Вирок № 45630114, 22.06.2015, Попаснянський районний суд Луганської області

Справа № 423/2002/13-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2015 року м. Попасна

Попаснянський районний суд Луганської області у складі головуючого судді Мазура М.В., при секретарі судового засідання Бучко Ю.М., за участю: прокурора Неустроєвої В.В., обвинуваченого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2, перекладача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12013030290001236 за обвинуваченням:

ОСОБА_1, громадянина України, який народився 17.03.1985 року в м.Стаханов Луганської області, не працює, має повну загальну середню освіту, не одружений, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 років СРСР, 2/51; раніше судимий: 1) 03.03.2005 року був засуджений Первомайським міським судом за ч.3 ст.185 КК України до 4 років позбавлення волі, із застосуванням ст.75, 76 КК України від відбуття покарання звільнений з випробувальним терміном на 2 роки, постановою Первомайського міського суду від 11.10.2007 року призначене покарання змінено на позбавлення волі строком на 4 роки; 2) 17.01.2013 року був засуджений Стахановським міським судом за ч.2 ст.185 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки, на підставі ст.ст.75, 76 КК України від відбуття покарання звільнений з випробувальним терміном 1 рік,

у скоєнні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України,

В С Т А Н О В И В :

В період з 25.05.2013 р. до 28.05.2013р., ОСОБА_1, маючи не зняті та не погашені судимості за ч.2 ст.185 і ч.3 ст.185 КК України, тобто діючи повторно, маючи умисел, спрямований на викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, залучивши до робіт за грошову винагороду невстановлених осіб, запевнивши цих осіб, а також інших громадян, які мешкають по сусідству, в тому, що він придбав гараж, розташований на земельній ділянці за адресою: Луганська область, Попаснянський район, с.Калинове-Борщувате, вул.Кооперативна, 61б, у власниці для розбирання на будівельні матеріали, достовірно знаючи, що власники майна, розташованого на вказаній земельній ділянці, лише зрідка відвідують його, проник на територію огородженої парканом земельної ділянки за адресою: Луганська область, Попаснянський район, с.Калинове-Борщувате, вул.Кооперативна, 61б, що знаходилася в користуванні ОСОБА_4, де шляхом демонтажу розібрав на будівельні матеріали гараж, таємно викравши у такий спосіб зазначені будівельні матеріали, а також чавуну вагонетку, яка знаходилась поряд з гаражем, та інше майно, яке знаходилося всередині гаражу. Таким чином, діючи указаним способом, ОСОБА_1 умисно таємно викрав наступне майно, яке належить ОСОБА_4:

- 4 рельси марки Р-53, довжиною 4 м. вартістю 516 грн. за 1 шт., всього на загальну суму 2064 грн.;

- 1 штикову лопату вартістю 15 грн.;

- 1 граблі вартістю 15 грн.;

- 2 тяпки вартістю 5 грн. за одну, всього на загальну суму 10 грн.;

- 2 металеві кроваті розміром 2х1,5м кожна, вартістю 120 грн. за одну, всього на загальну суму 240 грн.;

- 3 металеві бочки обємом 100 л., вагою 40 кг кожна, вартістю 80 грн. за одну, всього на загальну суму 240 грн.;

- 1 бухту алюмінієвого проводу вагою 100кг, вартістю 700 грн.;

- 1 рулон сітки-рабиці, довжиною 50м, завширшки 2 метри, вартістю 300 грн.;

- 130 штук залізобетонних шахтних стяжок, вартістю 10 грн. за одну, всього на загальну суму 1300 грн.;

- металевий рештак, вартістю 190 грн.;

- 700 шт. шлакоблоку вартістю 10 грн. за одну штуку, всього на загальну суму 7000 грн.;

- 1000 шт. червоної цегли вартістю 2 грн. за 1 шт., всього на загальну суму 2000 грн.;

- 3 рельси марки Р-50, довжиною 7 м, вартістю 1050грн. за одну, всього на загальну суму 3150 грн.;

- металеві двері розміром 1х2 метри, вартістю 300 грн;

- гаражні металеві ворота, розміром 2,4х2,8 м. вартістю 1500 грн.,

- чавуну вагонетку, вартістю 6000 грн.

Заволодівши викраденим майном, ОСОБА_1, розпорядився ним на власний розсуд, заподіявши потерпілій ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 25234,00 грн.

У судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні злочину не визнав та пояснив, що не вчиняв цього злочину, а під час досудового розслідування визнавав свою вину та давав показання, що вчиняв цей злочин, оскільки хотів, щоб його скоріше відпустили додому після допиту, при цьому ніхто з працівників міліції не вчиняв щодо нього ніяких незаконних дій. Він також пояснив, що знає, де знаходився розібраний гараж і знає ОСОБА_5 як жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, оскільки він проживає поряд із цим населеним пунктом, але не пропонував йому вчинити ніяких дій в травні 2013 року. Крім того, ОСОБА_1 пояснив, що номер телефону НОМЕР_1, який записаний у протоколі допиту підозрюваного як його контактний номер телефону, належить його матері. Пізніше під час судового розгляду обвинувачений висловлював припущення, що за вказаною адресою взагалі не було гаражу або що його розібрав на будівельні матеріали син потерпілої ОСОБА_6.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 пояснила, що за адресою: Луганська область, Попаснянський район, с.Калинове-Борщувате, вул. Кооперативна, 61б, знаходився гараж, який їй належав, територія була огороджена забором. 04.06.2013 р. вона прийшла туди і побачила, що в неї були викрадені будівельні матеріали, які знаходилися на ділянці та з яких складався гараж, а також майно, зазначене в обвинувальному акті, яке знаходилося як в гаражі, так і на земельній ділянці. Від жителів с.Калинове-Борщувате вона дізналася, що крадіжку вчинив ОСОБА_1, який сусідам казав, що придбав цей гараж під розборку. Під час повторного допиту потерпіла уточнила, що земельна ділянка за вищевказаною адресою була виділена під забудову її синові ОСОБА_6, проте після цього він пішов служити в армію, тому будівництвом гаражу займалася вона з чоловіком. Після завершення будівництва вона не оформила права власності на гараж як обєкт нерухомості, проте саме їй належать будівельні матеріали, з яких він побудований, та все майно, що знаходилося на цій земельній ділянці. Вона категорично заперечила припущення ОСОБА_1 про те, що насправді гараж розібрав її син ОСОБА_6, наполягаючи на тому, що під час досудового розслідування в приватній бесіді з нею обвинувачений визнавав свою вину та обіцяв відшкодувати завдану шкоду.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив, що він проживає в ІНФОРМАЦІЯ_3, з обвинуваченим особисто не знайомий, з ним не товаришує, по телефону з ним не розмовляв, але бачив його в селі та в м.Первомайськ. У травні 2013 року він проходив біля гаражу, розташованого за адресою: с.Калинове-Борщувате, вул. Кооперативна, 61б, бачив, як його розбирають незнайомі люди у кількості 4-5 осіб, один з яких запропонував попрацювати на розбірці гаражу, на що ОСОБА_5 погодився і працював один день, отримавши за роботу 50 грн. Хоча сам ОСОБА_5 працював тільки один день, він бачив, що цей гараж розбирали кілька днів, а також бачив автомобіль, який вивозив будівельні матеріали та інше майно. Крім того, ОСОБА_5 пояснив, що під час досудового розслідування він був допитаний в якості свідка. При цьому протокол допиту написав слідчий і сказав йому підписати протокол, запевнивши його, що ОСОБА_1 зізнався у вчиненні злочину. Він читав протокол і підписав його. У протоколі допиту свідка було зазначено, що саме ОСОБА_1 пропонував ОСОБА_5 гроші за розборку гаражу. У судовому засіданні ОСОБА_5 зазначив, що інших слідчих дій з ним не проводили. Свідок, крім того, додав, що раніше гуляв біля того гаражу, залазив на його дах, бачив біля гаражу чавунну вагонетку.

Під час повторного допиту ОСОБА_5 наполягав на тому, що ніколи не розмовляв із ОСОБА_1 по телефону. При цьому він пояснив, що за останній рік у нього було приблизно 3 телефони, іноді телефонував з телефону матері (099-405-75-58).

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7 пояснила, що вона є матірю ОСОБА_5. Вона була присутня під час допиту її сина в міліції. Під час допиту ОСОБА_5 добровільно давав показання, слідчий записував, іноді про щось питав. Слідчий під час допиту не вчиняв незаконного впливу на сина. Телефонний номер 099-405-75-58 належить їй. Вона ніколи не телефонувала матері ОСОБА_1.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив, що йому на праві приватної власності належить вантажний автомобіль НОМЕР_2. Наприкінці травня 2013 року йому на номер +38-095-496-25-53 зателефонував ОСОБА_1 і запропонував перевезти на його автомобілі шлакоблок, на що свідок погодився. Першого разу свідок зустрівся з ОСОБА_1 і ще однією особою, яку свідок не знає біля магазину «Ксюша» в м.Первомайськ. ОСОБА_1 показав, куди слід їхати. Вони прибули в с.Калинове-Борщувате, де свідок побачив напіврозібраний гараж і де кілька робітників під керівництвом ОСОБА_1 завантажили в автомобіль приблизно 200 шт. шлакоблоку, залізничні рейки та металеві ворота. ОСОБА_9ОСОБА_1 показав куди їхати і вони відвезли залізничні рейки та металеві ворота мешканцю с.Калинове-Борщувате Віктору ОСОБА_10, а шлакоблок відвезли мешканцю цього ж села ОСОБА_11. Свідок бачив, як ОСОБА_11 віддавав гроші ОСОБА_1, а потім ОСОБА_1 заплатив ОСОБА_8 150 грн. за послуги перевезення вантажу. Через день йому знову зателефонував ОСОБА_1, після чого він поїхав у с.Калинове-Борщувате. У той день гаража вже не було, його повністю розібрали. Під керівництвом ОСОБА_1 два незнайомих йому чоловіка завантажили в автомобіль приблизно 150-200 шт. шлакоблоку та 1000 шт. червоної цегли. Після цього шлакоблок вони відвезли подружжю ОСОБА_12, а червону цеглу ОСОБА_11. Цього разу ОСОБА_1 також заплатив ОСОБА_8 150 грн. за послуги перевезення вантажу. Свідок також повідомив, що ОСОБА_1 говорив, що нібито придбав цей гараж під розборку. Крім того, свідок чув, як ОСОБА_1, спілкуючись із його дружиною, назвався ОСОБА_6. Свідок зазначив, що біля гаражу, який розбирали, він бачив якогось хлопця, який там теж знаходився. Потім, коли він допомагав працівникам міліції знайти ОСОБА_1, саме за його описанням мешканці с.Калинове-Борщувате назвали прізвище цього хлопця ОСОБА_5. Тоді вони знайшли ОСОБА_5 і саме він указав працівникам міліції, де шукати ОСОБА_1.

ОСОБА_13ОСОБА_8 пояснила, що є дружиною ОСОБА_8, вона зазначила, що не памятає, чи зустрічалася з обвинуваченим у травні 2013 року.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснив, що приблизно на початку літа 2013 року він придбав у ОСОБА_1 залізничні рейки, вагонетку, металеві ворота, металеві ліжка, бочку, які ОСОБА_1 привіз разом з ОСОБА_8 на автомобілі МАЗ. За ці речі він заплатив ОСОБА_1. При цьому ОСОБА_1 пояснив йому, що власниця гаражу попросила його розібрати гараж. У вантажівці він також бачив шлакоблок (бетоніт).

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 пояснив, що обвинуваченого раніше не бачив, у травні 2013 року бачив, що 4-5 осіб розбирали гараж протягом декількох днів. Він підходив до цих осіб, вони пояснили, що купили гараж для того, щоб розібрати його на будівельні матеріали. Свідок також бачив автомобіль МАЗ, який вивозив будівельні матеріали.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 пояснив, що є сусідом потерпілої, обвинуваченого раніше бачив, але не знайомий з ним. Свідок є батьком ОСОБА_5 і не бачив, щоб він дружив з обвинуваченим. Свідок підтвердив, що потерпілій належав гараж зі шлакоблоку та з металевими воротами, поблизу стояла вагонетка. У травні 2013 року він бачив, що кілька осіб (приблизно 5-6 осіб) кілька днів розбирали цей гараж.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснив, що проживає по сусідству з потерпілою, обвинуваченого не знає, хоча його фотографію показувала працівниця міліції. Свідок бачив, що в травні 2013 року хтось розбирав гараж потерпілої. Бачив там раніше знайомого йому водія вантажного автомобіля ОСОБА_8. Його дружина домовлялася з людьми, які розбирали гараж, про придбання 200 шт. шлакоблоку, вона платила їм і він не бачив кому саме.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_16 пояснила, що вона є дружиною ОСОБА_12. У травні 2013 року вона пасла корів і побачила, що незнайомі люди розбирають гараж. Один із них пояснив, що придбав гараж під розборку. Вона запропонувала купити в нього шлакоблок і він погодився. Після цього указаний шлакоблок їм привезли на вантажному автомобілі. Вона розраховувалася за шлакоблок з чоловіком, який назвався ОСОБА_16. Відповідаючи на запитання учасників процесу, ОСОБА_16 заявила, що не впізнає обвинуваченого як ОСОБА_16, якому платила за придбаний шлакоблок. Разом із тим, вона також не впізнала і водія ОСОБА_8, який знаходився в залі суду, але зазначила, що водія знає її чоловік.

В судовому засіданні були досліджені письмові докази:

- протокол огляду місця події від 04.06.2013 року, згідно якого на земельній ділянці за адресою с.Калинове-Борщувате, вул. Кооперативна, 61б, були виявлені фундамент, будівельне сміття, дошки, та зафіксовано відсутність гаражу та іншого майна (том матеріалів досудового розслідування а.с.11-14);

- протокол огляду місця події від 04.06.2013 року, згідно якого біля домоволодіння, розташованого за адресою: с.Калинове-Борщувате, вул. Кооперативна, 20 (належить громадянину ОСОБА_12), були виявлені шлакоблоки, складені разом (том матеріалів досудового розслідування а.с.20-21);

- висновки судових товарознавчих експертиз №1306062 від 25.06.2013 року та №1206266 від 27.06.2013 р., якими встановлено вартість викраденого майна (том матеріалів досудового розслідування а.с.43,48);

- протокол предявлення особи для впізнання від 29.08.2013, згідно якого ОСОБА_12 впізнав ОСОБА_1 як особу, що продавала йому шлакоблок в травні 2013 року (том матеріалів досудового розслідування а.с.66-67);

- протокол предявлення особи для впізнання від 30.08.2013, згідно якого ОСОБА_11 впізнав ОСОБА_1 як особу, що продавала йому червону цеглу в травні 2013 року (том матеріалів досудового розслідування а.с.68-69);

- пояснення ОСОБА_1 від 21.10.2013 р., де зазначений контактний номер телефону ОСОБА_1 050-610-21-78 (том матеріалів досудового розслідування а.с.72);

- протокол допиту підозрюваного ОСОБА_1 від 25.10.2013 р., де зазначений контактний номер телефону ОСОБА_1 050-610-21-78 (том матеріалів досудового розслідування а.с.102-105);

- протокол допиту ОСОБА_5 від 25.10.2013 р., де зазначений контактний номер телефону ОСОБА_5 099-405-75-58 (том матеріалів досудового розслідування а.с.84-89);

- протокол допиту ОСОБА_8 від 05.06.2013 р., де зазначений контактний номер телефону ОСОБА_8 095-496-25-53 (том матеріалів досудового розслідування а.с.31-32);

- протокол допиту ОСОБА_14 від 05.06.2013 р., де зазначений контактний номер телефону ОСОБА_14 095-186-25-09 (том матеріалів досудового розслідування а.с.27-28);

- протокол допиту ОСОБА_10 від 16.10.2013 р., де зазначений контактний номер телефону ОСОБА_10 099-91-81-41 (том матеріалів досудового розслідування а.с.70-71);

- копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу МАЗ 5334, д/н НОМЕР_3, власником якого зазначений ОСОБА_8 (том матеріалів досудового розслідування а.с.83);

- інформація про зєднання мобільного телефону за номером сім-карти +38-099-333-56-16, який ОСОБА_1 називав одним із своїх номерів. З цієї інформації вбачається, що в період з 20.05.2013 року до 28.05.2013 року абонент за вказаним номером знаходився в м.Чергінів (том судової справи №1 а.с.194-200). Це спростовує твердження обвинуваченого про належність йому цього номеру телефону;

- інформація про зєднання мобільного телефону за номером сім-карти +38-050-610-21-78, який був записаний у протоколах допиту ОСОБА_1, як його контактний номер телефону, але, за твердженням обвинуваченого в судовому засіданні, належить його матері, а не йому. Згідно цієї інформації в період з 20.05.2013 року до 28.05.2013 року абонент за вказаним номером обслуговувався базовими станціями, розташованими переважно в м.Первомайськ. Крім того, оператором мобільного звязку в указаний період часу зафіксовано 8 зєднань (дзвінків) та 6 SMS-повідомлень між цим абонентом і абонентом за номером +38-099-405-75-58 (контактний телефон свідка ОСОБА_5), а також одне зєднання з номером +38-095-186-25-09 (телефон свідка ОСОБА_14) (том судової справи №1 а.с.201-208);

- інформація про зєднання мобільного телефону за номером сім-карти +38-050-610-21-78 (належить свідку ОСОБА_8). Згідно цієї інформації в період з 20.05.2013 року до 28.05.2013 року між абонент за вказаним номером та номером +38-050-610-21-78 (контактний номер телефону ОСОБА_1) зєднання були відсутні, проте 24.05.2013 року мало місце три зєднання з номером +38-099-911-81-41 (належить свідку ОСОБА_10) (том судової справи №1 а.с.209-214);

- витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян (том №2 судової справи №2 а.с.184-191), які підтверджують твердження потерпілої ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, є її сином;

- інформацію відділу Держземагенства у Попаснянському районі Луганської області (том №2 судової справи а.с.195), згідно якої земельна ділянка за адресою: Луганська область, Попаснянський район, с.Калинове-Борщувате, вул.Кооперативна, 61б, в Державному земельному кадастрі не зареєстрована, правовстановлюючі документи на землю не оформлені;

- довідку Калинівської селищної ради Попаснянського району та схему виносу в натурі земельної ділянки, згідно яких земельну ділянку було виділено ОСОБА_6 під забудову (том матеріалів досудового розслідування а.с.16-17).

Аналізуючи досліджені в судовому докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого у вчиненні злочину за обставин, указаних в обвинувальному акті, доведені поза розумним сумнівом відповідно до вимог ч.2 ст.17 КПК України.

Так, допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 прямо указав на обвинуваченого як на особу, що вчинила цей злочин, зокрема, керувала роботами з розбирання гаражу, завантаження/розвантаження вантажного автомобіля, продавала будівельні матеріали іншим особам - ОСОБА_11, ОСОБА_10, подружжю ОСОБА_12. При цьому він особисто бачив, як ОСОБА_11 віддавав гроші за придбаний шлакоблок (бетоніт) ОСОБА_1. Крім того, після обох поїздок саме ОСОБА_1 сплачував йому гроші за послуги перевезення вантажу. Той факт, що згідно інформації оператора мобільного звязку не було зафіксовано зєднань між номером свідка ОСОБА_8 та номером ОСОБА_1 в період з 20.05.2013 року до 28.05.2013 року не спростовую показань ОСОБА_8 про те, що ОСОБА_1 телефонував йому перед зустріччю, оскільки свідок стверджував, що не памятає з якого номеру телефонував обвинувачений, тоді як обвинувачений з метою конспірації чи з іншої причини міг зателефонувати з іншого номера, тим більше, що згідно інформації оператора мобільного звязку 24.05.2013 року зафіксовано три зєднання телефонного номера ОСОБА_8 з номером +38-099-911-81-41, належить свідку ОСОБА_10, до того ж, свідок ОСОБА_8 стверджував, що ОСОБА_1 при знайомстві з іншими людьми називався ОСОБА_6, що викликало в нього здивування.

Так само, допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 підтвердив, що він саме у ОСОБА_1 придбав залізничні рейки, вагонетку, металеві ворота, металеві ліжка, бочку, які обвинувачений привіз разом з ОСОБА_8 на автомобілі МАЗ. За ці речі він заплатив саме ОСОБА_1, при цьому останній пояснив йому, що власниця гаражу попросила його розібрати гараж.

Показання свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_10 узгоджуються між собою та з їх показаннями, наданими під час досудового розслідування, а також з іншими доказами, а тому заслуговують на довіру.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 заявив, що раніше не бачив ОСОБА_17, з ним не знайомий, але при цьому бачив як у травні 2013 року 4-5 осіб розбирали гараж протягом декількох днів, при цьому він підходив до цих осіб, і вони пояснили, що купили гараж для того, щоб розібрати його на будівельні матеріали. При цьому суд критично оцінює показання свідка ОСОБА_14 в частині твердження, що він не знайомий із ОСОБА_1 і не бачив його раніше, адже згідно інформації оператора про зєднання за номером телефону ОСОБА_1 (+38-050-610-21-78) 29.05.2013 року зафіксовано зєднання у вигляді SMS-повідомлення з номером телефону свідка ОСОБА_14 (+38-095-186-25-09).

Під судового розгляду ОСОБА_5 стверджував, що з обвинуваченим він особисто не знайомий, з ним не товаришує, по телефону з ним не розмовляв, але бачив його в селі та в м.Первомайськ. У травні 2013 року незнайомі люди у кількості 4-5 осіб протягом кількох днів розбирали на будівельні матеріали гараж, розташований за адресою: с.Калинове-Борщувате, вул. Кооперативна, 61б, і за пропозицією одного з них він працював один день, отримавши за роботу 50 грн. ОСОБА_18 ОСОБА_5 пояснив, що під час досудового розслідування він був допитаний в якості свідка, при цьому в протоколі допиту свідка було зазначено, що саме ОСОБА_1 пропонував ОСОБА_5 гроші за розборку гаражу, але протокол допиту написав слідчий і сказав йому підписати протокол, запевнивши його, що ОСОБА_1 зізнався у вчиненні злочину. Свідок наполягав на тому, що показання, надані в судовому засіданні, є правдивими, а ті, що, надані під час досудового розслідування ні.

Оцінюючи показання свідка ОСОБА_5, надані в судовому засіданні, суд приходить до висновку, що вони не тільки не узгоджуються з його показаннями, наданими під час досудового розслідування, але й суперечать іншим доказам у справі. Так, допитана в судовому засіданні ОСОБА_7, яка є матірю ОСОБА_5, пояснила, що вона була присутня під час допиту її сина в міліції та під час допиту ОСОБА_5 добровільно давав показання, які слідчий записував, іноді про щось питав; при цьому слідчий під час допиту не вчиняв незаконного впливу на сина. Крім того, згідно інформації оператора мобільного звязку про зєднання мобільного телефону за номером сім-карти +38-050-610-21-78, який неодноразово був указаний в протоколах допиту ОСОБА_1, як його контактний номер телефону, в період з 20.05.2013 року до 28.05.2013 року (тобто в період, коли вчинявся злочин) зафіксовано 8 дзвінків та 6 SMS-повідомлень між цим абонентом і абонентом за номером +38-099-405-75-58 (контактний телефон свідка ОСОБА_5). При цьому суд критично оцінює показання свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_7 про те, що вони купили новий «стартовий пакет» з номером +38-099-405-75-58 приблизно у вересні 2013 року, оскільки такі показання вони дали вже після того, як їх почали допитувати про обставини встановлення зєднань між цим номером і номером ОСОБА_1, тоді як незадовго до цього ОСОБА_7 зазначила, що цей номер телефону належав їй вже кілька років. Таким чином, показання свідка ОСОБА_5, надані в судовому засіданні, мають ознаки неправдивих.

ОСОБА_19 ОСОБА_7 підтвердив, що у травні 2013 року він бачив, що кілька осіб (приблизно 5-6 осіб) кілька днів розбирали цей гараж. У той же час свідок стверджував, що не бачив серед цих осіб обвинуваченого, але в цій частині показання ОСОБА_15 виглядають сумнівними, оскільки цей свідок є батьком ОСОБА_5, який, за висновком суду, надав у судовому засіданні неправдиві показання з цього приводу. Разом із тим, критично оцінюючи показання свідка ОСОБА_15 в цій частині, суд, за відсутності інших обєктивних доказів, не має можливості категорично стверджувати про їх неправдивість.

Суд також критично оцінює показання свідка ОСОБА_16 в частині того, що вона не впізнає ОСОБА_1 як особу, що продавала їй шлакоблок, оскільки вона також не впізнала і ОСОБА_8, який був у залі судового засідання, як особу, що була водієм вантажного автомобіля, на якому привезли шлакоблок, тоді як її чоловік ОСОБА_12, теж допитаний у судовому засіданні, однозначно впізнав ОСОБА_8, посилаючись на те, що знав його раніше. При цьому свідок ОСОБА_12 стверджував, що не бачив кому саме його дружина платила гроші за шлакоблок. Таким чином, суд не вважає ці показання ОСОБА_16 такими, що свідчать про невинуватість ОСОБА_1. Аналогічним чином суд оцінює показання ОСОБА_16 стосовно того, що хлопець, який продавав їй шлакоблок назвався ОСОБА_16, адже за свідченням свідка ОСОБА_8 він чув, як ОСОБА_20 при знайомстві з іншими людьми (зокрема, дружиною ОСОБА_8) називається іменем ОСОБА_16.

Одночасно суд критично оцінює протокол предявлення особи для впізнання від 29.08.2013, згідно якого ОСОБА_12 впізнав ОСОБА_1 як особу, що продавала йому шлакоблок в травні 2013 року (том матеріалів досудового розслідування а.с.66-67), оскільки в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 заперечив те, що бачив ОСОБА_1 і сам факт проведення впізнання, хоча допустив, що міг щось підписати на прохання слідчого. При цьому в судовому засіданні не були допитані поняті, які брали участь під час цієї процесуальної дії, оскільки, за твердженням прокурора, їх місцезнаходження невідоме, що є зрозумілим з огляду на те, що вони проживають на території, яка на даний момент не контролюється українською владою.

Враховуючи вищевикладене, суд також бере до уваги протокол предявлення особи для впізнання від 30.08.2013, згідно якого ОСОБА_11 впізнав ОСОБА_1 як особу, що продавала йому червону цеглу в травні 2013 року (том матеріалів досудового розслідування а.с.68-69), але оцінює його критично, оскільки в судовому не були допитані ані ОСОБА_11, ані поняті, які брали участь під час цієї процесуальної дії, оскільки їх місцезнаходження на час розгляду справи в суді не було встановлене, у звязку з чим, суд не міг перевірити правильність проведення цієї слідчої дії.

Суд враховує і те, що в судовому засіданні не були допитані деякі свідки як сторони обвинувачення, так сторони захисту, оскільки останнє відоме їх місце проживання зареєстроване в ІНФОРМАЦІЯ_5 і с.Калинове-Борщувате, які на даний момент контролюються незаконними збройними формуваннями, місцезнаходження цих осіб на час розгляду справи в суді не було встановлено і забезпечити їх явку в суд не виявилося можливим. При цьому суд оцінює лише показання тих свідків обвинувачення, які були допитані безпосередньо в судовому засіданні. Що стосується свідків захисту, суд виходить із того, що заявляючи клопотання про виклик свідків, обвинувачений стверджував, що вони щось знають, але не зазначив, про які саме обставини, що мають значення для справи, їм може бути відомо. Так само, категорично заперечуючи свою причетність до вчинення злочину, обвинувачений не указав суду на конкретні обставини, які б можливо було перевірити за допомогою належних і допустимих доказів та які б свідчили про його невинуватість. Тільки через майже 1,5 роки судового розгляду, після того як в судовому засіданні потерпіла пояснила, що земельна ділянка, на якій був побудований гараж, виділялася не їй, а її сину ОСОБА_6 і який на даний момент виїхав у Росію, обвинувачений висловив припущення, що це саме він розібрав свій гараж. І хоча суд не мав можливості допитати ОСОБА_6, адже, за свідченням потерпілої, його точне місцезнаходження невідоме, суд відхиляє це припущення, оскільки потерпіла категорично заперечила проти нього, крім того це припущення не підтверджується жодними показаннями свідків чи іншими належними й допустимими доказами, а навпаки спростовується сукупністю досліджених судом доказів, які свідчать про те, що саме ОСОБА_1 вчинив цей злочин за обставин, указаних в обвинувальному акті.

Наприкінці судового розгляду обвинувачений висловив припущення, що гаражу взагалі не існувало, проте суд відхиляє це припущення, оскільки воно суперечить показанням самого обвинуваченого, який на початку судового розгляду підтвердив, що бачив цей гараж особисто, а також показанням допитаних у судовому засіданні потерпілої ОСОБА_4, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_12, ОСОБА_16

Суд також відхиляє посилання сторони захисту на те, що в судовому засіданні не було доведено належність потерпілій майна, яке було викрадене. Так, у судовому засіданні було доведено, що земельну ділянку за адресою: Луганська область, Попаснянський район, с.Калинове-Борщувате, вул.Кооперативна, 61б, було виділено ОСОБА_6, який є сином потерпілої ОСОБА_4, під забудову, що підтверджується довідкою Калинівської селищної ради Попаснянського району та схемою виносу в натурі земельної ділянки (том матеріалів досудового розслідування а.с.16-17). Таким чином, потерпіла правомірно користувалася цією земельною ділянкою, як член сімї власника. Крім того, показання потерпілої ОСОБА_4 про те, що саме вона, а не її син, збудувала вищеназваний гараж і була власницею майна, яке знаходилося за цією адресою, підтверджуються показаннями жителів с.Калинове-Борщувате ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_12, ОСОБА_16, які були допитані в судовому засіданні та які повідомили, що знають потерпілу як сусідку та власницю указаного гаражу. До того ж, суд звертає увагу на те, що протягом двох років, що минули з часу вчинення злочину ОСОБА_6 не вчинив жодних дій, які б свідчили про те, що він вважає це майно своїм (він не звертався до міліції з заявою про злочин, не давав жодних пояснень з цього приводу, не повідомляв суд про те, що вважає себе власником майна та потерпілим, хоча саме такої поведінки слід очікувати від особи, яка вважає себе власником викраденого майна, тим більше, що вартість цього майна не є незначною). За цих обставин, у суду не виникає сумнівів у показаннях потерпілої щодо належності їй викраденого майна. Той факт, що ані потерпіла, ані її син не оформили в подальшому офіційних документів щодо внесення земельної ділянки до Державного земельного кадастру та оформлення права власності на гараж як на обєкт нерухомості не виключає існування у потерпілої права власності на будівельні матеріали, з яких був побудований гараж, а також на інше майно, що знаходилося на цій земельній ділянці.

Вищезазначена обставина також не впливає на кваліфікацію крадіжки як такої, що поєднана з проникненням до приміщення та сховища, оскільки територія земельної ділянки, була огороджена парканом, що підтвердили свідки, а поняття «приміщення» в контексті положень ч.3 ст.185 КК України охоплюють сукупність обєктивних ознак будови, а не його юридичного статусу як обєкта нерухомого майно. Зокрема, в п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» зазначено: «Поняття "інше приміщення" включає різноманітні постійні, тимчасові, стаціонарні або пересувні будівлі чи споруди, призначені для розміщення людей або матеріальних цінностей (виробниче або службове приміщення підприємства, установи чи організації, гараж, інша будівля господарського призначення, відокремлена від житлових будівель, тощо). Під сховищем слід розуміти певне місце чи територію, відведені для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей, які мають засоби охорони від доступу до них сторонніх осіб (огорожа, наявність охоронця, сигналізація тощо), а також залізничні цистерни, контейнери, рефрижератори, подібні сховища тощо».

Таким чином, хоча суд критично оцінив протоколи предявлення особи для впізнання, які були надані стороною обвинувачення, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину за обставин, викладених в обвинувальному акті та встановлених вироком суду, доводиться сукупністю інших досліджених у судовому засіданні доказів, які в цілому узгоджуються між собою та істинність яких не викликає сумнівів (зокрема, показаннями свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_8, які прямо указала на ОСОБА_1 як на особу, що вчинила цей злочин, а також потерпілої ОСОБА_4 та свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_12, ОСОБА_16, які підтвердили інші обставини вчинення злочину; протоколами огляду місця події від 04.06.2013 року та від 04.06.2013 року, якими підтверджується наявність залишків фундаменту, будівельного сміття, дошок та відсутність гаражу та іншого майна на місці вчинення злочину, а також наявність частини викраденого шлакоблоку біля будинку свідка ОСОБА_12; висновками судових товарознавчих експертиз, якими встановлено вартість викраденого майна; поясненнями ОСОБА_1, протоколами допитів ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_14, ОСОБА_10, якими підтверджується належність певних номерів телефонів цим особам; інформацією про зєднання мобільних телефонів ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_8; довідкою Калинівської селищної ради Попаснянського району та схемою виносу в натурі земельної ділянки, згідно яких земельну ділянку було виділено ОСОБА_6 під забудову; витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, які підтверджують, що потерпіла ОСОБА_4 є матір'ю ОСОБА_6К.). При цьому суд з наведених вище причин критично оцінив показання деяких свідків в частині твердження, що вони не бачили ОСОБА_1 серед осіб, які розбирали гараж на будівельні матеріали чи продавали ці матеріали, і не розглядає їх як такі, що свідчать про невинуватість ОСОБА_1 чи спростовують показання свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_8 або інші докази.

Отже, оскільки у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1, маючи не зняті та не погашені судимості за ч.2 ст.185 і ч.3 ст.185 КК України, тобто діючи повторно, умисно вчинив таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням до приміщення та сховища, суд вважає за необхідне визнати його винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ст.185 ч.3 КК України.

При призначенні виду й міри покарання суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Зокрема, суд бере до уваги те, що обвинувачений вчинив тяжкий злочин, який тривав кілька днів, характеризувався серйозною підготовкою, залученням до робіт інших людей, які не усвідомлювали, що вчиняється злочин. Обставин, що пом'якшують покарання, суд не встановив. Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання, суд не встановив. При цьому суд не визнає обставиною, що обтяжує покарання, рецидив злочинів, оскільки ця обставина врахована як кваліфікуюча ознака у вигляді повторності. Суд також враховує те, що за місцем проживання обвинувачений характеризується задовільно.

За цих обставин суд вважає, що обвинуваченому слід призначити покарання в межах санкцій ч.3 ст.185 КК України у вигляді 4 років позбавлення волі. Разом із тим, оскільки злочин був вчинений в період іспитового строку, призначеного вироком Стахановського міського суду Луганської області від 17.01.2013 року, яким він був засуджений за ч.2 ст.185 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки із застосуванням ст.ст.75, 76 КК України, остаточне покарання обвинуваченому слід призначити за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання у вигляді 1 року позбавлення волі за попереднім вироком із застосуванням правил згідно ст. 71 КК України, остаточно призначивши покарання у вигляді 5 років позбавлення волі. На думку суду, саме це покарання найбільше відповідатиме меті його призначення відповідно до ст. 50 КК України.

Враховуючи те, що обвинувачений був визнаний винним у вчиненні злочину, суд на підставі ч.1 ст.1166 ЦК України вважає за необхідне задовольнити цивільний позов про завдану цим злочином матеріальну шкоду в розмірі 25 234,00 грн.

Судові витрати, повязані з проведенням судових експертиз, мають бути стягнуті в дохід держави згідно вимог ст.ст.122, 124 КПК України.

Доля речових доказів має бути вирішена відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Беручи до уваги те, що обвинувачений раніше переховувався від суду та був оголошений у розшук, суд вважає за необхідне до набрання вироком законної сили залишити без змін запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний щодо нього.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст.368, 370, 373, 374 КПК України, суд

З А С У Д И В :

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково, у вигляді одного року позбавлення волі, приєднати невідбуту частину покарання за вироком Стахановського міського суду Луганської області від 17.01.2013 року, призначивши остаточне покарання у вигляді пяти років позбавлення волі.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний щодо ОСОБА_1, до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 відраховувати з 16 січня 2014 року.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, на користь держави процесуальні витрати у сумі 980,00 грн. (девятсот вісімдесят гривень 00 коп.).

Речові докази у вигляді шлакоблоку в кількості 200 шт., переданого на зберігання ОСОБА_12 залишити в користуванні останнього.

Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення шкоди задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, на користь ОСОБА_4, яка народилася 07.01.1952 року, завдану матеріальну шкоду в розмірі 25 234,00 грн. (двадцять пять тисяч двісті тридцять чотири гривні 00 коп.).

Відповідно до ст. 532 КПК України вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 395 КПК України вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Луганської області через Попаснянський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, з моменту вручення їй копії вироку.

Копію вироку можна отримати в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя М.В.Мазур