Рішення № 45662190, 18.06.2015, Ямпільський районний суд Сумської області

Справа № 590/347/15-ц

Провадження № 2/590/93/15

РІШЕННЯ

(заочне)

ІМЯМ УКРАЇНИ

15 червня 2015 року Ямпільський райсуд

Сумської області

в складі: головуючого судді - Оснач С.В.

за участю секретаря: - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Ямпіль справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 РОЗВИТКУ» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 26.10.2011 року між банком та співвідповідачами було укладено договір, згідно якого останнім було надано кредит у розмірі 20 000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідачі свої зобов'язання за договором не виконали, в зв'язку з чим, станом на 11.02.2015 року утворилась заборгованість в сумі 83889 грн. 06 коп. Тому позивач просить стягнути з відповідачів на його користь суму заборгованості в розмірі 83889 грн. 06 коп.

Представник позивача в судове засідання не зявився, до початку розгляду справи надав до суду заяву, в якій заявлений позов підтримав, справу просив слухати в його відсутність.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву, в якій просить слухати справу за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_4 у судовому засіданні позов визнала частково. Не згодна із сумою пені, оскільки по телефону шляхом усної розмови з предствавником банку їй було обіцяно, що пеню нараховувати не будуть, якщо вона сплатить 1000 грн. У листопаді 2014 року вона заплатила банку цю суму, тому не згодна із стягненням по пені

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПАТ «ВБР» та ОСОБА_3 26 жовтня 2011 року був укладений кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_2 надав позичальнику кредит у розмірі 20000 грн. на строк до 25.10.2012 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18% на місяць (л.с. 17-20).

26 жовтня 2011 року між Банком та ОСОБА_4 було укладено договір поруки, згідно якого остання зобовязується відповідати перед ПАТ «ВБР» за виконання зобовязання своїм чоловіком, ОСОБА_3 (л.с. 21).

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК та інших актів цивільного законодавства.

Відповідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Внаслідок неналежного виконання умов кредитного договору у відповідача станом на 11.02.2015 року виникла заборгованість по договору у розмірі 83889 грн. 06 коп., яка складається з: заборгованості за кредитом в сумі 11257 грн. 71 коп., заборгованості за відсотками у розмірі 10167 грн. 63 коп., заборгованості по комісії в сумі 10200 грн. 00 коп., заборгованості по пені в сумі 52263 грн. 72 коп.

Судом встановлено те, що позивач виконав свої зобов'язання перед відповідачем та надав грошові кошти відповідно до укладеного договору, а відповідачі відмовляються в добровільному порядку погасити суму заборгованості, яка виникла.

Частиною 1 ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Що стосується вимог про стягнення з відповідачів пені у сумі 52263 грн. 72 коп., то в цій частині суд вважає позов необґрунтованим, безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки.

Статтею 258 Цивільного кодексу України визначено вимоги до яких застосовується спеціальна позовна давність, серед іншого, позовна давність в один рік застосовується зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом (ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України) перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, у разі, коли на момент звернення з позовом виконання зобов'язання було прострочено понад один рік, стягнення неустойки (штрафу, пені) за минулий час обмежується одним роком перед зверненням зацікавленої особи до суду, якщо не будуть визнанні поважними причини пропуску даного строку.

Відповідно до п.7 ч.11 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

У пункті 31 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року за №5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" зі змінами внесеними постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року за №7 "Про внесення змін і доповнень до постанови пленуму ВССУ від 30.03.2012 року № 5" роз'яснено, що при застосуванні положення пункту 7 частини одинадцятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів ", яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, суди мають виходити з того, що у системному зв'язку з частиною одинадцятою статті 11зазначеного Закону ця вимога стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямована на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту.

Отже, суд зобов'язаний застосувати строк позовної давності передбачений ст. 258 ЦК України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ "ВБР" підлягає стягненню: заборгованості за кредитом в сумі 11257 грн. 71 коп., заборгованості за відсотками у розмірі 10167 грн. 63 коп., заборгованості по комісії в сумі 10200 грн. 00 коп., заборгованості по пені за останній рік прострочення, починаючи з 01.04.2014 року в сумі 27862 грн. 65 коп., а всього грн. 59487,99 коп.

Крім того, відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Оскільки ОСОБА_3 є інвалідом І групи, то відповідно до п.9 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», він належить до категорії осіб, що звільненні від сплати судового збору.

Отже, суму судового збору належить стягнути з поручителя, а саме ОСОБА_4, в сумі 594 грн. 88 коп. (1% від суми заборгованості - 59487,99 грн : 100 = 594,88 грн).

З врахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 61 КУ, ст.ст. 257,258,261, 526, 546, 549, 551, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 15, 30, 60, 88, 202, 213, 215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 РОЗВИТКУ» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) та ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_2 РОЗВИТКУ" заборгованість за кредитним договором в сумі 59487 грн. 99 коп. Суму судового збору в сумі 594 грн. 88 коп. стягнути з ОСОБА_4.

До суду може бути подана апеляційна скарга на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні при його проголошенні протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя:підпис

Копія вірна

Суддя С.В. Оснач

Рішення станом на 18.06.2015 року не набрало законної сили.

Суддя С.В.Оснач

Секретар с/з ОСОБА_1