Ухвала суду № 45598393, 18.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2015 року м. Київ К/800/36830/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Шведа Е.Ю.,

суддів Горбатюка С.А.,

Мороз Л.Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за

касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп-2001»

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2014 року

у справі № 820/3572/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп-2001»

до Державної екологічної інспекції у Харківській області

про скасування претензії,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Олімп-2001» (далі - ТОВ «Олімп-2001») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції у Харківській області, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило скасувати вимогу, викладену в формі претензії від 20 лютого 2014 року № 52 (вих. № 1131/01-25/07-11), якою вимагається відшкодувати збиток, заподіяний державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря на суму 85126,65 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Доводи касаційної скарги мотивовані тим, що відповідач, проводячи перевірку, невірно визначив показники, кількість та об'єм забруднюючих речовин, що потягло за собою неправомірне нарахування збитків.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Судами встановлено, що у період з 16 січня 2014 року по 29 січня 2014 року працівниками Державної екологічної інспекції у Харківській області проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ТОВ «Олімп-2001», за наслідками якої складено Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами ТОВ «Олімп-2001» № 81/01-03/07-09.

Вказаним актом перевірки встановлено, що у період з 14 червня 2013 року по 29 січня 2014 року ТОВ «Олімп-2001» здійснювало викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від наступних джерел: ділянка обробки (джерело №№ 14, 17); топкова (джерело №№ 18, 19, 20, 21); цех розборки м'яких меблів (№ 22); ділянка механіка (№№ 26, 27), які розташовуються у Харківській обл., смт. Пісочин, по вул. Заводській/Чапаєва, 18/86, за відсутності відповідного дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, що є порушенням ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

Згідно зі складеним Державною екологічною інспекцією у Харківській області розрахунком розміру відшкодування збитку, заподіяного державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, сума збитків, заподіяних державі порушенням ТОВ «Олімп-2001» законодавства про охорону атмосферного повітря в період з 01 липня 2013 року по 31 грудня 2013 року склала 85126,65 грн.

20 лютого 2014 року Державною екологічною інспекцією у Харківській області направлено позивачу претензію № 52, якою запропоновано ТОВ «ОЛІМП-2001» відшкодувати збиток, заподіяний державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря на суму 85126,65 грн.

Позивач, вважаючи зазначену вимогу відповідача неправомірною, звернувся до суду з даним позовом про її скасування.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що встановлені за наслідком проведеної перевірки висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог діючого законодавства є обґрунтованими, розмір збитків визначений правомірно, та як наслідок, оскаржувана претензія є законною.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів та зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Процедура проведення перевірок з питань здійснення державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища та оформлення їх результатів регулюється Порядком організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10 вересня 2008 р. N 464 (далі - Порядок організації та проведення перевірок).

Відповідно до пп. 2.2, 2.3 Порядку організації та проведення перевірок для її здійснення керівником відповідного органу Держекоінспекції або його заступником видається наказ про проведення перевірки, який має містити: найменування суб'єкта господарювання, підстава перевірки та предмет перевірки; період, за який буде здійснюватись перевірка; визначення виконавців перевірки із залученням, у разі потреби, спеціалістів інших органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій (за погодженням з їх керівниками).

На підставі наказу оформляється направлення на проведення перевірки, яке підписується керівником або заступником керівника органу Держекоінспекції (із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові) і засвідчується печаткою.

За результатами проведеної планової або позапланової перевірки, в тому числі спільно з іншими органами державного нагляду (контролю), державним інспектором складається уніфікований акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, що містить перелік питань для здійснення планових заходів державного нагляду (контролю), залежно від ресурсу, що перевірявся (п. 4.13 Порядку організації та проведення перевірок).

Пп. 4.19, 4.20 Порядку організації та проведення перевірок передбачено, що в останній день перевірки два примірники акта перевірки підписуються державними інспекторами, які проводили перевірку, і всіма членами комісії (якщо перевірка проводилася комісією), керівником або уповноваженою особою суб'єкта господарювання. Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта перевірки. У разі відмови суб'єкта господарювання підписати акт, про це зазначається в акті перевірки.

Один примірник акта перевірки (з відповідними додатками) передається керівнику (уповноваженій ним особі) суб'єкта господарювання, про що на останній сторінці примірників акта перевірки робиться відповідна відмітка за підписом особи, яка отримала акт перевірки, із зазначенням посади, прізвища та ініціалів, а також дати одержання акта. Другий примірник акта перевірки зберігається в органі Держекоінспекції.

Як встановлено судами зазначена процедура проведення перевірки дотримана працівниками органу Держекоінспекції, акт № 81/01-03/07-09 підписано в останній день перевірки директором ТОВ «ОЛІМП-2001» без зауважень.

Стосовно визначення відповідачем розміру завданих збитків, які на думку позивача, зроблені на підставі помилково визначених показників, кількості та об'єму забруднюючих речовин, суд зазначає наступне.

Зі змісту претензії № 52 від 20 лютого 2014 року вбачається, що розмір збитків, заподіяних державі, розрахований відповідачем відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10 грудня 2008 р. N 639.

Вимога, в якій позивачу запропоновано відшкодувати завдані збитки в розмірі 85126,65 грн., складена органом Держекоінспекції відповідно до повноваження щодо вжиття заходів досудового врегулювання спорів, яке закріплене в п. 6.17 Положення про державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України 04.11.2011 N 429.

Також, у вказаній претензії зазначено, що при відмові від добровільної сплати збитку, заподіяного державі, Держекоінспекція буде змушена звернутися до Господарського суду Харківської області для примусового стягнення суми збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси, тобто в порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача та їх порушує.

З наведеного слідує висновок, що суд адміністративної юрисдикції позбавлений можливості перевірити законність та розмір нарахування збитків, завданих державі, внаслідок викиду позивачем забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом та правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підприємства, що перевірялось, про визнання вимоги протиправною та її скасування.

Зважаючи на те, що вимога про відшкодування збитків органу Держекоінспекції не є обов'язковою до виконання для позивача та виконуються ним добровільно, а отже не породжує для позивача безпосередньо прав та обов'язків, в відповідно не може їх і порушувати, тому така вимога не підлягає скасуванню.

За таких обставин, суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову. Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, ухвалено законне та обґрунтоване рішення, яке постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ч. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 2211, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп-2001» відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: