Рішення № 45659425, 22.06.2015, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/4244/14-ц

Провадження № 2/591/7/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2015 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді Прокудіної Н.Г.

при секретарі Різниченко Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Суми цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору позики від 11.02.2011 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду і свої вимоги мотивує тим, що згідно з розпискою від 11.02.2011 року ОСОБА_1 нібито зайняв у ОСОБА_2 кошти у сумі 36000 доларів США та зобовязувався повернути борг за 3 роки кожен місяць по 1000 доларів США, а фактично ніяких коштів у сумі 36000 доларів США він не брав і складена ним під диктовку розписка не відповідала дійсності. У лютому 2011 року він фактично купив у ОСОБА_3 чоловіка ОСОБА_2 мікроавтобус марки «Мерседес-Спринтер» ЦДИ-313, державний номер НОМЕР_1, який на праві спільної власності належав обом відповідачам. Вважає, що ОСОБА_2 при складанні відповідних документів навмисно ввела його в оману щодо обставин , які мають істотне значення, а саме: ОСОБА_3 як підприємець та перевізник узяв в Сумській філії АТ «АТП Банк» великий валютний кредит під заставу та не розрахувався з банком. У звязку з цим на все його майно , яке було в заставі було накладено арешт, будь-які операції з майном заборонені. ОСОБА_2 та ОСОБА_3, завідомо знаючи про ці обставини навмисно ввели його в оману, приховали їх від нього та замовчували їх. ОСОБА_2 шляхом обману переконала його скласти розписку про те, що ОСОБА_1 взяв у ОСОБА_2 у борг 36000 доларів США, а саме у таку суму був оцінений двома сторонами мікроавтобус. Де-факто він купив в кредит терміном на 3 роки мікроавтобус і кожен місяць повинен був сплачувати певну суму. Вважає, що фактично відбувся договір купівлі-продажу, але цей правочин прихований іншим правочином договором позики. Мікроавтобус у лютому 2011 року був переданий ОСОБА_1 для експлуатації, що він і почав робити. 3 березня 2011 року він отримав у Сумському ОРЕВ тимчасовий реєстраційний талон ДАП № 7108814 на цей транспорт. З березня по грудень 2011 року сплачував кошти згідно з домовленістю, а всього на суму 80000 грн. або 10000 доларів США. На початку 2012 року вищезазначений мікроавтобус на вулиці 8 березня в м.Суми потрапив у незначне ДТП. ОСОБА_3 повернув автотранспорт собі і почав його ремонтувати . Мікроавтобус йому повернутий не був і він припинив сплачувати кошти, так як більше ніяких зобовязань у нього по договору не було і як він вважав, договір купівлі-продажу між ними був розірваний . 28.01.2014 року Сумський районний суд Сумської області частково задовольнив позов та договір позики від 11.02.2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано, стягнуто з відповідача 216374 гр. 01 коп.. 28.04.2014 року відділом ДВС Сумського районного управління юстиції винесено постанову про арешт його майна за виконавчим провадження № 42837446. Просить визнати договір позики від 11.02.2011 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 недійсним.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просить їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, пояснила, що суди першої та апеляційної інстанції при розгляді справи № 587/3118/13-ц, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи , визнали безпідставними доводи ОСОБА_1 про те, що між сторонами фактично відбувся договір купівлі-продажу мікроавтобусу «Мерседес -Спринтер» у кредит, який ОСОБА_2 був прихований як договір позики. В дійсності дійсно відповідачка під розписку надала грошові кошти позивачу, а він зобовязався їх повернути, період був зазначений в розписці, просила в позові відмовити .

Відповідач ОСОБА_3 не зявився у судове засідання, про дату та час розгляду справи сповіщений належним чином.

Суд, заслухавши учасників процесу, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не обґрунтований і не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом при розгляді справи встановлено, що згідно з розпискою від 11.02.2011 року ОСОБА_1 зайняв у ОСОБА_2 кошти у сумі 36000 доларів США та зобовязувався повернути борг за 3 роки кожен місяць по 1000 доларів США (а.с.13).

Відповідно до розписок ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 10.03.2011 року кошти в сумі 8000 грн., 10.04.2011 року кошти в сумі 8000 грн., 10.05.2011 року кошти в сумі 8000 грн., 08.07.2011 року кошти в сумі 12000 грн., 10.08.2011 року кошти в сумі 8000 грн., 10.09.2011 року кошти в сумі 8000 грн., 10.10.2011 року кошти в сумі 8000 грн., 10.11.2011 року кошти в сумі 8000 грн., 10.12.2011 року кошти в сумі 8000 грн. (а.с.14-16).

З копії трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що з 03.09.2010 року по 30.03.2011 року він перебував в трудових відносинах з приватним підприємцем ОСОБА_3 на підставі трудового договору , зареєстрованому за № 2778-10 від 03.09.2010 року (а.с17).

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 28 січня 2014 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання договору позики та стягнення боргу задоволено частково.

Розірвано договір позики від 11 лютого 2011 року укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 - борг в сумі 207818 грн., 3 відсотки річних в сумі 5746 грн., витрати на правову допомогу в сумі 1000 грн., 2795,61 грн. судового збору.

Ухвалою Сумського районного суду Сумської області від 5 лютого 2014 року внесено виправлення в рішення суду та визначено до стягнення три відсотки річних за період з 01.01.2013 р. по 02.12.2013 року в сумі 12 007 грн. 90 коп.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області Рішення Сумського районного суду Сумської області від 28 січня 2014 року та ухвалу Сумського районного суду Сумської області від 05 лютого 2014 року про виправлення арифметичних помилок у рішенні суду в даній справі в частині стягнення з відповідача трьох відсотків річних та судового збору - змінено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 три відсотки річних в сумі 5423,6 грн. та на відшкодування судового збору 2 132,41 грн.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 28.01.2014 року встановлено, що доводи ОСОБА_1 про те, що між сторонами фактично відбувся договір купівлі продажу, який ОСОБА_2 був прихований як договір позики, є безпідставними.

Рішенням Сумського районного суду Сумської області також встановлено, що твердження відповідача непідтверджені, так як позивачка заперечувала, що розписка про надання грошей в сумі 36000 доларів США ОСОБА_1 була складена з якимсь скритим мотивом, та наголосила, що вона дійсно складалася в підтвердження наданої відповідачу позики, і тому, суд зробив висновок, що пояснення відповідача стосовно придбання мікроавтобуса марки «Мерседес-Спринтер» стосуються якогось іншого випадку, а не того який розглядається в даному позові.

Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

У п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам роз'яснено, що за удаваним правочином (ст. 235 ЦК України) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини.

Тобто, укладаючи удавану угоду, обидві сторони діють умисно, усвідомлюючи, що укладають саме таку угоду.

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч. 2 ст. 59, ч. ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести допустимими та належними доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Свідок ОСОБА_5 пояснила у судовому засіданні, що ОСОБА_6 брав машину у ОСОБА_2 на виплату, та в неї також брав гроші у борг на колеса для автомобіля. Після аварії узнала о розписці, ОСОБА_6 сказав, як ОСОБА_2 казала так і писав. Знає, що остання приходила додому до ОСОБА_6, ії не впустили, потім на вулиці бачила, що вони розмовляли і ОСОБА_2 казала, суд присудив, віддавай гроші, знав, що писав, суму грошей не чула.

Свідок ОСОБА_7, пояснила у судовому засіданні, що ОСОБА_6 брав машину у ОСОБА_2 в розстрочку на три роки, написав розписку, що брав гроші замість машини, знає, що він сплачував гроші по розписці.

Свідок ОСОБА_8 пояснив у судовому засіданні, що бачив, що ОСОБА_6 написав розписку, що бере машину на три роки, за кожен місяць повинен ОСОБА_3 віддати гроші 1000 дол., що і робив позивач, текст розписки не читав, грошей не було, техпаспорт на автомобіль видавався.

Свідок ОСОБА_9 пояснив у судовому засіданні, що у позивача вибивали гроші, все знає з його слів.

Однак усі покази свідків спростовуються рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області від 18.03.2014 р., де зазначено, що доводи ОСОБА_1, про те, що між сторонами фактично відбувся договір купівлі-продажу, який ОСОБА_2 був прихований як договір позики є безпідставними, та іншими матеріалами справи. Встановлені ці обставини є обовязковими при розгляді даної справи. Також з матеріалів справи слідує, що на момент укладання договору позики власником автомобіля був відповідач ОСОБА_3,, транспортний засіб не був зареєстрований на ОСОБА_2 і в рішенні Сумського районного суду при розгляді позову ОСОБА_2 до ОСОБА_6 про розірвання договору позики та стягнення боргу зазначено, що пояснення відповідача стосовно придбання мікроавтобусу стосуються якогось іншого випадку, а не того, який розглядається в даному позові, про це у судовому засіданні зазначила і представник відповідача з приводу даних, зазначених в матеріалах перевірки № 3993.

Згідно вищезазначених рішень суду слідує, що борг був стягнутий з ОСОБА_1 , в межах строку, який передбачений в договорі.

ОСОБА_1 не надано суду передбачених договором чи законом доказів на підтвердження виконання своїх зобов'язань за договором позики.

В розписці про позику не зазначено, що розписка складена зі скритим мотивом. На спростування цих тверджень позивач не надав суду свій примірник, який би підтверджував не погодження позивача зі змістом, зазначеним в розписці, а навпаки розписка підписана позивачем, що підтверджує позивач, відповідно до змісту якої, позивач узяв у відповідачки у борг гроші у сумі 36000 доларів США та зазначено термін у який зобовязується повернути.

Таким чином позивачу в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити в звязку з необґрунтованістю, так як позивач на порушення положень ст. 60 ЦПК України, не надав належних доказів на підтвердження своїх вимог. Позивачем не подано належних та допустимих доказів з приводу, які б підтверджували не погодження позивача з даними, зазначеними в розписці та які б спростовували наявність у сторін наміру укласти саме договір позики та на даний час, згідно рішення суду договір позики розірвано та рішення набрало законної сили. З питанням, що договір позики під впливом був укладений чи з інших причин позивач до відповідних правоохоронних органів не звертався.

Керуючись ст.ст. 230, 235, 1051 ЦК України, , ст. ст. 10, 11, 57-60, 88, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову в повному обсязі за необґрунтованістю позовних вимог.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст виготовлено та підписано 22 червня 2015 року.

Суддя Н.Г.Прокудіна