Ухвала суду № 45635739, 19.03.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/90/13 19.03.2013 19.03.2013 19.03.2013

Провадження № 22ц/784/466/13 Головуючий у 1-й інстанції Ітрін М.В.

Категорія 23 Доповідач апеляційної інстанції ОСОБА_1

Ухвала

Іменем України

19 березня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої - Шолох З.Л.,

суддів: Локтіонової О.В., Самчишиної Н.В.,

при секретарі судового засідання Шпонарській О.Ю.,

за участю:

- позивача ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3,

- відповідачки ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 10 грудня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Новоодеської міської ради та ОСОБА_4, третя особа - відділ Держкомзему у Новоодеському районі Миколаївської області, про визнання недійсним акту встановлення меж земельної ділянки, схематичного креслення до нього, визнання недійсним державного акту на право власності на землю та зобовязання вчинення певних дій,

встановила:

26 вересня 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Новоодеської міської ради та ОСОБА_4 про визнання недійсними акту встановлення меж земельної ділянки та схематичного креслення земельної ділянки.

Позивач зазначав, що він є власником житлового будинку № 122 із господарськими будівлями та спорудами по вул. Підгорній у м. Нова Одеса та користувачем земельної ділянки.

Його сусідка, ОСОБА_4 є власницею жилого будинку та земельних ділянок за адресою: м. Нова Одеса вул. Свободи, 1.

Межу із земельною ділянкою ОСОБА_4 він не узгоджував.

Не дивлячись на це, ОСОБА_4 оформила право власності на земельні ділянки, розташовані за адресою: м. Нова Одеса, вул. Свободи, 1 та отримала державні акти, згідно яких частина його земельної ділянки, увійшла до частини земельних ділянок відповідачки.

У 2010 році ОСОБА_4 при проведенні будівельних робіт по реконструкції свого будинку знесла його огорожу, забрала його сарай та незаконно захопила більше 200 кв. м. земельної ділянки, якою він користувався.

Уточнюючи позовні вимоги та посилаючись на наведене, позивач остаточно просив визнати недійсним акт встановлення меж земельної ділянки та схематичного креслення меж земельної ділянки ОСОБА_4 по вул. Свободи, 1 у м. Нова Одеса, визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на землю ЯЗ №135662, виданий ОСОБА_4 14 листопада 2008 року, а також зобовязати відділ Держкомзему у Новоодеському районі Миколаївської області скасувати державну реєстрацію цього акту.

Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 10 грудня 2012 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2

Додатковим рішенням того ж суду від 01 лютого 2013 року вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення його позову.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

При ухваленні рішення суд оцінює докази з урахуванням вимог статей 58 і 59, 212 ЦПК України про їх належність та допустимість. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, згідно із статтею 60 ЦПК України, обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Недоведеність позову є підставою для відмови у його задоволенні.

Пред'являючи позов, ОСОБА_2, посилався на те, що при видачі ОСОБА_4 Державного акта на право власності на земельну ділянку з ним, як суміжним землекористувачем, не погоджено межу земельної ділянки та відповідачкою перенесені межові знаки, забрано його сарай і незаконно зайнято 200 кв. м земельної ділянки, якою він користувався.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено наявність спільної межі із земельною ділянкою ОСОБА_4 та розмір земельної ділянки, якою він користується, а тому вважав, що право позивача на користування земельною ділянкою не порушено.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають встановленим по справі обставинам.

Положеннями ст.ст. 106-107 ЗК України передбачений порядок визначення (відновлення) спільних меж земельних ділянок.

Положеннями ст. 152 ЗК України передбачено забезпечення державою громадянам рівні умови захисту прав власника земельної ділянки та землекористувача, вимагати усунення будь-яких порушень їх прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, серед іншого, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Із матеріалів справи вбачається, що за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 23 травня 1996 року ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_5 житловий будинок № 122 по вул. Підгорній у м. Нова Одеса з господарськими та побутовими будівлями вбиральнею літ. В-1 та огорожею № 1-2 (а.с.5-6).

Із копії технічного паспорту, виготовленому станом на 20 грудня 1993 року, вбачається, що у фактичному користування попереднього власника була земельна ділянка площею 1 543 кв. м., яка не межувала із земельною ділянкою ОСОБА_4 Котельня та два сараї, які були розташовані на ділянці, зруйновані (в.с. 7-11).

Позивачем не надано доказів на підтвердження того, чи виділялась йому (або попереднім власникам житлового будинку) земельна ділянка в користування та в якому розмірі.

Його посилання лише на те, що в технічному паспорті зазначене фактичне користування земельною ділянкою площею 1 543 кв.м., не є належним доказом.

14 листопада 2008 року Новоодеською міською радою ОСОБА_4 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №135662 площею 0,0670 га, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, яка розташована по вул. Свободи, 1 м. Нова Одеса. Даний акт зареєстровано за №010801901931 відділом Держкомзему в Новоодеському районі (а.с. 59).

Із оспорюваних ОСОБА_2 документів, а саме: плану меж земельної ділянки, вказаних на копії Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №135662 площею 0,0670 кв. м, виданого ОСОБА_4, копії акту встановлення меж земельної ділянки в натурі від 15 вересня 2008 року та копії схематичного креслення, не вбачається, що він та ОСОБА_4 є суміжними землекористувачами.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що існує сумісна межа між земельними ділянками, які перебувають у його користуванні та у власності ОСОБА_4, хоча згідно ст. 60 ЦПК України, то є його обовязком.

Отже, з урахуванням наданих позивачем доказів та відповідно до вимог статті 60 ЦПК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність порушення відповідачкою права позивача на користування земельною ділянкою, тому вірно відмов у задоволені позову.

Оскільки апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду, а також доводили б порушення норм матеріального права та такі порушення процесуальних норм, які призвели до невірного вирішення справи по суті, колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 10 грудня 2012 року та додаткове рішення того ж суду від 01 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча Судді: