Постанова № 4563822, 09.07.2009, Вінницький окружний адміністративний суд

а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця,    вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 

09 липня 2009 р.                                                                                     Справа № 2-а-2698/09/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Свентуха Віталія Михайловича,

При секретарі судового засідання:   Мороз Вікторія Валентинівна 

За участю представників сторін:

позивача      :   Баранова О.Ю., Порядько О.О. - представники за дорученням;

відповідача :   Байовська З.С., Посунько Ю.С. - представники за довіреністю;

розглянувши матеріали справи

за позовом: військової частини А 2287  

до:   контрольно-ревізійного управління у Вінницькій області 

про: визнання протиправною та скасування вимоги від 23.04.2009р. № 08-17

ВСТАНОВИВ :

  В червні 2009 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулась військова частина А 2287 з позовом до контрольно-ревізійного управління у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування обов'язкової вимоги  від 23.04.2009р. № 08-17 щодо усунення порушень законодавства в частині відображення по даних бухгалтерського обліку кредиторської заборгованості по компенсації звільненим військовослужбовцям за речове майно в сумі 181,8 тис. грн..

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки акту ревізії та обов'язкова вимога, пред'явлена Контрольно-ревізійним управлінням у Вінницькій області, щодо відображення по даних бухгалтерського обліку кредиторської заборгованості по компенсації звільненим військовослужбовцям за речове майно в сумі 181, 8 тис. грн.,  є необґрунтованими, оскільки відповідачем не було враховано ряд норм чинного законодавства.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали, просили його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Суду додатково пояснили, що дійсно наявні порушення, і в даній ситуації не зрозуміло як діяти, оскільки у випадку відображення, а також не відображення по даних бухгалтерського обліку кредиторської заборгованості по компенсації звільненим військовослужбовцям за речове майно призведе до порушення.

Представники відповідача - Контрольно-ревізійного управління у Вінницькій області вимоги позивача не визнали з підстав, викладених в наданих суду письмових запереченнях б/н та без дати  (а.с. 37-40), зазначивши про правомірність  власних дій та достовірність встановлених фактів при проведені ревізії військової частини. Вважають заявлені вимоги необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам у справі, а відтак, в їх задоволенні просили суд відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, об’єктивно дослідивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку про те, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Позивач –військова частина А 2287 є структурною одиницею Збройних Сил України, відповідно до Закону України “Про збройні Сили України”, та перебуває у підпорядкуванні Міністерства оборони України, внесена до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за кодом 24982545.

З матеріалів справи вбачається, що Контрольно-ревізійним управлінням у Вінницькій області проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності військової частини                   А 2287 за період з 1 січня 2007 року по 1 лютого 2009 року.

В результаті перевірки було встановлено, зокрема, порушення вимог ч. 1 ст. 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, п.1.2 Порядку складання річних фінансових звітів за 2007 рік установами та організаціями, які отримують кошти з державного або місцевого бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 10 січня 2008 року №3, та Порядку №3 зі змінами. У звітах про заборгованість бюджетних установ за 2007-2008 року (ф.7д) по КЕКВ 1134 “М" який інвентар”не відображено станом на 1 січня 2009 року кредиторську заборгованість в сумі 181,8 тисяч гривень. Як наслідок внесено недостовірні дані до фінансової звітності, а саме заниження у рядку  420 форми звітності "Баланс" станом на           1 січня 2009 року кредиторської заборгованості на загальну суму 181,8 тисяч гривень, про що складений акт за № 08-07/12 від 03 квітня 2009 року /а.с. 54-99 /.

15.04.2009 року командиром військової частини А 2287 на адресу відповідача було направлено заперечення на акт ревізії фінансово-господарської діяльності військової частини А2287 за період з 1 січня 2007 року по 1 лютого 2009 року /а.с. 8 –12/.

Дані заперечення були розглянуті відповідачем, а висновки на заперечення до акту ревізії направлені позивачу –військовій частині А2287. З даних висновків вбачається, що заперечення стосовно не відображення в бухгалтерському обліку кредиторської заборгованості по виплаті компенсації за речове майно контрольно-ревізійним управлінням у Вінницькій області прийняті не були.

На підставі акту ревізії від 03 квітня 2009 року № 08-07/12 та керуючись ст.. 10 Закону України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні”Контрольно-ревізійним управлінням у Вінницькій області було направлено позивачу письмову вимогу від 23.04.2009 року № 02-08-17-14/2992, пунктом 5 якої відповідач вимагав забезпечити відображення по даних бухгалтерського обліку кредиторської заборгованості по компенсації звільненим                         військослужбовцям за речове майно в сумі 181,8 тисяч гривень /а.с.20-22/. Вказану письмову вимогу позивач у позовній заяві обумовив як вимогу №08-17 від 23.04.2009року. 

В судовому засіданні встановлено та в свою чергу не спростовувалось, а було підтверджено представниками позивача, що згідно карток обліку матеріальних засобів особистого користування, що підлягає видачі у військовій частині А2287 рахується заборгованість по компенсації за речове майно військовослужбовцям, зокрема, станом на 1 січня 2007 року 124,6 тисяч гривень, станом на 1 січня 2008 року 125,6 тисяч гривень, станом на 1 січня 2009 року 185,5 тисяч гривень та на 1 лютого 2009 року –185,5 тисяч гривень. Також встановлено, що фактична кредиторська заборгованість станом на січень-лютий 2009 року становить 181,8 тисяч гривень.

Виходячи із того, що у вказаних картках обліку було відображено заборгованість по компенсації за речове майно військовослужбовцям, то вказані дані мали бути внесені й до фінансової звітності.

Згідно із ч. 3 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах,  систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах  синтетичного  та  аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на  взаємопов'язаних  рахунках  бухгалтерського  обліку.

Посилання позивача на те, що кошторисами доходів та видатків військової частини А 2287 за листопад 2006 року –лютий 2009 року не було передбачено бюджетних асигнувань на виплату грошової компенсації за невидане речове майно звільненим військовослужбовцям, за винятком тих військовослужбовців по яким на обліку у військовій частині А2287 рахуються судові рішення, тому постанова на облік даної кредиторської заборгованості є взяттям на облік не бюджетних зобов’язань –бюджетним правопорушенням, взято судом до уваги, однак не може бути розцінено як підставу визнання протиправною та скасування письмової вимоги контрольно-ревізійного управління у Вінницькій області.

Разом з тим,  відповідно до Порядку обліку зобов'язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного казначейства України, затвердженого наказом Державного казначейства України від 09.08.2004 №136 - не бюджетне зобов'язання - будь-яке зобов'язання за коштами державного та/або місцевих бюджетів, узяте розпорядниками або одержувачами бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, установлених Бюджетним кодексом України, законом України про Державний бюджет України та рішенням про місцевий бюджет на відповідний рік.

Відповідно до п. 20 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року №228, під час визначення обсягів видатків та/або надання кредитів з бюджету розпорядників нижчого рівня головні розпорядники повинні враховувати об'єктивну потребу в коштах кожної установи, виходячи з її основних виробничих показників і контингентів, які встановлюються для установ, обсягу виконуваної роботи, штатної чисельності, необхідності погашення дебіторської і кредиторської заборгованості та реалізації окремих програм і намічених заходів щодо скорочення витрат у плановому періоді.

Обов'язковим є виконання вимоги щодо першочергового забезпечення бюджетними коштами видатків на оплату праці з нарахуваннями, а також на господарське утримання установ.

Пунктом 3.1.3 ч.3 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затверджене наказом Міністра оборони України від 16 липня 1997 року №300 визначено, що командир військової частини (з’єднання) несе особисту відповідальність за організацію матеріального, медичного, ветеринарного, технічного, аеродромно-технічного, торгівельно-побутового, квартирно-експлуатаційного та фінансового забезпечення; за забезпечення частини (з’єднання) матеріальними засобами і коштами та організацію їх перевезення, законність та доцільність їх витрачання.

З огляду на вищевикладене, всі господарські операції установи, не дивлячись на те забезпечені вони бюджетними асигнуваннями чи ні, повинні бути відображені по бухгалтерському обліку.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та  законами України.

Таким чином, письмова вимога відповідача про відображення по даних бухгалтерського обліку кредиторської заборгованості по компенсації звільненим військовослужбовцям за речове майно в сумі 181,8 тис грн. пред'явлена правомірно та обґрунтовано.

В спростування заперечень відповідача в частині, що письмова вимога контрольно-ревізійної служби України не може бути предметом оскарження у адміністративному процесі, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 1 частини1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно абз.3 п.1 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду №02-5/35 від 26.01.2000 року: "Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ним кола суб'єктів), якому вони адресовані".

Суд вважає, що під правовим актом індивідуальної дії слід розуміти такий акт суб’єкта владних повноважень, який тягне для прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин певні правові наслідки.

Відповідно до пунктів 45, 46 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 20 квітня 2006 року № 550 у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи служби, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об’єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому. Якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом служби у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об’єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що правовим актом індивідуальної дії у розумінні статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України є письмоваобов’язкова вимога Контрольно-ревізійного управління у Вінницькій області від 23 квітня 2009 року № 02-08-17-14/2992.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 17, 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, ст. 10 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні", Бюджетним кодексом України, Порядком обліку зобов'язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного казначейства України, Порядком складання річних фінансових звітів за 2007 рік установами та організаціями, які отримують кошти державного або місцевого бюджетів, Положенням про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, Порядком проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, ст.ст. 3, 9, Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", суд -

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні позову військової частини А 2287 до контрольно-ревізійного управління у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування обов'язкової вимоги  від 23.04.2009р. № 08-17 щодо усунення порушень законодавства в частині відображення по даних бухгалтерського обліку кредиторської заборгованості по компенсації звільненим військовослужбовцям за речове майно в сумі 181,8 тис. грн. -  відмовити.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

 Повний текст постанови оформлено:  14.07.09 о 17:45 

Суддя:                                                                                    Свентух Віталій Михайлович