Постанова № 45636599, 23.06.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа № 490/2628/15-п 23.06.2015 23.06.2015 23.06.2015

Номер провадження: 33/784/164/15

.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2015 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області

у складі: головуючої - судді Фаріонової О.М.

за участю секретаря Білика Є.І.

особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності,- ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 травня 2015 року, якою

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Миколаєва, проживаючий в АДРЕСА_1,

- визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Згідно постанови суду, 21 лютого 2015 року о 8 годині 10 хвилин ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, рухаючись по вул. Нікольській, в районі будинку № 75, керував транспортним засобом - автомобілем ЗАЗ 110307, номерний знак НОМЕР_1, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову скасувати, а провадження в справі про адміністративне правопорушення закрити у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

На думку апелянта, судом порушені норми матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що його захисник відібрав пояснення у свідка ОСОБА_3, та з'ясовано, що свідок не надавав суду показань, що зазначені у постанові суду, оскільки в суді пояснив, що не був присутнім під час проходження ОСОБА_1 тесту за допомогою пристрою «Драгер», а бачив лише результат тесту.

Стверджує, що працівники ДАІ порушили умови та порядок застосування алкотестеру, оскільки йому був наданий алкотестер з вже надітим мундштуком, а, отже, він міг бути раніше використаний.

Не оспорює присутності двох свідків при продуті алкотестеру, але стверджує, що свідкам були показані лише результати алкотесту, оскільки вони не були присутніми під час його проходження.

Зазначає, що він не погодився із результатами алкотесту та звертався до працівника ДАІ з проханням пройти медичний огляд на стан сп'яніння у лікаря-нарколога, на що отримав відмову. Після оформлення адміністративного протоколу він в той же день, протягом 2 годин, звернувся до наркологічного диспансеру, де встановлено про перебування ним у тверезому стані.

Посилається на те, що отриманий ним протокол є відмінним від того, що наявний у матеріалах справи. У графі «пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, по суті порушення» у протоколі є дописування.

Вважає, що судом не встановлені дані про його особу, оскільки у судовому засіданні не досліджено жодної характеристики на нього, в зв'язку із чим необґрунтовано призначено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Заслухавши ОСОБА_1 та його захисника на підтримку апеляційної скарги, допитавши свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, вивчивши матеріали справи, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП, є правильними та ґрунтуються на досліджених доказах.

Як видно з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, Водію було запропоновано пройти медичний огляд на місці зупинки в присутності двох свідків за допомогою спеціального технічного засобу «Drager Alkotest», та показник тесту № 2076 склав 0,8 проміле.

Викладені у протоколі обставини підтвердили в своїх поясненнях свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_6, в яких зазначено, що в їх присутності ОСОБА_1 продув алкотестер та показник тесту склав 0,80 проміле алкоголю. Ці пояснення свідки підтвердили при розгляді протоколу в суді першої інстанції.

Відповідно до результатів проходження огляду водія ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу на стан алкогольного сп'яніння, здійсненого з використанням спеціального технічного засобу «Drager Alkotest» цифровий показник приладу становив 0,8 проміле (при дозволених не більше 0,2 проміле), № тесту 2076 від 21.02.2015 року о 08:23, що підтверджує факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння.

Як слідує з пояснень ОСОБА_1, викладених власноруч у протоколі про адміністративне правопорушення, він пояснив про вжиття ним алкогольних напоїв, та не заперечував результати огляду на місці зупинки транспортного засобу.

При апеляційному розгляді ОСОБА_1 не оспорював, що двоє свідків були присутні при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, але стверджував, що працівник ДАІ порушив процедуру проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів. Апелянт посилається на надання йому вже використаного тестеру, про відсутність свідків саме під час надання тестеру та його продуття, а також стверджував, що його пояснення містять дописування про вживання ним алкогольних напоїв.

Але ці пояснення спростували при апеляційному розгляді свідок ОСОБА_4 щодо обставин складання ним протоколу про адміністративне правопорушення, а також свідок ОСОБА_5 (ст. інспектор взводу супроводження ДПС ДАІ УМВС України в Миколаївській області).

Зокрема, свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 пояснили, що огляд ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу проведений з використанням спеціального технічного засобу «Drager Alkotest», спеціальна трубка надана в упакованому вигляді, в присутності двох свідків. З боку ОСОБА_1 не висловлювалися будь-які заперечення щодо порядку надання тестеру та проходження огляду на місці зупинки, про проходження огляду в медичному закладі прохання не висловлював.

Хоча при апеляційному розгляді свідок ОСОБА_3 пояснив, що працівник ДАІ показав йому лише результати тесту, але ж в цій частині ці показання не відповідають дійсності, оскільки спростовуються показаннями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, свідка ОСОБА_6 при розгляді протоколу в суді першої інстанції та поясненнями самого ОСОБА_7, який безпосередньо під час складання протоколу про адміністративне правопорушення власноручно підтвердив правильність викладених в поясненні обставин. Крім того, свідок ОСОБА_3 підтвердив, що в суді першої інстанції надавав показання такі, які аналогічні поясненням, що надані ним під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Отже, доводи апелянта про те, що інспектором ДАІ йому наданий вже використаний тестер, спростовується показаннями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6, а також даними протоколу про адміністративне правопорушення, згідно яким ОСОБА_1 не висловлював будь-яких заперечень з приводу процедури медичного огляду на місці зупинки.

Апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що виписка № 317, яка видана обласним наркологічним диспансером 21.02.2015 року про проходження ОСОБА_1 о 10:35 медичного огляду на стан сп'яніння і що ознак сп'яніння не виявлено, не є належним та допустимим доказом, оскільки медичний огляд проведений без присутності працівників ДАІ, тобто в порушення п. п. 3.17 Інструкції «Про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного та іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 09.09.2009 року.

Як свідчать показання свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6, а також дані протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 не висловлював вимоги про огляд у медичному закладі, що спростовує доводи апелянта про відмову працівника ДАІ супроводжувати його до наркологічного диспансеру.

Під час апеляційного розгляду апелянт також зазначив, що у зв'язку з грубими порушеннями його прав працівниками ДАІ (відібрали у нього документи, залишили місце зупинки, відмовлялися доставити до медичного закладу) він повідомив до чергової частини УДАІ.

Згідно відповіді УДАІ від 12.06.2015 року, дійсно 21.02.2015 року на телефон чергової частини роти ДПС ДАІ УДАІ УМВС було отримано о 08:58 та о 09:08 два анонімних повідомлення від громадянина, який прізвище не назвав, та заявив про його безпричинну зупинку по вул. Нікольській, 75 в м.Миколаєві, наполягав на повторному проходженні дослідження на стан сп'яніння.

При перевірці зазначеного анонімного звернення черговим встановлено, що по вул. Нікольській, 75 в м. Миколаєві знаходився наряд співробітників ДПС, та о 08:10 був зупинений автомобіль ЗАЗ 110307, номерний знак НОМЕР_1, та водієві запропоновано пройти медичний огляд на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціального технічного засобу «Drager Alkotest», і що після проходження тесту встановлено про перебування водія у стані алкогольного сп'яніння, оскільки цифровий показник приладу становив 0,8 проміле (при дозволених не більше 0,2 проміле), № тесту2076 від 21.02.2015 року о 08:23.

Отже, і з цих даних слідує, що ОСОБА_1 не висловлював будь-яких скарг щодо процедури його огляду на місці зупинки. При цьому, апеляційний суд враховує, що його звернення 21.02.2015 року було анонімне, а в подальшому ОСОБА_1 будь-яких скарг на дії інспектора ДПС не подавав.

Крім того, згідно протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 зупинений о 08:10, та о 08:23 отримані дані за результатами тесту. Тому встановлено, що телефонні дзвінки були здійснені ОСОБА_1 вже після встановлення перебування ним у стані алкогольного сп'яніння, і його звернення до чергової частини ДАІ вже о 08:58 свідчить лише про бажання уникнути адміністративної відповідальності, оскільки під час складання протоколу та відібрання пояснень у свідків він не висловлював заперечень з приводу порушення його прав.

Відсутні підстави вважати, що пояснення від імені ОСОБА_1 в протоколі про адміністративне правопорушення містять дописування, оскільки ці пояснення викладені особисто ним, що підтвердив в судовому засіданні свідок ОСОБА_4

Отже, наведені апелянтом доводи про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, позбавлені підстав.

Призначаючи стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, суд першої інстанції дотримався вимог ст. 33 КУпАП та врахував характер вчиненого правопорушення, дані про особу ОСОБА_1, які додані до протоколу. Обставини, що обтяжують та пом'якшують відповідальність, судом не встановлені.

Доводи апелянта про те, що судом не досліджено жодної характеристики на нього, є необґрунтованими, оскільки судом досліджено дані про особу правопорушника, що наявні в матеріалах справи, а будь-які інші характеристики ОСОБА_8 суду не надані.

Стягнення визначено в межах санкції ч.1 ст. 130 КУпАП, з урахуванням підвищеної суспільної небезпеки вчиненого адміністративного правопорушення.

З огляду на наведене, підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 289, 294 КУпАП, суд ,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 травня 2015 року залишити без зміни.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча: