Рішення № 45676118, 17.06.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22-ц/790/4375/15 Головуючий 1 інстанції: Макаров В.О.

Справа № 2012/10529/2012 Доповідач: Овсяннікова А.І.

Категорія: право власності

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого Овсяннікової А.І.

суддів - Бездітко В.М., Сащенко І.С.

при секретарі Дашковської Н.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 22 лютого 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності.

В обґрунтування позову зазначає, що рішенням Жовтневої районної ради м. Харкова від 06 липня 1993 року, № 66-32 ОСОБА_3 надано дозвіл на будівництво житлового будинку з надвірними спорудами по вул. Райгородська. 42 в м. Харкові.

Рішенням Харківської міської ради від 02 листопада 1993 року ОСОБА_3 надана земельна ділянка площею 600 кв.м. по вул Райгородська, 42 в м. Харкові.

Відповідач розпочав будівництво житлового будинку, але закінчити його не зміг із-за відсутності коштів на будівництво. Процент готовності незавершеного будівництва складає 40 процентів.

28 листопада 2009 року між ним та ОСОБА_3 укладена угода щодо продажу цього незавершеного будівництва, за яке він передав гроші у сумі 80000,00 грн. Відповідач одержав гроші та видав розписку, якою стверджував угоду про передачу нерухомого майна. При укладанні договору вони домовились щодо усіх істотних умов договору та оформлення угоди нотаріально у грудні 2011 року, оскільки ОСОБА_3 був потрібний строк для завершення будівництва та впорядкування документів на майно.

Сплинуло майже чотири роки, житловий будинок відповідач не побудував.

Він звернувся до відповідача проханням повернути гроші, але грошей у відповідача не має.

Він, тобто, позивач, вирішив добудувати житловий будинок.

Просить визнати дійсним угоду купівлі-продажу незавершеного будівництвом житлового будинку № 42 по вул. Райгородська в м. Харкові між ним та ОСОБА_3, яка укладена 28 листопада 2009 року та визнати за ним право приватної власності на цей незавершений будівництвом житловий будинок.

В судове засідання сторони не зявилися, подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Харкова від 22 лютого 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.

Визнано дійсною договір купівлі-продажу незавершеного будівництвом житлового будинку № 42 по вул. Райгородській в м. Харкові, укладений 28 листопада 2009 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на незавершений будівництвом житловий будинок по вул. Райгородській, 42 в м. Харкові.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 800 гривень.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Під час розгляду справи земельна ділянка належала її померлому батькові, ОСОБА_4, а зараз належить їй на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 28 листопада 2014 року державним нотаріусом Другої Харківської державної нотаріальної контори.

Будь-якого об'єкта незавершеного будівництва на земельній ділянці не було і немає на цей час.

Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, пояснення зявившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що скарга підлягає задоволенню.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з тих обставин, що між сторонами укладено договір купівлі-продажу незавершеного будівництва житлового будинку за адресою м. Харків, вул Райгородська, 42, однак в нотаріальній конторі його посвідчено не було, що є підставою, як зазначає суд, для задоволення позову.

Погодитись з таким висновком суду не модна.

Відповідно до вимог ст.ст. 220, 655, 657 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Згідно п. 13 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обовязковому нотаріальному посвідченню.

Вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК повязується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обовязків для сторін.

При розгляді таких справ суди повинні зясувати, чи підлягає правочин обовязковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.

Матеріали справи не містять жодних даних, що земельна ділянка за цією адресою належить ОСОБА_3; що йому надавався дозвіл на будівництво і таке інше.

В наданій розписці, на яку посилаються сторони, взагалі не зазначено, що сторони оформляють договір купівлі-продажу, що визначена ціна продажу і інше, оскільки в тексті цієї розписки чітко зазначено, що ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_5В.( а не ОСОБА_2) 80000 грн. для будівництва житлового будинку за цією адресою, а не за договором купівлі-продажу.

Ціна продажу не зазначена.

За таких обставин та враховуючи, що договір купівлі-продажу нерухомого майна передбачає і нотаріальне посвідчення договору і його обовязкову реєстрацію,то підстав для визнання цього договору у судовому порядку дійсним не вбачається.

Крім того, дана розписка датована 28 листопада 2009 року.

З наданих апелянтом документів вбачається, що згідно рішення 17 сесії 5 скликання Харківської міської ради від 25 грудня 2007 року №295/07 земельна ділянка за такою ж адресою: м. Харків, вул Райгородська, 42 виділена ОСОБА_4 та 27 травня 2008 року йому видано державний акт на право власності на цю земельну ділянку.

ОСОБА_4 помер 11 липня 2009 року. Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 28 листопада 2014 року, власником цієї земельної ділянки є ОСОБА_1 апелянт по справі.

В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 пояснив, що ніякого будинку на цій земельній ділянці або недобудованого будинку не було і немає.

За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 22 лютого 2013 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: