Рішення № 45657132, 29.05.2015, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/6256/15-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2015

Рiвненський мiський суд Рівненської області в особi суддi ОСОБА_1,

з участю: секретаря судового засідання Ющук О.С.,

розглянувши у вiдкритому судовому засiданнi в мiстi Рiвному

справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про захист прав споживача, повернення коштів по депозитному вкладу та відшкодування втраченої вигоди, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до Рівненського міського суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (далі ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») про захист прав споживача, повернення коштів по депозитному вкладу та відшкодування втраченої вигоди, в якому просить суд: визнати протиправною відмову ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» у поверненні вкладу за договором-заявою № 300131/15239/370-14 від 03 березня 2014 року; стягнути з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на його користь: суму залишку вкладу та нарахованих відсотків в розмірі 1844,93 євро; пеню в розмірі 136,47 євро; суму інфляційних втрат в розмірі 293,95долари США; суму трьох відсотків річних в розмірі 6,83 долари США; збитки в розмірі 21,04 долари США; 5000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, а всього 2303,22 євро та 5000 грн, а також кошти в розрахунку 10,08 євро за добу з 23 квітня 2015 року до дати стягнення.

Позивач ОСОБА_2 подав суду письмову заяву, в якій позов підтримав повністю та просить суд розгляд справи провести у його відсутність. У разі відсутності представника відповідача не заперечує проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.

Представник ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в судове засідання не зявився, про час і місце судового засідання відповідач був повідомлений належним чином. Жодних заперечень проти позову відповідач не подав. Повідомлення про причини неявки від відповідача не надійшло.

Дослідивши письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Судом встановлено, 03 березня 2014 року у місті Рівне між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі начальника відділення № 61 ОСОБА_3 було укладено договір-заяву № 300131/15239/370-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Класік» на 370 днів в іноземній валюті.

Відповідно до п.1. договору-заяви відповідач (банк) прийняв від позивача (вкладника) грошові кошти в іноземній валюті на Вкладний рахунок № 2635.7.170889.003 у сумі 1700 євро на строк з 03 березня 2014 року по 08 березня 2015 року.

Відповідно до п.2. договору-заяви за час користування коштами вкладу протягом строку визначеного в п.1. договору-заяви банк нараховує і виплачує вкладнику проценти за ставкою 9,25% річних. Нараховані проценти зараховуються вкладнику на рахунок, відкритий у банку № 2638.1.170889.003.

Відповідно до п.3. договору-заяви виплата процентів нарахованих на вклад здійснюється банком у день закінчення строку визначеного п.1. цього договору-заяви у порядку та на умовах викладених у п.п.4.2., 4.3.1. Основних умов, одночасно із поверненням суми вкладу.

Відповідно до п. 4.2. Основних умов виплаті підлягають проценти, нараховані банком на вклад згідно з умовами, викладеними у договорі-заяві. Якщо дата виплати процентів вкладнику припадає на вихідний, святковий або неробочий день, то виконання банком своїх зобовязань щодо виплати нарахованих за вкладом процентів здійснюється в перший робочий день, наступний за датою виплати.

Відповідно до п. 4.3.1. Основних умов, якщо вклад розміщено на умовах виплати процентів в кінці строку, на який розміщено строковий вклад, то виплата суми нарахованих вкладнику процентів здійснюється банком у день закінчення строку договору, визначеного договором-заявою.

02 березня 2015 року на імя начальника відділення № 61 ОСОБА_4 позивачем подано заяву р.н. № 533 від 02.03.2015р. з проханням про повернення суми вкладу та нарахованих відсотків. Однак, всупереч пункту 5.2. Основних умов, вклад та нараховані відсотки позивачу не повернуто.

Неодноразово звертаючись до банку з проханням повернути депозит, позивач 20 квітня 2015 р. повторно звернувся письмово з вимогою про повернення йому строкового вкладу (заява р.н. № 1634 від 20.04.2015р.)

Однак, відповідач депозит позивачу так і не повернув, посилаючись на відсутність готівки у звязку з кризовою економічною та політичною ситуацією в державі.

Таким чином, на дату подання позовної заяви відповідач не повернув позивачу строковий вклад та нараховані відсотки у сумі 1844,93 євро, чим порушив свої зобов'язання за договором.

Відповідно до п.6. договору-заяви після закінчення строку, визначеного п.1. договору-заяви, вклад повертається вкладникові в порядку, строки та на умовах, передбачених п.5.2. Основних умов.

Відповідно до п.5.2. Основних умов у випадку закінчення строку розміщення строкового вкладу, визначеного у договорі-заяві, та умовами якого передбачена можливість продовження строку розміщення строкового вкладу після закінчення строку розміщення строкового вкладу, визначеного у договорі-заяві, вкладник у випадку його бажання не продовжувати подальше розміщення вкладу, отримати кошти з строкового вкладного рахунку шляхом видачі готівкою або перерахування на його власний поточний/картковий або інший вкладний рахунок, а дію договору припинити, зобовязаний надати банку письмову вимогу не пізніше дати закінчення строку строкового вкладу, визначеного договором-заявою. Вказану письмову вимогу вкладник зобовязаний надати банку у двох автентичних примірниках, один з яких приймається банком, а другий - повертається вкладнику з відміткою банку про отримання письмової вимоги. У зазначеній письмовій заяві вкладник обовязково зазначає спосіб повернення вкладу: видачі готівкою або перерахування на його власний поточний/картковий або інший вкладний рахунок (із вказанням у заяві повних реквізитів рахунку для перерахування). Якщо день повернення суми вкладу припадає на вихідний, святковий, неробочий день, то повернення суми вкладу проводиться банком на наступний перший робочий день.

Відповідно до п.5.2. Основних умов 02 березня 2015 року на імя начальника відділення № 61 ОСОБА_4 позивачем подано письмову вимогу у формі заяви р.н. № 533 від 02.03.2015р. з проханням про повернення суми вкладу та нарахованих відсотків.

Даний договір-заява укладений на умовах строковості, платності і повернення (п.1-7).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Частиною другою статті 1060 ЦК України передбачено, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Законом України «Про захист прав споживачів» (далі Закон № 1023-ХІІ) врегульовуються відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.

Згідно з пункту 22 статті 1 Закону № 1023-ХІІ, споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

За приписами частини пятої статті 10 Закону № 1023-ХІІ, у разі коли виконавець прострочує виконання надання послуги згідно з договором, за кожний день прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості послуги.

За розрахунками позивача розмір пені за період з 09 березня по 22 квітня 2015 року становить 2490,65 євро (1844,93 х 3% х 45).

Разом з тим, відповідно до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» боржник має сплатити пеню що не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За наведеним позивачем розрахунком, у такому випадку розмір пені за період з 09 березня по 22 квітня 2015 року становить 136,47 євро (1844,93 х 30% х 2 : 365 х 45), а з 23 квітня 2015 року до дати повернення вкладу 3,03 євро за кожен день (1844,93 х 30% х 2 : 365).

Правову позицію з цього приводу викладено у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», де у пункті 20 розяснено, що пеня за порушення договору нараховується і стягується у відсотковому відношенні до суми заборгованості за кожний день прострочки, в тому числі за святкові, неробочі й вихідні дні.

Як розяснено у пункті 2 згаданої постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року № 5, оскільки Закон не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг).

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно наданого позивачем розрахунку, з урахування індексу інфляції за березень 2015 року, який складає 110,8%, розмір інфляційних втрат складає: з 09 по 31 березня 2015 року 147,83 євро (1844,93 х 10,8% : 31 х 23), з 01 по 22 квітня 2015 року 146,12 євро (1844,93 х 10,8% : 30 х 22), а загальна суми інфляційних втрат станом на 22 квітня 2015 року становить 293,95 євро (147,83 + 146,12).

З 23 квітня 2015 року до дати повернення вкладу інфляційні втрати за кожен день прострочки становлять 6,43 євро за добу (1844,93 х 10,8% : 31).

За розрахунком позивача розмір трьох відсотків річних становить: з 09 по 31 березня 2015 року 3,49 євро (1844,93 х 3% : 365 х 23), з 01 по 22 квітня 2015 року 3.34 євро (1844,93 х 3% : 365 х 22), а загальна сума трьох відсотків річних станом на 22 квітні 6,83 євро (3,49 + 3,34). З 23 квітня 2015 року до дати повернення вкладу три відсотки річних за кожен день прострочки становить 0,15 євро (1844,93 х 3% : 365).

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно з частиною другою статті 22 ЦК України збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до п.2. укладеного договору-заяви № 300131/15239/370-14, за час користування коштами вкладу протягом строку визначеного в п.1. договору-заяви банк нараховує і виплачує вкладнику проценти за ставкою 9,25% річних. Однак, після закінчення терміну вкладу дані відсотки не нараховуються.

За таких обставин, посилання позивача на те, що упущена ним вигода за укладеним з відповідачем договором складає 9,25% річних, заслуговують на увагу.

Згідно розрахунків позивача, збитки у формі упущеної вигоди становлять: з 09 по 31 березня 2015 року 10,75 євро (1844,93 х 9,25% : 365 х 23), з 01 по 22 квітня 2015 року = 10,29 євро (1844,93 х 9,25% : 365 х 22), а загальна сума збитків станом на 22 квітня 2015 року 21,04 євро (10,75 + 10,29). З 23 квітня 2015 року до дати повернення вкладу збитки за кожен день становлять 0,47 євро (1844,93 х 9,25% : 365).

Відповідно до вимог частини другої статті 22 Закону № 1023-ХІІ при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної шкоди.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Як зазначає позивач, за весь час невиконання відповідачем своїх зобов'язань йому були завдані моральні страждання. Дії банку, що виразилися в незаконній відмові виконувати умови договору, завдали позивачу душевні страждання і переживання, яких він зазнав у зв'язку з протиправними діями відповідача.

Укладаючи договір банківського вкладу та довіряючи свої грошові кошти даній фінансовій установі, позивач розраховував на порядність і чесність банку, дотримання банком всіх умов і положень договору. Відмова в поверненні частини вкладу порушила плани позивача в частині розпорядження власними грошовими коштами, стала для нього шоком від незаконності дій по відношенню до своїх вкладників - людей, які повірили банку в період нестабільної політичної та економічної ситуації в країні і довірили свої особисті кошти, тим самим забезпечивши фінансовій установі запас ліквідності в один із найважчих економічних моментів, а у відповідь отримали невдячність, і недбале ставлення до виконання банком зобов'язань за договором.

Позивач тимчасово не працює, при цьому, утримує двох неповнолітніх дітей, витрати на яких з врахуванням інфляції зросли у кілька разів. Позивач розраховував на розпоряджання цими коштами після закінчення строку дії договору. Проте неправомірні дії відповідача здійснили негативний вплив на психологічний стан позивача, оскільки він весь час переживав і нервував з приводу нестачі коштів на належне утримання сім'ї.

Враховуючи характер, тривалість та обсяг душевних страждань, яких зазнав позивач, характер та тривалість майнових втрат, інші негативні наслідки, визначений позивачем розмір моральної шкоди у сумі 5000 гривень суд вважає розумним, виваженим та справедливим.

Таким чином, враховуючи надані позивачем розрахунки, які проведені у відповідності до вимог чинного законодавства і тому приймаються судом до уваги, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2303,22 євро заборгованості, яка виникла станом на 22 квітня 2015 року (1844,93 (вклад та відсотки) + 136,47 (пеня) + 293,95 (інфляційні втрати) + 6,83 (три відсотки річних) + 21,04 (збитки)), а також пеня, інфляційні втрати, три відсотки річних та збитки за період з 23 квітня до 29 травня 2015 року в сумі 372,96 євро ((3,03 (пеня) + 6,43 (інфляційні втрати) + 0,15 (три відсотки річних) + 0,47 (збитки) = 10,08 євро за добу х 37), а всього 2676,18 євро за договором-заявою № 300131/15239/370-14 від 03 березня 2014 року та 5000 гривень на відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до офіційного курсу гривні до іноземних валют, встановленого Національним банком України станом на 29 травня 2015 року (100 євро = 2293,4148 гривні), 2676,18 євро становлять 61375,91 гривень, а тому, враховуючи розмір позовних вимог, які підлягають задоволенню (2676,18 євро та 5000 гривень), з відповідача підлягає стягненню в доход держави судовий збір у розмірі 663 гривні 76 копійок.

Керуючись ст.ст.10,11,60,88,212,214,215,223,224,225,226,233,292,294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» у поверненні ОСОБА_2 вкладу за договором-заявою № 300131/15239/370-14 від 03 березня 2014 року.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_2 за договором-заявою № 300131/15239/370-14 від 03 березня 2014 року 2676 (дві тисячі шістсот сімдесят шість) євро 18 євроцентів та 5000 (пять тисяч) гривень 00 копійок на відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в доход держави 663 (шістсот шістдесят три) гривні 76 копійок судових витрат, що складаються з судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляцiйного суду Рівненської області через Рiвненський мiський суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: Куцоконь Ю.П.