Ухвала суду № 45653533, 31.10.2013, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1602/1330/2012

Номер провадження 11/786/507/2013

Категорія ч.1 ст. 121 КК України - Т.З.

Головуючий у 1-й інстанції Білецька В.І.

Доповідач ап. інст. Харлан Н. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2013 року м. Полтава

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого - судді Харлан Н.М.,

суддів: Голубенко Н.В., Гонтар А.А.,

при секретарі Погорілій Ю.І.,

за участю прокурора Гринь А.С.,

представника потерпілого ОСОБА_2,

потерпілого ОСОБА_3,

захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5,

засудженого ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава кримінальну справу за апеляціями захисника ОСОБА_5, засудженого ОСОБА_6 на вирок Великобагачанського районного суду Полтавської області від 25 квітня 2013 року ,-

В С Т А Н О В И Л А :

Цим вироком

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Сальськ, Ростовська область, Російська Федерація, українець, громадянин України, з повною загальною середньою освітою, непрацюючий, не одружений, проживаючий в АДРЕСА_1, раніше не судимий,

засуджений за ч. 1 ст. 121 КК України на 5 років позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь:

- Полтавської обласної клінічної лікарні ім. М.В. Скліфосовського 3450 грн. 72 коп. в рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого;

- держави судові витрати за проведення судової психологічної експертизи в сумі 4416 гривень;

- потерпілого ОСОБА_7 25 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної злочином та 4000 гривень на відшкодування понесених витрат за надання правової допомоги адвоката, а всього 29 000 гривень.

За вироком суду засуджений визнаний винуватим у вчиненні злочину за наступних обставин.

1 вересня 2012 року близько 3 год. 30 хв. в селищі Велика Багачка Полтавської області по вул. Леніна поблизу магазину «Монарх» між ОСОБА_3 і ОСОБА_8 виникла сварка, під час якої, тримаючи один одного, вони упали на асфальт. ОСОБА_6 з метою зупинити бійку, схопив ОСОБА_3 за руку і почав відводити його в сторону. У цей час ОСОБА_3 став висловлюватися в його адресу нецензурною лайкою. Тоді ОСОБА_6 наніс удар головою по обличчю ОСОБА_3 від чого останній упав, і , ударившись головою об асфальт, знепритомнів.

Згідно висновку судово-медичної експертизи ОСОБА_3 були завдані тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми, забою головного мозку середнього ступеню тяжкості, лінійного перелому потиличної кістки праворуч з переходом на основу черепа, з розвитком субарахноідального крововиливу, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних в момент заподіяння.

В апеляції захисник ОСОБА_5 ставить питання про зміну вироку суду, просить перекваліфікувати дії засудженого з ч. 1 ст. 121 КК України на ч. 1 ст. 124 КК України, зменшити суму стягнення моральної шкоди до 2 000 грн., відмовити у стягненні витрат на правову допомогу, звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ст. 45 КК України у зв'язку із дійовим каяттям.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що суд дав неправильну оцінку діями засудженого ОСОБА_6, оскільки в момент нанесення удару потерпілому він діяв з метою самозахисту, що підтверджується висновком експертизи, показаннями свідків та обвинуваченого.

Дії підсудного містять непрямий умисел стосовно ушкоджень, отриманих потерпілим, підсудним добровільно відшкодовано витрати на лікування потерпілого та моральну шкоду в достатньому розмірі, що також суд залишив поза увагою.

Також зазначає про необґрунтованість заявленої потерпілим моральної шкоди та відшкодування витрат на правову допомогу.

В апеляції із внесеними доповненнями засуджений ОСОБА_6 вважає, що за встановлених судом першої інстанції та наведених у вироку обставин, його дії слід кваліфікувати за ст. 128 КК України з тих мотивів, що він не мав умислу на спричинення ОСОБА_3 тяжких тілесних ушкоджень, які утворилися в результаті падіння потерпілого навзнак та удару головою об асфальт.

Інші учасники вирок суду не оскаржували.

Заслухавши доповідача, думку прокурора щодо необхідності перекваліфікації дій ОСОБА_6 на ст. 128 КК України та призначення йому покарання в межах санкції вказаної статті, а в решті вирок суду слід залишити без зміни; потерпілого ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_2 про законність вироку та безпідставність апеляційних вимог; захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5 та засудженого ОСОБА_6, які підтримали апеляції, провівши часткове судове слідство, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів приходить до висновку про їх часткове задоволення.

Вирок суду оспорюється захисниками та засудженим в частині кваліфікації дій ОСОБА_6 та призначення йому покарання.

Статею 128 КК України передбачена відповідальність особи за спричинення тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження з необережності.

За змістом ч.3 ст. 25 КК України заподіяння тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження внаслідок злочинної недбалості має місце тоді, коли особа не передбачала можливості настання зазначеної шкоди для здоров'я іншої особи, хоча повинна була і могла їх передбачити, діючи з більшою обачністю.

Відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи №94 від 04.10.2013 року проведеної в ході судового слідства в суді апеляційної інстанції та схеми до нього зазначено, що згідно медичної та експертної документації на ім'я ОСОБА_3 у підекспертного мала місце відкрита черепно-мозкова травма - забій головного мозку правої лобної і скроневої долі з субарахноідальним крововиливом, перелом потиличної кістки, припухання м'яких тканин потиличної ділянки голови.

Враховуючи морфологічні особливості комплексу черепно-мозкової травми - хід лінії перелому потиличної кістки зверху вниз, зліва направо (через потиличний отвір), наявність у потиличній ділянці припухання м'яких тканин, особливості локалізації зони забою головного мозку - в ділянці полюсу та по базальній (основній) поверхні правої лобної та скроневої долей, відсутність об'єктивних судово-медичних даних про тілесні ушкодження в ділянці обличчя та інших анатомічних ділянках, співставляючи матеріали кримінальної справи (особливості поверхні покриття з тротуарної плитки), експерти вважають, що механізмом утворення тілесних ушкоджень було падіння ОСОБА_3 навзнак та удар потиличною ділянкою голови зліва, що могло мати місце як при самостійному падінні, так і при наданні тілу прискорення з утворенням перелому потиличної кістки, припухання м'яких тканин потиличної області та зони забою головного мозку по протиударному механізму.

У зв'язку з вищевикладеним механізмом заподіяння, дані тілесні ушкодження мають бути оцінені лише у своїй сукупності, відносяться до тяжких по критерію небезпеки для життя.

Удар потиличною ділянкою голови зліва відбувся при горизонтальному положенні потерпілого.

Показання ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10, дані ними під час допитів і відтворення обстановки та обставин події (відповідно 27.09.2012, 20.09.2012, 27.09.2012 року) щодо механізму виникнення тілесних ушкоджень у ОСОБА_3, часу та місцю події з судово-медичної точки зору слушні.

/ т.2 а.с.77-91/

Таким чином, в ході часткового судового слідства достовірно встановлено, що виявлені у ОСОБА_3 тяжкі тілесні ушкодження були отримані ним у час та місці вказаних у описовій частині вироку суду, внаслідок падіння та удару головою об поверхню землі - тротуарну плитку. В даному випадку падіння відбулося з наданим прискоренням, оскільки як стверджували свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 та не заперечувалося ОСОБА_6, засуджений вдарив головою по обличчю ОСОБА_3, від чого останній упав.

Отже, суд першої інстанції, встановивши дійсні обставини справи, дав їм не правильну оцінку, внаслідок чого безпідставно кваліфікував дії ОСОБА_6 за ч.1 ст. 121 КК України, призначивши йому надто суворе покарання.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає апеляції сторони захисту із внесеними доповненнями в частині кваліфікації дій засудженого за ст. 128 КК України підлягають до задоволення. Покарання ОСОБА_6 слід призначити в межах санкції вказаної статті.

Відповідно до п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної шкоди може бути зменшений судом з урахуванням ступеня вини заподіювача і потерпілого та майнового стану відповідача.

Враховуючи вчинення злочину ОСОБА_6 з необережності, матеріальний стан засудженого, який не має доходу, недостатню вмотивованість позовних вимог морального характеру потерпілого, колегія суддів приходить до висновку про зменшення розміру моральної шкоди, що підлягає до відшкодування.

Колегія суддів вважає, що районним судом було неправильно вирішено питання про стягнення із засудженого витрат на оплату послуг адвоката, який представляв інтереси потерпілого.

Відповідно до статей 91, 93 КПК України в рамках кримінального провадження у справі відшкодуванню підлягають судові витрати та оплата послуг захисника підсудного, які передбачені названими нормами закону. Витрати ж понесені потерпілим на оплату юридичних послуг адвоката, не відносяться до судових витрат, це питання вирішується окремо за правилами цивільного судочинства. Неможливість розгляду питання оплати юридичних послуг у порядку кримінального судочинства випливає й з роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 07 липня 1995 року „ Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат ".

У зв'язку з наведеним, апеляційні вимоги захисника ОСОБА_5 в цій частині підлягають до задоволення, а вирок суду першої інстанції в цій частині до скасування з направленням справи на новий судовий розгляду у порядку цивільного судочинства.

Апеляційні вимоги про закриття кримінальної справи та звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям до задоволення не підлягають на підставі наступного.

Відповідно до ст. 45 КК України особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Вбачається, що ОСОБА_6 вчинив необережний злочин невеликої тяжкості, щиро покаявся та активно сприяв у розкриттю злочину.

Законодавцем визначено, що повне відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди полягає у задоволенні у повному обсязі розумних претензій потерпілого, що ґрунтуються на матеріалах справи. Відшкодуванню підлягає заподіяна потерпілому моральна та фізична шкода, а також матеріальні збитки, що виникли у потерпілого у зв'язку із посяганням на нього.

Як слідує із матеріалів справи, ОСОБА_6 частково відшкодував збитки потерпілому, а відтак, - не підлягає звільненню від кримінальної відповідальності.

Керуючись статтями 365, 366 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ „ Перехідні положення " КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляції засудженого ОСОБА_6 та в його інтересах захисника ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок суду щодо кваліфікації дій ОСОБА_6 та призначення йому покарання - змінити.

Перекваліфікувати дії ОСОБА_6 з ч.1 ст. 121 КК України на ст. 128 КК України та призначити йому покарання за цією статтею у вигляді 1 (одного) року 12 днів обмеження волі.

На підставі ст. 72 КК України вважати ОСОБА_6 таким, що відбув призначене покарання та звільнити його з-під варти із зали суду.

Вирок суду в частині стягнення моральної шкоди змінити.

Зменшити розмір моральної шкоди яка підлягає до стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 із 25000 (двадцяти п'яти тисяч) на 15000 (п'ятнадцяти тисяч) гривень.

Вирок суду в частині стягнення з ОСОБА_6 витрат на правову допомогу, надану потерпілому ОСОБА_3 в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень скасувати, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.

В іншій частині вирок Великобагачанського районного суду Полтавської області від 25 квітня 2013 року щодо засудженого ОСОБА_6 залишити без зміни.

С У Д Д І :

Голубенко Н.В. Харлан Н.М. Гонтар А.А.