Рішення № 45614973, 17.06.2015, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/2512/15-ц

Провадження № 2/344/2170/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

17 червня 2015 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Пастернак І.А.

секретаря Кріцак Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дітей, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дітей, мотивуючи тим, що 06.05.2000 року у відділі РАГСу Івано-Франківського міськвиконкому зареєструвала шлюб з відповідачем. В шлюбі у них народилося двоє дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 Спільне життя у сторін не склалося, відповідач не піклується про створення нормальних сімейних відносин, які будуються на почуттях взаємної любові, поваги, дружби та взаємодопомоги, не дбає про забезпечення сімї, а крім того, зловживає спиртними напоями. А тому, позивачка вважає, що їхній шлюб існує формально і подальше його збереження є недоцільним та суперечить її інтересам. Крім цього, позивачка зазначила, що обоє батьків зобовязані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття. Тому просила шлюб розірвати, дітей залишити на проживання з нею, стягувати з відповідача аліменти на утримання дітей в розмірі по 500 грн. на кожну тидину щомісячно до досягнення ними повноліття.

Позивачка в судове засідання не зявилась, попередньо надала суду заяву, відповідно до якої просила розгляд справи проводити без її участі, позов задоволити в повному обсязі, не заперечила проти заочного розгляду справи (а.с.39).

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи (а.с.23-25, 33-35, 38).нал

З урахуванням положень ст. 224 Цивільного процесуального кодексу України суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Всебічно, повно та обєктивно дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Згідно свідоцтва про одруження Серія І-НМ № 046398 сторони 06.05.2000 року зареєстрували шлюб у відділі РАГСу Івано-Франківського міськвиконкому, про що в Книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис за № 345 (а.с.4).

Від даного шлюбу у подружжя народилося двоє дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.5).

Позивачка стверджує, що вона перебуває у фактичних шлюбних відносинах з відповідачем, вони не підтримують сімейних відносин, не ведуть спільного господарства. На думку позивачки шлюб їх існує формально, миритися вона не бажає, збереження шлюбу суперечить її інтересам та інтересам малолітніх дітей. Тому такий шлюб зберігати не доцільно. Крім цього, позивачка зазначила, що малолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 знаходяться на її утриманні та проживають з нею.

Відповідно до ч. 2 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

За приписами ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.

Як вбачається з ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до правової позиції Пленуму Верховного Суду України, викладеної в пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»: проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя».

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що оскільки, сторони не підтримують шлюбні відносини, їхній шлюб існує формально, малолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають з позивачкою, а тому малолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 слід залишити на проживання з матір`ю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, шлюб між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрований 06.05.2000 року у відділі РАГСу Івано-Франківського міськвиконкому, про що в Книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис за № 345 слід розірвати.

Що стосується вимоги позивачки про стягнення аліментів, то суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 1, 2 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов'язані забезпечити дітям умови для достатнього фізичного, духовного та культурного розвитку.

За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Про способи виконання обов`язку утримувати дитину в досудовому порядку сторони не домовилися, нотаріальних договорів не укладали.

Частиною 3 ст. 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

За приписами ч. 2 ст. 182 цього кодексу мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року) держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (ч. 2 ст. 6 Конвенції про права дитини).

Частиною 1 та 2 ст. 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з ч. 1 ст. 183 СК України і розяснень, викладених в пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ відносно батьківства, материнства і стягнення аліментів», частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

За змістом ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За правилами ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

При визначенні розміру аліментів суд відповідно до ст. 182 СК України враховує, що відповідач офіційно не працевлаштований, проте, є працездатною особою, інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина на його утримання немає, а тому спроможний платити аліменти на утримання дітей.

Відповідно до вимог ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовну вимогу ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів слід задоволити, стягувати з відповідача в користь позивачки на утримання малолітніх синів: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти в розмірі по 500 гривень на кожну дитину щомісячно до досягнення ними повноліття., починаючи з 19.02.2015 року.

Згідно із ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Тому з відповідача слід стягнути в дохід держави судовий збір.

На підставі наведеного, відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст. 1, 2 Закону України «Про охорону дитинства», ч. 2 ст. 3, ч.1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року), ст. ст. 104, 110, 112, 180, 181 ч. 3, 182 ч. 2, 183 ч. 1, 191 СК України, ст.ст. 11, 88 ЦПК України, керуючись ст. ст. 212-215, 224-226 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дітей - задоволити.

Шлюб між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрований 06.05.2000 року у відділі РАГСу Івано-Франківського міськвиконкому, про що в Книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис за № 345 розірвати.

Малолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 залишити на проживання з матір`ю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3

Стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, аліменти в користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, жительки АДРЕСА_1, на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 щомісячно в розмірі по 500 (пятсот) гривень на кожну дитину до досягнення ним повноліття.

Стягнення аліментів розпочати з 19.02.2015 року.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5 - в спеціальний фонд Державного бюджету України з зарахуванням на рахунок 31214206700002, отримувач коштів УДКСУ у м. Івано-Франківську Івано-Франківської обл., код за ЄДРПОУ 37952250, банк отримувача ГУДКС України в Івано-Франківській області, код банку отримувача (МФО) 836014, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ суду 02891693 - 243 грн. 60 коп. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Пастернак І.А.