Ухвала суду № 45636271, 16.06.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №485/529/15-ц 16.06.2015 16.06.2015 16.06.2015

Провадження №22ц/784/1336/15 Головуючий в першій інстанції ОСОБА_1

Категорія 5 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої - Довжук Т.С.,

суддів: Шолох З.Л., Коломієць В.В.,

при секретарі судового засідання Горенко Ю.В.,

за участю позивача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 23 квітня 2015 року по справі за позовом

ОСОБА_3

до

приватного акціонерного товариства "Снігурівська машино - технолошічна станція" (далі - ПАТ "Снігурівська машино - технологічна станція")

про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності,

В С Т А Н О В И Л А:

30 березня 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПАТ "Снігурівська машино - технологічна станція" про визнання договору купівлі-продажу нежитлової будівлі - складу, що розташований по вул. Леніна, 17 в м. Снігурівка, Миколаївської області дійсним та визнання за ним права власності на вказане майно.

Позивач зазначав, що 12 грудня 2011 року уклав з закритим акціонерним товариством "Снігурівська машино - технологічна станція", правонаступником якого є відповідач, договір про намір купівлі-продажу нежитлової будівлі - складу для зберігання вузлів та агрегатів, площею 104,4 м2 по вул. Леніна, 17 в м. Снігурівка за 50 000 грн. Відповідно до умов вказаного договору, він зобов'язався сплатити вартість нерухомого майна, а відповідач повинен був підготувати усі документи для нотаріального оформлення даного договору та понести всі витрати пов'язані з цими діями. Він сплатив обумовлену у договорі суму, а відповідач передав йому даний склад. Вважає, що вони домовились щодо усіх істотних умов договору, відбулося часткове виконання договору, але відповідач відмовляється від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, за відсутність коштів для вчинення вказаних дій.

Посилаючись на викладене та порушення відповідачем вимог ч. 2 ст. 220 ЦК України та те, що між ним та відповідачем була досягнута домовленість щодо усіх істотних умов договору купівлі-продажу спірного нежитлового приміщення складу, позивач просив позов задовольнити.

Рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 23 квітня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог в повному обсязі. На думку апелянта, рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи і перевіривши зазначені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, ч. 2 ст. 220 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Згідно ст. 657 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Водночас, відповідно до частин 3, 4 ст. 334 та ч. 3 статті 640 ЦК України (в редакції указаних норм права, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Таким чином норма ч. 2 ст. 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, 12 грудня 2011 року між ПАТ "Снігурівська машино - технологічна станція" та ОСОБА_3 було укладено в простій письмовій формі попередній договір купівлі - продажу, відповідно до умов якого відповідач мав намір продати, а ОСОБА_4 купити майно, що знаходиться у власності продавця, а саме: склад для зберігання вузлів та агрегатів (а.с. 5).

Відповідно до копій квитанцій, останній платіж за придбання спірного майна ОСОБА_3 сплачено 21 серпня 2013 року (а.с.14), тобто в порушення вимог п. 2.1 вказаного договору.

Згідно ч. 1 ст. 635 ЦК України попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

За змістом ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги позивача не ґрунтуються на вимогах закону, а тому обґрунтовано відмовив в задоволенні позову.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідач не бажає здійснювати міри щодо нотаріального посвідчення договору, а тому вирішити спір без судового рішення неможливо, є помилковими.

Так, відповідно до п. 3 спірного договору, продавець зобов'язався продати спірний об'єкт до 12 квітня 2012 року; не змінювати вартість цього об'єкту; погасити заборгованість за комунальні послуги і надати покупцю на час підписання договору купівлі-продажу довідки, квитанції розрахунку по комунальним платежам; звільнити об'єкт нерухомості не пізніше 3 - х днів з часу підписання цього договору (про намір); з'явитись для підписання договору купівлі-продажу.

Згідно п. 5.2. спірного договору при невиконанні продавцем своїх обов'язків, зазначених в п. 3 цього договору, він зобов'язаний повернути покупцю первинний внесок та засоби витрачені на проведення ремонтних робіт (ст. ст. 195, 571 ЦК України) (а.с. 5).

Доводи апеляційної скарги, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду є законним, обґрунтованим та ухваленим з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 23 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча

Судді