Ухвала суду № 45657834, 17.06.2015, Апеляційний суд Рівненської області

Апеляційний суд Рівненської області

__________

У Х В А Л А

Іменем України

17 червня 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого судді - Маринича В.К.,

суддів - Квятковського А.С., Піскунова В.М.,

при секретарі судового засідання - Степанюк В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12014180010005027 по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Пролетарський Ракитянського району Бєлгородської області, Російської Федерації, проживаючого в АДРЕСА_4, громадянина України, не працюючого, неодруженого, з середньою освітою, раніше судимого: 19 лютого 2003 року Рівненським міським судом Рівненської області за ст.15, ч.2 ст.185, ч.1 ст.186, ст.70 КК України до позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців, на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік; 30 травня 2003 року Рівненським міським судом Рівненської області за ч.2 ст.15 ч.2 ст.185, ч.2 ст.185, ст.70, ст.71 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки; 01 липня 2005 року Рівненським міським судом Рівненської області за ст.15, ч.2 ст.186, ст.69 КК України до позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців; 25 січня 2008 року Рівненським міським судом Рівненської області за ч.2 ст.185 КК України до позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців; 05 травня 2009 року Рівненським міським судом Рівненської області за ч.2 ст.185 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців; 24 жовтня 2011 року Рівненським міським судом Рівненської області за ч.2 ст.185, ч.2 ст.186, ч.1 ст.309, ст.70 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника адвоката Пилипіва І.І. на вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 23 квітня 2015 року,

з участю прокурора - Теслюка В.І.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

захисника обвинуваченого адвоката - Пилипіва І.І.,

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 23 квітня 2015 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст.71 КК України остаточне покарання ОСОБА_1 визначено шляхом часткового приєднання невідбутого покарання за попереднім вироком до покарання, призначеного за новим вироком у виді позбавлення волі на строк 4 роки 2 місяці.

За вироком суду, ОСОБА_1 21 серпня 2014 року приблизно о 02 год. 50 хв., перебуваючи в коридорі загального користування біля квартири АДРЕСА_1, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, діючи повторно, заволодівши сумкою з особистими речами ОСОБА_3, викрав з неї його мобільний телефон марки «Нокіа 5250» вартістю 549, 57 грн. та гроші у сумі 100 грн., після чого вимогу потерпілого повернути викрадене майно проігнорував та втік з місця події, чим спричинив потерпілому майнову шкоду на суму 649, 57 грн.

Судом вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат по справі.

В поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1 вважає вирок суду таким, що постановлений з неправильним застосуванням кримінального закону, є однобічним та упередженим. Вказує, що покази потерпілого ОСОБА_3 та свідків, зазначені у вироку, не відповідають дійсності, або неправильно трактовані судом, а деякі взагалі судом не взято до уваги, про що мають свідчити протоколи судових засідань та матеріали кримінального провадження. Просить дослідити докази, виявити розбіжності та скасувати вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 23 квітня 2015 року, апеляційну скаргу розглядати у його присутності.

В поданій апеляційній скарзі захисник обвинуваченого адвокат Пилипів І.І. вважає вирок суду незаконним у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження. Зазначає, що у обвинуваченого ОСОБА_1 умислу на грабіж чи на викрадення сумки потерпілого ОСОБА_3 не було та мобільний телефон «Нокіа 5250» обвинувачений не викрадав, протокол вилучення чи виїмки щодо вказаного телефону ніхто не складав. Крім того, під час досудового розслідування свідок ОСОБА_4 написала заяву в міськвідділ міліції, що вона викрала сумку у потерпілого ОСОБА_3 і передала її ОСОБА_1 (а.к.п.19). Так, потерпілий ОСОБА_3 та свідок ОСОБА_5 показали як в ході досудового розслідування, так і в суді, що сумку у потерпілого з плеча викрала ОСОБА_4, а не обвинувачений ОСОБА_1 Також, у потерпілого ОСОБА_3 претензій до обвинуваченого не має, який просив суд не позбавляти ОСОБА_1 волі. Крім того, згідно зафіксованого судового провадження в суді першої інстанції відсутній технічний носій інформації, на якому зафіксовані судові засідання від 18.11.2014 року, 09.12.2014 року, 22.01.2015 року, 10.02.2015 року та 02.03.2015 року, що є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону. В ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_1, потерпілий ОСОБА_3, свідок ОСОБА_5 показали, що сумку у потерпілого викрала ОСОБА_4, яка підтвердила це в ході досудового розслідування, тому в діях ОСОБА_1 відсутній склад кримінального правопорушення, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 потрібно закрити. Просить вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 23 квітня 2015 року скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи обвинуваченого ОСОБА_1 щодо задоволення його апеляційної скарги та скасування вироку суду, захисника Пилипіва І.І., який в судовому засіданні змінив свої апеляційні вимоги в частині призначення нового розгляду в суді першої інстанції та просив вирок скасувати, а кримінальне провадження закрити, доводи прокурора Теслюка В.І. щодо залишення апеляційних скарг без задоволення, а вироку суду без змін, дослідивши характеризуючі особу обвинуваченого матеріали, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника адвоката Пилипіва І.І. не підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно з вимогами ч.1 ст.404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Під час апеляційного розгляду кримінального провадження істотних порушень вимог КПК України та закону про кримінальну відповідальність, які могли б вплинути на правильність висновків суду про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_1 не встановлено.

Як вбачається з вироку суду і матеріалів кримінального провадження, суд повно, всебічно і об'єктивно дослідив всі докази і обставини справи, дав їм належну правову оцінку і обґрунтовано прийшов до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому діяння і правильність юридичної кваліфікації дій обвинуваченого.

Незважаючи на невизнання вини ОСОБА_1 в суді першої інстанції та при апеляційному розгляді, його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, повністю доведена зібраними по справі та перевіреними судом першої інстанції доказами, яким суд дав повну, всебічну оцінку і є обгрунтованими.

Так, обвинувачений ОСОБА_1 в суді першої інстанції показав, що 21 серпня 2014 року близько 02-ї год. ночі у квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_4, її співмешканець ОСОБА_6, потерпілий ОСОБА_3 та його товариш ОСОБА_5 розпивали спиртні напої. Особисто він спиртного з ними не вживав, а стояв в проході дверей в дану квартиру та спостерігав за ними. Підтвердив, що ОСОБА_4 передала йому сумку потерпілого, тому вона певний час знаходилася у нього. Після того, як ОСОБА_3 почав вимагати від нього повернути йому його сумку, він у загальному коридорі кинув сумку потерпілому ОСОБА_3 під ноги, вміст якої йому був невідомий. Тому стверджує, що грабежу він не вчиняв.

В судовому засіданні суду першої інстанції потерпілий ОСОБА_3 підтвердив, що 21 серпня 2014 року близько 02 год. 50 хв. біля квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_4 зняла його сумку, яка була в нього на правому плечі, і передала її обвинуваченому ОСОБА_1, який в подальшому через деякий час кинув йому сумку під ноги, в якій телефона та грошей уже не було.

Допитаний в судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_5 показав, що 21 серпня 2014 року після розпивання спиртних напоїв в квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_4 зняла з плеча сумку у потерпілого ОСОБА_3 і передала її обвинуваченому ОСОБА_1 Коли в коридорі ОСОБА_1 кинув потерпілому сумку під ноги, то в ній телефона уже не було.

Дані показання судом обгрунтовано були визнані правдивими, оскільки узгоджуються з іншими наявними в матеріалах кримінального провадження доказами.

Із заяви ОСОБА_1 від 21 серпня 2014 року вбачається, що він добровільно видав працівникам міліції наявний у нього мобільний телефон марки «Нокіа 5250» (а.к.п. 21). Виданий ОСОБА_1 мобільний телефон належить потерпілому ОСОБА_3 та був викрадений з його сумки.

З показань свідка ОСОБА_7 в суді першої інстанції вбачається, що ОСОБА_1 у його присутності дістав з кишені телефон та написав заяву про його добровільну видачу.

Згідно висновку експерта №524 від 29.09.2014 року вартість мобільного телефона, викраденого у потерпілого ОСОБА_3, становить 549 грн. 57 коп. станом на 21 серпня 2014 року (а.к.п.27-32).

Крім того, потерпілий ОСОБА_3 та свідок ОСОБА_5 під час пред'явлення особи для впізнання за фотознімками вказали на обвинуваченого ОСОБА_1 як на особу, яка 21 серпня 2014 року в квартирі АДРЕСА_1 відкрито викрала у потерпілого мобільний телефон та 100 грн. (а.к.п.35-38).

Потерпілий ОСОБА_3 та свідок ОСОБА_5 під час пред'явлення особи для впізнання за фотознімками вказали на ОСОБА_4 як на особу, яка 21 серпня 2014 року після розпивання спиртних напоїв в квартирі АДРЕСА_1 передала сумку потерпілого обвинуваченому ОСОБА_1 (а.к.п.39-42).

Враховуючи, що вказані докази були отримані у відповідності до положень КПК України, колегія суддів вважає, що суд обґрунтовано взяв до уваги досліджені докази, та підстав для визнання їх неналежними і недопустимими не знаходить.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції належним чином дослідивши зібрані у кримінальному провадженні докази, дотримуючись вимог ст. 374 КПК України, проаналізувавши їх та давши їм належну юридичну оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та на законних підставах призначив покарання.

Показання обвинуваченого ОСОБА_1 про його непричетність до вчинення злочину колегія суддів вважає неправдивими, як спосіб захисту, та такими, що мають на меті уникнення відповідальності за скоєне.

Тому, доводи в апеляційних скаргах обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника адвоката Пилипіва І.І. про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неналежну оцінку зібраних доказів та відхилення певних доказів, що у своїй сукупності призвело до необґрунтованого засудження ОСОБА_1 за ч.2 ст.186 КК України, не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.

Твердження захисника обвинуваченого адвоката Пилипіва І.І. в апеляційній скарзі щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення є безпідставними та не підтверджуються матеріалами кримінального провадження.

Не відповідають дійсності і доводи обвинуваченого ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про неправдивість показів потерпілого ОСОБА_3 та свідків, оскільки такі їх покази повністю узгоджуються з тими, що були дані ними під час досудового розслідування, що стверджується аудіозаписами судових засідань, здійсненими за допомогою технічного засобу фіксування кримінального провадження.

Наведені в апеляційній скарзі доводи адвоката Пилипіва І.І про істотне порушення судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону, а саме відсутність технічного носія інформації, на якому зафіксовані судові засідання від 18.11.2014 року, 09.12.2014 року, 22.01.2015 року, 10.02.2015 року та 02.03.2015 року не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду. Як вбачається з аудіозаписів судових засідань, зроблених за допомогою технічного пристрою, всупереч доводам апеляційної скарги, судові засідання від 22.01.2015 року та 10.02.2015 року є відкладними, згідно довідки від 02.03.2015 року судове засідання не відбулося у зв'язку з хворобою головуючого (а.к.п. 76), на записах від 18.11.2014 року та 09.12.2014 року вбачаються покази обвинуваченого ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_3, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6 У зв'язку з цим адвокат Пилипів І.І. в судовому засіданні апеляційного суду відмовився від апеляційних вимог в цій частині.

Відповідно до вимог ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, встановлених у санкції статті КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи міру покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд першої інстанції врахував ступінь суспільної небезпеки вчиненого, обставини справи, особу обвинуваченого, який посередньо характеризується за місцем проживання, відсутність обставин, що пом'якшують покарання, обставиною, яка обтяжує покарання є рецидив злочинів та врахував те, що останній вчинив злочин під час умовно-дострокового звільнення від відбуття покарання та правильно призначив покарання останньому шляхом часткового приєднання невідбутого покарання за попереднім вироком до покарання, призначеного за новим вироком у відповідності до положень ст.71 КК України.

Таким чином, обвинуваченому ОСОБА_1 призначено покарання з дотриманням вимог ст.ст.50, 65 КК України, таке покарання за своїм видом і розміром відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Наведені в апеляційній скарзі доводи обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника адвоката Пилипіва І.І. були предметом ретельної перевірки колегією суддів і не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду вказаного кримінального провадження. Дане судове рішення в повній мірі відповідає вимогам кримінального та кримінального процесуального законів, є законним та обґрунтованим, і підстав для його скасування колегія суддів не знаходить.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 23 квітня 2015 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника адвоката Пилипіва І.І. без задоволення.

Запобіжний захід ОСОБА_1 у виді тримання під вартою залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_1 в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

Головуючий: ____ Маринич В.К.

Судді:_____Квятковський А.С. ___Піскунов В.М.