Постанова № 4563927, 03.06.2009, Вінницький окружний адміністративний суд

а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця,    вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 

03 червня 2009 р.                                                                                    Справа № 2-а-2128/09/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Сторчака Володимира Юрійовича,

При секретарі судового засідання:   Гонті Інні Олександрівні 

За участю представників сторін:

позивача      :     Ціхомський М.П.

відповідача 1 :  Кісь С.М.

відповідач 2   :  Боценко Д.І.

розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс "Зелена долина""  

до:   Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції у Вінницькій області, Головне управління Державного казначейства України у Вінницькій області. 

про: зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ :

Подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс "Зелена долина" ( надалі - позивач)  до Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції у Вінницькій області ( надалі - відповідач 1),  Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області ( надалі - відповідач 2) про зобов`язання вчинити дії.

Позов мотивовано тим, що посадовими особами відповідача 1 порушено вимоги Закону України "Про податок на додану вартість", а саме не надано висновок по відшкодуванню податку на додану вартість в сумі 479447 грн. до Державного казначейства в Томашпільському районі чим завдано істотної шкоди господарській діяльності позивача.

Ухвалою суду від 07.05.2009 року замінено неналежного відповідача Управління державного казначейства у Томашпільському районі ГУДКУ у Вінницькій області  на належного - Головне управління Державного казначейства України у Вінницькій області .

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених в запереченні на позов від 01.06.2009р., а саме посилається на те, що висновок  від 13.05.2009 року №0000000001 по відшкодування податку на додану вартість в сумі 479447 грн. згідно податкової декларації по ПДВ за вересень 2008 року було надано до органу Державного казначейства.

Представник відповідача 2 проти позовних вимог заперечує, мотивуючи тим, що 20.05.2009 року  Управлінням Державного казначейства у Томашпільському районі на зазначений висновок було надано відмову у зв'язку з відсутністю опрацьованих Державним казначейством України реєстрів із списками платників ПДВ, по яким передбачається відшкодування податку з державного бюджету у 2009 році. Другою підставою для відмови є закінчення терміну дії висновку податкового органу відповідно до "Порядку відшкодування податку на додану вартість", затвердженого спільним наказом ДПА України та ГУДК України від 02.07.2009 року №209/72.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

У період з 24.11.2008 року по 12.12.2008 року на підставі направлень №54/6357 від 24.11.2008 року та №63/6767 від 08.12.2008 року  Крижопільської МДПІ  у відповідності з вимогами ч.І ст.11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями) головним державним податковим ревізором-інспектором Чернятинською Л.С. та головним держаним податковим ревізором-інспектором податкової служби І рангу відділу податкового контролю юридичних осіб Крижопільської МДПІ Петербургською Є.К. проведено позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за вересень 2008 року, яка виникла в серпні 2008 року за рахунок від'ємного значення ПДВ.

Згідно п. 2 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від  04.12.1990  р.  N 509-XII ( 509-12 )  органи державної   податкової  служби  у  випадках,  в  межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

  За результатами перевірки складено акт №880/23-08/32721857 від 15.12.2008 року в якому  підтверджено задеклароване бюджетне відшкодування податку на додану вартість в сумі 479447,00 грн..

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

 Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду, (п.п. 7.7.1. ст. 7 Закону) - при від'ємному значенні цієї суми, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо ж у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п. 7.7.1 пункту 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), а залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду,

Згідно п.п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”платник податку може прийняти самостійне  рішення  про зарахування  належної  йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення  податкових  зобов'язань  з  цього   податку   наступних податкових  періодів.  Зазначене  рішення відображається платником податку у податковій  декларації,  яку  він  подає  за  наслідками звітного  періоду,  в  якому  виникає  право  на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами  цієї  статті. При  прийнятті  такого  рішення зазначена сума не враховується при розрахунку  сум  бюджетного  відшкодування  наступних   податкових періодів. Платник   податку,   який   має   право  на  одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення  повної суми  бюджетного  відшкодування,  подає  відповідному  податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення  такої  повної суми  бюджетного  відшкодування,  яка  відображається у податковій декларації.  При цьому, платник податку в п'ятиденний термін  після подання  декларації  податковому  органу  подає  органу Державного казначейства України копію  декларації,  з  відміткою  податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

  До декларації   додаються    розрахунок    суми    бюджетного відшкодування,  копії  погашених  податкових  векселів (податкових розписок),  у разі їх наявності,  та  оригіналів  п'ятих  основних аркушів  (примірників  декларанта) вантажних митних декларацій,  у разі наявності експортних операцій.

  Форма заяви  про  відшкодування  та  форма  розрахунку   суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою,  встановленою центральним податковим органом.

  Протягом  30  днів,  наступних   за   днем   отримання податкової  декларації,  податковий  орган проводить документальну невиїзну  перевірку  (камеральну)  заявлених  у  ній   даних.   За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування  було  зроблено  з   порушенням   норм   податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення    достовірності    нарахування    такого    бюджетного відшкодування.

  Податковий  орган  зобов'язаний  у  п'ятиденний  термін після закінчення   перевірки   надати   органу  державного  казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

  На    підставі    отриманого   висновку   відповідного податкового органу орган державного  казначейства  надає  платнику податку  зазначену  у  ній  суму  бюджетного  відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний  банківський рахунок  платника  податку  в  обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Якщо   за    наслідками    документальної    невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий   орган   виявляє   невідповідність   суми   бюджетного  відшкодування  сумі,  заявленій у податковій декларації,  то такий податковий орган:

а) у  разі  заниження  заявленої   платником   податку   суми бюджетного відшкодування щодо суми,  визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок,  надсилає  платнику  податку  податкове повідомлення,  в  якому  зазначаються  сума  такого  заниження  та підстави для  її  вирахування.  У  цьому  випадку  вважається,  що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування  та  враховує  її  згідно  з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у  разі  перевищення  заявленої  платником  податку   суми бюджетного відшкодування над сумою,  визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок,  податковий  орган  надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування  внаслідок  проведення  таких  перевірок факту,   за  яким  платник  податку  не  має  права  на  отримання бюджетного  відшкодування,  надсилає  платнику  податку  податкове повідомлення,  в  якому  зазначаються  підстави  відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Після закінчення перевірки, у відповідності до ч. 2 п.п.7.7.5, п.п. 7.7.6 ст. 7 вказаного вище Закону, податковий  орган  зобов'язаний надати   органу  державного  казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі  отриманого   висновку   відповідного податкового органу орган державного  казначейства  надає  платнику податку  зазначену  у  ній  суму  бюджетного  відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний  банківський рахунок  платника  податку  в  обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Судом встановлено, що актом перевірки №880/23-08/32721857 від 15.12.2008 року  Крижопільська МДПІ підтвердила суму бюджетного відшкодування позивача за вересень 2008 року  у розмірі 479447 грн., а відтак повинна була направити висновок по відшкодуванню ПДВ на вказану суму на протязі п'яти календарних днів, тобто до 20.12.2009 року.

Однак всупереч вищевказаним нормам відповідач 1 не направив, в передбачений законом термін, висновок до Управління державного казначейства у Томашпільському районі.

Причиною не надання зазначеного висновку в термін передбачений законодавством, стало проведення позапланової документальної перевірки (службового розслідування) позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ, на підставі розпорядження Крижопільської МДПІ №1730 від 13.04.2009 року. За результатами даної перевірки, акт №880/23-08/32721857 від 15.12.2008 року  яким підтверджено суму бюджетного відшкодування позивача за вересень 2008 року  у розмірі 479447 грн. залишено без змін.

Тобто, у зв'язку з проведення повторної позапланової документальної перевірки позивача висновок Крижопільської МДПІ на відшкодування ПДВ надійшов на адресу Управління державного казначейства у Томашпільському районі лише 13.05.2009 року.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач 1 здійснюючи повторну перевірку позивача  діяв в супереч чинному законодавству, що призвело до ненадання  висновку у термін, передбачений  ЗУ " Про податок на додану вартість".

20.05.2009 року на вказаний висновок Управлінням державного казначейства у Томашпільському районі було надано відмову в проплаті по відшкодуванню ПДВ на суму 479447,00 грн.. Відмова мотивована відсутністю опрацьованих Державним казначейством України, за зверненням регіональних Державних податкових адміністрацій,  реєстрів із списками платників ПДВ, по яким передбачається відшкодування податку з державного бюджету у 2009 році, а також у зв'язку з закінчення терміну дії висновку податкового органу відповідно до "Порядку відшкодування податку на додану вартість", затвердженого спільним наказом ДПА України та ГУДК України від 02.07.2007 року №209/72.

Відповідно п. 4.1 вказаного Порядку відшкодування   податку  на  додану  вартість  з  бюджету здійснюється  органами   Державного   казначейства   України   за висновками  податкових органів або за рішенням суду.  Пунктом 4.2. передбачено, що висновки  подаються  не пізніше ніж за 5 робочих днів до закінчення  терміну  відшкодування  податку  на  додану  вартість, установленого чинним законодавством. Якщо рішення   арбітражного   суду   щодо   відшкодування   з державного   бюджету   суми   ПДВ   або   відсотків  за  бюджетною заборгованістю  за  несвоєчасно  відшкодовані  суми  надходять  до органів Держказначейства,  то для забезпечення повноти контролю за правильністю відшкодування з бюджету сум ПДВ не пізніше наступного дня  після  одержання його копія передається до податкового органу для формування висновку в загальному порядку в п'ятиденний  термін з дати надходження до податкового органу. На  підставі  висновків  про  відшкодування  податку  на  додану  вартість  органи  Державного казначейства України протягом п'яти днів своїми платіжними  дорученнями  перераховують  кошти  з рахунку  обліку доходів державного бюджету на рахунок,  вказаний у висновку чи рішенні суду.

Мотивуючи свою відмову у прийнятті висновку по  відшкодуванню позивачу ПДВ на суму 479447,00 грн. представник Управління  державного казначейства у Томашпільському районі посилається на Порядок взаємодії між органами державної податкової служби України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України в процесі відшкодування ПДВ за висновками органів державної податкової служби України та погашення простроченої бюджетної заборгованості з ПДВ шляхом видачі облігацій внутрішньої державної позики, затверджений спільним Наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України №451/501/132 від 03.08.2009 року.

Однак, як встановлено судом, зазначений Порядок врегульовує питання щодо взаємодії суб"єктів владних повноважень в процесі відшкодування ПДВ за висновками органів державної податкової служби України та погашення простроченої бюджетної заборгованості з ПДВ шляхом видачі облігацій внутрішньої державної позики, та  тому не має відношення до предмету спору по даній справі.

Також даним Порядком не передбачено повноважень Державного казначейства на прийняття  рішення про відмову у прийнятті висновку по відшкодуванню ПДВ.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 

Таким чином, суд прийшов до висновку, що відповідач 2 діяв не у спосіб передбачений Конституцєю України, а відтак неправомірно відмовив у прийнятті висновку по відшкодуванню ПДВ позивачу. 

Згідно ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб’єкта владних повноважень і про скасування рішення, зобов’язання відповідача вчинити певні дії, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

На підставі викладеного, суд вважає, що відповідач 2 неправомірно відмовив у прийнятті висновку по відшкодування ПДВ в сумі 479447,00 грн., а тому  позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України  кожна  сторона  повинна  довести  ті  обставини,  на  яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.   В адміністративних справах про протиправність рішень,  дій чи  бездіяльності  суб'єкта  владних  повноважень  обов'язок  щодо доказування правомірності  свого  рішення,  дії  чи  бездіяльності покладається    на   відповідача,   якщо   він   заперечує   проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у  нього  документи  та матеріали,  які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали. Якщо особа,  яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для  підтвердження  обставин, на  які  вона  посилається,  суд  вирішує справу на основі наявних доказів.

Позивачем також заявлено вимогу щодо зобов'язання відповідача 2 надати відповідачу 1 висновок із зазначенням ПДВ в сумі 479447,00 грн. що підлягає відшкодуванню з бюджету .

Однак, як встановлено судом в процесі розгляду справи, вищезазначений висновок  направлено на адресу Управління державного казначейства у Томашпільському районі ГУДКУ у Вінницькій області, який в свою чергу отримано 13.05.2009 року.

Таким, чином  позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню. 

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності відповідно  до  якого  органи  державної  влади,  органи місцевого самоврядування,  їхні посадові і службові особи зобов'язані  діяти лише на підставі,  в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача щодо зобов’язання відповідачів провести відшкодування суми податку на додану вартість в розмірі 479447 грн. підлягає задоволенню, оскільки такі вимоги є обґрунтованими, узгоджуються з сукупністю доказів та відповідають матеріалам справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

 Враховуючи викладене, суд  вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та конкретніше сформулювати резолютивну частину постанови з метою можливості її виконання в подальшому, а саме: визнати протиправними та скасувати  відмову Державного казначейства у Томашпільському районі ГУДКУ у Вінницькій області № 1  в проведенні платежів  відповідно до висновку Крижопільської міжрайонної Державної інспекції №0000000001 від 13.05.2009 року на суму 479447,00 грн.; зобов'язати Управління державного казначейства у Томашпільському районі ГУДКУ у Вінницькій області відшкодувати податок на додану вартість в сумі 479447,00 грн. ТОВ "Агрокомплекс "Зелена Долина" шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний рахунок ТОВ "Агрокомплекс "Зелена Долина" протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Згідно ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

  Керуючись ст.ст.2, 9, 11, 70, 71, 86, 94, 128, 158 - 163, 167, 186, 256, 257  Кодексу адміністративного судочинства  України, суд –

ПОСТАНОВИВ :

1.    Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати  відмову Державного казначейства у Томашпільському районі ГУДКУ у Вінницькій області № 1  в проведенні платежів  відповідно до висновку Крижопільської міжрайонної Державної інспекції №0000000001 від 13.05.2009 року на суму 479447,00 грн..

4.   Зобов'язати Управління державного казначейства у Томашпільському районі ГУДКУ у Вінницькій області відшкодувати податок на додану вартість в сумі 479447,00 грн. ТОВ "Агрокомплекс "Зелена Долина" шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний рахунок ТОВ "Агрокомплекс "Зелена Долина".

5.   Стягнути з Державного бюджету на користь позивача документально підтверджений розмір судових витрат, відповідно до частини задоволених позовних вимог –1,70 грн..

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

 Повний текст постанови оформлено   09.06.09 

Суддя                                                                     Сторчак Володимир Юрійович