Ухвала суду № 45625862, 23.06.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 373/3397/14-ц Головуючий у І інстанції Овдієнко К.М.Провадження № 22-ц/780/3452/15 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 1 23.06.2015

УХВАЛА

Іменем України

23 червня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді : Ігнатченко Н.В.,

суддів : Фінагєєва В.О., Поліщука М.А.,

при секретарі : Микитенко Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 20 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сімєю та визнання права власності, -

в с т а н о в и л а:

У грудні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначила, що починаючи з грудня 2004 року вона проживала однією сімєю з ОСОБА_3, перебуваючи у фактичних шлюбних відносинах. 4 жовтня 2008 року між нею та відповідачем укладено шлюб, який 18 березня 2011 року було розірвано, однак вони продовжували проживати однією сімєю до листопада 2012 року. Позивач вказала, що з вересня 2005 року по квітень 2010 року вони з відповідачем проживали в його батька, третьої особи ОСОБА_4 по вул. Петропавлівській, 110 в м. Переяслав-Хмельницький у старому будинку. За час їхнього проживання за цією адресою, згідно з рішенням виконавчого комітету Переяслав-Хмельницької міської ради за № 456-09 від 30 серпня 2007 року старий будинок було знесено. Вона допомагала в будівництві нового будинку, разом з відповідачем проводили будівельні роботи, а з квітня 2010 року почали проживати в ньому. 6 вересня 2011 року за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровано право спільної часткової приватної власності на зазначений вище будинок по 1/ 2 частині за кожним. Посилаючись на те, що збудований будинок є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила встановити факт її проживання однією сімєю з відповідачем з 22 липня 2005 року по 4 жовтня 2008 року та з 18 березня 2011 року по листопад 2012 року та визнати за нею право власності на 1/4 частину будинку № 110 по вул. Петропавлівська в м. Переяслав-Хмельницькому Київської області.

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 20 квітня 2015 року позов задоволено частково. Встановлено факт сумісного проживання ОСОБА_2 однією сімєю з ОСОБА_3 з січня 2006 року по 3 жовтня 2008 року та з вересня 2011 року по жовтень 2012 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, з мотивів неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, що зявилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права рішення суду без змін. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції керувався положеннями ст.ст. 57, 60, 61, 74 СК України та виходив з недоведеності того, що спорудження спірного будинку велося за спільні кошти подружжя, тому половина цього нерухомого майна не може бути визнана обєктом права спільної сумісної власності сторін.

При цьому суд вважав доведеним факт проживання позивача та відповідача однією сімєю без реєстрації шлюбу по вул. Петропавлівська, 110 в м. Переяслав-Хмельницькому в період з січня 2006 року по 3 жовтня 2008 року та з вересня 2011 року по жовтень 2012 року.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з 27 лютого 1999 року відповідач ОСОБА_3 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5

З 5 серпня 2004 року відповідач є власником 1/2 частини домоволодіння № 110 по вул. Петропавлівська в м. Переяслав-Хмельницькому, житлова площа якого складала 15,3 кв.м. Власником іншої половини будинку є його батько ОСОБА_4

Встановлено, що поряд з будинком було споруджено тимчасове приміщення, де проживав відповідач його дружина та третя особа. Під час шлюбу подружжя прийняли рішення на місці старого будинку спорудити новий та за допомогою батьків придбали матеріали для його будівництва.

22 липня 2005 року шлюб між позивачем та ОСОБА_5 розірвано.

4 жовтня 2008 року ОСОБА_6 зареєстрував шлюб з ОСОБА_2

З копії протоколу про самовільне будівництво будинків та споруд № 7 від 20 серпня 2007 року, постанови у справі про адміністративне правопорушення та квитанції про сплату штрафу вбачається, що ОСОБА_3А. в порушення вимог Закону України «Про основи містобудування» та ДБН самовільно побудував житловий будинок по вул. Петропавлівська, 110 в м. Переяслав-Хмельницькому, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності.

В подальшому, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю видала відповідачу дозвіл № 43 від 22 липня 2008 року на виконання будівельних робіт по перебудові індивідуального житлового будинку за вищевказаною адресою.

Рішенням виконавчого комітету Переяслав-Хмельницької міської ради № 456-09 від 30 серпня 2007 ОСОБА_4 та ОСОБА_3 надано дозвіл на знесення старого будинку та узаконення самовільно побудованого нового будинку.

На підставі рішення виконавчого комітету Переяслав-Хмельницької міської ради № 552-14 від 1 вересня 2011 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 видано свідоцтво про право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по вул. Петропавлівська, 110 в м. Переяслав-Хмельницькому, де частка кожного з них становить по 1/2.

7 вересня 2011 року КП КОР «Переяслав-Хмельницьке БТІ» провели державну реєстрацію їх права власності.

18 березня 2011 року шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Сімейного кодексу України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; а також майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

За правилами ст.ст. 60, 61, 70 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Отже, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.

Відповідно до ст.74 Сімейного кодексу України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є обєктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

В п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам розяснено, що при застосуванні ст. 74 Сімейного кодексу України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Застосувавши до спірних відносин вказані норми права та встановивши з наданих доказів та показів свідків ту обставину, що будівництво спірного житлового будинку на місці належного відповідачу на праві спільної часткової власності знесеного старого будинку розпочалося без надання дозволу на перебудову у встановленому законом порядку (самовільно) під час шлюбу відповідача з ОСОБА_5 і проводилося з будівельних матеріалів, придбаних до часу його сумісного приживання з позивачем, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання за нею права власності на 1/4 частину будинку № 110 по вул. Петропавлівська в м. Переяслав-Хмельницькому Київської області.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

За правилом ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

В порушення вимог вказаних норм процесуального закону, позивачем не доведено будь-якими доказами у справі, що спорудження будинку велося за їх спільні з відповідачем кошти або їх спільною працею, тому половина житлового будинку не може бути визнана обєктом права спільної сумісної власності сторін.

Натомість, оскільки факт сумісного проживання сторін має юридичне значення для визначення обсягу деяких оздоблювальних робіт в будинку, що виконувалися за участі позивача без реєстрації шлюбу з відповідачем, то ця вимога обґрунтовано задоволена судом шляхом встановлення факту їх проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу по вул. Петропавлівська, 110 в м. Переяслав-Хмельницькому в період з січня 2006 року по 3 жовтня 2008 року та з вересня 2011 року по жовтень 2012 року.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції згідно вимог ст. 303 ЦПК України, судова колегія вважає, що докази та обставини, на які посилається позивач в апеляційній скарзі були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

За таких обставин рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307-308, 313 315, 316 ЦПК України, колегія суддів ,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 20 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді: