Ухвала суду № 45635856, 11.04.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/11331/13-ц 11.04.2014

Провадження №22-ц/784/1376/14

У Х В А Л А

11 квітня 2014 року м. Миколаїв

Суддя апеляційного суду Миколаївської області Самчишина Н.В., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 березня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства (далі ПАТ) «Державний ощадний банк України», ОСОБА_2, приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_3, тертя особа служба у справах дітей адміністрації Ленінського району Миколаївської міської ради, про визнання недійсним іпотечного договору та зобовязання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

До апеляційного суду Миколаївської області надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 березня 2014 року, яким відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Державний ощадний банк України», ОСОБА_2, приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання недійсним іпотечного договору та зобовязання вчинити певні дії.

Проте, ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції не вирішив питання про судові витрати в порядку, передбаченому ст. 88 ЦПК України, а саме щодо стягнення з позивачки на користь держави недоплаченого нею судового збору при подачі позову.

Так, позивачкою заявлені дві вимоги немайнового характеру щодо визнання недійсним іпотечного договору та зобовязання вчинити певні дії. Судовий збір сплачено нею 10 грудня 2013 року у розмірі 229 грн. 40 коп., а позов подано 23 грудня 2013 року (а.с.1, 2).

Проте, вирішуючи питання про відкриття провадження по справі та, ухвалюючи рішення від 19 березня 2014 року, суд не звернув належної уваги, що з 23 жовтня 2013 року набрали чинності зміни в Закон України «Про судовий збір» і ставка судового збору за кожну вимогу немайнового характеру стала складати 0,2 розміру мінімальної заробітної плати (229 грн. 40 коп.). Отже позивачкою заявлені дві вимоги немайнового характеру, а судовий збір оплачений лише за одну.

Вказане, відповідно до п.4 ч.1 ст. 220 ЦПК України є підставою для ухвалення додаткового рішення.

Враховуючи наведене, справа підлягає поверненню до суду першої інстанції для виконання вимог ст. 220 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 297, 220 ЦПК України, суддя

У Х В А Л И Л А :

Цивільну справу разом з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 березня 2014 року повернути до того ж суду для ухвалення додаткового рішення.

Надати строк для усунення вказаного недоліку до 05 травня 2014 року.

Суддя апеляційного суду

Миколаївської області ОСОБА_4