Ухвала суду № 45644182, 18.06.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4548/15

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1 Доповідач Калараш А. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Калараш А.А.

суддів - Короткова В.Д., Гончаренко В.М.

з участю секретаря - Абалдової О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа ОСОБА_7 про визнання права користування та проживання, усунення перешкод у користуванні приміщенням будинку , за апеляційною скаргою ОСОБА_4, представника ОСОБА_8, діючого в інтересах позивача ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 17 лютого 2015 року, -

встановила:

У грудні 2012 року ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом про визнання права користування та проживання ,усунення перешкод у користуванні приміщенням будинку і з врахуванням уточнень в обґрунтування позовних вимог посилались на те, що позивачі зареєстровані та постійно проживають за спірним домоволодінням від дня свого народження, іншого житла не мають. В даному будинку також зареєстровані третя особа ОСОБА_7 і його донька відповідач ОСОБА_5 з онукою ОСОБА_9. ОСОБА_7 рідний брат позивача ОСОБА_2, і він є єдиним власником домоволодіння, інші особи не мають права власності на спірну будівлю. Відповідач ОСОБА_6 зареєстрований в кімн. № 4-6-407 по вул. Миколаївська дорога, 303 в м.Одесі , але фактично мешкає зі своєю дружиною відповідачем ОСОБА_5 і донькою ОСОБА_9 у спірному будинку. Власник будинку ОСОБА_7 і його син ОСОБА_10 не проживають у спірному домоволодінні.

Позивачі зазначили, що будинок фактично поділений між сторонами для проживання, вхід в будинок і вїзд на територію земельної ділянки є загальним для сторін.

Сторони проживають по раніше узгодженому порядку користування цим домоволодінням, але з літа 2012 року між сторонами стали виникати сварки і непорозуміння з приводу користування будинком.

З приводу сварок на побутовому підґрунті між родичами, позивачі звертались до правоохоронних органів , на їх звернення було винесено дві постанови Хаджибеївського ВМ , Суворовського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області від 18 липня 2012 року і від 17 серпня 2012 року, про відмову в порушенні кримінальної справи.

Позивачі остаточно просили :

- визнати за ОСОБА_2 та її дітьми ОСОБА_4, ОСОБА_4 право користування та проживання в домоволодінні, розташованого за адресою м.Одеса,вул.Гладкова ,№ 114;

- усунути перешкоди у користуванні та проживанні зі сторони ОСОБА_5, ОСОБА_6 в будинку № 114, по вул. Гладкова ,м.Одеси.

Позивачі в судовому засіданні позов підтримали,просили задовольнити позов.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_5 ,представник відповідачів ОСОБА_9, третьої особи ОСОБА_7- ОСОБА_11 позов не визнала , просила відмовити у задоволенні позову.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 17 лютого2015 року у задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_4 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, представник ОСОБА_8, діючий в інтересах позивача ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши докази у справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_4, представника ОСОБА_8, діючого в інтересах позивача ОСОБА_2 підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову виходив з безпідставності та недоведеності позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до витягу про державну реєстрацію прав від 11.09.2012 року власником житлового будинку , розташованого за адресою : м.Одеса, вул. Гладкова ,будинок № 114 є ОСОБА_7 (т.1 а.с.63).

Відповідно до пояснень сторін та копій паспортів , довідки органу самоорганізації населення комітету мікрорайона «Хаджибеевський» у м.Одесі № 183 від 21.08.2012 року , домової книги , позивачі зареєстровані та проживають у спірному будинку № 114 постійно (т.1 а.с.5-13).

Позивач ОСОБА_2 є матірю позивачів ОСОБА_4 та ОСОБА_4 , про що сторони не заперечують.

З пояснень сторін наданих ними в суді першої інстанції вбачається , що третя особа ОСОБА_7 є рідним братом позивача ОСОБА_2, який у спірному будинку не проживає.

У спірному будинку зареєстровані і проживають відповідач ОСОБА_5 з донькою ОСОБА_11, які є донькою та відповідно онукою ОСОБА_7 та також проживає без реєстрації чоловік відповідача ОСОБА_5 відповідач ОСОБА_6

З наданих в судовому засіданні суду першої інстанції пояснень сторін та постанов про відмову у порушенні кримінальної справи від 18.07.2012 року , 17.08.2012 р. вбачається , що у спірному будинку є чотири жилі кімнати, в двох кімнатах проживають позивачі, а в інших 2-х кімнатах відповідачі, сторони також займають самовільні будівельні приміщення, будинок фактично поділений між сторонами для проживання, вхід в будинок і вїзд на територію земельної ділянки, земельна ділянка є загальними для сторін, між сторонами за роки склався певний порядок користування домоволодінням, позивачі мають ключі від вхідних дверей та користуються ними самостійно , що також підтвердили сторони колегії суддів в судовому засіданні.

З літку 2012 року між сторонами по справі стали виникати сварки на побутовому підґрунті з приводу користування приміщеннями , що знаходяться у загальному користуванні та земельною ділянкою.

Позивачі ОСОБА_2 і ОСОБА_4 звертались до правоохоронних органів з заявами щодо конфліктної ситуації між родичами, на їх звернення було винесено дві постанови Хаджибеївського ВМ Суворовського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області від 18 липня 2012 року і від 17 серпня 2012 року, про відмову в порушенні кримінальної справи ( т.1 а.с.15,16) .

Суд першої інстанції вірно встановив те , що позивачами всупереч до вимог ст. 60 ЦПК України не надані ,а матеріали справи не містять докази вчинення відповідачами перешкод позивачам у користуванні спірним домоволодінням.

Наявні в матеріалах справи постанови про відмову у порушенні кримінальної справи , свідчать лише про те,що між сторонами на грунті неприязнених стосунків виникали суперечки щодо користування земельною ділянкою ,що перебуває у загальному користуванні (вїзд до домоволодіння) та зникнення автошин з примішення в якому проживають відповідачі.

Суд першої інстанції вірно встановив те , що позивачі продовжують проживати у спірному будинку ,користуються спірним будинком та мають повний доступ до приміщень спірного будинку про що сторони не заперечують.

З пояснень сторін наданих ними судовій колегії ,вбачається ,що сварки між сторонами виникають з приводу користування підїздом до домоволодіння та побутових обставин через вузький проїзд та непорозуміння сторін між собою у паркуванні автомобілів.

Матеріали справи не містять докази наявності спору між сторонами щодо права користування позивачів спірним будинком.

Суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенні позовних вимог позивачів щодо встановлення права користування позивачами спірним будинком , оскільки право користування позивачами спірним будинком відповідачами не оспорюється, а матеріали справи не містять докази наявності спору між сторонами щодо права користування позивачів спірним будинком.

Суд першої інстанції повно встановив фактичні обставини справи на основі обєктивної оцінки наданих сторонами доказів, вірно застосував норми матеріального права до спірних правовідносин та з урахуванням зібраних доказів дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції наданих позивачами постанов про відмову у порушенні кримінальної справи від 18 липня 2012 року і від 17 серпня 2012 року ,як на підставу обґрунтування позовних вимог та підставу для скасування рішення суду першої інстанції не заслуговують на увагу , оскільки з зазначених постанов про відмову у порушенні кримінальної справи встановлено наявність між сторонами суперечок щодо загального користування земельної ділянки (вїзду) до будинку та зникнення майна відповідачів.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції наявності в судах різної юрисдикції справ щодо оспорювання право власності ОСОБА_7 на спірне домоволодіння , оскільки такі доводи не спростовують правильність та законність ухваленого судом першої інстанції судового рішення .

За таких підстав, відповідно до п.1 ч.1 ст. 307 ЦПК України, апеляційна скарга ОСОБА_4, представника ОСОБА_8, діючого в інтересах позивача ОСОБА_2 підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, п.1 ч.1 ст.307, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, представника ОСОБА_8, діючого в інтересах позивача ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 17 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді апеляційного суду

Одеської області ОСОБА_12

ОСОБА_13

ОСОБА_14