Ухвала суду № 45644247, 22.06.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4634/15

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Ступаков О. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Ступакова О.А. суддів: Бабія А.П., Варикаші О.Д.

при секретарі Стадніченко А.І.

розглянувши цивільну справу за позовом прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління капітального будівництва Одеської міської ради до Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області. Управління Держкомзему у м. Одесі, ДП «Центр державного земельного кадастру», ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи: Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_9 Аваль», Відкрите акціонерне товариство «Будівельно монтажне управління-18» про визнання недійсними розпорядження, договору купівлі-продажу, державного акту та скасування його реєстрації, витребування земельної ділянки, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства ОСОБА_9 Аваль в особі Одеської обласної дирекції на рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 лютого 2013 року,

встановила:

У липні 2012 року прокурор м. Одеси звернувся до суду з позовом, у якому зазначав, що на підставі подання Одеської обласної ради постановою Верховної Ради України від 07 лютого 2002 року № 3064-111 «Про зміну меж міста ОСОБА_1», що набула чинності з 01 березня 2002 року, затверджено межі м. Одеси, і земельну ділянку площею 0,1520 га, кадастровий номер 5110136900:32:008:0009, включено в межі м. Одеси та визначено адресу: вул. Академіка Вільямса, 53. Відповідно до акта про встановлення межм. Одеси щодо суміжності з Овідіопольським районом Одеської області та передачу межових знаків від 31 серпня 2002 року проведено встановлення в натурі меж м. Одеси, якою зазначені погоджені межі та закріплені межовими знаками.

Розпорядженням Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області від 16 грудня 2003 року № 904 земельна ділянка повул. Академіка Вільямса, 53 у м. Одесі включена до переліку земель несільськогосподарського призначення, які підлягають продажу в 2003?2004 роках.

23 грудня 2003 року між Овідіопольською районною державною адміністрацією Одеської області та Відкритим акціонерним товариством «Будівельно-монтажне управління-18» (даліВАТ «БМУ-18») укладений нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, площею 0,1520 га по вул. Академіка Вільямса, 53 у м. Одесі.

У подальшому вказана земельна ділянка неодноразово відчужувалась на підставі договорів купівлі-продажу.

Оскільки розпорядження райдержадміністрації прийнято після акта від 31 серпня 2002 року, вважав його незаконним, оскільки спірна земельна ділянка передана в безстрокове, безкоштовне користування управління комунального будівництва Одеського міськвиконкому під забудову мікрорайону «Південний А-Д».

Просив поновити строк позовної давності; визнати недійсним розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області від 16 грудня 2003 року № 904 «Про включення земельної ділянки, якою користується ВАТ «БМУ-18», до переліку земель несільськогосподарського призначення, що підлягають продажу в2003-2004 роках»; визнати недійсним договір купівлі-продажу цієї земельної ділянки, укладений 23 грудня 2003 року між Овідіопольською районною державною адміністрацією Одеської області та ВАТ «БМУ-18», посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу ОСОБА_10, зареєстрований за № 6924; визнати недійсним та скасувати державний акт серії ЯЖ № 474111 на право власності на вказану земельну ділянку, кадастровий номер 5110136900:32:008:0009, виданий на імя ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_8, зареєстрований04 листопада 2008 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі Одеською регіональною філією Державного підприємства «Центр ДЗК» за № 10850501510; скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 О.С., ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на зазначену земельну ділянку та витребувати її на користь Одеської міської ради.

Представник Одеської міської ради у судове засідання не зявився.

Представник Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області надав письмові заперечення, в яких просив в позові відмовити в повному обсязі.

Представники Управління Держкомзему у м. Одесі, ДП «ЦДЗК» у судове засідання не зявилися.

Представник відповідача - ОСОБА_12 розгляд справи залишила на розсуд суду.

Представник відповідача ОСОБА_7 ОСОБА_13 у судовому засіданні позов не визнала в повному обсязі, посилаючись на пропуск позовної давності, та вказує на та, що до позову не надано належних і достатніх доказів в обгрунтування вимог позивача, а від так в задоволені позову просила відмовити.

Представник третьої особи ВАТ «БМУ-18» - у судовому засіданні залишив розгляд справи на розсуд суду.

Представник третьої особи Управління капітального будівництва ОМР ОСОБА_14 позов прокуратури підтримав в повному обсязі.

Представник третьої особи ПАТ «ОСОБА_9 Аваль», надав свої заперечення на поданий позов, в яких просить суд у задоволенні позову прокуратури м. Одеси відмовити.

Відповідачі ОСОБА_8О, ОСОБА_4 та ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 у судове засідання не зявились,

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 28 лютого

2013 року позов задоволено. Визнано недійсним розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області від16 грудня 2003 року № 904 «Про включення земельної ділянки, якою користується ВАТ «БМУ-18», до переліку земель несільськогосподарського призначення, що підлягають продажу в 20032004 роках». Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1520 га по вул. Академіка Вільямса, 53 у м. Одесі, укладений 23 грудня 2003 року між Овідіопольською районною державною адміністрацією Одеської області та ВАТ «БМУ-18», посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу ОСОБА_10, реєстровий № 6924. Визнано недійсним та скасовано державний акт серії ЯЖ № 474111 на право власності на земельну ділянку площею 0,1520 га, розташовану по вул. Академіка Вільямса, 53 у м. Одесі, кадастровий номер 5110136900:32:008:0009, виданий на імя ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_8, зареєстрований04 листопада 2008 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі Одеською регіональною філією Державного підприємства «Центр ДЗК» за № 010850501510. Скасовано реєстрацію права власності ОСОБА_2,ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5С, ОСОБА_6,ОСОБА_7, ОСОБА_8 на земельну ділянку площею 0,1520 га, розташовану по вул. Академіка Вільямса, 53 у м. Одесі, в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі від 04 листопада 2008 року за № 010850501510.Витребувано земельну ділянку площею 0,1520 га по вул. Академіка Вільямса, 53 у м. Одесі, загальною вартістю 1863307 грн 20 коп. з незаконного володіння ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь Одеської міської ради. Рішенням апеляційного суду Одеської області від 20 листопада2014 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 лютого2013 року скасовано, у позові відмовлено.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду Публічне акціонерне товариство ОСОБА_9 Аваль в особі Одеської обласної подало апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду в звязку з тим, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, і ставиться питання про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції посилався на те, що розпорядженням Ради Міністрів Української РСР від 25.11.1986 № 653-р пийнято пропозицію Держагропрому УРСР про вилучення з користування колгоспів /за згодою загальних зборів колгоспників/, радгоспів, лісгоспзагів та інших землекористувачів 4149,05 гектара земель і надання їх підприємствам, установам та організаціям під будівництво зрошувальних і осушувальних систем, житла, автошляхів, трубопроводів, ліній електропередачі та для інших потреб на умовах і в розмірах згідно з додатками.

На підставі цього розпорядження Управлінню комунального будівництва Одеського міськвиконкому передано в безстрокове, безкоштовне користування земельну ділянку площею 24,5 га. під забудову мікрорайону «Південний А-Д» та у 1986 році видано державний акт на право безстрокового і безоплатного користування землею В № 032045, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право користування землею за № Р-7-86.

Згідно ст. 83 Земельного кодексу України до комунальної власності належать земельні ділянки, що знаходяться в межах відповідних населених пунктів, якими відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" та ст. 12 Земельного кодексу України розпоряджаються відповідні ради.

Згідно ст.173 Земельного кодексу України межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій.

Межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою, які розробляються відповідно до техніко-економічного обґрунтування їх розвитку, генеральних планів населених пунктів.

Межа адміністративно-територіального утворення не є постійною. У процесі розвитку населених пунктів і збільшення в них кількості жителів вона може змінюватися шляхом включення нових земельних ділянок у межі адміністративно- територіального утворення.

Відповідно до п.29 ст.85 Конституції України та ст.І74 Земельного кодексу України рішення про встановлення та зміну меж міста за поданням відповідної обласної ради приймається Верховною радою України.

На підставі подання Одеської обласної ради Постановою Верховної Ради України від 07.02,2002 № 3064-111 "Про зміну меж міста Одеси Одеської області", яка набула чинності з 01.03.2002 було затверджено межі міста ОСОБА_12.

Відповідно до планових матеріалів м. Одеси спірна земельна ділянка, розташована на вул. Вільямса, 53 у м. Одесі, входить до меж міста ОСОБА_12.

У відповідності до ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міста, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Спірна земельна ділянка, що розташована на вул. Вільямса, 53 знаходиться в межах м. Одеси, розпорядження нею відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України належить Одеській міській раді.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ст. 321 ЦК України).

Відповідно до ст. 373 ЦК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

16.12.2003 року Овідіопольською районною державною адміністрацією Одеської області прийнято розпорядження № 904, яким спірна земельна ділянка включена до переліку земель несільськогосподарського призначення, які підлягають продажу в 2003 - 2004 роках.

Після чого, між Овідіопольською районною державною адміністрацією та ВАТ «БМУ-18» 23.12.2003 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 0,1520 га, розміщеної та території Таїровської селищної ради, вул. Академіка Вільямса53 , який зареєстровано приватним нотаріусом Овідіопольською нотаріального округу від 23.12.2003 за № 6924.

На підставі вищевказаного договору купівлі-продажу Відкритому акціонерному товариству «Будівельно-монтажне управління № 18» Овідіопольською районною державною адміністрацією 30 грудня 2003 року було видано державний акт Серії ОД № 040109 на право власності на земельну ділянку площею 0,152 га, яка розташована за адресою вул. Вільямса 53 Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області.

Згодом на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26.07.2004 року посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_15 ОСОБА_16 отримав державний акт ОСОБА_14 ОД№ 028891 на право власності на земельну ділянку площею 0,1520 га, яка розташована по вул. Ак. Вільямса, 53 в м. Одесі, вказаний державний акт був виданий Одеським міським управлінням земельних ресурсів.

Після чого 09.02.2005 року ОСОБА_16 було укладено договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки з ОСОБА_17, на підставі якого останній 11 липня 2005 року отримав державний акт Серії ЯБ № 295480.

В подальшому на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_18 за № 1312 від 15.06.2007р. право власності на спірну земельну ділянку перейшло до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_19, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 по 1/7 частині кожному. На підставі вказаного договору купівлі-продажу Управлінням Держкомзему у місті ОСОБА_12 було видано державний акт серії ЯЖ№ 474111 на право власності спірної земельної ділянки.

Спірна земельна ділянка вибула з володіння власника Одеської міської ради поза його волею всупереч чинному законодавству, що підтверджується як відсутністю будь-яких погоджень з боку Одеської міської ради та його виконавчих органів, так і на подальше відчуження майна, у зв'язку з чим може бути витребуване у відповідачів на користь позивача.

Спірна земельна ділянка перейшла у власність відповідачів на підставі вказаного розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації, тому право власності на земельну ділянку відповідачі набули без правової підстави, спірна земельна ділянка підлягає вилученню з її власності та повернута у власність територіальної громади, у власності якої вона перебувала.

Прийняте розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації суперечить діючому законодавству, прийнято з перевищенням компетенції та порушують права Одеської міської ради, як органу, який відповідно до законодавства вирішує питання щодо розпорядження землею на території міста.

У відповідності до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Статтею 155 Земельного кодексу України передбачена відповідальність органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за видання актів, які порушують права власників земельних ділянок. Відповідно до частини першої цієї статті, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо розпорядження, володіння та користування належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно зі ст. 393 Цивільного кодексу України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає вимогам закону і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Обов'язковою умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

На підставі наведеного, судом першої інстанції встановлено порушення порушення прав Одеської міської ради при прийнятті Овідіопольською райдержадміністрацією оспорюваних розпоряджень, в звязку з чим наявні підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу від 23.12.2003, який укладено на підставі незаконного розпорядження.

За приписами ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Відповідно до ст. 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Згідно п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндікаційного позову, зокрема від добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною 1 ст.388 ЦК України.

Відповідно до статті 26 Закона України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Записи скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними.

Відповідно до ст. 257 ЦК України встановлюється загальний строк позовної давності у три роки. Правовідносини між сторонами виникли ще в 2003 році, однак про порушення інтересів держави в особі Одеської міської ради прокуратурі стало відомо лише у 2012 році, що підтверджується листом заступника міського голови від 16.05.2012 року. Таким чином, причини пропущення строку для звернення до суду з позовом суд першої інстанції визнав поважними.

Колегія погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги зводяться лише до того, що суд першої інстанції помилково дійшов до висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності звернення прокурора до суду, оскільки прокурору хоча і стало відомо про порушення прав Одеської міської ради лише у 2012 році, проте прокурор, лише є особою, яка діє в інтересах держави, а тому строк перебігу позовної давності потрібно відраховувати не з моменту з якого порушення прав інтересів держави стало відомо прокурору, а з моменту з якого стало відомо про порушення прав постраждалій особі Одеській міській раді (в інтересах якої діє прокурор). Одеській міській раді, було відомо, що спірна земельна ділянка не тільки вибула з його власності та знаходиться у власності інших осіб, а і свідчить про те, що Міська рада засвідчила правомірність набуття права власності на оспорювань ділянку за відповідачами по справі, в той момент коли видала Державний акт на спірну земельну ділянку. Таким чином єдиною підставою для скасування рішення суду першої інстанції є пропуск строку позовної давності для звернення до суду.

Інших підстав для скасування рішення суду першої інстанції в апеляційній скарзі не зазначено.

Колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку поновлюючи прокурору строк звернення до суду, оскільки порушення інтересів держави в особі Одеської міської ради прокуратурі стало відомо лише у 2012 році.

Відповідно до ст.121 Конституції України, ст. 45 ЦПК України - Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Державні інтереси закріплюються, як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі державних інтересів є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на охорону землі, як національного багатства.

На підставі наведеного, колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи висновки суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.1, 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія,

ухвалила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ОСОБА_9 Аваль в особі Одеської обласної дирекції відхилити. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.

Головуючий О.А. Ступаков

Судді А.П. Бабій

ОСОБА_20