Постанова № 45632503, 13.03.2013, Баштанський районний суд Миколаївської області

Справа №468/421/13-п

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2013 року м. Баштанка

Суддя Баштанського районного суду Миколаївської області Муругов В.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, голови правління ПрАТ «Явкинський елеватор»,

про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.163-1 ч. 1 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 інкримінується, що ним як головою правління ПрАТ «Явкинський елеватор» було допущено порушення встановленого порядку ведення податкового обліку, а саме: заниження податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 203673 грн., в результаті чого перевіркою від 11.02.2013 року було донараховано податку на додану вартість в сумі 203673 грн.

ОСОБА_1 при розгляді справи в суді свою вину в інкримінованому йому порушенні не визнав та пояснив, що при проведенні ДПІ у Баштанському районі 11.02.2013 року позапланової невиїзної перевірки ПрАТ «Явкинський елеватор» було зроблено висновок про порушення порядку ведення податкового обліку на тій підставі, що між ТОВ «Агро-Петроліум», ПП ВКФ «Універсал-Центр», ПП «СЕНДПІТ», ФОП ОСОБА_2 (з якими ПрАТ «Явкинський елеватор» укладав угоди) та третіми особами, на думку інспектора ДПІ, були укладені правочини без мети реального настання правових наслідків, в звязку з чим вказані договори інспектор ДПІ вважав нікчемними. При цьому, ОСОБА_1 зазначив, що між ПрАТ «Явкинський елеватор» та ТОВ «Агро-Петроліум», ПП ВКФ «Універсал-Центр», ПП «СЕНДПІТ», ФОП ОСОБА_2 було укладено реальні угоди, за якими ПрАТ «Явкинський елеватор» придбавало у вказаних осіб товар, що підтверджується відповідними первинними документами на продаж, транспортування та зберігання вказаної продукції (видатковими накладними, договорами купівлі-продажу, товарно-транспортними накладними, договорами складського зберігання, складськими квитанціями). При укладенні договорів з ПрАТ «Явкинський елеватор» та вказаними підприємствами були надані відповідні податкові декларації, при цьому він, не мав повноважень на перевірку відповідних документів у своїх контрагентів та лише була перевірена їх наявність, вказані угоди в передбаченому законом порядку недійсними не визнавались. Всі дані операції були належним чином відображені в податковому обліку. Крім того, ОСОБА_1 пояснив, що ПрАТ «Явкинський елеватор» прийняті на підставі даної перевірки рішення про донарахування податків та наказ ДПІ про проведення даної перевірки.

Вислухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали, що знаходяться в справі (протокол про адміністративне правопорушення, акт перевірки №34/22/00955070 від 11.02.2013 року, податкові накладні, реєстри податкових накладних, договори складського зберігання, договори купівлі-продажу, акти виконаних робіт, дані про державну реєстрацію контрагентів ПрАТ «Явкинський елеватор» та свідоцтва про їх реєстрацію як платників податку на додану вартість), суддя приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого порушення, оскільки висновок особи, яка склала протокол, про наявність в діях ОСОБА_1 вказаного правопорушення, базується на припущеннях, не підтверджується сукупністю доказів, та не спростовує доводів ОСОБА_1 та наданих ним доказів, а, отже, не відповідає вимозі його достатності, що є підставою для закриття провадження у справі.

З тексту протоколу про адміністративне правопорушення слідує, що підставою його складення є відповідний акт перевірки від 11.02.2013 року, згідно з яким при проведенні перевірки інспектор ДПІ прийшов до висновку, що укладені між третіми особами та ТОВ «Агро-Петроліум», ПП ВКФ «Універсал-Центр», ПП «СЕНДПІТ», ФОП ОСОБА_2 (з якими ПрАТ «Явкинський елеватор» в подальшому укладав угоди) правочини були укладені без мети реального настання правових наслідків тому є такими, що порушують публічний порядок, оскільки спрямовані на заволодіння майном держави та дохідної частини бюджету.

При цьому, зміст протоколу в супереч вимогам ст. 256 КУпАП не містить конкретного викладу обставин, механізму та суті інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення, а містить лише узагальнене посилання на порушення порядку ведення податкового обліку та наслідки такого порушення, на що судом зверталась увага ДПІ, проте протокол не був приведений у відповідність до вимог ст. 256 КУпАП.

Крім того, протокол про адміністративне правопорушення містить суттєві взаємоспростовуючі фактичні дані в частині виду перевірки, за якою виявлено інкриміноване ОСОБА_1 правопорушення, оскільки в протоколі одночасно вказано, що порушення виявлено виїзною перевіркою, а посилання зроблено на акт №34/22/00955070 від 11.02.2013 року про результати невиїзної перевірки.

Комплекс даних обставин суперечить принципу юридичної визначеності та порушує право особи чітко та однозначно знати в чому вона обвинувачується або яке суспільно-шкідливе діяння їй інкримінується.

До того, ж вказані вище висновки про відсутність мети на настання реальних правових наслідків правочину (про вчинення фіктивного правочину) та про порушення правочином публічного порядку є взаємоспростовуючими та такими, що виходять за межі компетенції інспектора ДПІ.

Ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину.

Відповідно до ч.1-2 ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Такий правочин визнається недійсним судом.

Згідно зі ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому, відповідно до ч.3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Аналіз процитованих вище норм однозначно вказує на наступне якщо наявні обґрунтовані підстави вважати, що укладений між сторонами правочин має ознаки фіктивності (тобто правочин не спрямований на настання реальних правових наслідків) оскільки не має правового спрямування, то такий правочин є дійсним поки судом у встановленому законом порядку не буде встановлено протилежне. При цьому, по-перше, ДПІ не надано жодних судових рішень про визнання укладених між третіми особами та ТОВ «Агро-Петроліум», ПП ВКФ «Універсал-Центр», ПП «СЕНДПІТ», ФОП ОСОБА_2 (з якими ПрАТ «Явкинський елеватор» в подальшому укладав угоди) правочинів недійсними через їх фіктивність, по-друге, ПрАТ «Явкинський елеватор» учасником жодного з правочинів, про які йде мова в акті перевірки, не є взагалі, тому дані правочини жодним чином не можуть бути доказом вини ОСОБА_1 в порушенні законодавства про податковий облік та не можуть бути доказом порушення ОСОБА_1 положень ст. 163-1 ч.1 КУпАП, оскільки прямо та безпосередньо ведення ПрАТ «Явкинський елеватор» податкового обліку не стосуються взагалі, а можуть мати лише опосередкований вплив на наявність податкової заборгованості у підприємства і лише за умови належного встановлення недійсності вказаних правочинів. У будь-якому разі, особа має нести відповідальність за власну винну (умисну чи необережну) протиправну поведінку та не може нести відповідальності за дії третіх осіб чи події, які від її волі не залежать.

Натомість ОСОБА_1 надав до суду фактичні дані про реальність виконання правочинів, стороною яких є ПрАТ «Явкинський елеватор» та про наявність всіх необхідних документів, що супроводжували виконання вказаних правочинів та наявність яких вимагає законодавство, порушення якого інкримінується ОСОБА_1, факт ведення податкового обліку та декларування вказаних операцій підтверджується текстом самого акту перевірки.

Головною умовою нікчемності правочинів, що визначена в ст. 228 ЦК України є спрямованість правочину на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (на відміну від фіктивного правочину, який, як вказано вище, будь-якої спрямованості не має, що однозначно вказує на суперечливість і взаємну спростовуваність висновків інспектора ДПІ про одночасну фіктивність правочинів між третіми особами та ТОВ «Агро-Петроліум», ПП ВКФ «Універсал-Центр», ПП «СЕНДПІТ», ФОП ОСОБА_2 (з якими ПрАТ «Явкинський елеватор» в подальшому укладав угоди) та порушення ними публічного порядку). Ця обставина у комплексі із визначеною ч.1 ст. 203 ЦК України загальною вимогою, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, вказує, що нікчемними з цих підстав є лише ті правочини які прямо та неприховано спрямовані на обєкти, визначені в ч.1 ст. 228 ЦК України та така мета прямо міститься в змісті правочину. Але наявність таких обставин в акті перевірки та протоколі про адміністративне правопорушення не доведено.

Посилаючись в акті перевірки на положення ст. 228 ЦК України як на підставу нікчемності правочинів без потреби їх визнання в судовому порядку недійсними, особа, що його склала допускає розширене та не вірне тлумачення даної норми, оскільки нікчемними є правочини, визначені в ч.1 ст. 228 ЦК України (спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним), а правочини, що суперечать інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, не визнається законом нікчемним, є оспорюваним та може бути визнаний недійсним судом.

В усіх протилежних випадках в разі наявності підстав сумніватись у відповідності правочину інтересам держави (про що якраз і йдеться в тексті акту перевірки) такий правочин є оспорюваним та така невідповідність інтересам держави підлягає доказуванню в судовому порядку і правочин може бути визнаний недійсним виключно у судовому порядку. При цьому, до протоколу не долучено жодних судових рішень про визнання вказаних в акті перевірки правочинів недійсними через їх невідповідність інтересам держави чи суспільства.

Таким чином, при розгляді справи в суді не встановлено фактичних даних на підтвердження наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 163-1 ч.1 КУпАП, а висновки особи, що склала протокол про адміністративне правопорушення, ґрунтуються на припущеннях та є субєктивною думкою. Натомість з пояснень ОСОБА_1 та з письмових матеріалів справи слідує, що в його діях відсутній склад інкримінованого йому правопорушення та надані на розгляд судді матеріали про адміністративне правопорушення не спростовують пояснень ОСОБА_1 щодо належного ведення податкового обліку, та встановлених вище судом обставин.

Відповідно до конституційного принципу, закріпленого в ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення, складений щодо ОСОБА_1 за ст. 163-1 ч.1 КУпАП, не може бути підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності в звязку з недоведеністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 163-1 ч.1 КУпАП, оскільки висновок особи, яка склала протокол, не підтверджується сукупністю доказів, не спростовує пояснень особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ґрунтується на припущеннях та субєктивній думці і не має обєктивного підтвердження, спростовується комплексом досліджених доказів та встановлених обставин справи, а, отже, не відповідає вимозі його достатності, що є підставою для закриття провадження в справі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 247, 252, 280, 283,291,294 КУпАП, суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення за ст. 163-1 ч. 1 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрити, в звязку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 163-1 ч.1 КУпАП.

Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя: