Ухвала суду № 45669640, 24.06.2015, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/2357/15-ц

№ провадження 4-с/629/17/15

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2015 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Торенко Ю.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Лозова Харківської області скаргу ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Харківській області ОСОБА_2, -

в с т а н о в и в:

Заявник звернулася до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Харківській області ОСОБА_2, посилаючись на те, що згідно з ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 26 березня 2015 року був накладений арешт на автомобіль марки SKODA SUPERB, ідентифікатор ТМВАВ43ТХЕВ300880, державний номерний знак НОМЕР_1, свідоцтво СХХ 212181, який належить їй на праві приватної власності. Дана ухвала ОСОБА_3 була подана для виконання до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Харківській області. На підставі даної ухвали державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Харківській області ОСОБА_2 05.05.2015 року було відкрите виконавче провадження та в цей же день була винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. 27 травня 2015 року державним виконавцем була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження, оскільки ухвала суду була виконана та накладений арешт та заборона відчуження на спірний автомобіль і копія постанови від 05.05.2015 року направлена до управління ДАІ УМВС України в Харківській області та внесений запис до Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Заявник вважає дії державного виконавця неправомірними, оскільки вона зареєстрована та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, б. 1, кв. 44, а тому державний виконавець не мала права відкривати виконавче провадження, так як органом, який мав право приймати до виконання ухвалу суду є відділ державної виконавчої служби Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області. Крім того, вищевказана ухвала Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 26.03.2015 року була оскаржена до апеляційного суду Харківської області та ухвалою апеляційного суду Харківської області від 24.04.2015 року прийнята до розгляду апеляційним судом, тобто у державного виконавця не було підстав для відкриття виконавчого провадження та винесення постанови про накладення арешту на майно боржника. В звязку з вищевикладеним просить визнати незаконними дії старшого виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Харківській області ОСОБА_2 з приводу винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.05.2015 року, скасувавши дану постанову. Також просить визнати незаконними дії старшого виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Харківській області ОСОБА_2 з приводу винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 05.05.2015 року, скасувавши дану постанову. Крім цього просить визнати незаконними дії старшого виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Харківській області ОСОБА_2 з приводу винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 27.05.2015 року, скасувавши дану постанову. Окрім цього просить зобовязати старшого виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Харківській області ОСОБА_2 внести запис до Державного реєстру обтяжень рухомого майна про скасування арешту на вищевказаний автомобіль та відкликати із Управління ДАІ УМВС України в Харківській області постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 05.05.2015 року, якою був накладений арешт на вищевказаний автомобіль.

Скаржник ОСОБА_1 в судове засідання не зявилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася своєчасно та належним чином, про що свідчить довідка про доставку СМС-повідомлення та зворотне поштове повідомлення, причину неявки суду не повідомила.

Старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Харківській області ОСОБА_2 в судове засідання не зявилася, але надала на адресу суду заперечення проти скарги в якому просить розглянути справу за її відсутності та у задоволенні скарги відмовити в повному обсязі, оскільки її дії були законними та обґрунтованими, які відповідають вимогам чинного законодавства України.

Стягував ОСОБА_3 в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, про що свідчить зворотне поштове повідомлення, причину неявки суду не повідомив.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає загальні правові основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання та компетенцію, а також учасників виконавчого провадження, закріплює їхні права та обов'язки, у тому числі право стягувачів і боржників та інших учасників виконавчого провадження на оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця та порядок цього оскарження.

Нормами цивільного процесуального закону передбачено особливий порядок судового контролю за виконанням судових рішень, який визначений у розділі VII ЦПК України, і передбачає, зокрема, обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Згідно ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Заявлені вимоги ОСОБА_1 щодо визнання незаконними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Харківській області ОСОБА_2 про невиконання вимог ч. 1 ст. 20, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», суд вважає не доведеними та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26 березня 2015 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області при розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третьої особи приватного підприємства «Агро-Маркет» про стягнення заборгованості за договором позики була винесена ухвала про забезпечення позову. Згідно з даною ухвалою судом був накладений арешт на автомобіль марки SKODA SUPERB, ідентифікатор ТМВАВ43ТХЕВ300880, державний номерний знак НОМЕР_1, свідоцтво СХХ 212181, який належить на праві приватної власності ОСОБА_1.

05 травня 2015 року до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Харківській області звернувся ОСОБА_3, яким було предявлено виконавчий документ, виданий Лозівським міськрайонним судом Харківської області від 26 березня 2015 року. Підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження у державного виконавця не було, тому старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Харківській області ОСОБА_2 05 травня 2015 року у відповідності до ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 47441413 щодо виконання вищевказаного виконавчого документа.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Крім цього у відповідності до ч. 2 ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження» на відділ примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі покладається виконання рішень, за якими: 1) боржниками є територіальні підрозділи центральних органів виконавчої влади, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, місцеві прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи; 2) сума зобов'язання становить від трьох до десяти мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

Також у відповідності до підпункту 3.5.3 пункту 3.5 розділу 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень підвідомчість виконавчих проваджень відділам примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та регіональних органів ДВС визначається згідно зі статтею 21 Закону України «Про виконавче провадження».

Подаючи заяву про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду про накладення арешту на майно, стягувач ОСОБА_3 скористався своїм правом щодо вибору місця виконання рішення суду.

З огляду на вищевикладене виконавчий документ, а саме ухвала Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 26.03.2015 року предявлена за підвідомчістю виконання рішення до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області, а тому старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Харківській області ОСОБА_2 при відкритті виконавчого провадження діяла в рамках чинного законодавства України та в межах наданих їй повноважень.

Вимоги скарги щодо визнання дій старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Харківській області ОСОБА_2 з приводу винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в рамках виконавчого провадження та скасування даної постанови також не підлягають задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Також ч. 2 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено право державного виконавця винести постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Крім цього, на підставі Наказу Міністерства юстиції № 257/5 від 25.02.2015 року був виключений абзац третій підпункту 3.5.3 пункту 3.5 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, а тому підвідомчість виконавчих проваджень відділам примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та регіональних органів ДВС визначається згідно зі статтею 21 Закону України «Про виконавче провадження».

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі ст. 6 цього ж Закону державний виконавець зобовязаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

З урахуванням наведеного, державний виконавець при проведенні виконавчих дій зобовязаний діяти у відповідності з вимогами Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання, у спосіб та порядку, встановленому виконавчим документом і цим законом.

Зі змісту п.3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» №6 від 07 лютого 2014 року, вбачається, що при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що Законом про виконавче провадження передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження. Так, державний виконавець зобовязаний вживати передбачені Законом про виконавче провадження заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 11), а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобовязані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (частина сьома статті 12).

З матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем в рамках виконавчого провадження були вчинені наступні дії, а саме: 05 травня 2015 року винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, яка була надіслана до Управління ДАІ УМВС України в Харківській області для виконання, сторонам виконавчого провадження для відома, та внесено відповідний запис до Державного реєстру обтяжень рухомого майна. 26 травня 2015 року згідно повідомлення Управління ДАІ УМВС України в Харківській області було встановлено, що за ОСОБА_1 на праві власності зареєстровано транспортний засіб, а саме автомобіль марки SKODA SUPERB, ідентифікатор ТМВАВ43ТХЕВ300880, державний номерний знак НОМЕР_1, свідоцтво СХХ 212181.

Тобто на думку суду, старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Харківській області ОСОБА_2 при винесенні постанови про накладення арешту майна боржника та оголошення заборони діяла в рамках чинного законодавства України та в межах наданих їй повноважень.

Посилання скаржника ОСОБА_1 щодо невиконання старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Харківській області ОСОБА_2 вимог ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають задоволенню, так як відповідно до вимог вищезазначеної статті передбачено, що виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, повертається до суду, який його видав, у разі відновлення судом строку для подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, та прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню).

Як зазначила ОСОБА_1 в своїй скарзі, ухвала Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 26 березня 2015 року нею була оскаржена до апеляційного суду Харківської області та ухвалою апеляційного суду Харківської області від 24 квітня 2015 року була прийнята до розгляду апеляційним судом, а тому у державного виконавця не було підстав для відкриття виконавчого провадження.

Так, ухвала Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 26 березня 2015 року про забезпечення позову, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження», є виконавчим документом.

Відповідно до ч. 9 ст. 153 ЦПК України ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Визначені судом заходи забезпечення позову вживаються посадовими особами органів державної виконавчої служби з дотриманням вимог Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5.

Виконавче провадження за ухвалою суду про забезпечення позову має свої особливості, зокрема, у такому разі не встановлюється строк для добровільного виконання.

Крім цього, згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Також, у п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що «в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно з Законом України № 3477 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі».

Рішення Європейського суду є офіційною формою розяснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у звязку з цим джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.

Стаття 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод закріплює право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Горнсбі проти Греції» наголосив на гарантоване ст.6 Конвенції «право на суд», яке повинно розцінюватися не лише в аспекті права особи звернутися до суду за захистом своїх прав, а і як обовязковість до виконання судового рішення. Тому, виконання судового рішення має розглядатися як невідємна частина судового процесу з метою забезпечення положень статті 6 («права на суд»).

В цьому контексті аналіз рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення Європейського суду з прав людини у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України», якими було встановлено порушення п.1 ст. 6, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположний свобод та ст.1 Першого протоколу до конвенції з огляду на порушення права на виконання рішення суду протягом розумного строку) також засвідчує його однозначну позицію про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 124 Конституції України.

Також, у справі «Шмалько проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «право на звернення до суду було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обовязкову силу, не виконувалося. Було б незрозуміло, якби ст.6 Конвенції детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі (справедливий, публічний і швидкий розгляд), і водночас не передбачала виконання судових рішень»).

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що в діях старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Харківській області ОСОБА_2 відсутні порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» в частині прийняття до розгляду виконавчого документу, а саме ухвали Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 26 березня 2015 року та його виконання.

Вимоги скарги ОСОБА_1 щодо дій старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Харківській області ОСОБА_2 з приводу винесення постанови про закінчення виконавчого провадження та скасування даної постанови також не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Як вбачається з матеріалів справи, виконавчий документ, а саме ухвала Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 26 березня 2015 року була виконана 05 травня 2015 року, оскільки була винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, яка була надіслана до Управління ДАІ УМВС України в Харківській області для виконання та внесено відповідний запис до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, а тому 27 травня 2015 року виконавче провадження було закрито на підставі вимог п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», про що була винесена відповідна постанова.

З огляду на вищевикладене, суд не вбачає в діях старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Харківській області ОСОБА_2 порушень чинного законодавства України.

Згідно ст. 388 ЦПК України та ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд стягує з ОСОБА_1 судові витрати, повязані з розглядом скарги.

Керуючись ст.ст. 7, 10, 11, 14, 208-210, 386-388 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про судовий збір», Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Харківській області ОСОБА_2 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 243,60 грн. на користь держави на р/р 31219206700015 в Лозівському УДКСУ Харківської області, Код ЄДРПОУ 38053090, Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011, призначення платежу: судовий збір, код 02893953, пункт 1.2.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харкiвської областi шляхом подачі апеляційної скарги в пятиденний строк з дня проголошення ухвали, а якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Н.А. Смірнова