Ухвала суду № 45613446, 15.06.2015, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №274/6061/14-ц Головуючий у 1-й інст. Корбут В. В.

Категорія 27 Доповідач Зарицька Г. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючої - судді Зарицької Г.В.

суддів: Жигановської О.С., Коломієць О.С.

з участю секретаря Добровольської Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (далі ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України») до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 20 квітня 2015 року

встановила:

У листопаді 2014 року ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в м. Житомирі звернувся з позовом до ОСОБА_1 та просив звернути стягнення на квартиру відповідача, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу на прилюдних торгах за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на дату проведення прилюдних торгів, в рахунок погашення заборгованості у розмірі 621047,30 грн. В обґрунтування позову зазначав, що 24.10.2007 р. між сторонами укладено кредитний договір №52107С126, за умовами якого відповідачу надано кредит в розмірі 31450 доларів США з кінцевою датою погашення 16.10.2028 р. та сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі LIBOR (12m)+7,10% річних, але не менше 12,5 % річних. На забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором відповідач передав в іпотеку банку квартиру №70, що знаходиться по вул.Котовського, 53а в м. Бердичеві Житомирської області. Починаючи з березня 2009 року відповідач не виконує зобовязання за кредитним договором. Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 26.09.2012 р. було стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість в розмірі 258694,87 грн., в тому числі 232 427,57 грн - заборгованість по кредиту, 22 932,42 грн - заборгованість по відсотках за користування кредитом станом на 06 квітня 2010 року. Проте, ОСОБА_1 вказане рішення не виконує. За період з 07.04.2010 р. по 25.02.2015 р. заборгованість по відсотках становить 18181,35 доларів США, що в еквівалентному відношенні складає 232427,57 грн, пеня за період з 05.11.2013 р. по 05.11.2014 р. становить 106 674,76 грн., а всього розмір заборгованості - 621047,30 грн. Враховуючи зазначене, просить позов задовольнити.

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 20 квітня 2015 року позов задоволено.

Звернено стягнення на квартиру ОСОБА_1, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, шляхом продажу на прилюдних торгах за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», на дату проведення прилюдних торгів, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 52107С126 від 24.10.2007 р. перед ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в м.Житомирі у розмірі 621 047,30 грн, яка складається з процентів у розмірі 18 181,35 доларів США, що еквівалентно 514 372,54 грн, та пені у розмірі 106 674,76 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в м. Житомирі 243,60 грн. на відшкодування судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті спору.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених до суду першої інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в цих межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За вимогами ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як видно з матеріалів справи, 24.10.2007 р. між сторонами укладено кредитний договір №52107С126, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 31450 дол. США з кінцевою датою погашення 16 жовтня 2028 року зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі LIBOR (12m)+7,10% річних , але не менше 12,50% річних (а.с.12-16).

З метою забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором 24.10.2007 р. сторонами укладено іпотечний договір, за умовами якого ОСОБА_1 передав в іпотеку банку двохкімнатну квартиру АДРЕСА_3, власником якої він є на підставі договору купівлі-продажу з відстроченням платежу від 24.10.2007 р. Договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Бердичівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 Обтяження нерухомого майна іпотекою зареєстровано відповідно до вимог закону (а.с.22-24).

Згідно з п.2.6.2. кредитного договору позичальник зобовязаний здійснити дострокове погашення кредиту або його частини, процентів за користування кредитом, комісій, зборів та інших належних до сплати платежів за договором протягом 10 календарних днів з дня отримання письмової вимоги банку про таке дострокове погашення у випадку, якщо позичальник не виконав будь-яке зобовязання за цим договором.

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 26.09.2012 р., яке набрало законної сили, у звязку з невиконанням відповідачем умов кредитного договору з відповідача на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» стягнуто заборгованість за кредитним договором №52107С126 від 24.10.2007 р. станом на 06.04.2010 р. в розмірі 258694,87 грн, в тому числі: 29328,40 доларів США (в еквівалентному відношенні 232427,57 грн) заборгованість по кредиту, 2832,58 доларів США (в еквівалентному відношенні 22448,2 грн) заборгованість по процентах, 61,10 доларів США (в еквівалентному відношенні - 484,22 грн) прострочені відсотки, пеня 3334,88 грн.(а.с.28).

Як свідчить довідка-розрахунок банку станом на 25 лютого 2015 року вказане рішення суду не виконано, залишок по кредиту на 25 лютого 2015 року становить 29 328,40 доларів США. Крім того, заборгованість по процентах за період з 07 квітня 2010 року по 25 лютого 2015 року становить 18181,35 доларів США, що еквівалентно 514 372,54 грн, заборгованість по пені за період з 05.11.2013 р. по 05.11.2014 р. становить 106 674,76 грн., (а.с.26-27, 68).

За положеннями ст. 33 Закону України „Про іпотеку у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Оскільки зобов'язання за кредитним договором відповідач не виконує, внаслідок чого виникла заборгованість по процентах та пені в розмірі 621047,30 грн, суд першої інстанції обґрунтовано звернув стягнення на предмет іпотеки.

Доводи апеляційної скарги щодо застосування строків позовної давності при обрахунку заборгованості по відсотках за користування кредитом є безпідставними, виходячи з наступного.

За ч.1 ст.257, ч.ч.1, 5 ст.261, ч.ч.1, 3 ст.264 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

З матеріалів справи видно, що 07.06.2013 р. ОСОБА_1 звернувся до банку з заявою, у якій просив, з метою погашення заборгованості за кредитним договором, звернути стягнення на його заробітну плату (а.с.95).

Наведене свідчить про визнання відповідачем боргу, а тому перебіг позовної давності перервався 07.06.2013 р. та почався заново.

Доводи апелянта щодо невірного обрахунку пені, колегія суддів до уваги не бере, оскільки обрахунок проведений та підписаний посадовою особою банку, яка несе відповідальність за його достовірність. Клопотань про призначення відповідної судової експертизи для визначення розміру заборгованості за кредитним договором відповідач до суду не заявляв.

Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Наявність на утриманні боржника двох неповнолітніх дітей, на що посилається апелянт, сама по собі не є підставою для зменшення розміру неустойки. До того ж, з матеріалів справи видно, що умови кредитного договору відповідач не виконував ще до народження другої дитини.

Законом України „Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті передбачено, що протягом дії цього Закону: не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобовязань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є обєктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (обєкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку; не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки).

З матеріалів справи видно, що квартира № 70, що знаходиться по вул.Котовського, 53а в м. Бердичеві, яка є предметом іпотеки, не використовується відповідачем як постійне місце проживання. Так, з копії паспорта громадянина України серії МЕ 284262, виданого на імя ОСОБА_1, видно, що до укладення іпотечного договору і на даний час місцем проживання відповідача значиться АДРЕСА_4.

А тому, доводи апелянта щодо застосування судом вищевказаних вимог Закону є безпідставними.

Наявність судового рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь банку заборгованості за вказаним кредитним договором не є перешкодою для задоволення вимог позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки стосується виконання грошового зобовязання по сплаті відсотків та пені за інший період (з 07 квітня 2010 року по 25 лютого 2015 року по відсотках, з 05.11.2013 р. по 05.11.2014 р. по пені). Рішенням Бердичівського міськрайонного суду від 26.09.2012 р., як зазначалося вище, задоволені вимоги банку про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитом в розмірі 29328,40 доларів США та за відсотками станом на 06.04.2010 р. в розмірі 2832,58 доларів США. А тому, доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.

Інші доводи апеляційної скарги не свідчать про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели чи могли призвести до неправильного вирішення спору, а тому підстав для скасування рішення немає.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 20 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього ж часу може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча Судді: