встановив фактичні обставини щодо взаємовідносин сторін по справі в частині виконання ОСОБА_1 обовязку по вихованню неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є обґрунтованими.

У судовому засіданні апеляційного суду Харківської області ОСОБА_1 вказував, що як під час сімейного життя, так і після фактичного припинення шлюбних відносин з позивачкою добросовісно, систематично, в повному обсязі виконував обов'язок по вихованню неповнолітньої доньки ОСОБА_3, 28.02.2009 року.

У справі відсутні докази до того, що відповідач не приймає участі у вихованні доньки. З цими доводами відповідача погоджується судова колегія і в цій частині вважає скаргу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

У той час посилання апелянта на квитанції банку як на доказ надання матеріальної допомоги не є підставою для задоволення скарги. Квитанції ним подані за період до березня 2014 року. За період з березня по листопад 2014 р. відповідач не надав квитанцій. Тому позивач обґрунтовано у листопаді 2014 р. звернулася з позовом про стягнення аліментів.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що з мотивувальної частини рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 лютого 2015 року слід виключити посилання на те, що «з моменту фактичного припинення шлюбних відносин відповідач участі у вихованні дитини не приймає». В іншій частині це ж рішення суду слід залишити без змін.

Підстави для зміни рішення шляхом виключення з мотивувальної частини посилання на те, що «з моменту фактичного припинення шлюбних відносин відповідач матеріальної допомоги на утримання доньки не надає» та «причини, які спонукали позивача наполягати на стягненні аліментів на утримання дитини є обґрунтованими, тому що відповідач матеріальну допомогу на утримання дитини не надає», відсутні.

Оскільки докази про надання відповідачем матеріальної допомоги на утримання доньки за період з моменту фактичного припинення шлюбних відносин і до вересня 2012 року ОСОБА_1 не надав.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Виключити з мотивувальної частини рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 лютого 2015 року посилання на те, що «з моменту фактичного припинення шлюбних відносин відповідач участі у вихованні дитини не приймає».

В іншій частині це ж рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення. Рішення може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий -

Судді