Ухвала суду № 45598292, 16.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2015 року м. Київ К/800/19320/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого судді - Черпіцької Л.Т.Суддів -Розваляєвої Т.С. Маслія В.І. розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справуза касаційною скаргоюОСОБА_4напостанову Полтавського окружного адміністративного суду 16.12.2013р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду 12.03.2014р.у справі№ 816/6395/13-аза позовомОСОБА_4 доРеєстраційної служби Лубенського міжрайонного управління юстиції Полтавської областіпровизнання рішення неправомірним та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_4 звернувся з позовом до Реєстраційної служби Лубенського міжрайонного управління юстиції Полтавської області про визнання рішення №7356313 від 29.10.2013 про відмову у реєстрації домоволодіння по АДРЕСА_1 неправомірним та зобов'язання провести реєстрацію домоволодіння у відповідності до вимог закону.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що звернувшись до реєстраційної служби Лубенського міжрайонного управління юстиції Полтавської області щодо державної реєстрації права власності, отримав відмову державного реєстратора у такій реєстрації, оскільки заяву про державну реєстрацію пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна. Разом з тим, обтяження майна, яке знаходиться по АДРЕСА_1, на яке посилається державний реєстратор, належить на праві власності йому, а не боржнику - ОСОБА_5, відносно якого проводилися виконавчі дії і на дане домоволодіння це обмеження не розповсюджується. У зв'язку з цим, позивач вважає, що рішення №7356313 від 29.10.2013 є неправомірним.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду 16.12.2013р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду 12.03.2014р., у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Полтавського окружного адміністративного суду 16.12.2013р. та ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду 12.03.2014р. ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 14.08.2009 між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1.

14.10.2013р. позивач звернувся до реєстраційної служби Лубенського міжрайонного управління юстиції Полтавської області із заявою про державну реєстрацію права власності домоволодіння по АДРЕСА_1, ОСОБА_4

Рішенням №7356313 від 29.10.2013р. позивачу було відмовлено у державній реєстрації права власності, оскільки в реєстрі обтяжень нерухомого майна зареєстровано обтяження, згідно якого було накладено арешт на майно, що знаходиться за вищевказаною адресою.

При здійсненні виконавчих дій в межах виконавчого провадження №29089790 з примусового виконання виконавчого листа №2-1563, виданого 28.09.2011 Лубенським міськрайонним судом Полтавської області, про стягнення солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 заборгованості по позиці в сумі 76248,00 грн., ВДВС Лубенського МРУЮ накладено арешт на майно, а саме: земельну ділянку по АДРЕСА_1 та домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1.

Однак позивач не погодився із такими діями відповідача звернувся до суду з даним позовом, зазначивши, що було порушено його законні права та інтереси, оскільки майно, яке знаходиться по АДРЕСА_1, на яке посилається державний реєстратор, належить на праві власності йому, а не боржнику - ОСОБА_5, відносно якого проводилися виконавчі дії і на дане домоволодіння це обмеження не розповсюджується.

Розглядаючи справу та відмовляючи у задоволені позову суди дійшли висновку, що вимоги ОСОБА_4 до державного реєстратора є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів, враховуючи наступне.

Згідно з Положенням про Державну реєстраційну службу, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 401/2011, Укрдержреєстр відповідно до покладених на нього завдань здійснює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно відповідно до закону. При цьому, органом державної реєстрації проводиться державна реєстрація прав на нерухоме майно, зокрема: на підставі рішень органів влади (включаючи відповідні рішення суду, що набрали законної сили); речових прав, які виникли до 01.01.2013 та не були зареєстровані відповідно до законодавства України, яке діяло на час їх виникнення.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав є обов'язковою, права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно з пунктом 12 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 № 703 під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону. У зв'язку з цим, державним реєстратором проводяться пошуки та використовуються дані Реєстру прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Статтею 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та пунктами 16, 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено, що у разі виявлення обтяження, накладеного на нерухоме майно, щодо якого подана заява про державну реєстрацію прав, державний реєстратор відмовляє у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Таким чином, після отримання заяви про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 домоволодіння, яке знаходиться за адресою за адресою: АДРЕСА_1, були проведені пошуки в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державному реєстрі іпотек та Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Державним реєстратором реєстраційної служби Лубенського міжрайонного управління юстиції було виявлено, що заяву подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна.

За результатами розгляду заяви позивача від 14.10.2013 року державним реєстратором реєстраційної служби Лубенського міжрайонного управління юстиції було прийняте рішення №7356313 від 29.10.2013 про відмову у державній реєстрації права власності в зв'язку з поданням заяви про державну реєстрацію прав після реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна.

Як вбачається з витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_5, при цьому, згідно витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна наявний запис про арешт всього нерухомого майна ОСОБА_5, в т.ч. житловий будинок по АДРЕСА_1.

З матеріалів реєстраційної справи № 3412923 вбачається, що позивачем не надавалося документів щодо зняття арешту з майна по АДРЕСА_1, в матеріалах реєстраційної справи взагалі відсутні такі докази.

Отже, на момент звернення ОСОБА_4 до реєстраційної служби Лубенського міжрайонного управління юстиції із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень для проведення державної реєстрації права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 існувала державна реєстрація обтяжень, встановлених щодо цього майна.

Таким чином, суди дійшли вірного висновку, що рішення №7356313 від 29.10.2013 про відмову у реєстрації домоволодіння по АДРЕСА_1 прийняте відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що при вирішенні справи судами першої та апеляційної інстанцій вірно застосовані норми матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду 16.12.2013р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду 12.03.2014р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: