Ухвала суду № 45650944, 24.06.2015, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 24.06.2015 Справа № 554/8193/15-к

Справа № 554/8110/15-к

Провадження № 1-кс/554/3897/2015

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2015 року м. Полтава

Слідчий суддя Октябрського районного суду міста Полтави Шевська О.І., при секретарі Кучеренко В.В., за участю слідчого Магда В.Л., прокурора Бондарець Д.І., підозрюваного ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2, розглянувши клопотання слідчого в ОВС слідчого відділу прокуратури Полтавської області ОСОБА_3, погоджене прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, працюючого охоронцем у ПП «Маркетопт», раніше не судимого: проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.3 ст.368, ч.2 ст.307 КК України, по матеріалам досудового розслідування № 42015170000000182, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.05.2015 року,-

В С Т А Н О В И В:

24 червня 2015 року слідчий звернувся до суду з клопотанням, погодженим прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1, підозрюваного у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.3 ст.368, ч.2 ст.307 КК України КК України. В клопотанні орган досудового розслідування необхідність прийняття такого рішення аргументував наступним.

ОСОБА_1 є братом ОСОБА_4. Останній відповідно до наказу начальника УМВС України в Полтавській області № 564 о/с від 29.11.2013 року є помічником дільничного інспектора міліції Крюківського ВМ Кременчуцького МВ УМВС України в Полтавській області та якому присвоєно спеціальне звання сержант міліції.

Таким чином, ОСОБА_4, проходячи службу в органах внутрішніх справ на посаді помічника дільничного інспектора міліції Крюківського ВМ Кременчуцького МВ УМВС України в Полтавській області, є службовою особою, яка постійно здійснює функції представника влади та наділена повноваженнями у межах своєї компетенції пред'являти вимоги і приймати рішення, обов'язкові для виконання громадянами і службовими особами.

09 травня 2015 року близько 23 год. 45 хв. ОСОБА_5, перебуваючи в дворі будинку № 48 по вул. Червоноармійській в м. Кременчуці мала намір вжити особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс шляхом паління. У цей час в цьому ж дворі перебував помічник дільничного інспектора міліції Крюківського ВМ Кременчуцького МВ УМВС України в Полтавській області ОСОБА_4, який побачивши вогник, підійшов до ОСОБА_5 та предявив посвідчення працівника міліції та вимогу показати йому що вона тримає в руці, остання погодилась та надала згорток паперу в якому була подрібнена речовина зеленого кольору рослинного походження.

Опитавши ОСОБА_5 та оцінивши обставини вилучення у неї речовини, схожої на канабіс, ОСОБА_4 вирішив протиправно використати надані йому, як працівнику міліції, владні повноваження та незаконно збагатитись шляхом вимагання у останньої 2000 гривень як неправомірної вигоди за невжиття ним передбачених законодавством заходів по документуванню протиправних дій ОСОБА_5, повязаних з незаконним обігом наркотичних засобів.

Реалізуючи свій протиправний намір, ОСОБА_4 всупереч вимог ст.10 Закону України «Про міліцію» не викликав слідчо-оперативну групу відділу міліції з метою документування можливих злочинних дій, не виявив, не запобіг та не припинив правопорушення. Водночас, останній, як працівник міліції, зобовязав ОСОБА_5 прослідувати з ним пункту дільничних інспекторів міліції Крюківського ВМ, розташованого по вул. І. Приходька, 91, в м. Кременчуці.

Прибувши через деякий час вночі 10.05.2015 до вказаного пункту дільничних інспекторів міліції, ОСОБА_4 в ході розмови висловив ОСОБА_5 протиправну вимогу про надання йому 2000 гривень в якості неправомірної вигоди за невжиття ним передбачених законодавством заходів по документуванню протиправної діяльності останньої повязаної з незаконним обігом наркотичних засобів. При цьому, в якості гарантії надання йому неправомірної вигоди ОСОБА_4 вилучив у ОСОБА_5 пару сережок з металу жовтого кольору та залишив у себе вилучений канабіс.

В свою чергу ОСОБА_5, не бажаючи настання негативних наслідків у вигляді втрати належного їй майна, вимушена була погодитись на вимогу ОСОБА_4 та повідомила, що гроші надасть пізніше, у звязку із їх відсутністю на даний час.

Після цього ОСОБА_4, отримавши від ОСОБА_5 письмове пояснення, в якому остання визнавала факт вилучення у неї канабісу, відпустив останню до дому.

12.05.2015 близько 12 год. 30 хв. ОСОБА_4 зателефонував ОСОБА_5 та спитав у останньої чи знайшла вона обумовлену суму коштів, на що вона відповіла, що на даний час не має відповідних грошей та намагається їх знайти. Після чого, ОСОБА_4 повідомив, що якщо вона не надасть йому гроші до 14 год. 13.05.2015 року, вона не отримає належне їй майно взагалі.

Бажаючи приховати свою протиправну діяльність, 13.05.2015 в обідній час ОСОБА_4 зустрівся у парку ім. Котлова в м. Кременчуці, зі своїм братом ОСОБА_1 та розповів йому про обставини вилучення у ОСОБА_5 сережок та канабісу, а також вимагання від неї 2000 гривень за повернення належного їй майна та невжиття ним передбачених законодавством заходів по документуванню протиправної діяльності останньої повязаної з незаконним обігом наркотичних засобів. Під час цієї розмови ОСОБА_4 та ОСОБА_1 вступили у злочинну змову, відповідно до якої ОСОБА_1 повинен був зустрітися зі ОСОБА_5, одержати від неї гроші в сумі 2000 гривень, які у послідуючому передати ОСОБА_4, повернути останній вилучені сережки та запевнити її у тому, що вона не буде притягнута до відповідальності за вживання наркотичних засобів, а вилучений канабіс буде повернуто їй пізніше. На виконання цієї домовленості ОСОБА_4 передав ОСОБА_1 вилучені у ОСОБА_5 сережки, описав її зовнішній вигляд та зазначив орієнтовний час та місце зустрічі з нею.

13.05.2015 близько 19 год. 20 хв. ОСОБА_5 прибула до двору будинку № 91 по вул. І. Приходька в м. Кременчуці, де розташований пункт дільничних інспекторів міліції. Під час розмови по телефону з ОСОБА_4, останній їй повідомив, що сережки їй передасть якийсь чоловік, якому вона повинна передати кошти.

Через кілька хвилин, виконуючи попередньо досягнуті з ОСОБА_4 домовленості, ОСОБА_1 підійшов до ОСОБА_5, передав їй сережки, та не відпускаючи останню, чекав надання грошей. Однак, ОСОБА_5 кошти не віддала та пояснила, що надасть 2000 гривень лише за умови повернення вилученого у неї канабісу. На що ОСОБА_1 почав запевняти її, що вилучений наркотичний засіб їй буде повернуто пізніше і що її не буде притягнуто до відповідальності за вживання наркотиків. Проте, ОСОБА_5 наполягала на виконанні досягнутої раніше домовленості з ОСОБА_4 У звязку з цим, ОСОБА_1, реалізуючи попередню домовленість з ОСОБА_4, на збут особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу, зателефонував ОСОБА_4 та пояснив, що ОСОБА_5 не надасть гроші, якщо їй не буде повернуто вилучений канабіс. Через кілька хвилин того ж дня, ОСОБА_6, бажаючи одержати неправомірну вигоду, прибув до місця зустрічі ОСОБА_5 та ОСОБА_7 Повідомив, що вилучений у неї канбіс він приніс з собою та готовий його повернути за умови надання грошей.

У свою чергу ОСОБА_5 на виконання вказівки ОСОБА_4 поклала гроші в сумі 2 000 грн. до розкритої сумки ОСОБА_1 Одразу після цього, ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_1 збув особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс масою 0,71 г, шляхом його передачі ОСОБА_5

Таким чином, ОСОБА_7, діючи з прямим умислом та корисливою метою, за попередньою змовою з помічником дільничного інспектора міліції Крюківського ВМ Кременчуцького МВ УМВС України в Полтавській області ОСОБА_4, вищевказаними протиправними умисним діями, 13.05.2015 близько 19 год. 20 хв. поблизу будинку № 91 по вул. І. Приходька в м. Кременчуці сприяв у одержанні останнім, як службовою особою, 2000 гривень в якості неправомірної вигоди від ОСОБА_5 за повернення протиправно вилученого майна та за невжиття передбачених законодавством заходів по документуванню протиправної діяльності останньої повязаної з незаконним обігом наркотичних засобів. А також, за попередньою змовою з ОСОБА_4 збув особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс масою 0,71 г.

Після одержання указаних грошей ОСОБА_4 та ОСОБА_1 зайшли до приміщення пункту дільничних інспекторів міліції, розташованого на 1 поверсі будівлі по вул. І. Приходька, 91 в м. Кременчуці, та замкнулись з середини. Після цього, ОСОБА_4, діючи з прямим умислом та корисливою метою, забрав у ОСОБА_1 одержані гроші в сумі 2000 грн. та сховав їх в ізоляції труби підвального приміщення указаного будинку.

Одразу після цього, в приміщенні пункту дільничних інспекторів міліції Крюківського ВМ Кременчуцького МВ УМВС України в Полтавській області працівниками правоохоронних органів проведено обшук, у ході якого виявлено та вилучено предмет неправомірної вигоди кошти в сумі 2000 гривень.

28.05.2015 року постановою слідчого в ОВС слідчого відділу прокуратури Полтавської області молодшого радника юстиції ОСОБА_3 підозрюваного у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_4 оголошено в розшук у звязку з порушенням ним умов запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та переховуванням від органів досудового розслідування.

Своїми умисними протиправними діями, які виразилися в пособництві в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе, за вчинення будь-якої дії в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, з використанням службового становища, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди ОСОБА_1 скоїв злочин, передбачений ч.5 ст.27, ч.3 ст. 368 КК України.

Цими ж діями, останній скоїв незаконний збут особливо небезпечного наркотичного засобу за попередньою змовою групою осіб, тобто злочин, передбачений ч.2 ст.307 КК України.

Прокурор Бондарець Д.І. клопотання підтримав, прохав його задовольнити з підстав, що у ньому наведені, наголосивши на наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України КПК України, зазначив, що підозрюваний може переховуватись від слідства та впливати на свідків у кримінальному провадженні, тим самим перешкоджати встановленню істини по справі. В судовому засіданні прокурор зазначив, що у підозрюваного є родичі в тимчасово окупованому Криму, що підтверджує факт можливості переховування підозрюваного від слідства. Інший підозрюваний в даному кримінальному провадженні, який є братом ОСОБА_1, знаходиться у розшуку, що підтверджується постановою про оголошення розшуку ОСОБА_4, яка долучена до матеріалів справи.

Слідчий Магда В.Л. клопотання підтримав, прохав його задовольнити з підстав, що у ньому наведені.

Адвокат ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання про застосування стосовно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки він не переховувався від слідства та зявлявся за викликом до слідчого, а підозра є необгунтованою.

Підозрюваний ОСОБА_1 проти задоволення клопотання заперечував, зазначив, що вину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях визнає частково, а також має дружину та матір, у якої погіршився стан здоровя після втечі брата ОСОБА_4В

Заслухавши слідчого, прокурора, підозрюваного та його захисника, вивчивши матеріали клопотання, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Частиною 1 статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 року у справі „ Гарькавий проти України" зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У відповідності до ст. 5 п. „С" Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183 КПК України.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

В судовому засіданні сторонами кримінального провадження надані докази, які на думку слідчого судді свідчать про:

- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.3 ст.368, ч.2 ст.307 КК України. Так, вина ОСОБА_1 підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме: заявою та протоколом допиту свідка ОСОБА_5В, протоколом обшуку приміщень пункту дільничних інспекторів міліції Крюківського ВМ КМУ УМВС України в Полтавській області від 14.05.2015 вході, якого виявлено та вилучено предмет неправомірної вигоди та докази його одержання ОСОБА_1, протоколом огляду вилученого у свідка ОСОБА_5 майна від 13.05.2015, висновками хімічної експертизи та експертизи наркотичних речовин, іншими матеріалами в їх сукупності;

- наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені статтею 177 цього Кодексу, а саме: підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

- жоден із більш мяких запобіжних заходів не може запобігти доведеним ризикам.

Суд, у відповідності до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, враховує дані про особу підозрюваного - ОСОБА_1 в їх сукупності, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим, вік та стан його здоровя, міцність соціальних звязків в місці його проживання, репутацію, майновий стан.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про задоволення клопотання слідчого та необхідність застосування щодо підозрюваного виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У відповідності до ч.1 ст.197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

Одночасно, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує не доведеність на даний момент стороною обвинувачення наявності обставин, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України, а відтак вважаю за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

У відповідності до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів мінімальної заробітної плати щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину.

Враховуючи особу підозрюваного, слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України у вигляді вісімдесяти розмірів мінімальної заробітної плати, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний або заставодавець мають право у будь - який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов'язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та до суду; не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому перебуває підозрюваний, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 131, 132, 176-179, 182-183, 193-194,196-197, 199, 202, 205, 309, 369-372, 395 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В:

Клопотання слідчого - задовольнити.

Обрати відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під варто ю в Полтавській установі виконання покарань № 23 УДПТС України в Полтавській області у межах строку тримання під вартою, передбаченого ч. 1 ст. 197 КПК України, який обчислювати у відповідності до приписів ст. 209 КПК України з 13 год. 00 хв. 24.06.2015 року.

Кінцевим днем тримання під вартою визначити 23.08.2015 року, до 13 год. 00 хв.

Розмір застави визначити у межах 80 (вісімдесяти) мінімальних заробітних плат в сумі 97440 (девяносто сім тисяч чотириста сорок) гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: 37313004000622 в ГУ ДКСУ в Полтавській області, код ЗКПО - 26304855, МФО - 831019, отримувач - ТУ ДСА в Полтавській області, призначення платежу: застава, № ухвали суду, прізвище, ім'я, по - батькові платника застави.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь - який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1 такі обов'язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та до суду; не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному в даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на вказаний депозитний рахунок коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю. У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого в провадженні якого знаходиться кримінальне провадження.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Полтавської області протягом пяти днів з часу проголошення.

Слідчий суддя О.І. Шевська

СуддяОСОБА_8