Ухвала суду № 45641859, 18.06.2015, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/5551/15-ц

Провадження № 4с/522/99/15

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(повний текст)

«18» червня 2015 року

Приморський районний суд місті ОСОБА_1 у складі:

головуючого судді Погрібного С.О.,

за секретаря судового засідання Солодкої А.В., Шарага А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Одесі скаргу ОСОБА_2 на постанову старшого державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_1 про відкриття виконавчого провадження, за участі заінтересованих осіб Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Аваль»,

в с т а н о в и в :

Заявник ОСОБА_2 звернулась до суду із вказаною скаргою, просила визнати неправомірними дії державного виконавця Раєва О.Л., які полягали у відкритті виконавчого провадження постановою від 12 лютого 2015 року, ВП № 4649617 про стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Аваль» заборгованості за кредитним договором у сумі 2032463,24 гривень та судових витрат у сумі 1820,00 гривень, відповідно до виконавчого листа № 2-9025/10, що виданий Приморським районним судом м. Одеси 15 лютого 2011 року. В обґрунтування скарги посилалась на те, що заява про примусове виконання цього виконавчого листа подана стягувачем лише 16 грудня 2014 року, тобто після спливу строку, встановленого статтею 22 Закону України "Про виконавче провадження", що свідчить про неможливість відкриття виконавчого провадження за вказаним виконавчим листом.

Представник ОСОБА_2 у судовому засіданні наполягав на задоволенні вимог вказаної скарги, вказуючи на протиправність дій державного виконавця.

Державний виконавець в судове засідання не зявився, про час та дату судового засідання повідомлявся належним чином, проте у своїх запереченнях вказав на те, що доводи скарги є надуманими, оскільки стягувач у спірній правовій ситуації скористався своїм правом подати виконавчий документ повторно в межах встановлених чинним на момент його видачі судом строків його звернення до примусового виконання, просить розглядати справу за його відсутності.

Представник заінтересованої особи Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Аваль» у судовому засіданні заперечував проти задоволення вимог скарги, вказуючи на їх протиправність та необґрунтованість.

Суд вислухав пояснення учасників спору, дослідив скаргу, матеріали справи, за наслідками чого дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню у повному обсязі, з огляду на таке.

12 лютого 2015 року старшим державним виконавцем Першого Приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_1 відкрите виконавче провадження ВП № 4649617 про стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Аваль» заборгованості за кредитним договором у сумі 2032463,24 гривень та судових витрат у сумі 1820,00 гривень.

Наведене виконавче провадження здійснювалося відповідно до виконавчого листа № 2-9025/10, виданого Приморським районним судом м. Одеси 15 лютого 2011 року.

Це підтверджується матеріалами цивільної справи №2-9025/10 за позовом Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Аваль» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, згідно з якими представник ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» звернувся до суду із заявою про видачу виконавчого листа від 4.01.2011 року; отримано виконавчий лист за рішенням у цій справі 16 лютого 2011 року.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 21 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції Закону України №606-XIV від 21.04.1999 року, чинній на момент видачі зазначеного виконавчого документа, виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: виконавчі листи та інші судові документи протягом трьох років.

Як вбачається з тексту оскаржуваної постанови та поданої копії, заява про примусове виконання цього виконавчого листа подана повторно стягувачем 9 лютого 2015 року до Першого Приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції.

Крім того, як зазначено скаржницею, та не заперечене жодним з учасників спору, вказаний виконавчий документ вже перебував на примусовому виконанні у Відділі ДВС Овідіопольського районного управління юстиції Одеської області в межах виконавчого провадження № 34286198, що було завершено 04 грудня 2012 року на підставі п. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», а саме через відсутнє майно у боржника, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Судом враховано, що вказаний виконавчий лист Приморським районним судом м. Одеси видано до внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» Законом України від 4 листопада 2010 року № 2677-VI, які набрали чинності 09 березня 2011 року, якими в статті 22 строк предявлення виконавчих документів визначено тривалістю в один рік, строк виконання цього виконавчого листа становив три роки.

При цьому, за правилом пункту 4 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» від 4 листопада 2010 року № 2677-VIЗакон України «Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)» (що набрав чинності 9.03.2011 року) встановлено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені на момент їх видачі.

Згідно з ч. 5 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», в чинній редакції, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження», в чинній нині та на момент подання заяви про відкриття виконавчого провадження від 9.02.2015 року редакції, у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.

Відповідно до статті 35 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або в разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

Судом критично оцінює доводи скаржниці щодо несвоєчасного отримання оскаржуваної постанови державного виконавця з приводу примусового виконання рішення суду, оскільки до теперішнього часу від боржника на адресу виконавчої служби не надходило заяви з проханням відкласти провадження виконавчих дій, у зв'язку з несвоєчасним одержанням документів виконавчого провадження.

Таким чином, суд дійшов висновку, що виконавчий лист № 2-9025/10, який виданий Приморським районним судом м. Одеси 15 лютого 2011 року, на рішення цього суду, що набрало законної сили 08 листопада 2010 року, та який було повернуто стягувачеві з примусового виконання 04 грудня 2012 року, міг бути пред'явлений повторно для здійснення примусового виконання у строк до 04 грудня 2015 року.

За правилом ч. 3 ст. 387 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

З огляду на вказане, скарга боржника ОСОБА_2 є необґрунтованою, безпідставною та такою, у задоволенні вимог якої слід відмовити.

Згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Керуючись ст. ст. 383, 387 ЦПК України Законом України «Про виконавче провадження», СУД

У Х В А Л И В :

У задоволенні скарги ОСОБА_2 на постанову старшого державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_1 про відкриття виконавчого провадження № 46496217 від 12 лютого 2015 року відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

СУДДЯ С.О. Погрібний