Рішення № 45644374, 08.06.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4105/15

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Доценко Л. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Доценко Л.І.,

суддів Заїкіна А.П., Гірняк Л.А.,

за участю секретаря Желєзнова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування квартирою, та за зустрічним позовом ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про визнання права користування житлом та вселення, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 лютого 2015 року,

ВСТАНОВИЛА :

13.05.2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому просив визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05 червня 2003 року між ним та відповідачкою ОСОБА_3 було укладено шлюб. Після реєстрації шлюбу, та після народження 16.09.2003 року сина - ОСОБА_4 відповідачка з сином вселилися до однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2, яка належить йому на праві власності, та 24.10.2004 року було зареєстровано місце проживання ОСОБА_6 з їх сином за даною адресою. 21.09.2011 року рішенням Приморського районного суду м. Одеси шлюб між ними було розірвано. Одразу після розірвання шлюбу, у листопаді відповідачка отримала кредитні кошти та придбала двохкімнатну квартиру АДРЕСА_3. З 2011 року відповідачка не проживала за адресою своєї реєстрації (АДРЕСА_4) , а тому ОСОБА_3 втратила право користування квартирою. Після розірвання шлюбу з ОСОБА_3, він створив нову сім'ю, та заселився до своєї однокімнатної квартири разом із дружиною ОСОБА_7 та її неповнолітнім сином ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання яких зареєстровано у його квартирі. Відповідачка за весь час реєстрації в його квартирі жодного разу не сплатила рахунки за комунальні платежі, які нараховуються в тому числі і внаслідок її реєстрації у його квартирі. Домовленості про зняття з реєстрації між ним та відповідачкою не було досягнуто, так як відповідачка не бажає цього робити, чим створює перешкоди для здійснення ним права власності квартирою.

21.08.2014 року ОСОБА_3П, діюча від свого імені та від імені малолітнього сина ОСОБА_4, подала до суду зустрічний позов до ОСОБА_2, третя особа Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради та просила суд визнати за нею та малолітнім ОСОБА_4 право користування квартирою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5; вселити її та малолітнього ОСОБА_4 в квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5.

Позовні вимоги ОСОБА_3 обґрунтовані тим, що вона разом із малолітнім сином, ОСОБА_4, вселилась до свого чоловіка, ОСОБА_2, зі згоди останнього у квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5. 22.10.2004 року за вказаною адресою була здійснена реєстрація її місця проживання та її сина. Наприкінці літа 2007 року подружні відносини зіпсувались, відповідач, ОСОБА_2, влаштовував скандали, сварки, з'ясування стосунків із вигаданих мотивів. 11.10.2007 року ввечері, коли вона повернулась додому, вона не змогла потрапити до квартири, оскільки замки вхідної двері були замінені. У зв'язку з цим, вона вимушена була звернутись до міліції для вжиття заходів до ОСОБА_2 Працівниками міліції, які прибули на місце, було зафіксовано вказаний факт, складено протокол, матеріали зареєстровані в ЖРЗПЗ за №3287 від 11.10.2007р. Тоді нею було подано позов до Приморського районного суду м. Одеси із вимогами до відповідача про вселення її та сина у квартиру за адресою АДРЕСА_5, де вони були зареєстровані та де мали право проживати як члени сім'ї власника. В процесі розгляду справи в суді стосунки сторін поліпшились та на прохання ОСОБА_2 вона повернулась до спірної квартири. Однак у 2011 році стосунки знову зіпсувались. У зв'язку з припиненням подружніх та сімейних стосунків заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21.09.2011 року шлюб між сторонами розірвано. Позивачка вимушена була розірвати шлюб із відповідачем, оскільки останній неодноразово застосовував до неї насильство, а потім вигнав із займаної квартири із дитиною на руках та встановив строк для вивезення речей. Неодноразові прохання впустити її разом з сином до квартири та надати ключі від дверей залишились без задоволення.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 просив задовольнити первісний позов та відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3

Представник відповідача ОСОБА_3 просив суд задовольнити зустрічний позов, у задоволенні первісного позову ОСОБА_2 відмовити.

Представник третьої особи Органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 24 лютого 2015 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою за адресою: АДРЕСА_1.

У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_3, діючої від свого імені та від імені малолітнього сина ОСОБА_4 відмовлено у повному обсязі.

Рішення суду оскаржує представник ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_4, ОСОБА_5

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_4, ОСОБА_5 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити, а зустрічний позов ОСОБА_3 задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

В суд апеляційної інстанції сторони не з;явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення судових повісток. ОСОБА_3 повідомлена про розгляд справи у відповідності до вимог ч.5 ст.76 ЦПК України через своїх представників ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_10, які діють за довіренністю від 25.10.2013року, строк дії довіреності до 25.10.2016року ( а.с. 126).

Справа розглянута у відповідності до вимог ч.2 ст.197 та ч.2 ст.305 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, яка доповіла доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право користування квартирою № 6 по вул. Мечникова, 74а в м. Одесі та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання за нею права користування квартирою та вселення, суд першої інстанції виходив з положень ст.ст.71,72 ЖК України та встановив, що ОСОБА_3 з кінця 2011року не проживає у спірній квартирі без поважних причин.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору дарування від 27.03.2001 року, укладеного між ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_2, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_13, власником квартири АДРЕСА_6 є ОСОБА_2 (а.с.6).

05.06.2003 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено шлюб, зареєстрований Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 297. 16.09.2003року від шлюбу народився син ОСОБА_4.

ОСОБА_3 разом з сином ОСОБА_4 зі згоди ОСОБА_2 вселилась в квартиру АДРЕСА_7. 22.10.2004року за вказаною адресою була здійснена реєстрація місця проживання ОСОБА_3 та її сина.

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2011 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було розірвано (а.с.10).

07 жовтня 2014 року ОСОБА_2 та ОСОБА_7 уклали шлюб, який зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Малиновському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, актовий запис № 2574, що підтверджується свідоцтвом про шлюб (а.с.70).

Згідно з довідкою про склад сім`ї та реєстрацію від 18.09.2014 року вих. № 814, виданою ЖКС «Порто-Франківський», у зазначеній квартирі зареєстровані ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.43).

Судом встановлено, що ОСОБА_3 понад шість місяців не проживає у ІНФОРМАЦІЯ_5, що підтверджується актом про непроживання ОСОБА_3 за вказаною адресою, який був підписаний сусідами, чиї підписи посвідчені головою правління ЖКС «Порто-Франківський» (а.с.8).

Також матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 згідно договору купівлі- продажу від 08.11.2011року купила квартиру АДРЕСА_3 (а.с.68-69).

В суді першої інстанції ОСОБА_3 зазначила, що проживає в зазначеній квартирі №105 про вул. Полтавській, 10 у м. Одесі з кінця 2011 року.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку про визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право користування квартирою № 6 по вул. Мечникова 74-а в м. Одесі, оскільки ОСОБА_3 у спірній квартири не проживає більше шести місяців без поважних причин, квартирою відповідачка не цікавиться, не оплачує плату за користування жилим приміщенням і комунальні послуги, не несе інших витрат по утриманню квартири та не приймає участь у спільному побуті.

Посилання апеляційної скарги на те, що ОСОБА_3 не проживає в спірній квартирі з поважних причин, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки ОСОБА_3 з листопада 2011року є власником квартири АДРЕСА_8, де і проживає з кінця 2011року, доказів того, що після розлучення з ОСОБА_2 у вересні 2011 року вона не має можливості проживати у спірній квартирі через неправомірну поведінку ОСОБА_2 до суду не надано.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про визнання за малолітнім ОСОБА_4 право користування квартирою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 та його вселення, суд першої інстанції виходив з того, що дані позовні вимоги є передчасними.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст.156 ЖК України члени сім;ї власника житлового будинку ( квартири), які проживають разом з ним у будинку ( квартирі), що йому належить , користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку( квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

До членів сім;ї власника будинку ( квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.64 ЖК України до членів сім;ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки.

Судом встановлено, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, є сином ОСОБА_14, зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_5. Право користування ОСОБА_4 зазначеною квартирою ОСОБА_14 не оспорює. ОСОБА_4 не визнаний судом втратившим право користування спірною квартирою.

Згідно договору купівлі- продажу квартири АДРЕСА_9 власником квартири є тільки ОСОБА_3 мати ОСОБА_4 ОСОБА_14 на теперішній час проживає ОСОБА_4

Відповідно до ч.3 ст.160 СК України з 14 років ОСОБА_4 сам буде визначати своє місце проживання : а саме с батьком чи матір;ю.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 в інтересах малолітнього ОСОБА_4 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про визнання за ОСОБА_4 права користування квартирою № 6 по вул. Мечникова,74а в м. Одесі та вселення в дану квартиру.

Керуючись ст.ст.307 ч.1п.2. 309 ч.1п.п.3,4, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_4, ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 лютого 2015 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення.

Визнати за ОСОБА_4 право користування на квартиру АДРЕСА_10 та вселити його в дану квартиру.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Л.І. Доценко

Судді А.П. Заїкін

ОСОБА_15