Постанова № 45636377, 23.06.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа № 471/615/14-п 23.06.2014 23.06.2014 23.06.2014

Номер провадження: 33/784/142/14

.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 33/784/142/14 Головуючий 1-ї інстанції: Марценюк С.А.

Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП Суддя апеляційної інстанції: Маркова Т.О.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2014 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області в складі:

головуючої судді Маркової Т.О.

за участю секретаря: Лі І.К.

особи, яка притягнута до

адміністративної відповідальності ОСОБА_2

розглянув справу за апеляційною скаргою особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 на постанову Братського районного суду Миколаївської області від 21 травня 2014 року, якою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець смт. Братське Миколаївської області, громадянин України, працюючий слюсарем в Братському управлінні експлуатації газового господарства, неодружений, має на утриманні малолітню дитину, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1,

притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 36 грн. 54 коп.

Згідно постанови суду, ОСОБА_2 визнано винним в тому, що 02 травня 2014 року між 17 та 18 годинами, керував автомобілем марки «ВАЗ 2103», номерний знак НОМЕР_1, по вул. Вороніна в смт. Братське Миколаївської області, в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п.2.9 «а» Правил дорожнього руху України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вважає постанову суду незаконною, у зв'язку з однобічністю розгляду справи та не відповідністю висновків фактичним обставинам справи.

Вважає, що склад правопорушення не може визнаватися доведеним, оскільки до матеріалів справи не додано даних щодо розміру похибок при вимірювані стану алкогольного сп'яніння та документу, який підтверджував би справжність даного приладу.

Вказує, що показання свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_4 не відповідають дійсності.

Зазначає, що інспектором ДАІ було порушено порядок оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, оскільки в протоколі не зазначено частина статті, яка передбачає відповідальність за вчинення правопорушення, та кількість осіб, які знаходяться на утримані.

В той же час не заперечує факту керування автомобілем під впливом лікарських препаратів, оскільки в той час перебував на стаціонарному лікуванні та приймав багато різних лікарських засобів.

Просить пом'якшити призначене йому стягнення та змінити його на 50 годин громадських робіт.

Вказує, що суд безпідставно не врахував всіх даних про його особу, а саме те, що у нього на утримані знаходиться малолітня дитина, яку він сам виховує та працює в газовому господарстві.

Зазначає, що позбавлення його права керування транспортними засобами, поставить його сім'ю в тяжке матеріальне становище.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_2, який підтримав апеляційну скаргу та просив призначити стягнення у вигляді громадських робіт, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_2 в скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за обставин встановлених судом 1-ї інстанції, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення АА2 №510402 від 02.05.2014 року, ОСОБА_2 керував автомобілем в стані алкогольного сп'яніння, що було встановлено за результатами проходження алкотестеру «Drager» та підтверджується письмовими поясненнями двох свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які підтвердили показання вимірювального пристрою «Drager».

Що стосується твердження апелянта, що постанова суду не відповідає фактичним обставинам справи, працівниками ДАІ було порушено порядок оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, а також те, що склад правопорушення не може визнаватися доведеним, оскільки правопорушником власноручно було підписано протокол, в якому про порушення порядку оформлення матеріалів та про неправомірні дії працівників ДАІ не вказано, факт керування автомобілем в стані алкогольного сп'яніння було належним чином зафіксовано в присутності двох свідків, пояснення яких співпадають з часом складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Тому апеляційний суд вважає, що обставини справи судом першої інстанції встановлені вірно і ОСОБА_2 правильно судом визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Що стосується твердження ОСОБА_2 про те, що він керував транспортним засобом під впливом лікарських препаратів, то вони є неспроможними, оскільки спростовується даними алкотестеру «Drager», згідно якого цифровий показник алкоголю в крові становить 2,49 проміле, що більше гранично допустимого розміру в 10 разів, а також даними протоколу про адміністративне правопорушення, згідно якого явною ознакою алкогольного сп'яніння інспектором було зазначено - різкий запах алкоголю з рота ОСОБА_2

При призначені адміністративного стягнення суд відповідно до вимог ст.33 КУпАП врахував характер вчиненого адміністративного правопорушення, відомості про особу порушника, ступінь його вини, і дійшов вірного висновку про доцільність накладення на ОСОБА_2 саме такого виду адміністративного стягнення, як позбавлення права керування транспортним засобом.

Прохання ОСОБА_2 про призначення йому громадських робіт не підлягає задоволенню, оскільки згідно ч.1 ст.24 КУпАП, громадські роботи є більш суворим покаранням ніж позбавлення права керування транспортним засобом, а при зміні постанови в частині накладення стягнення, відповідно до ст.294 КУпАП, воно не може бути посилено.

Той факт, що ОСОБА_2 має на утримані малолітню дитину, не є підставою для призначення йому іншого більш м'якого стягнення, оскільки призначене йому судом стягнення мотивоване і відповідає санкції ч.1 ст.130 КУпАП.

Крім того, позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік не є найсуворішим видом санкції ч.1 ст. 130 КУпАП та призначено не у максимальних межах даного виду стягнення.

З урахуванням наведеного, підстав для зміни постанови суду та пом'якшення адміністративного стягнення накладеного судом 1-ї інстанції немає, а тому вимоги апелянта не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,-

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Братського районного суду Миколаївської області від 21 травня 2014 року відносно ОСОБА_2 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП - залишити без зміни.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду

Миколаївської області Т.О. Маркова