Ухвала суду № 45664442, 28.07.2014, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/4373/14-ц

№2/639/1436/14

Ухвала

Іменем України

28 липня 2014 року Жовтневий районний суд м. Харкова

у складі: головуючого судді Іванової І.В.

за участю секретаря Тущенко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу по позовом Комунального підприємства Харківські теплові мережі до ОСОБА_1 , ОСОБА_2, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості , суд-

Встановив:

Комунальне підприємство Харківські теплові мережі звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання у розмірі 2908 грн. 24 коп..

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 заявив відвід судді Івановій І.В., який надав у письмовій формі 21 липня 2014 року , посилаючись на п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 20 ЦПК України.

У обґрунтування свого відводу відповідач ОСОБА_2 посилається на те, що подана заява КП ХТМ від 12 травня 2014 року не відповідає вимогам ч.3 ст. 119 ЦПК України та ч. 3 ст. 42 ЦПК України. Суддею Івановою І.В. винесено ухвалу , в якій вказано, що позовна заява відповідає вимогам ст. ст. 119-120 ЦПК України. Він не згоден у ухвалою від 7 липня 2014 року . В дійсності на його думку вбачається, що суддя замість того , щоб проявити обєктивність /з ким не буває/знову дає привід вбачати її дії упередженими, а пояснення не повними та такі , що не викликають довіри. Так, позивач не представив ліцензія на його профпригодність та дозволу надання послуг. Позивач , виставляючи заборгованість отримувачів ніби то відповідаючи вимогам постанови КМУ №630 послуг з теплопостачання і гарячої води, не підтверджує доказами кількість споживачів відповідачів. Таким доказом згідно з Правилами може бути тільки договір між субєктами. Надані відомості позивачем не узгоджені з відповідачем , а при його незгоді , не додано протоколу відмови про узгодження , що вимагається постановою КМУ. Обєднавши в одній позовній заяві дві вимоги, позивач не дає їх чіткого розмежування в надходженні оплат. Стаття 119 ч. 3 ЦПК України вимагає дати підпису , завіреного печаткою, а не іншої дати десь. Не надано довідки про повноваження особи, яка підписала довіреність. Це вимагає ст. 42 ст. 3 ЦПК України. Неймовірно, та суддя вбачає , що вимоги ст. 121 ч. 1 ЦПК України про залишення позову без руху , можна перекласти на відповідача.

Суд, вислухав думку учасників судового процесу з приводу заявленого відводу, вважає, що такий є необґрунтованим та не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. п.2, 4 ч. 1 ст. 20 ЦПК України, суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу, якщо він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи та якщо є інші обставини , які викликають сумнів в обєктивності та неупередженості судді.

Суд вважає, що вищевказане обґрунтування відповідача ОСОБА_2 відводу судді Івановій І.В. , не може розцінюватися як обставинами, що викликають сумнів в обєктивності та неупередженості судді Іванової І.В . та , що вона прямо чи побічно заінтересована у результаті розгляду справи.

Підстави, на які посилається відповідач ОСОБА_2 є надуманими, голослівними, нічим не підтверджується.

Справу ще не розпочато слуханням по суті , а тому деякі питання стосовно обґрунтованості позовних вимог, не може задати ні суд, ні відповідачі.

Судом було прийнято позовну заяву , вважаючи, що така відповідає вимогам ст. 119-120 ЦПК України. Суд не перекладає свої повноваження на відповідача стосовно відкриття провадження у справі, а вважає, оскільки відповідач не погоджується з ухвалою про відкриття провадження у справі від 4 червня 2014 року , він має право діяти у рамках вимог Закону, у тому числі заявляти клопотання про залишення позову без руху.

За таких обставин , суд не вбачає підстав для відводу судді Івановій І.В. .

Керуючись ст. 20,21, 24 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про відвід судді Івановій І.В. відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І.В. Іванова