Ухвала суду № 45644201, 11.06.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3123/15

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Троїцька Л. Л.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Троїцької Л.Л.,

суддів Таварткіладзе О.М., Фальчука В.П.,

при секретарі Швець В.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення, дії та бездіяльність старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області ОСОБА_4, начальника відділу державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області ОСОБА_5, зацікавлена особа ОСОБА_6 за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 08 грудня 2014 року, -

в с т а н о в и л а:

17.11.2014 року заявники звернулися до суду зі скаргою на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області ОСОБА_4

Скаргу мотивували тим, що 17.10.2013 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області по справі №500/6758/13ц змінив спосіб і порядок виконання ухвали Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 18.07.2013 року про передачу пасажирського автобусу «ХАЗ 3250.02» 2009 року випуску, д/н НОМЕР_1, на відповідальне зберігання ПАТ «Ізмаїлавтотранс», розташованого за адресою: Одеська обл.., м. Ізмаїл, вул.. Чехова, 4, шляхом передачі вказаного майна на відповідальне зберігання ПП «Ізмаїл Євротрансавто».

25.10.2013 року державним виконавцем була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження ВП №39135104 на підставі п.8 ч.1 ст.49 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження», в звязку з повним виконанням ухвали Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17.10.2013 року.

30.01.2014 року державний виконавець виніс постанову про відновлення виконавчого провадження, в порядку ч.1 ст.51 Закону України «Про виконавче провадження», на що законних підстав для прийняття вказаної постанови у нього не було.

Крім того, ВДВС не направляло їм копію цієї постанови, чим порушило їх права, передбачені ч.1 ст.6 Закону України «Про виконавче провадження».

30.01.2014 року старший державний виконавець Марінов А.А. виніс постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №39135104, якою припинив чинність акту опису й арешту майна боржника від 25.10.2013 року за №39135104, згідно з яким пасажирський автобус марки «ХАЗ 3250.02» був переданий на відповідальне зберігання ПП «Ізмаїл Євротрансавто» в особі його директора, припинив повноваження відповідального зберігача за вказаним підприємством та скасував інші заходи примусового виконання рішення з посиленням на п.8 ч.1 ст.49, ст.50 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, 30.01.2014 року, в порушення вимог закону, старший державний виконавець виніс постанову про виправлення помилки ВП №39135104, в якій вказав, що у мотивувальній частині постанови помилково іде посилення на п.8 ч.1 ст.49 замість вірного п.4 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.168-170).

03.12.2014 року представник ОСОБА_2 ОСОБА_7 доповнила скаргу та просила визнати незаконною і скасувати постанову начальника ВДВС Ізмаїльського МРУЮ ОСОБА_5 від 30.10.2014 року про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №39135104 від 25.10.2013 року, у звязку з тим, що ніяких порушень з боку державного виконавця Марінова А.А. при виконанні даного виконавчого провадження не було (а.с180-181).

Посилаючись на те, що вищевказана постанова начальника ВДВС є незаконною, підстав у державного виконавця Марінова А.А. для поновлення виконавчого провадження, повторного його закінчення по постанові від 30.01.2014 року в порядку п.8 ч.1 ст.49, ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» не було, державний виконавець вийшов за межі, своїх прав та обовязків, встановлених законом, припинив чинність акту опису й арешту майна боржника від 25.10.2013 року, припинив повноваження відповідального зберігача, скасував інші заходи примусового виконання рішення та незаконно виправив неіснуючу помилку, заявники вважали свої права порушеними і просили задовольнити їх скаргу, поновив строк на звернення зі скаргою до суду (а.с.168-170).

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 08 грудня 2014 року скаргу задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_2, ОСОБА_3 строк звернення зі скаргою на постанову начальника ВДВС від 30.01.2014 року про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №39135104 від 25.10.2013 року; на постанови держвиконавця ОСОБА_4: про відновлення виконавчого провадження ВП №39135104 від 30.01.2014 року; про закінчення виконавчого провадження ВП №39135104 від 30.01.2014 року; про виправлення помилки ВП №391335104 від 30.01.2014 року.

В задоволенні решти вимог скарги відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, ОСОБА_3 просять ухвалу суду скасувати, ухвалити нову, якою задовольнити скаргу на рішення, дії та бездіяльність начальника та старшого державного виконавця ВДВС Ізмаїльського МРУЮ Одеської області Дрангой Д.О. і ОСОБА_4; визнати незаконними і скасувати постанови: від 30.01.2014 року про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №39135104 від 25.10.2013 року; про відновлення виконавчого провадження ВП №39135104 від 30.01.2014 року; про закінчення виконавчого провадження ВП №39135104 від 30.01.2014 року; про виправлення помилки ВП №39135104 від 30.01.2014 року, посилаючись на те, що ухвалу постановлено з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої

інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Колегія суддів, заслухав суддю-доповідача, який виклав зміст рішення, перевіривши матеріали справи в межах апеляційної скарги, заперечень на неї, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Поновляючи заявникам строк на подачу скарги на оскарження рішень і дій державних виконавців, суд 1-ої інстанції виходив з того, що державним виконавцем Маріновим А.А. не було надано доказів направлення заявникам оскаржуваних постанов.

Відмовляючи у задоволенні скарги по суті, суд виходив з того, що при ухваленні оскаржуваних постанов державні виконавці діяли відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Між тим, з такими висновками суду колегія погодитись не може.

Із оглянутого в суді апеляційної інстанції виконавчого провадження ВП №39135104, вбачається, що оскаржувані постанови направлялись заявникам за їх адресою.

Судом 1-ої інстанції дані обставини належним чином не перевірялися і оцінка дії державного виконавця з цього приводу, відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», не надавалася.

Встановлення даних обставин має суттєве значення для подальшого розгляду справи по суті скарги заявників.

Перевіряючи законність та обґрунтованість постанови начальника ВДВС Ізмаїльського МРУЮ ОСОБА_5 від 30.01.2014 року про скасування постанови старшого державного виконавця ВДВС МРУЮ ОСОБА_4 від 25.10.2013 року про закінчення виконавчого провадження ВП №39135104 і зобовязання останнього провести виконавчі дії по вказаному виконавчому провадженню в порядку, передбаченому чинним законодавством України, суд 1-ої інстанції не перевірив чи відповідає вона вимогам ст.154 ЦПК України та ст.83 Закону України «Про виконавче провадження», на який посилався начальник відділу (а.с.196).

Крім того, судом не перевірений факт відсутності в матеріалах виконавчого провадження даної постанови станом на 13.11.2014 року при ознайомленні представником ОСОБА_2 ОСОБА_7 з матеріалами виконавчого провадження і відсутності даної постанови в Єдиному реєстрі виконавчих проваджень станом на 08.12.2014 року.

Скасовуючи постанову від 25.10.2013 року, начальник відділу виходив з того, що в заяві представника боржника ОСОБА_6 від 28.01.2014 року, останній посилався на ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 21.01.2014 року про залишення без розгляду позову ОСОБА_3 і ОСОБА_2 до нього про усунення перешкод у користуванні майном (спірним пасажирським автобусом).

Між тим, судом 1-ої інстанції не прийнято до уваги і не враховано те, що постанова про закінчення виконавчого провадження від 25.10.2013 року була винесена у звязку з її фактичним виконанням ще до прийняття судом вищевказаної ухвали.

Не враховано судом 1-ої інстанції і те, що постанова начальника ДВС ОСОБА_5 не була підставою для винесення постанови державного виконавця Марінова А.А. про відновлення виконавчого провадження від 30.01.2014 року. Відновлення провадження фактично було здійснено на підставі ухвали Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 21.01.2014 року про залишення позову без розгляду.

Не може погодитись колегія і з висновками суду про те, що державний виконавець мав право на підставі ч.6 ст.154 ЦПК України винести постанову про закінчення виконавчого провадження від 30.01.2014 року, якою скасовані заходи забезпечення позову. В даному випадку, на думку колегії, він взяв на себе відповідальність за прийняття рішення, яке відноситься до компетенції суду, ухвалою якого в порядку забезпечення позову спірний автобус був переданий на відповідальне зберігання ПП «Ізмаїл Євротрансавто» в особі директора ОСОБА_8 При цьому, суд взагалі не дав правової оцінки можливості припинення повноваження відповідального зберігача на підставі п.8 ч.1 ст.49, ст.50 Закону України «Про виконавче провадження».

Не дав суд 1-ої інстанції і належної правової оцінки виправленню помилки в постанові старшого державного виконавця від 30.01.2014 року з посиленням на ч.3 ст.83 Закону України «Про виконавче провадження» і не встановив, чи були взагалі підстави для винесення такої ухвали.

Враховуючи викладене, колегія вважає, що ухвала суду 1-ої інстанції в цілому постановлена з порушенням норм процесуального права, у звязку з чим підлягає скасуванню, з поверненням справи на новий розгляд скарги заявників на незаконні рішення та дії державних виконавців.

Керуючись ст.303, п.4 ч.2 ст.307, п.3 ст.312, ст.317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 08 грудня 2014 року скасувати.

Справу повернути до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області на новий розгляд скарги ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на незаконні рішення та дії державних виконавців.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20-ти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді апеляційного суду

Одеської області: ОСОБА_9

ОСОБА_10

ОСОБА_11