Ухвала суду № 45598251, 18.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" червня 2015 р. м. Київ К/800/17086/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Конюшка К.В.

суддів Гончар Л.Я., Чалого С.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2014 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2015 року

у справі № 814/2226/14

за позовом ОСОБА_2

до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва

про визнання дії незаконними та визнання протиправним та скасування рішення

В С Т А Н О В И В :

У липні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва (далі - УПФУ) про визнання дії незаконними та визнання протиправним та скасування рішення від 29.08.2013 № 3.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.10.2014 позов задоволено. Визнано дії УПФУ незаконними. Визнано протиправним та скасовано рішення УПФУ від 29.08.2013 № 3 про утримання з ОСОБА_2 переплати пенсії в розмірі 27 596,36 грн. за період з 01.08.2009 по 31.07.2013 в розмірі 20 відсотків одержуваної пенсії з 01.09.2013. Зобов'язано УПФУ повернути ОСОБА_2 пенсію, яка недоплачена їй за період з вересня 2013 року по жовтень 2014 року у розмірі 6 000,00 грн.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2015, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.10.2014, скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Визнано дії УПФУ незаконними. Визнано протиправним та скасовано рішення УПФУ від 29.08.2013 № 3 про утримання з ОСОБА_2 переплати пенсії в розмірі 27 596,36 грн. за період з 01.08.2009 по 31.07.2013 в розмірі 20 відсотків одержуваної пенсії з 01.09.2013. Зобов'язано УПФУ нарахувати та виплатити ОСОБА_2 пенсію, яка недоплачена їй за період з 30.01.2014 по 31.10.2014 у зв'язку з незаконним утриманням переплати пенсії.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, УПФУ оскаржило їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі касатор просив скасувати вказані судові акти з мотивів порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення - про відмову у задоволенні позову.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом 1 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як установлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_2 зареєстрована в УПФУ, як пенсіонерка за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

З 01.09.2013 на підставі рішення УПФУ від 29.08.2013 №3 за період з 01.08.2009 по 31.07.2013 з ОСОБА_2 утримується переплата пенсії в розмірі 27 596,36 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив з того, що УПФУ при прийнятті рішення безпідставно та необґрунтовано дійшло висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що права позивача, з урахуванням вимог статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягають захисту з січня 2014 року по жовтень 2014 року, оскільки ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом 30.07.2014 та в своїх позовних вимогах просить повернути недоплачену їй пенсію по жовтень 2014 року.

Колегія суддів суду касаційної інстанції не може погодитись з вище вказаними висновками судів попередніх інстанцій в повній мірі та вважає їх передчасними з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів

Згідно зі статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що судом першої інстанції помилково не було враховано, що позивач звернулася до суду з адміністративним позовом 30.07.2014 в даному випадку з урахуванням вимог статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України, а отже права позивача підлягають захисту з січня 2014 року по жовтень 2014 року.

Згідно з частиною першою статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Статтею 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Згідно з статтею 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», чинної на час проведення перерахунків пенсії позивачу, довідки про заробітну плату видаються підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.

Відповідно до статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Постановою Правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 № 6-4 затверджено Порядок відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення.

Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку, повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, проводиться відповідно до статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у випадках виявлення подання громадянами недостовірних відомостей про заробітну плату чи інший дохід, стаж роботи, несвоєчасного подання відомостей про зміни у складі сім'ї тощо.

Стаття 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлює, що суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Крім того, згідно зі статтею 266 Кодексу адміністративного судочинства України, поворот виконання постанови, зокрема, постанови про присудження виплати пенсій чи інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів, а також постанови про присудження виплати заробітної плати чи іншого грошового утримання у відносинах публічної служби допускається, якщо скасована постанова була обґрунтована на повідомлених позивачем завідомо неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах.

Відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та частини першої статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» підставою повернення пенсіонером добровільно або стягнення з нього надміру отриманих коштів є зловживання з боку пенсіонера, що стало наслідком переплати пенсії.

Таким чином, відрахування виплаченої надміру суми пенсії можливе тільки за двох умов: зловживання з боку пенсіонера та подання страхувальником недостовірних даних.

У той же час, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на таке.

Судами попередніх інстанцій, під час розгляду справи не взято до уваги та не надано належної правової оцінки результатам зустрічної перевірки УПФУ сум заробітної плати ОСОБА_2 на підприємстві Фермерське господарство «Кима» за період з 1993 по 2000 роки, якою установлено невідповідність даних довідки про заробітну плату ОСОБА_2 № 7/1 даним первинної бухгалтерської документації.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України зауважує, що згідно з частиною четвертою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Під час нового судового розгляду судам, необхідно обов'язково врахувати результати зустрічної перевірки УПФУ, а також надати належну правову оцінку встановленим обставинам, які зазначені в клопотанні прокуратури Ленінського району міста Миколаєва від 30.03.2015 та які були встановлені під час проведення досудового слідства відносно ОСОБА_2, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України.

З огляду на викладене доводи касаційної скарги частково заслуговують на увагу, у зв'язку з чим наявні підстави для її часткового задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

Частиною першою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з частиною другою статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій під час прийняття рішення по суті спору у цій справі було порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2014 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2015 року в цій справі скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

(підпис)

К.В. Конюшко

Судді

(підпис)

Л.Я. Гончар

(підпис)

С.Я. Чалий

Згідно з оригіналом помічник судді М.Р. Мергель