Постанова № 4563860, 17.07.2009, Вінницький окружний адміністративний суд

а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця,    вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 

17 липня 2009 р.                                                                                     Справа № 2-а-2364/09/0270

Вінницький окружний адміністративний суд

у складі:                                                                          головуючого –судді Сапальової Т.В.

                                                                                          при секретарі  Димчишеній Т.В.

за участю:

представника позивача –Лисака О.В.,

представника відповідача –Тишківського С.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом  товариства з обмеженою відповідальністю “Барлінек-Інвест”до державної податкової інспекції у м. Вінниці  про визнання протиправними та скасування рішень про застосування штрафних санкцій №0000842200 від 29.12.2008 р., №0001402200/1 від 14.01.2009 р., №0001402200/2 від 19.02.2009 р., №0001402200/3 від 05.05.2009 р.,

ВСТАНОВИВ:

          ТОВ “Барлінек Інвест” (далі –Позивач) звернулось з позовом до ДПІ у м. Вінниці (далі –Відповідач) з вищезазначеними позовними вимогами.

             В обґрунтування заявленого позову позивач повідомляє наступне.

       Відповідачем проведена виїзна позапланова документальна перевірка ТОВ “Барлінек Інвест”з питань дотримання вимог валютного законодавства України при проведенні розрахунків за контрактом №06/2007/48 від 26.06.2007 р. з фірмою . z.o.o., результати якої оформлені актом №3226/2202/34004579 від 29.12.2008 року.

   Перевіркою встановлено порушення Позивачем вимог ст. 2 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”. Відповідач згідно зі ст.1 вказаного Закону нарахував пеню в розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки в іноземній валюті, про що виніс рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29.12.2009 року №0001402200 на суму 22925 грн.   

   Не погодившись з рішенням ДПІ м. Вінниці від 29.12.2008 р. Позивач оскаржив його (скарга   від 08.01.2009 р. про скасування вказаного податкового рішення).    Рішенням ДПІ у м. Вінниці  від 14.01.2009 року первинна скарга позивача була залишена без задоволення та винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 14.01.2009 року №0001402200/1, аналогічне за змістом попередньому.

       ДПА у Вінницькій області та ДПА України також залишили скарги позивача без задоволення, після чого Відповідач прийняв рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19.02.2009 року №0001402200/2 та від 05.05.2009 року №0001402200/3, аналогічні за змістом попереднім.

      Позивач вважає, що оскаржувані рішення відповідача суперечать вимогам чинного законодавства та підлягають скасуванню з огляду на те, що Законом України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, яким мають керуватися органи державної податкової служби, не передбачено права Відповідача приймати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

             Крім того, Позивач стверджує, що він є лише потерпілою стороною, а в його діях відсутня вина як складова будь-якого правопорушення, тому в даному випадку застосовувати штрафні санкції Відповідач не мав права.

         З наведених вище міркувань Позивач вважає вищезазначені рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

        Представник Позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю і просив його задовольнити. В судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Зауважень з питань проведення перевірки та оформлення її результатів у ТОВ “Барлінек Інвест”немає. Заперечень щодо встановлення перевіркою порушення в судовому засіданні також не повідомлено. Позивач вважає, що ДПІ у м. Вінниці перевищило встановлені Законом повноваження щодо порядку винесення рішення про застосування штрафних санкцій.

          Представник Відповідача проти позову заперечив і просив в позові відмовити, посилаючись на письмові заперечення (а. с. 79-81).

         В обґрунтування заперечень Відповідач  повідомляє наступне. ДПІ у м. Вінниці цілком правомірно прийнято та направлено позивачу рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій форми “С”, адже Законом України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”встановлено порядок погашення зобов’язань юридичних і фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами, в тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Крім того, з норм вказаного Закону випливає, що пеня, передбачена ст. 4 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, має бути застосована до платника податків в порядку та формі, відмінній, ніж шляхом направлення податкового повідомлення-рішення.

       Відповідач також посилається на пп. 7.1 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого Наказом ДПА України від 21.06.2001 р. №253, згідно з яким податковий орган здійснює розрахунок суми штрафних (фінансових) санкцій та приймає відповідно до законів з питань зовнішньоекономічної діяльності та інших законодавчих актів, якими податковим органам надано право застосовувати штрафні (фінансові) санкції, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, яке складається за формою згідно з додатком 8 (форма “С”).

       Відповідач стверджує, що застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення Позивачем правил здійснення господарської діяльності не потребує наявності суб’єктивної сторони правопорушення, в т.ч. вини, як елементу складу господарського правопорушення. 

           Представник Відповідача в судовому засіданні подані заперечення проти позову підтримав та просив в позові відмовити повністю.

      Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

   Відповідач на підставі направлення №2080/22 від 19.12.2008 року та наказу №2361/22п від 19.12.2008 року провів виїзну позапланову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства (а. с. 94, 95).

  Перевіркою встановлено порушення вимог ст. 2 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”(із змінами і доповненнями) в частині несвоєчасного надходження валютної виручки за імпортований товар по угоді №06/2007/48 від 26.06.2007 р. із нерезидентом - фірмою p. z.o.o. Результати перевірки були оформлені актом від 29.12.2008 року №3226/2202/34004579 (а. с. 29-35).

        Як вбачається з акту перевірки, у позивача станом на 01.09.2008 р. рахувалась непрострочена дебіторська заборгованість в сумі 36592,00 Євро з кінцевим строком надходження товару по імпорту 05.10.2008 р. У визначений термін товар по імпорту не надійшов, а тому станом на 06.10.2008 р. за розрахунками по контракту утворилась прострочена дебіторська заборгованість в сумі 36592,00 Євро.

    Вказана сума простроченої дебіторської заборгованості була закрита лише 05.11.2008 р. шляхом надходження імпортного товару від нерезидента на загальну суму 57592,00 Євро/430158,10 грн. Перевіркою встановлено, що загальна кількість днів прострочки становить 31 день. 

  На підставі даного акту перевірки Відповідачем винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29.12.2008 року №0001402200, яким до Позивача застосована штрафна (фінансова) санкція за порушення ст. 1 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”в розмірі 22925 грн. (а. с. 28).

  Позивач оскаржив вищевказане рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій шляхом подання скарги від 08.01.2009 р. (а. с. 40, 41), яка рішенням ДПІ у м. Вінниці  від 14.01.2009 р. була залишена без задоволення у зв’язку з необґрунтованістю (а. с. 46-48).

 Не погодившись з вищевказаними рішеннями ДПІ у м. Вінниці, Позивач 23.01.2009 р. оскаржив їх до ДПА у Вінницькій області (а. с. 42, 43), однак рішенням останньої від 13.02.2009 р. скарга позивача була залишена без задоволення (а. с. 49-51).

  Позивач звернувся зі скаргою до ДПА України (а. с. 44, 45), в результаті розгляду скарги рішенням податкового органу її також було залишено без задоволення (а. с. 53-55).

          За результатами розгляду скарг ТОВ “Барлінек Інвест”та залишення рішення від 29.12.2008 року №0001402200 без змін Відповідач прийняв оскаржувані рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 14.01.2009 р. №0001402200/1, від 19.02.2009 р. №0001402200/2 та від 05.05.2009 р. №0001402200/3 (а. с. 25-27), аналогічні первинному рішенню від 29.12.2008 р. №0001402200.   

          Позивач, не погодившись з рішеннями ДПІ у м. Вінниці, звернувся до суду.

           Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача та наданих доказів, суд виходить з наступного. 

  В п.п. 3.3 акту перевірки міститься інформація щодо перевірки дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій.

  Перевіркою виявлено порушення Позивачем ст. 1 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”під час виконання контракту №06/2007/48 від 26.06.2007 р. з фірмою Stanmet Sp. z.o.o., Польща, щодо перевищення граничних термінів надходження валютної виручка за імпортований товар. В додатку №2 міститься розрахунок нарахування пені по цьому контракту, загальний розмір якої становить 22924,55 грн. (а .с. 38).

   В судовому засіданні встановлено, що акт перевірки підписаний посадовими особами ТОВ “Барлінек Інвест”без зауважень та заперечень. (а. с. 35). Доданий до акту розрахунок пені за ненадходження товару по імпорту також підписаний представниками платника податків без застережень (а. с. 38).

  Згідно зі ст. 1 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується.

         Ст. 4 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”встановлено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).       

  Позивачем в позовній заяві та в судовому засіданні не ставилось питання щодо протиправності дій відповідача відносно встановлення факту несвоєчасного надходження валютної виручки за вищевказаним контрактом. Даний факт та сума нарахованої пені Позивачем не оспорювались, що також підтверджується матеріалами перевірки.

    З урахуванням встановлених в судовому засіданні обставин та наведених вище положень Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”суд дійшов висновку, що пеня, нарахована  на загальну суму 22925 грн., визначена в оскаржуваних рішеннях форми “С”,  є документально підтвердженою та не спростовується  доводами Позивача.

       Оцінюючи доводи позивача відносно того, що Відповідач не має права в даному конкретному випадку приймати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій форми “С”, суд виходить з того, що вони є необґрунтованими та не відповідають вимогам чинного законодавства з наступних підстав.

      У ст. 4 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” передбачено, що державні податкові  інспекції вправі за  наслідками документальних  перевірок  безпосередньо  стягувати  з  резидентів пеню, передбачену цією статтею.

       Підпунктом 7.1 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого Наказом ДПА України від 21.06.2001 р. №253, передбачається, що податковий орган здійснює розрахунок суми штрафних (фінансових) санкцій та приймає відповідно до  законів з питань зовнішньоекономічної діяльності та інших законодавчих актів, якими податковим органам надано право застосовувати штрафні (фінансові) санкції, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, яке складається за формою згідно з додатком 8 (форма “С”).

           Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем було дотримано вимоги наведених вище  положення чинного законодавства України, а тому підстав для визнання протиправними і скасування оскаржуваних рішень про застосування штрафних санкцій №0000842200 від 29.12.2008 р., №0001402200/1 від 14.01.2009 р., №0001402200/2 від 19.02.2009 р. та №0001402200/3 від 05.05.2009 р. з наведених Позивачем міркувань  немає.

    Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.   

     В силу ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.         

    Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги  та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.

        Враховуючи вищевикладене, та норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають. 

Керуючись ст.ст. 9, 11, 17, 69-72, 94, 158-163, 186, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю “Барлінек-Інвест”до державної податкової інспекції у м. Вінниці  про визнання протиправними та скасування рішень про застосування штрафних санкцій №0000842200 від 29.12.2008 р., №0001402200/1 від 14.01.2009 р., №0001402200/2 від 19.02.2009 р., №0001402200/3 від 05.05.2009 р. відмовити повністю.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

 Повний текст постанови оформлено:  22.07.09 

Суддя/підпис/Сапальова Тетяна Валентинівна

Копія вірна:

Суддя:

Секретар: