Рішення № 45622146, 04.06.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1016/1615/12 Головуючий у І інстанції Тандир О.В. Провадження № 22-ц/780/2261/13 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 36 04.06.2013

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30 травня 2013 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді: Савченка С.І.,

суддів: Панасюка С.П., Даценко Л.М.,

при секретарі Клименко В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Макарівського районного суду Київської області від 26 лютого 2013 року у справі за позовом прокурора Макарівського району Київської області в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Ясногородської сільської ради Макарівського району Київської області, третя особа Управління Держкомзему у Макарівському районі Київської області, про визнання незаконним рішення ради, державних актів на право власності на земельну ділянку, свідоцтв про право на спадщину, -

ВСТАНОВИЛА:

Прокурор Макарівського району Київської області звернувся до суду із вказаним позовом в інтересах ОСОБА_3, в якому просив визнати незаконним та скасувати рішення Ясногородської сільської ради Макарівського району Київської області від 21 грудня 2004 року №147-15-4 в частині передачі у власність земельних ділянок ОСОБА_4, визнати недійсними державні акти видані на ім'я ОСОБА_4 на земельні ділянки загальною площею 0,369га, виданих на підставі оскаржуваного рішення, визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за заповітом на підставі яких до ОСОБА_2 перейшли у власність зазначені земельні ділянки, визнати недійсними державні акти на зазначені вищевказані земельні ділянки, видані на ім'я ОСОБА_2

Вимоги обґрунтовував тим, що Ясногородська сільська рада при передачі спірних земельних ділянок у власність покійній ОСОБА_4 порушила норми чинного на той час земельного законодавства, оскільки приватизована нею земельна ділянка містила в собі частину земельної ділянки, якою користувалася позивач.

Вважає, що такі дії відповідача призвели до порушення її прав як землекористувача та позбавили її можливості отримати у власність земельну ділянку відповідної площі, якою вона користувалася протягом багатьох років.

З огляду на те, що досудовим способом врегулювати вказаний спір вирішити не вдалося, прокурор звернувся до суду із зазначеним позовом щодо захисту порушених прав ОСОБА_3

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 26 лютого 2013 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи в порядку, передбаченому ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічно зясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення виходив з того, що частина земельної ділянки, яка належить позивачу була передана відповідачу у власність без вилучення у попереднього власника, а тому рішення, на підставі якого здійснювалася передача у власність відповідачу земельної ділянки є незаконним.

Проте, такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам закону та обставинам справи, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач проживає ІНФОРМАЦІЯ_1 та відповідно до витягів з погосподарських книг за нею по вказаній адресі, починаючи з 1999 року закріплено земельні ділянки площею 0,25га для будівництва та обслуговування жилого будинку, та площею 0,10га для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до рішення Ясногородської сільської ради від 28 листопада 2008 року №146-22-05 позивачу надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки площею 0,25га для будівництва та обслуговування жилого будинку, та площею 0,15га для ведення особистого селянського господарства по вул.Леніна,43 в с.Ясногородка, Макарівського району, Київської області.

Встановлено також, що відповідно до рішення Ясногородської сільської ради від 05 грудня 2003 року надано дозвіл ОСОБА_4 щодо проведення інвентаризації земельних ділянок площею 0,25га для будівництва та обслуговування жилого будинку, та площею 0,17га для ведення особистого селянського господарства.

Рішенням Ясногородської сільської ради від 21 грудня 2004 року №147-15-4 затверджено технічну документацію із землеустрою та передано у власність ОСОБА_4 земельні ділянки площею 0,25га для будівництва та обслуговування жилого будинку, та площею 0,119га для ведення особистого селянського господарства по вул.Леніна,41 в с.Ясногородка, Макарівського району, Київської області.

На підставі вказаних рішень ОСОБА_4 отримала державні акти на право власності на зазначені земельні ділянки серії ЯГ №175517 на земельну ділянку площею 0,119га та серії ЯГ №175516 на земельну ділянку площею 0,25га.

Встановлено, що 28 березня 2007 року ОСОБА_4 померла. Після її смерті право власності на вказані земельні ділянки перейшло до відповідача в порядку спадкування, що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину за законом від 14 березня 2008 року.

В подальшому, відповідачем було переоформлено право власності на спірні земельні ділянки та отримано державні акти серії ЯЕ №975475 на право власності на земельну ділянку площею 0,119га та серії ЯЕ №975474 на право власності на земельну ділянку площею 0,25га.

Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення виходив з того, що частина земельної ділянки, яка належить позивачу була передана відповідачу власність без вилучення у попереднього власника, а тому рішення, на підставі якого здійснювалась передача у власність відповідачу земельної ділянки є незаконним.

Такі висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, виходячи з наступного.

Слід зазначити, що відповідно до технічної документації із землеустрою щодо складання документу, що посвідчує право власності на земельну ділянку громадянки ОСОБА_4 було встановлено на місцевості та погоджено зовнішні межі земельної ділянки останньої з суміжними землекористувачами, а саме позивачем про, що свідчить підпис останньої у відповідному акті від 09 грудня 2003 року. Узгодження меж в даному випадку відбувалося відповідно до абрису меж земельної ділянки, що містився на зворотній стороні вказаного акту та відповідно та в межах площі земельної ділянки ОСОБА_4, що складала 0,3682га. Крім того, у вказаній технічній документації міститься кадастровий план спірних земельних ділянок, що має необхідну інформацію щодо розташування земельної ділянки ОСОБА_4 по відношенню до суміжних земельних ділянок, площу земельної ділянки, її межі, координати поворотних точок кадастровий номер земельної ділянки (а.с.136-140, т.1).

Позивач же в обґрунтування своїх вимог вказав, що відповідно до відповіді Київської регіональної філії Державного підприємства Укрспецзем завершення виконання робіт землеустрою щодо виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки, якими користується позивач є неможливим, оскільки при виготовленні державних актів на ім'я відповідача були допущені розбіжності в межах земельних ділянок позивача та відповідача, в результаті яких позивач втрачає із загальної площі власної земельної ділянки майже 0,04га. До вказаної відповіді було долучено кадастровий план земельної ділянки, складений за результатами обмірів, зведений план земельних ділянок, що розташовані по вул.Леніна,41-43 в с.Ясногородка, Макарівського району, Київської області та схему розташування земельних ділянок, які проте не можуть бути допустимими доказами в розумінні ч.2ст.59ЦПК України, оскільки наданий відповідачем кадастровий план не відповідав вимогам п.1.2 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 02 липня 2003 року №174 (що діяв на час виникнення спірних правовідносин), де зазначено, що кадастровий план земельної ділянки (далі - кадастровий план) - складова частина Поземельної книги, графічний документ, що відображає межі земельної ділянки з описом суміжних землевласників і землекористувачів, лінійні проміри між точками по межі земельної ділянки, місцерозташування земельної ділянки, розміщення об'єктів нерухомості, розташованих на земельній ділянці, та складається з використанням даних державного земельного кадастру.

Відповідно до довідки Ясногородської сільської ради від 03 липня 2009 року позивач користується земельною ділянкою площею в розмірі 0,40га, починаючи з 1999 року (а.с.12, т.1). Разом з тим, як вбачається з витягів з погосподарських книг за 2007-2013 роки за будинком №43 по вул.Леніна в с.Ясногородка Макарівського району, що належить позивачу рахується земельна ділянка площею 0,25га для будівництва та обслуговування жилого будинку, та площею 0,10га для ведення особистого селянського господарства (а.с.16-34, т.2).

Разом з тим, площа земельної ділянки, якою користувалася ОСОБА_4, а згодом відповідач, за період з 2006 по 2010 роки навпаки зменшилась в 2007 році та становила загалом 0,37га, з яких 0,25га для будівництва та обслуговування жилого будинку, та 0,12га для ведення особистого селянського господарства (а.с.34, т.2). На вказані обставини суд першої інстанції уваги не звернув.

Вказані обставини суд першої інстанції належним чином не перевірив та не надав їй відповідної правової оцінки чим порушив вимоги ст.213ЦПК України щодо обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до ч.1ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З врахуванням фактично встановлених обставин по справі та вимог закону, колегія суддів дійшла висновку про передчасність висновків суду першої інстанції щодо порушення відповідачем прав позивача на отримання у власність земельної ділянки, якою він користується, оскільки останнім не надано до суду безспірних доказів порушення його прав відповідачем.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_2

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 26 лютого 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги прокурора Макарівського району Київської області в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Ясногородської сільської ради Макарівського району Київської області, третя особа Управління Держкомзему у Макарівському районі Київської області, про визнання незаконним рішення ради, державних актів на право власності на земельну ділянку, свідоцтв про право на спадщину залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Головуючий:

Судді: