Рішення № 456517, 28.12.2006, Апеляційний суд Київської області

Справа №22Ц-3423/2006р. Головуючий у 1 інстанції Маценко Н.П.

Категорія 40 Доповідач у 2 інстанції Яворський М.А..

РІШЕННЯ

іменем України

28 грудня 2006 року м. Київ

Колегія судців судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Юровської Г.В.

суддів Яворського М.А., Суханової Є.М.

при секретарі Чабанюк Т.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 вересня 2006 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства "Служба замовника", третьої особи генерального директора КП „Служба замовника" ОСОБА_2 про поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,

встановила:

У січні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до КП «Служба замовника» та просив повити його на роботі, на посаді головного інженера у КП "Служба замовника", стягнути з КП «Служба замовника" на його користь заробітну плату за жовтень, листопад та включно по 21 грудня 2005 року, допомогу по тимчасовій непрацездатності з 22 грудня по 07січня 2006 року, середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08.01.2006 року по день поновлення на роботі, та стягнути завдану йому моральну шкоду в розмірі 10000 грн.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 вересня 2006 року позов задоволено частково. Стягнуто з комунального підприємства „Служба Замовника" на користь позивача суму заборгованості по заробітній платі та невикористаної відпустки за 2005 рік в розмірі 2567 гривень 63 коп. В решті позовних вимог, а саме в частині поновлення на роботі, стягненні коштів за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить зазначене рішення суду в частині відмови у позові про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог в повному обсягу та поновити його на роботі на посаді головного інженера КП «Служба замовника», стягнути кошти за час вимушеного прогулу, та моральну шкоду.

Свої доводи апелянт обґрунтовує тим, що вказане рішення ухвалене на неповно з'ясованих обставинах справи з порушенням вимог процесуального та матеріального законодавства.

Заслухавши доповідь судді доповідача, осіб, які з'явилися на розгляд справи, дослідивши матеріали цивільної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно наказу Генерального директора КП «Служба замовника» НОМЕР_1 позивач по справі був прийнятий на роботу на посаду головного інженера КП «Служба замовника» по переводу з БВУЕРЖФ . (а.с. 34 т.1)-

21 грудня 2005 року наказом генерального директора. КП «Служба замовника» НОМЕР_2 позивач по справі було звільнено з роботи на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України за невиконання

2

ним без поважних причин обов'язків, покладених на нього інструкцією та правилами внутрішнього трудового розпорядку. Як вбачається з матеріалів справи підставою для звільнення був наказ НОМЕР_3 та погодження профкому від 20 грудня 2005 року. (а.с. 7 т.1)

Відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог в частині поновлення на роботі суд першої інстанції вважав, що дане звільнення було проведено законно у відповідності до вимог ст.. 40 ч.1 п.3 КЗпП України.

Обґрунтовуючи свої висновки суд першої інстанції виходив з того, що позивач по справі 01 листопада 2005 року був притягнутий до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за невиконання наказу НОМЕР_4 в подальшому повторно вчинив порушення трудової дисципліни, а саме невиконання наказів генерального директора, своїх посадових обов'язків, вчинення прогулу.

Однак погодитися з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може та вважає їх помилковими виходячи з наступного.

За передбаченими п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений з роботи лише за проступок, вчинений після застосування до нього дисциплінарного стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Виходячи з наведеного та відповідно до вимог ст.ст. 213 - 215 ЦПК України суду слід було з'ясувати яке конкретно порушення, вчинене ОСОБА_1 після накладення на нього останнього дисциплінарного стягнення, стало приводом до його звільнення, в чому проявилось таке порушення, вину позивача у його вчиненні, а також дотримання відповідачем передбачених ст.ст. 147-1, 148, 149 КЗпП України правил і порядку застосування дисциплінарних стягнень безпосередньо при виданні наказу про звільнення.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи позивач по справі дійсно притягувався до дисциплінарної відповідальності згідно до наказу НОМЕР_3 за невиконання покладених на нього трудових обов'язків. (а.с. 46 т.1)

21 грудня 2005 року згідно до наказу НОМЕР_5 на позивача по даній справі потворно було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани за скоєний прогул без поважних причин 21 грудня 2005 року в період з 9 до 17 години, (ах. 48 т. 1).

Цього ж дня наказом генерального директора КП „Служба замовника" позивач був звільнений з роботи за п.3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. (а.с. 7 т.1).

Визнаючи обґрунтованим та законним звільнення позивача суд першої інстанції не врахував той факт, що наказ НОМЕР_5 про повторне притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності в подальшому самим відповідачем був скасований, що підтверджується наказом НОМЕР_6 (а.с. 260 т.1).

Не дано судом першої інстанції відповідної оцінки і наданим позивачем доказам того що дійсно 21 грудня 2005 року позивач виконуючи свої посадові обов'язки перебував 21 грудня 29005 року перебував в офісному приміщенні ДК „Газ України" що підтверджується доказами: актами звірення розрахунків; податковими накладними; довідками виданими ДК „Газ України", маршрутними листом. ( а.с. 129-136 т. 1 ), що підтверджує доводи позивача про безпідставність застосування до нього повторного дисциплінарного стягнення.

Колегія судців вважає, що позивач по справі надав достатньо доказів того, що відповідач не мав законних підстав вважати, що мало місце систематичне невиконання позивачем посадових обов'язків та трудового розпорядку , а зазначені в рішення суду випадки не виконання посадових обов'язків були вчинення з вини саме позивача, а також, що він мав можливість виконати вказані доручення своїми силами, тому колегія судів вважає, що позовні

3 ...

вимоги ОСОБА_1 в частині поновлення його на роботі є обґрунтованими тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Обґрунтованими та такими що підлягають задоволення колегія визнає і вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на його користь середньомісячного заробітку за весь час затримки, оскільки дані вимоги відповідають ст. 238 КЗпП України та вимоги щодо стягнення моральної шкоди, як такі що відповідають ст.. 2371КЗпП України.

Визначаючи розмір середнього заробітку який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача колегія виходить з наданої самими відповідачем довідки щодо середньомісячного (середньоденного) розміру заробітної плати позивача яка становить 1170 грн. в місяць (ах. 58 т.1) та 55 грн. 25 коп. середньоденний розмір згідно довідки НОМЕР_7 (а.с. 61 т.1), та враховуючи, що час вимушеного прогулу становив 12 місяців 4 робочих дня ( з 22.12.05р. по 28.12.06р.) тому розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу повинен становити 14 261 грн. (1170 х 12 + 55,25 х4).

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди колегія суддів вважає, що дані вимоги підлягають частковому задоволенню, при цьому враховує рекомендації Пленуму Верховного суду України викладені в п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду №4 від 31 березня 1995 p. N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" та визначає розмір даного відшкодування в сумі 5000 грн. враховуючи обставини при яких було спричинено моральну шкоду та ступень вини відповідача, характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо).

Одночасно з цим колегія суддів погоджується із рішенням Броварського міськрайонного суду в частині стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі та невикористаної відпустки за 2005 рік в розмірі 2567 гривень 63 коп., тому рішення суду в цій частині вважає за необхідне залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, ст. 40, 232, 235, 2371 238 КЗпП України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 вересня 2006 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу стягнення моральної шкоди скасувати, та ухвалити нове рішенні в цій частині нове рішення.

Позов ОСОБА_1 про поновлення на роботі, стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

4

Поновити ОСОБА_1 на посаду головного інженера комунального підприємства Броварської міської ради Київської області „Служба замовника";

Стягнути з комунального підприємства „Служба замовника" (м. Бровари, вул.. Кутузова, 2 Київської області ідентифікаційний код 32499430) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22 грудня 2005 року по 28 грудня 2006 року в розмірі 14261 грн.

Стягнути з комунального підприємства „Служба замовника" (м. Бровари, вул.. Кутузова, 2 Київської області ідентифікаційний код 32499430) на користь ОСОБА_1 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 вересня 2006 року залишити без змін.

Відповідно дно до ст. 367 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та в частині стягнення заробітної плати за один місяць.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом 2 місяців.