Рішення № 45662227, 18.06.2015, Апеляційний суд Сумської області

Справа №583/292/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/905/15 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 39

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2015 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Сибільової Л. О.,

суддів - Хвостика С. Г. , Криворотенка В. І.

за участю секретаря судового засідання -Назарової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 19 березня 2015 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Охтирської районної державної нотаріальної контори, Староіванівської сільської ради Охтирського району Сумської області, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5 в особі законного представника ОСОБА_6, ОСОБА_7, Головне Управління юстиції в Сумській області, державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України в особі Сумської філії, про визнання дій нотаріальної контори незаконними та скасування та виключення запису про реєстрацію заповіту в спадковому реєстрі,

в с т а н о в и л а:

02 лютого 2015 року позивач звернулась до суду з вказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 29 листопада 2013 року приватним нотаріусом ОСОБА_8 після смерті її батька ОСОБА_9, який помер 25 жовтня 2013 року, була відкрита спадкова справа №55400926, номер у нотаріуса -64/2013. На момент відкриття спадкової справи приватним нотаріусом ОСОБА_8 була здійснена перевірка наявності в державному Спадковому реєстрі відомостей про складені померлим заповіти або спадкові договори. За результатами перевірки було встановлено, що померлий ОСОБА_9 заповітів або спадкових договорів не укладав.

17 лютого 2012 року від імені її батька ОСОБА_9 був складений та посвідчений секретарем Староіванівської сільської ради ОСОБА_7 заповіт, який було зареєстровано в реєстрі органу місцевого самоврядування за №01. Майже через рік після вчинення нотаріальної дії, коли батька вже не було в живих, після відкриття спадщини 25 жовтня 2013 року та після відкриття спадкової справи 29 листопада 2013 року, посадові особи Охтирської районної державної нотаріальної контори, не маючи статусу реєстратора для органів місцевого самоврядування, яким є виключно Держінформюст та його філії, 04 грудня 2013 року протиправно у незаконний спосіб внесли нібито від імені її померлого батька спірний заповіт до Спадкового реєстру.

Посилалась на приписи пункту 4 ст. 25, ст. 210, частин 3, 4 ст. 1247 ЦК України, згідно яких:

Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу;

Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Зазначала, що гідно з ст. 56 Закону України «Про нотаріат». нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог законодавства України і особисто подані ними нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, а також забезпечують державну реєстрацію заповітів у Спадковому реєстрі відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Як передбачено у пункті 1.10 Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Мінюсту України № 3306/5 від 11 листопада 2011 року, відомості про посвідчення посадовими особами органів місцевого самоврядування заповітів та інформація про їх скасування, зміну або видачу дубліката підлягають обовязковому внесенню до Спадкового реєстру у порядку, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 11 травня 2011 року N 491 "Про затвердження Порядку державної реєстрації заповітів і спадкових договорів у Спадковому реєстрі".

Зазначала, що відповідно до вимог п. п. 4, 8, 10, 14 Порядку державної реєстрації заповітів і спадкових договорів у Спадковому реєстрі, державній реєстрації у Спадковому реєстрі підлягають заповіти і спадкові договори, посвідчені нотаріусами, консульськими установами України, посадовими та службовими особами, що зазначені в статтях 1251 і 1252 ЦК України, ст. 37 та ч. 1 ст. 40 Закону України "Про нотаріат", а також зміни до них, скасування заповітів та розірвання спадкових договорів. Посадові особи органів місцевого самоврядування вносять до Спадкового реєстру відомості про посвідчені заповіти шляхом подання Держінформюсту або його філіям заяв про реєстрацію, які подаються (надсилаються) Реєстратору в день вчинення відповідної нотаріальної дії. Реєстратор здійснює державну реєстрацію посвідчених заповітів і спадкових договорів, а також змін до них, скасування заповітів та розірвання спадкових говорів у Спадковому реєстрі у день вчинення відповідної нотаріальної дії.

Вказувала, що відповідно до пункту 6 Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 671 від 26 травня 2004 року, державна реєстрація правочинів проводиться шляхом внесення нотаріусом запису до Реєстру одночасно з його нотаріальним посвідченням. Нотаріуси, які не мають доступу до єдиної компютерної бази даних Реєстру, в день посвідчення правочину надсилають один його примірник реєстратору, який в день отримання примірника вносить відповідний запис до Реєстру.

Посилалась на пояснення представника Староіванівської сільської ради в цивільній справі № 583/1500/14-ц про те, що після посвідчення ним оспорюваного заповіту його реєстрація в Спадковому реєстрі не була здійснена в день вчинення нотаріальної дії через те, що заповідач виявив бажання особисто реєструвати свій заповіт у філії Держінформюсту м. Суми. Про те, що заповідач не скористався таким правом, а заповіт не було зареєстровано у Спадковому реєстрі, йому нічого не було відомо. Після смерті заповідача до сільської ради зателефонувала колишня дружина померлого ОСОБА_6, яка повідомила, що заповіт, посвідчений 17 лютого 2012 року секретарем сільської ради ОСОБА_7 від імені її колишнього чоловіка, чомусь не було зареєстровано в Спадковому реєстрі, та вимагала, щоб заповіт було негайно внесено до Спадкового реєстру. Секретар сільської ради ОСОБА_7 після цієї розмови особисто звернувся до Охтирської районної державної нотаріальної контори з проханням зареєструвати посвідчений ним заповіт у Спадковому реєстрі, та подав державному нотаріусу власноручно написану заяву про державну реєстрацію заповіту, яку підписав особисто замість померлого на той час заявника.

У вказаній заяві заявник не вказав всіх необхідних персональних даних заповідача, не подав копію його паспорту та коду, а його підпис на заяві як представника не був посвідчений нотаріально. Не зважаючи на ці порушення закону, заява про державну реєстрацію заповіту була прийнята до виконання, а заповіт був незаконно зареєстрований Охтирською районною державною нотаріальною конторою 04 грудня 2013 року у Спадковому реєстрі за № 55422818.

Відповідно до п. п. 9, 11 Порядку державної реєстрації заповітів і спадкових договорів у Спадковому реєстрі, заява про реєстрацію заповіту, посвідченого консульськими установами України, посадовими та службовими особами, що зазначені у статтях 1251 і 1252 ЦК України, статті 37 і частині першій статті 40 Закону України "Про нотаріат", а також заповіту, посвідченого (складеного та/або прийнятого на зберігання) і зареєстрованого в іноземній державі, може бути подана Реєстратору (державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіву, приватному нотаріусу) безпосередньо заповідачем. Під час подання зазначеної заяви заповідач предявляє паспорт або інший документ, який посвідчує особу. Заповідач має право особисто або через Реєстратора звертатися до Мінюсту з питань реєстрації заповіту, змін до нього та скасування заповіту в іноземних державах шляхом подання заяви про реєстрацію та документів, що підтверджують реєстрацію такого заповіту в Україні. У разі подання заяви представником заповідача підпис заповідача на такій заяві засвідчується нотаріально.

ОСОБА_7, який особисто подав 04 грудня 2013 року до державної нотаріальної контори заяву про державну реєстрацію оспорюваного заповіту, на той час не був уповноважений виконавчим органом Староіванівської сільської ради на вчинення нотаріальних дій, не мав права посвідчувати заповіти і подавати заяви про державну реєстрацію заповітів від імені органу місцевого самоврядування до Держінформюсту та його філій.

При цьому посилалась на приписи п/п 5 п. б) ч. 1 ст. 38 Закону України «Про місцеве самоврядування», згідно якого до відання виконавчих органів сільських, селищних рад належить вчинення нотаріальних дій з питань, віднесених законом до їх відання, та зазначала, що таке право на підставі вказаного Закону належить виключно виконавчим органам та на ст. 19 Конституції України, згідно якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

30 грудня 2014 року вона звернулася до Охтирської районної державної нотаріальної контори з заявою про внесення до Спадкового реєстру відомостей про скасування (відміну) запису про державну реєстрацію заповіту, складеного заповідачем ОСОБА_9 та посвідченого 17 лютого 2012 року секретарем Староіванівської сільської ради Охтирського району ОСОБА_7 За результатами розгляду її заяви завідувач Охтирської державної районної нотаріальної контори. ОСОБА_10В повідомив листом від 30 грудня 2014 року № 620 про те, що внести до Спадкового реєстру відомості про скасування запису про державну реєстрацію заповіту можливо лише за наявності оригіналу судового рішення про визнання реєстрації заповіту неправомірною, з зазначенням про необхідність внесення нотаріальною конторою змін до Спадкового реєстру.

Зазначала, що відповідно до приписів ст. ст. 3, 43, ч. 1 ст. 50 Закону України «Про нотаріат», нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Не допускається вчинення нотаріальної дії у разі відсутності осіб - її учасників або їх уповноважених представників. При вчиненні нотаріальної дії нотаріуси встановлюють особу учасників цивільних відносин, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії. Встановлення особи здійснюється за паспортом громадянина України або за іншими документами, які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії. Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду.

Просила визнати неправомірними дії Охтирської районної державної нотаріальної контори щодо внесення 04 грудня 2013 року запису до державного спадкового реєстру заповітів та спадкових договорів про державну реєстрацію заповіту, складеного від імені ОСОБА_9, посвідченого 17 лютого 2012 року секретарем Староіванівської сільської ради ОСОБА_7 за номером реєстрації у спадковому реєстрі 55422818; скасувати та виключити з державного спадкового реєстру заповітів та спадкових договорів запис про державну реєстрацію заповіту, складеного від імені ОСОБА_9, посвідченого 17 лютого 2012 року секретарем Староіванівської сільської ради ОСОБА_7 від 04 грудня 2013 року за номером реєстрації у спадковому реєстрі 55422818.

За заявою представника ОСОБА_6 її неповнолітній син ОСОБА_5 в її особі ухвалою суду від 17 лютого 2015 року залучений до участі в справі третьою особою (а.с.39, 46).

За заявами представника позивачки ухвалами суду від 3 та 18 березня 2015 року до участі в справі третіми особами залучені, відповідно, її брат ОСОБА_4 і підприємство Держінформюсту в особі Сумської філії (а.с.82-83, 117, 134-148).

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 19 березня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені частково.

Визнані неправомірними дії Охтирської районної державної нотаріальної контори щодо внесення 04 грудня 2013 року запису до державного спадкового реєстру заповітів та спадкових договорів про державну реєстрацію заповіту, складеного від імені ОСОБА_9, посвідченого 17 лютого 2012 року секретарем Староіванівської сільської ради ОСОБА_7, за номером реєстрації 55422818.

В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.

Стягнуто з Охтирської районної державної нотаріальної контори судовий збір на користь ОСОБА_3 в сумі 243 грн. 60 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне зясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовну вимогу про скасування та виключення з Спадкового реєстру заповітів та спадкових договорів запису про державну реєстрацію заповіту, складеного від імені ОСОБА_9, посвідченого 17 лютого 2012 року секретарем Староіванівської сільської ради ОСОБА_7, від 04 грудня 2013 року за номером реєстрації у спадковому реєстрі 55422818. В іншій частині просить рішення суду залишити без зміни.

Вказує, зокрема, що внесення заповіту до Спадкового реєстру відбулось проти волі заповідача, який відмовив секретареві у внесенні заповіту до Спадкового реєстру. Вважає помилковим висновок суду про обовязок секретаря сільської ради вчинити дії по реєстрації заповіту всупереч волі заповідача, який не дав на це згоди, оскільки мав на це законне право, та про те, що незаконність внесення нотаріальною конторою заповіту до Спадкового реєстру не повинна мати наслідком його виключення з реєстру. Нотаріус в даному випадку мав відмовити секретареві сільської ради у вчиненні вказаної нотаріальної дії, яка, відповідно до ст. 9 Закону України «Про нотаріат», є недійсною (а.с.163-168).

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивачки, які підтримали скаргу з мотивів, в ній викладених, представників третіх осіб, які заперечують проти скарги та вважають рішення суду вірним, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення суду в оскаржуваній частині не відповідає вказаним вимогам процесуального закону.

Частково задовольняючи позов та визнаючи неправомірними дії Охтирської районної державної нотаріальної контори щодо внесення 04 грудня 2013 року до державного спадкового реєстру заповітів та спадкових договорів запису про державну реєстрацію заповіту, складеного від імені ОСОБА_9, посвідченого 17 лютого 2012 року секретарем Староіванівської сільської ради ОСОБА_7, за номером реєстрації у спадковому реєстрі 55422818, суд виходив з того, що Охтирською районною державною нотаріальною конторою було порушено п. 5 Порядку державної реєстрації заповітів, оскільки в даному випадку реєстратором для органів місцевого самоврядування є виключно Держінформюст та його філії, а не нотаріальна контора.

Відмовляючи позивачу у задоволенні позову про скасування та виключення запису про реєстрацію заповіту в Спадковому реєстрі, суд виходив з того, що відповідно до розділу ІІ Положення про Спадковий реєстр, відомості про зміну чи скасування заповіту вносяться одночасно з реєстрацією документа, який змінює або скасовує заповіт (п. п. 2.1.4, 2.1.5), або у разі визнання заповіту недійсним (п. 2.1.6), такі відомості відсутні, питання щодо недійсності (нікчемності) правочину не вирішене, заповіт на час розгляду даної справи є дійсним, тому підстав для скасування та виключення запису про його реєстрацію з Спадкового реєстру немає. Порушення порядку реєстрації заповіту не є підставою для виключення заповіту із спадкового реєстру.

Проте з таким висновком суду про відмову в задоволенні позову в цій частині повністю погодитись не можна.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_3, ОСОБА_4 та неповнолітній ОСОБА_5 є дітьми ОСОБА_9 (а.с. 13, 40).

17 лютого 2012 року ОСОБА_9 склав заповіт, яким на випадок своєї смерті заповів все своє майно, яке на день його смерті буде йому належати і на яке за законом він буде мати право, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Заповіт посвідчено секретарем Староіванівської сільської ради Охтирського району ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за №01 (а. с. 7).

25 жовтня 2013 року ОСОБА_9 помер в м. Охтирка Сумської області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.8).

На підставі заяви про державну реєстрацію заповітів та спадкових договорів, поданої Староіванівською сільською радою Охтирського району, яка відображена у журналі вхідних документів Охтирської районної державної нотаріальної контори за №637 від 04 грудня 2013 року та передана на зберігання у справу №01-09, Охтирською районною державною нотаріальною конторою 04 грудня 2013 року були внесені відомості про заповіт до Спадкового реєстру за №55422818 (а.с.9, 60б, 60 в, 72, 73, 80-8).

З інформації Сумської філії ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України вбачається, що до цього підприємства заяви про реєстрацію в Спадковому реєстрі заповіту покійного ОСОБА_9 не надходила і реєстратором Сумською філією вказаного підприємства інформація про вказаний заповіт до Спадкового реєстру не вносилась (а.с. 95-97, 106-113).

Рішенням Охтирського міськрайонного суду від 20 листопада 2013 року поновлено у батьківських правах ОСОБА_6 відносно її сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, відносно якого вона була позбавлена батьківських прав рішенням цього суду від 26 квітня 2012 року (а.с.41-42).

З матеріалів спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_9, вбачається, що з заявами про прийняття спадщини звернулись до приватного нотаріуса Охтирського районного нотаріального округу ОСОБА_8 діти померлого від першого шлюбу ОСОБА_3 і ОСОБА_4, та в інтересах неповнолітнього сина від другого шлюбу ОСОБА_5 його мати ОСОБА_6 (а.с. 12, 61-70).

На звернення позивачки стосовно внесення відомостей до Спадкового реєстру щодо посвідчення заповіту завідувач Охтирської районної державної нотаріальної контори надав відповідь від 30 грудня 2014 року № 620 про те, що державна реєстрація заповітів, змін до них та скасування заповітів, спадкових договорів, змін до них та їх розірвання, здійснюються шляхом внесення до Спадкового реєстру відомостей щодо: заповідача, відчужувача, посвідчення заповіту, спадкового договору як документа, видачі дубліката заповіту, спадкового договору, документа, який змінює або скасовує заповіт, документа, який змінює або на підставі якого розірвано спадковий договір, визнання заповіту, спадкового договору недійсним, реєстрації заповіту в іноземних державах. Рекомендовано надати рішення суду про визнання заповіту недійсним і визнання реєстрації заповіту неправомірною, де буде вказано про необхідність внесення нотаріальною конторою змін до Спадкового реєстру (а.с.11).

Листом від 28 січня 2015 року Головне управління юстиції у Сумській області повідомило позивачці ОСОБА_3 про те, що за її скаргою було проведено перевірку, за наслідками якої встановлено, що посадовою особою органу місцевого самоврядування помилково було подано заяву про реєстрацію заповіту до Охтирської районної державної нотаріальної контори, проте це не є підставою для внесення до Спадкового реєстру запису про скасування заповіту, оскільки дійсність заповіту не залежить від того, яким реєстратором були внесені відомості. Відомості про зміну чи скасування заповіту вносяться одночасно з реєстрацією документа, який змінює або скасовує заповіт, або у разі визнання заповіту недійсним (а.с. 99-102).

За результатами перевірки звернуто увагу завідувача Охтирської районної державної нотаріальної контори на порушення п. 5 Порядку державної реєстрації заповітів і спадкових договорів у Спадковому реєстрі та необхідність дотримання вказаного Порядку та Положення про Спадковий реєстр (а.с. 125).

Наслідком спірних правовідносин є наявність декількох судових справ в Охтирському міськрайонному суді.

На розгляді в Харківському апеляційному адміністративному суді знаходиться адміністративна справа № 585/253/15 (провадження 2-а/583/10/15) за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Староіванівської сільської ради Охтирського району, третя особа ОСОБА_7, про скасування та визнання нечинним рішення органу місцевого самоврядування за апеляційною скаргою позивачки на постанову Охтирського міськрайонного суду від 8 квітня 2015 року про відмову в задоволенні позову (а.с.130 - 133, 236-237, 240, 250).

В провадженні Охтирського міськрайонного суду знаходиться цивільна справа № 583/1500/14-ц, провадження 2/583/210/15 за позовом ОСОБА_4 до Староіванівської сільської ради Охтирського району, її виконавчого комітету, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_5 в особі законного представника ОСОБА_6, орган опіки та піклування Охтирська районна державна адміністрація, Охтирська районна державна нотаріальна контора, про визнання заповіту нікчемним, провадження в якій ухвалою суду від 10 лютого 2015 року зупинене до набрання чинності судовими рішеннями в даній справі та в вищезазначеній адміністративній справі (а.с. 10, 216-223, 238).

18 травня 2015 року Охтирським міськрайонним судом відкрите провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Староіванівської сільської ради, Охтирської районної державної нотаріальної контори, треті особи ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в особі його законного представника ОСОБА_6, про визнання дій щодо реєстрації заповіту незаконними, визнання незаконною вчиненої реєстрації заповіту (а.с.243 - 249).

З процесуальних документів, ухвалених у вищезазначених справах, вбачається, і цього не заперечують сторони, що рішенням першої сесії шостого скликання Староіванівської сільської ради від 16 листопада 2010 року «Про затвердження відповідального за ведення нотаріальних дій» були покладені обов'язки по вчиненню нотаріальних дій на секретаря сільської ради ОСОБА_7

За поданням Охтирського міжрайонного прокурора рішенням тридцять другої сесії шостого скликання Староіванівської сільської ради від 11 липня 2014 року скасоване вказане рішення Староіванівської сільської ради від 16 листопада 2010 року, як таке, що не відповідає чинному законодавству, рекомендовано виконавчому комітету Староіванівської сільської ради прийняти рішення, яким призначити особу, відповідальну за ведення нотаріальних дій згідно чинного законодавства.

25 липня 2014 року рішенням виконавчого комітету Староіванівської сільської ради обовязки по вчиненню нотаріальних дій покладені на секретаря виконкому сільської ради ОСОБА_7

Частини 3, 4 статті 1247, ст. 1251 ЦК України встановлюють, що заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Згідно ч. 4 ст. 1, ч. ч. 1, 2 ст. 52 Закону України «Про нотаріат», у населених пунктах, де немає нотаріусів, нотаріальні дії, передбачені статтею 37 цього Закону, вчиняються уповноваженими на це посадовими особами органів місцевого самоврядування.

Про всі нотаріальні дії, вчинені нотаріусами або посадовими особами органів місцевого самоврядування, робиться запис у реєстрах для реєстрації нотаріальних дій після того, як нотаріус зробить посвідчувальний напис на документі або підпише документ, що ним видається.

Кожна нотаріальна дія реєструється під окремим порядковим номером. Номер, під яким нотаріальна дія зареєстрована, зазначається на документі, що видається нотаріусом, чи в посвідчувальному написі.

Згідно з ч. 1 ст. 56 зазначеного Закону нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог законодавства України і особисто подані ними нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, а також забезпечують державну реєстрацію заповітів у Спадковому реєстрі відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 5, ч. 1 п. 8, п. п. 12 - 15 Порядку державної реєстрації заповітів і спадкових договорів у Спадковому реєстрі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 491 від 11 травня 2011 року, рєстраторами Спадкового реєстру щодо:

посвідчених (складених та/або прийнятих на зберігання) нотаріусами заповітів і спадкових договорів, а також змін до них, скасування заповітів та розірвання спадкових договорів є державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси, які уклали відповідні договори з Адміністратором і мають доступ до Спадкового реєстру через інформаційну мережу Мінюсту;

- заповітів, посвідчених посадовими особами органів місцевого самоврядування; заповітів і спадкових договорів, посвідчених консульськими установами України; заповітів, посвідчених (складених та/або прийнятих на зберігання) і зареєстрованих в іноземних державах згідно з Конвенцією, запити про реєстрацію яких в Україні на прохання заповідача подані Мін'юсту, а також змін до них, скасування заповітів та розірвання спадкових договорів є Держінформ'юст та його філії.

Посадові особи органів місцевого самоврядування вносять до Спадкового реєстру відомості про посвідчені заповіти шляхом подання Держінформюсту або його філіям заяв про реєстрацію.

Заповіти, посвідчені нотаріусами, консульськими установами, посадовими і службовими особами, які зазначені в статтях 1251 і 1252 Цивільного кодексу України, статті 37 і частині першій статті 40 Закону України "Про нотаріат", до створення та введення в дію програмного забезпечення Спадкового реєстру, підлягають безоплатній державній реєстрації в такому реєстрі шляхом подання зазначеними посадовими та службовими особами, установами Реєстраторові заяв про реєстрацію архівних заповітів, форми та вимоги до заповнення яких встановлює Мін'юст.

Нотаріуси, які не мають власних систем доступу до Спадкового реєстру, вносять до нього відомості, зокрема про заповіти, посвідчені ними до створення та введення в дію програмного забезпечення Спадкового реєстру, шляхом подання Реєстраторові заяв про реєстрацію, у тому числі архівних заповітів.

Заповіти, посвідчені посадовими особами, що зазначені в статті 37 Закону України "Про нотаріат", та передані на зберігання до державних архівних установ, архівних відділів міських рад, підлягають безоплатній державній реєстрації в Спадковому реєстрі шляхом подання установами, відділами Держінформ'юсту або його філіями заяв про реєстрацію таких заповітів, форми та вимоги до заповнення яких встановлює Мін'юст.

Реєстратор здійснює державну реєстрацію посвідчених заповітів і спадкових договорів, а також змін до них, скасування заповітів та розірвання спадкових договорів у Спадковому реєстрі:

у день вчинення відповідної нотаріальної дії;

протягом п'яти робочих днів після зміни місця зберігання заповіту, спадкового договору;

протягом двох робочих днів після надходження на зберігання заповітів від осіб, що зазначені в статті 1252 Цивільного кодексу України і частині першій статті 40 Закону України "Про нотаріат";

в день отримання заяви про реєстрацію, у тому числі архівних заповітів.

Згідно п. п. 4, 10 зазначеного Порядку державної реєстрації заповітів і спадкових договорів у Спадковому реєстрі, державній реєстрації у Спадковому реєстрі підлягають заповіти і спадкові договори, посвідчені нотаріусами, консульськими установами України, посадовими та службовими особами, що зазначені в статтях 1251 і 1252 ЦК України, статті 37 та частині першій статті 40 Закону України "Про нотаріат", а також зміни до них, скасування заповітів та розірвання спадкових договорів.

Заяви про реєстрацію подаються (надсилаються) Реєстратору, зокрема, в день вчинення відповідної нотаріальної дії; протягом двох робочих днів після зміни місця зберігання заповіту, спадкового договору (відомості подаються державною нотаріальною конторою або державним нотаріальним архівом, до яких такі документи надійшли на зберігання).

Пунктами 1.6, 2.3 (ч. 2), 2.6, 2.9, розділом ІІ Положення про Спадковий реєстр, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №1810/5 від 07 липня 2011 року, передбачено, що відомості про заповіти, у тому числі посвідчені посадовими та службовими особами, зазначеними в статтях 1251 та 1252 ЦК України, статті 37 та частині першій статті 40 Закону України "Про нотаріат", спадкові договори та внесення змін до них, скасування заповітів та розірвання спадкових договорів, заведені спадкові справи та видані свідоцтва про право на спадщину підлягають обов'язковому внесенню до Спадкового реєстру.

Посадові особи органів місцевого самоврядування вносять до Спадкового реєстру відомості про посвідчення заповітів шляхом подання Держінформюсту або його філіям заяв за формою, наведеною в додатках 1-3, 9.

Заяви за формою, наведеною в додатках 1-9, подаються (надсилаються) реєстратору, зокрема, у день вчинення відповідної нотаріальної дії; протягом двох робочих днів після зміни місця зберігання заповіту, спадкового договору або спадкової справи (відомості подаються державною нотаріальною конторою або державним нотаріальним архівом, до яких такі документи надійшли на зберігання).

Крім того, Положенням про Спадковий реєстр передбачено, що реєстратором до Спадкового реєстру вносяться відомості про заповіти та спадкові договори, щодо, зокрема, посвідчення заповіту, спадкового договору як документа; документа, який змінює або скасовує заповіт; визнання заповіту недійсним (п. п. 2.1.2, 2.1.4, 2.1.6).

Відповідно до пункту 1.10 розділу ІІІ Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 3306/5 від 11 листопада 2011 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2011 року за № 1298/20036, відомості про посвідчення посадовими особами органів місцевого самоврядування заповітів та інформація про їх скасування, зміну або видачу дубліката підлягають обовязковому внесенню до Спадкового реєстру у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 11 травня 2011 року N 491 "Про затвердження Порядку державної реєстрації заповітів і спадкових договорів у Спадковому реєстрі".

З огляду на встановлені судом обставини та вищенаведені норми матеріального права, суд зробив вірний висновок про те, що Охтирською районною державною нотаріальною конторою було порушено п. 5 Порядку державної реєстрації заповітів і спадкових договорів у Спадковому реєстрі, оскільки в даному випадку реєстратором заповіту у Спадковому реєстрі для органів місцевого самоврядування є Держінформ'юст та його філії, а не нотаріальна контора.

При цьому суд зазначив, що доводи позивача про небажання заповідача реєструвати заповіт у Спадковому реєстрі та відсутність у зв'язку з цим права Староіванівської сільської ради на подання заяви про реєстрацію заповіту у Спадковому реєстрі не відповідають вищевказаним Порядку та Положенню, згідно яких реєстрація заповіту у Спадковому реєстрі для органу місцевого самоврядування є обов'язком, а для заповідача - правом.

Посилання позивача на наявність заяви Староіванівської сільської ради про реєстрацію заповіту старого зразка, суд також оцінив критично з огляду на те, що зміст заяви відповідає тій заяві, на підставі якої нотаріус вніс відомості до Спадкового реєстру, дані, зазначені в заяві про реєстрацію заповіту і у витягу з Спадкового реєстру є правдиві, відповідають дійсності.

Оцінюючи посилання позивача на те, що заповіт було зареєстровано у Спадковому реєстрі після смерті заповідача, суд зазначив, що перевірки факту смерті заповідача при внесенні відомостей про заповіт до Спадкового реєстру не вимагається.

Враховуючи, що суд визнав незаконними дії нотаріальної контори в звязку порушенням п. 5 Порядку державної реєстрації заповітів …, саме ця обставина є підставою і для задоволення іншої вимоги позивачки про скасування запису про заповіт в Спадковому реєстрі, яка є в даному випадку похідною від вимоги про визнання незаконними дій нотаріальної контори. З інших підстав дії нотаріальної контори незаконними судом не визнавались, а щодо вимог до сільської ради суд зробив висновок про те, що в межах заявлених вимог остання не є належним відповідачем, її дії оскаржуються в іншій справі, і в позові до неї слід відмовити.

Рішення в цій частині не оскаржується.

Відмовивши у скасуванні та виключенні з Спадкового реєстру запису про державну реєстрацію заповіту, суд порушив вимоги матеріального та процесуального права, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, оскільки висновок суду про те, що порушення порядку реєстрації заповіту в Спадковому реєстрі не є підставою для виключення заповіту із спадкового реєстру, є помилковими.

Згідно ст. ст. 15. 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства; має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57- 60 ЦПК України.

Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Межі заявлених вимог включають в себе, зокрема, предмет та підстави позову.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 31, п. 5 ч. 2 ст. 119 ЦПК України, підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги.

Згідно розяснень, які містяться в п. 9 постанови Пленуму Верховного суду України від 12 червня 2009 року № 5 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду», предмет позову це те, що конкретно вимагає позивач, підстава позову чим він обґрунтовує свої вимоги, зміст вимоги який спосіб захисту свого права він обрав. Оскільки підставою позову є фактичні обставини, що наведені у заяві, то зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Ч. 2 ст. 124 Конституції України передбачає, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

З огляду на зазначені норми права, є помилковим висновок суду з посиланням на Положення про Спадковий реєстр про те, що, не зважаючи на незаконність дій нотаріальної контори як неналежного в даному випадку реєстратора по внесенню відомостей про спірний заповіт до Спадкового реєстру, відомості про заповіт тепер можна виключити з реєстру лише з підстав, передбачених вказаним Положенням.

Положення про Спадковий реєстр та інші нормативно-правові акти не містять обмежень щодо можливості захисту порушених прав особи при доведеності факту порушення порядку внесення відомостей до Спадкового реєстру.

Оскільки в даній справі предметом спору не є недійсність заповіту, такий висновок суду порушує право позивачки на захист свого порушеного, як вона вважає, цивільного права незаконними діями нотаріальної контори в обраний нею спосіб, який узгоджується з ст. ст. 15, 16 ЦК України, в межах заявленого нею позову в даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду в оскаржуваній частині не спростовують, з врахуванням меж позовних вимог, які розглядав суд, та підстав задоволення позову в частині визнання незаконними дій нотаріальної контори, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно п. п. 3, 4 ч.1, ч. ч. 2, 3 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права; невідповідність висновків суду обставинам справи, норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 19 березня 2015 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 скасувати.

Позов ОСОБА_3 задовольнити в цій частині.

Скасувати та виключити з державного спадкового реєстру заповітів та спадкових договорів запис про державну реєстрацію заповіту, складеного від імені ОСОБА_9, посвідченого 17 лютого 2012 року секретарем Староіванівської сільської ради ОСОБА_7, від 4 грудня 2013 року за номером реєстрації у спадковому реєстрі 55422818.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: