Ухвала суду № 45653900, 16.06.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/3874/15-к Номер провадження 11-кп/786/434/15Головуючий у 1-й інстанції Савченко А. Г. Доповідач ап. інст. Кисіль А. М.

Категорія-ч.1ст.121КК-Т.З, конвенція

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого -судді Кисіля А.М.

суддів Харлан Н.М., Кожевніков О.В.

секретаря Костюченко М.В.

з участю:

прокурора Акулової С.М.

обвинуваченого ОСОБА_2

адвоката Данько І.І.

представника потерпілого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_2 на вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 2 квітня 2015 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця АДРЕСА_2, громадянина України, освіта середня, одруженого, непрацюючого, судимого :

- 7 листопада 2006 року Октябрським районним судом м. Полтави за ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 70 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, звільненого 24 липня 2009 року по відбуттю покарання;

- 19 серпня 2013 року Ленінським районним судом м. Полтави за ч. 2 ст.125 КК України до штрафу -850 грн.

засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України та призначено покарання - 6 років позбавлення волі.

Вирок Ленінського районного суду м. Полтави від 19 серпня 2013 року, за яким його засуджено до штрафу в розмірі 850 грн. звернуто до самостійного виконання.

Задоволено цивільний позов прокурора та стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь бюджетно-фінансового управління виконавчого комітету Полтавської міської ради (розрахунковий рахунок 31410544700002 МФО 831019 УДКСУ у м. Полтаві Полтавської області ЗКПО 38019610 код призначення 24060300) -286,60 грн. та на користь Департаменту фінансів Полтавської обласної державної адміністрації (вул. Жовтнева, 45, м. Полтава, код ЄДРПОУ 37959255, банк одержувача ГУДКСУ у Полтавській області, розрахунковий рахунок № 31411544700001, код бюджетної класифікації 24060300, МФО 831019) 14019,12 грн. витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину.

Стягнуто з обвинуваченого на користь держави 6019,07 грн. судових витрат.

Згідно із вироком суду він 20 серпня 2014 року о 12 год. 30 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння в квартири АДРЕСА_1, з причини сварки завдав потерпілому ОСОБА_5 один удар кухонним ножем у праву частину спини, чим спричинив тілесні ушкодження у вигляді колюче-ріжучого поранення спини, що призвело до відкритої хребетно-спинно-мозкової травми з пошкодженням спинного мозку на рівні 8-9-го грудних хребців з порушенням функції нижніх кінцівок та тазових органів, які згідно висновку судово-медичного експерта № 1612 від 28 листопада 2014 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по ознаці небезпеки для життя.

В апеляції засуджений не оскаржуючи фактичні обставини справи, кваліфікацію дій, доведеність вини просить пом'якшити покарання, посилаючись на визнання вини, незадовільний стан його здоров'я, наявність на утримання матері, яка також потребує його допомоги.

Інші учасники судового провадження вирок суду не оскаржили.

Заслухавши суддю-доповідача, виступ обвинуваченого ОСОБА_2 про підтримання апеляції, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що її слід залишити без задоволення, а вирок суду у межах поданої апеляції без зміни з наступних мотивів.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, а також правильність кваліфікації його дій за ч.1ст. 121КК України і застосування кримінального закону в апеляції не оспорюється.

Що стосується доводів обвинуваченого щодо суворості призначеного йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років, то вони є необґрунтованими.

У статті 17 Закону від 23 лютого 2006 року "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права. У справі "Бакланов проти Росії" (рішення від 09 червня 2005 року), так і в справі "Фрізен проти Росії" (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що "досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу "законності" і воно не було свавільним". У справі "Ізмайлов проти Росії" (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський Суд вказав, що "для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити "особистий надмірний тягар для особи".

Відповідно до положень ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті, що передбачає відповідальність і таке покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд належним чином урахував ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про винну особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення цієї особи до своїх дій, характеру та тяжкості вчиненого злочину.

Як убачається з мотивувальної частини вироку, суд першої інстанції, з яким погоджується і колегія суддів, призначаючи ОСОБА_2 покарання, належним чином враховано тяжкість вчиненого діяння, яке відноситься до тяжких злочинів, наявність обставин, що обтяжують покарання, а саме особу засудженого, який вже раніше притягувався за подібний злочин і відбував покарання у місцях позбавлення волі та знову вчинив подібне правопорушення, має не зняті і непогашені судимості, перебував у стані сп'яніння , від його дій потерпілий залишився інвалідом і не має можливості самостійного переміщення без сторонньої допомоги і потребує постійно такої допомоги. Також суд урахував незадовільний стан його здоров'я, сімейні обставини, а саме те, що на його утриманні знаходиться мати.

З огляду на це суд першої інстанції умотивовано обрав ОСОБА_2 захід примусу в межах санкцій статті, за яке його і засуджено, що полягає в його триманні в умовах ізоляції.

Таким чином, судом вимоги статей 50, 65 КК України дотримано, призначене ОСОБА_2 покарання відповідає ступеню тяжкості вчиненого діяння та особі засудженого, є необхідним та достатнім для його виправлення й попередження нових злочинів.

Отже, із скарги та матеріалів справи убачається, що підстав для задоволення скарги немає, а тому вирок суду слід залишити без зміни.

На підставі викладеного, керуючись ст.404,405,407,418,419 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 2 квітня 2015 року щодо нього за ч.1 ст.121 КК України , без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до ВССУ України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення, а особою що перебуває під вартою у той же строк з дня отримання копії судового рішення.

Головуючий Кисіль А.М.

Судді Кожевніков О.В.

Харлан