Ухвала суду № 45616631, 18.06.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 345/1027/15-ц

Провадження № 22-ц/779/1313/2015

Категорія 59

Головуючий у 1 інстанції Мигович О. М.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Беркій О.Ю.

суддів: Мелінишин Г.П., Пнівчук О.В.

секретаря Турів О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльність та зобовязання до вчинення дій міський відділ державної виконавчої служби Калуського міськрайонного управління юстиції, треті особи: ВАТ КБ Надра, ОСОБА_3, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Калуського міськрайонного суду від 08 травня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Калуського міськрайонного суду від 08 травня 2015 року в задоволенні скарги ОСОБА_2 на бездіяльність ВДВС Калуського МРУЮ та зобовязання вчинити дії відмовлено.

В апеляційній скарзі на дану ухвалу ОСОБА_2 посилається на неповноту зясованих судом обставин, що мають значення для справи, а також, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Зазначає, що судом було встановлено, що ОСОБА_4 отримав 29.08.2012 року у м. Калуші на відповідальне зберігання, згідно акту опису і арешту майна від 29.08.2012 року, складеного державним виконавцем ВДВС Калуського міськрайонного управління юстиції, транспортний засіб: сідловий тягач марки RENAULT Premium ДНЗ АТ 3378 АМ, власником якого є він. При передачі транспортного засобу ОСОБА_4 було передано ключі та свідоцтво на транспортний засіб.

ОСОБА_4 будучи зберігачем майна, з корисливих мотивів, зловживаючи своїм службовим становищем, за невстановлених у ході досудового слідства обставин у період з 09.04.2013 до 09.07.2013 року, розтратив указаний арештований державним виконавцем транспортний засіб. За даним фактом було порушено кримінальне провадження та 01.10.2014 року Калуським міськрайонним судом винесено вирок по справі, яким ОСОБА_4 визнано винним.

Однак, судом не було враховано, що сідлового тягача марки RENAULT Premium ДНЗ АТ 3378 АМ на зберіганні у ВДВС Калуського МРУЮ немає, а тому відсутні підстави для його арешту.

Вказує, що майно вибуло через вчинення злочину і транспортного засобу фізично не існує, а тому арешт з транспортного засобу підлягає зняттю, оскільки перебування транспортного засобу на обліку перешкоджає отриманню допомоги на дітей та призначенню субсидій.

Враховуючи наведене, просить оскаржувану ухвалу змінити, визнати протиправною бездіяльність ВДВС Калуського МРУЮ щодо відмови у знятті арешту та зобовязати ВДВС Калуського МРУЮ зняти арешт з сідлового тягача марки RENAULT Premium ДНЗ АТ 3378 АМ.

В засідання апеляційного суду ОСОБА_2 не зявився, направив суду заяву, у якій просить справу слухати у його відсутності, апеляційну скаргу підтримує та просить її задовольнити.

Представник ВДВС Калуського МРУЮ ОСОБА_5 апеляційну скаргу підтримала.

Представник третьої особи ВАТ КБ «Надра» в судове засідання не зявився з невідомих суду причин, хоча повідомлявся про час та місце розгляду справи.

Третя особа ОСОБА_3 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала та просить її задовольнити.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

З матеріалів справи вбачається, що на виконанні у ВДВС Калуського МРУЮ знаходиться виконавчий лист №0908/2562/2012 від 24.07.2012 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» 273 272,30 грн. заборгованості за кредитним договором та 2 732, 72 грн. судового збору.

28.09.2012 року державним виконавцем Калуського МРУЮ було арештоване та передане на відповідальне збереження ТОВ «Укрспецторг Групп» майно, а саме: сідловий тягач марки RENAULT Premium ДНЗ АТ 3378 АМ, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_2 При передачі транспортного засобу ОСОБА_4 було передано ключі та свідоцтво на транспортний засіб.

Встановлено, що вироком Калуського міськрайонного суду від 01.10.2014 року ОСОБА_4 визнано винуватим в розтраті чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, та розтрату майна, на яке накладено арешт.

Зокрема, вироком було встановлено, що ОСОБА_4, будучи зберігачем майна, з корисливих мотивів, зловживаючи службовим становищем, за невстановлених у ході досудового слідства обставин у період з 09.04.2013 року до 09.07.2013 року розтратив арештований державним виконавцем транспортний засіб.

ОСОБА_2 звертаючись до суду з скаргою на бездіяльність ВДВС Калуського МРУЮ посилався на те, що виконавчою службою було неправомірно відмовлено у знятті арешту з транспортного засобу, а тому просив зобовязати відділ ДВС зняти арешт з сідлового тягача марки RENAULT Premium ДНЗ АТ 3378 АМ, оскільки майно вибуло у звязку з вчиненням злочину.

Частиною 1 ст. 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 57 Закону арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Під час вирішення такого спору зясування підлягають обставини щодо підстав набуття права власності на спірне майно, у звязку з чим зазначені вимоги є приватноправовими.

Частини третя та четверта ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» встановлюють випадки зняття арешту з майна боржника за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби або за постановою державного виконавця.

Зняття арешту в усіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження за положеннями ч. 5 ст. 60 Закону можливо виключно за рішенням суду.

Враховуючи, що зняття арешту майна у незакінченому виконавчому провадженні може бути тільки за рішенням суду, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову у задоволенні скарги.

Оскільки скаржником обрано неналежний спосіб захисту свого права, не заслуговують на увагу доводи апелянта щодо наявності підстав для зняття арешту з транспортного засобу.

Ухвала суду постановлена з додержанням норм закону, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 307, 312, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Калуського міськрайонного суду від 08 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання нею законної сили.

Головуюча О.Ю. Беркій

Судді: Г.П. Мелінишин

ОСОБА_6