Ухвала суду № 45650894, 16.06.2015, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 16.06.2015 Справа № 554/13904/14-ц

2\554/919/2015

16.06.2015 м. Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді - Січиокно Т.О.

за участю: секретаря - Ромахової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до АТ «Сведбанк» - правонаступник ПАТ «Омега Банк», ТОВ «ФК «Вектор Плюс», ТОВ «Кредитні ініціативи» про визнання договорів факторингу недійсними, визнання частково недійсним умов кредитного договору,-

в с т а н о в и в :

у вересні 2014 позивачі звернулися до суду з вищевказаним позовом.

Пунктом 5 ст.110 ЦПК України визначено, що позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Проте, суд вважає, що спір, який виник між сторонами не відноситься до спорів у сфері захисту прав споживачів, а отже до нього не можуть бути застосовані правила підсудності справ за вибором позивача з огляду на наступне:

відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Правове поняття споживчого кредиту значиться і в п.23 ст. 1 цього ж Закону, а саме споживчий кредит це кошти, які надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою у становою) споживачеві на придбання продукції.

Відповідно до абзацу 3 пункту 1 Пленуму Верховного Суду України споживачем, права якого захищаються на підставі Закону, є

лише громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє,

використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи,

послуги) для власних побутових потреб. Закон регулює відносини

споживача з підприємством, установою, організацією чи

громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари,

виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності

та організаційних форм підприємництва.

ОСОБА_3 не визначає певних меж своєї дії, судам слід

мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать,

зокрема, ті, що виникають із договорів купівлі-продажу, майнового

найму (в тому числі найму (оренди) жилого приміщення - в частині

відносин між наймачем (орендарем) і наймодавцем (орендодавцем),

який одночасно є виконавцем комунальних послуг і послуг по ремонту

житлового фонду та інженерного обладнання), побутового прокату,

безоплатного користування майном, підряду (в тому числі побутового

замовлення чи абонементного обслуговування), доручення,

перевезення громадян та їх вантажу, комісії, схову, страхування,

із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для

задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про

надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення

розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів,

надання консультаційних послуг). Відносини, щодо захисту прав

споживачів можуть виникати також з актів законодавства або з інших

угод, які не суперечать Закону.

Як вбачається із матеріалів справи кредитний договір, який був укладений між сторонами та дійсність якого оспорюється регулює відносини з отримання грошових коштів для поточних потреб, а саме кошти надавалися позичальнику не лише на придбання продукції, а ці кошти можуть використовуватися останньою для розрахунків за будь- які інші товари та послуги, а також вчиняти інші операції з ними, що не заборонені законом.

Враховуючи те, що договори факторингу, які позивач просить суд визнати недійсними, укладені з відповідачами у відповідності до вимог ст.ст. 513, 1078 ЦК України, не підпадають під визначення терміну «договір», яке дано у ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», сама позивач, виходячи з умов цих договорів не є споживачем послуг банку та Факторингової компанії, а відтак дія Закону України «Про захист прав споживачів» не поширюється на правовідносини, які в даному випадку виникли між сторонами вказаних договорів.

Таким чином, на позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не розповсюджуються положення ч.5 ст. 110 ЦПК України, які регламентують підсудність справ за вибором поивача за позовами про захист прав споживачів, а в даному випадку позовна заява згідно з вимогами ст. 109 ЦПК України може бути предявлена за вибором позивача за місцезнаходженням одного з відповідачів.

У позовній заяві вказано, що юридичною адресою: АТ «Сведбанк» (публічне) правонаступник ПАТ «Омега Банк» є: м.Київ, вул.. Новокостянтинівська,18-в; ТОВ «ФК «Вектор Плюс»: м.Київ, вул.. Щорса,31; ТОВ «Кредитні ініціативи: м.Бровари Київської області, вул. Незалежності, 14, які не відносяться до територіальної підсудності Октябрського районного суду м.Полтави.

Відповідно до 116 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду,якщо після відкриття провадження у справі і до початку судового розгляду виявилося, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності.

ОСОБА_3 відповідачі проживають у різних районах м. Києва, то позовну заяву слід повернути позивачу для визначення підсудності за його вибором.

Керуючись ст. ст.113, 116 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в::

позовну заяву з додатками до неї за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до АТ «Сведбанк» - правонаступник ПАТ «Омега Банк», ТОВ «ФК «Вектор Плюс», ТОВ «Кредитні ініціативи» про визнання договорів факторингу недійсними, визнання частково недійсним умов кредитного договору повернути ОСОБА_1, ОСОБА_2- для предявлення за підсудністю.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Полтавської області через Октябрський районний суд м. Полтави шляхом подачі в 05-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, а особою, яка не була присутньою під час проголошення рішення в той же строк з дня отримання його копії.

СуддяОСОБА_4